Ухвала КАС ВС № 480/8725/21

УХВАЛА 24 жовтня 2022 року м. Київ справа № 480/8725/21 адміністративне провадження № К/990/26084/22 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Соколова В.М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2022 року у справі №480/8725/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Сумській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просив: - визнати протиправними дії ГУНП в Сумській області щодо неврахування йому до стажу служби період проходження служби у Державному Департаменті України з питань виконання покарань період з 15 серпня 2000 року по 15 серпня 2005 року; - зобов`язати відповідача врахувати до стажу служби у поліції ОСОБА_1 службу у Державному Департаменті України з питань виконання покарань в період з 15 серпня 2000 року по 15 серпня 2005 року; - зобов`язати ГУНП в Сумській області перерахувати йому грошове забезпечення із врахуванням періоду служби у Державному Департаменті України з питань виконання покарань з 15 серпня 2000 року по 15 серпня 2005 року та провести відповідні виплати з врахуванням вислуги років; - зобов`язати відповідача перерахувати йому дні невикористаної додаткової оплачуваної відпустку із врахуванням періоду служби у Державному Департаменті України з питань виконання покарань з 15 серпня 2000 року по 15 серпня 2005 року. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 14.12.2021 позов задоволено. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2022 року апеляційну скаргу відповідача задоволено частково. Рішення суду першої інстанції скасовано в частині визнання протиправними дії Головного управління Національної поліції України в Сумській області щодо неврахування до стажу служби позивача період служби у Державному департаменті України з питань виконання покарань період з 15 серпня 2000 по 05 липень 2003, зобов`язання Головне управління Національної поліції України в Сумській області врахувати до стажу служби ОСОБА_1 період служби в Державному департаменті з питань виконання покарань з 15 серпня 2000 до 05 липня 2003, зобов`язання відповідача перерахувати позивачу грошове забезпечення з врахуванням періоду його служби у Державному департаменті України з питань виконання покарань в період з 05 серпня 2000 до 15 серпня 2005 та виплатити з врахуванням проведених виплат, зобов`язання Головне управління Національної поліції України в Сумській області перерахувати позивачу тривалість додаткової оплачуваної відпустки з врахуванням служби в Державному департаменті України з питань виконання покарань в період з 15 серпня 2000 до 15 серпня 2005. Прийнято в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. В іншій частині рішення суду першої інстанції - залишено без змін. Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції в частині скасування рішення суду першої інстанції, позивачем подано касаційну скаргу. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 вересня 2022 року для розгляду цієї касаційної скарги визначено колегію суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді у складі головуючого судді Коваленко Н.В., суддів Берназюка Я.О., Бучик А.Ю. Відповідно до розпорядження Верховного Суду від 17 жовтня 2022 року №1580 призначено повторний автоматизований розподіл. Згідно з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 жовтня 2022 року для розгляду цієї касаційної скарги визначено колегію суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді у складі головуючого судді Коваленко Н.В., суддів Бучик А.Ю., Стрелець Т.Г. 17 жовтня 2022 року суддею-доповідачем Коваленко Н.В., суддями Бучик А.Ю., Стрелець Т.Г., заявлено самовідводи, які обґрунтовані порушенням порядку визначення суддів для розгляду справи, встановленого статтею 31 КАС України, а саме - без урахування спеціалізації. Ухвалою Верховного Суду від 17 жовтня 2022 року задоволено заяви суддів про самовідвід. Відведено суддів Коваленко Н.В., Бучик А.Ю., Стрелець Т.Г. від участі у розгляді справи №480/8725/21. Передано матеріали до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення складу суду в порядку, передбаченому КАС України. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 жовтня 2022 року, який здійснено на підставі розпорядження від 19 жовтня 2022 року №1599 у зв`язку із постановленням Верховним Судом 17 жовтня 2022 року ухвали про відведення судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів Бучик А.Ю., Стрелець Т.Г. від розгляду матеріалів цієї касаційної скарги, визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Соколов В.М., судді Загороднюк А.Г., Єресько Л.О. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Вирішуючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження, суд виходить із такого. Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Із системного аналізу наведених положень процесуального закону слідує, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга. Касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції. Підстави касаційного оскарження викладаються в касаційній скарзі з вказівкою на конкретні висновки судів, рішення яких оскаржуються, із одночасним зазначенням положень (пункту, частини, статті) закону або іншого нормативно-правового акта, який застосований цими судами при прийнятті відповідного висновку. Це дозволяє суду касаційної інстанції на виконання вимог статті 341 КАС України перевірити правильність застосування норм матеріального і процесуального права у конкретній справі. Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту. Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України). Перевіряючи доводи касаційної скарги, встановлено, у касаційній скарзі скаржник в обґрунтування підстав касаційного посилається на підпункти «а», «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України та зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для позивача. Поряд із цим, зазначення у касаційній скарзі доводів щодо фундаментального значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а також суспільного інтересу та виняткового значення для позивача не звільняє особу від обов`язку щодо належного обґрунтування підстав касаційного оскарження у взаємозв`язку із посиланням на частину четверту статті 328 КАС України та не є достатнім для відкриття касаційного провадження у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України. За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала. Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи. Керуючись статтями 328, 330, 332 КАС України, УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2022 року у справі №480/8725/21 - повернути особі, яка її подала. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя В. М. Соколов