Постанова 4813 № 521/3393/22

Номер провадження: 22-ц/813/7844/22 Справа № 521/3393/22 Головуючий у першій інстанції Бобуйк І.А. Доповідач Сегеда С. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25.10.2022 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючого Сегеди С.М., суддів: Гірняк Л.А., Комлевої О.С., розглянувши у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи, апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Судакова Валерія Валерійовича на рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 06 липня 2022 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів, встановив: 17.02.2022 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та змінивши вимоги, просила суд стягнути аліменти у розмірі 1/2 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що сторони з жовтня 2019 року по 25.08.2021 року проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу. ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін народився син ОСОБА_3 (а.с. 5). Посилаючись на те, що дитина проживає разом з нею, батько дитини відмовляється добровільно виконувати свій батьківський обов`язок щодо матеріального утримання дитини, позивачка просила її позовні вимоги задовольнити. Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 06.07.2022 року позовні вимоги ОСОБА_2 були задоволені частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку, щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 29.04.2022 року до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 992,40 грн. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 06.07.2022 року, ухвалення нового рішення, яким відмовити у задоволенні позовної заяви, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, та перерозподілу між сторонами судового збору. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. У відповідності до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється 25.10.2022 року в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи, у зв`язку з чим судове засідання не проводиться. Згідно приписів ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Враховуючи вищенаведене, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними матеріалами без повідомлення учасників справи, як малозначна у зв`язку з її незначною складністю (ч.ч. 4, 6 ст. 19, ч.ч. 1, 2, 4 ст. 274 ЦПК України). Крім того, у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Таким чином, датою складання цього рішення є 25.10.2022 року. При цьому, колегія суддів зазначає, що провадження по даній справі було відкрито ухвалою Одеського апеляційного суду від 29.08.2022 року (а.с. 124-125), згідно якої розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без проведення судового засідання, та без повідомлення учасників справи, копію ухвали останні отримали належним чином, що передбачено ст. 130 ЦПК України (а.с. 126-129). Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги, та зміни рішення суду першої інстанції, виходячи з наступних підстав. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітнього сина у розмірі 1/4 частини з усіх видів доходу, але не менше ніж 50 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, суд першої інстанції обгрунтовано виходив із доведеності позовних вимог (а.с. 103-105). Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції в цій частині, виходячи з наступного. Частиною 3 статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. При визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати (ст. 182 СК України). Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з жовтня 2019 року по 25.08.2021 року проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу. ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін народився син ОСОБА_3 , який проживає разом із матір`ю (а.с. 5). Відповідач ОСОБА_1 є особою працездатного віку та працездатним. За змістом довідки ТОВ «Оушенголд Одеса» від 02.06.2022 року заробітна плата відповідача ОСОБА_1 за період з січня 2021 року по травень 2022 року складала 48 400,00 грн. (а.с. 57). Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Згідно ч. 1 ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27.02.1991 року та набула чинності для України 27.09.1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов`язків і традиційно закріплюється в сімейному законодавстві, покладається законом рівною мірою на обох батьків і такий обов`язок є безумовним. Закон не передбачає будь-яких спеціальних умов для виникнення обов`язку батьків з утримання своїх дітей. Зокрема, при вирішенні такого спору визначальним є обов`язок батьків утримувати своїх дітей незалежно від того, чи є батьки працездатними й чи є в них кошти, достатні для надання утримання. Тобто такий обов`язок превалює над можливістю платника таке утримання надавати. При цьому, в обов`язковому порядку судом враховуються всі обставини, які впливають на розмір аліментів. Колегія суддів зазначає, що дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Таким чином, зважаючи на те, що відповідач є фізично здоровою та працездатною особою, офіційно працевлаштований та має постійний дохід, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про стягнення аліментів на утримання неповнолітнього сина у розмірі 1\4 частини від усіх видів заробітку відповідача, щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Колегія суддів також зазначає, що Європейський Суд з прав людини (далі ЄСПЛ) вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §

41. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням матеріального і процесуального права. Разом з тим, на думку колегії суддів, суд першої інстанції допустився помилки в розподіленні між сторонами судового збору. Так, у відповідності до ч. ч. 1,2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та змінивши вимоги, просила суд стягнути аліменти у розмірі 1/2 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття (а.с. 1-4, 28-31,91-98). Як було вказано вище, рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 06.07.2022 року позовні вимоги ОСОБА_2 були обгрунтовано задоволенні частково, з відповідача на її користь на утримання неповнолітнього сина стягнуто аліменти у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку, щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (а.с. 102-105). Позивачка звільнена від сплати судового збору. Враховуючи, що позовні вимоги задоволенні на 50%, суд першої інстанції прийшов до необґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь держави судового збору у розмірі 100%, тобто в сумі 992,40 грн. Таким чином, рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 06.07.2022 року в частині стягнення судового збору слід змінити та стягнути з відповідача на користь держави судовий збір за розгляд справи у суді першої інстанції у розмірі 496,20 грн. (992,40 х 50% = 496,20). Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання фізичною особою апеляційної скарги на рішення суду розмір судового збору становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви. Таким чином, судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції підлягав сплаті у розмірі 744,30 грн. (496,20 х 150% = 744,30). За подання апеляційної скарги відповідачем сплачено судовий збір у розмірі 1488,60 грн. (а.с. 112). Враховуючи, що заявник апеляційної скарги оплатив судовий збір за її подання в розмірі 1488,60 грн., колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги, та змінити рішення суду першої інстанції в частині стягнення судового збору. У зв`язку з цим, апелянт має право на повернення надмірно сплаченого судового збору у сумі 744.30 грн., відповідно до вимог, передбачених п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір. Крім того, оскільки зазначена справа згідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною, то у відповідності до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України постанова в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України. Керуючись ст. 141, 367, 368, 369, п.2 ч.1 ст. 374, п. 4 ч.1 ст. 376, ст.ст. 375, 381 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, постановив: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Судакова Валерія Валерійовича задовольнити частково. Рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 06 липня 2022 року змінити. В абзаці третьому резолютивної частини рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 06 липня 2022 року слова та цифри: «у розмірі 992,40 гривень», замінити словами та цифрами: «у розмірі 496,20 (чотириста дев`яносто шість гривень 20 копійок»). В решті рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 06 липня 2022 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Повне судове рішення складено 25.10.2022 року. Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда Л.А. Гірняк О.С. Комлева