Ухвала КАС ВС № 280/381/21

УХВАЛА 24 жовтня 2022 року м. Київ справа №280/381/21 адміністративне провадження № К/990/27434/22 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Дашутіна І. В., суддів - Шишова О. О., Яковенка М. М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Запорозькій області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2022 року у справі №280/381/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), зобов`язання вчинити дії, - у с т а н о в и в : ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до відповідача Головного управління ДПС у Запорізькій області про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), зобов`язання вчинити дії. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 05 травня 2021 року адміністративний позов задоволено. Не погодившись з рішення суду першої інстанції, 04 червня 2021 року відповідач Головне управління ДПС у Запорізькій області оскаржив його в апеляційному порядку. Ухвалою суддів Третього апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2021 року апеляційна скарга Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05 травня 2021 року повернута. Втім, 04 травня 2022 року (відповідно до поштового штемпеля на конверті та відомостей інтернет-порталу Укрпошти, який забезпечує відстеження поштових відправлень за штрихкодовими ідентифікаторами /відправлення №6901801035832/, апеляційна скарга Головного управління ДПС у Запорізькій області відправлена 28 квітня 2022 року) відповідач Головне управління ДПС у Запорізькій області повторно оскаржив рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05 травня 2021 року в апеляційному порядку. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2022 року апеляційна скарга Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05 травня 2021 року залишена без руху, у зв`язку з пропуском процесуального строку на апеляційне оскарження, встановленого законом, тобто, після закінчення процесуальних строків апеляційного оскарження рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05 травня 2021 року, та скаржнику Головному управлінню ДПС у Запорізькій області надано строк на їх виправлення протягом десяти днів включно з моменту отримання копії ухвали судді Третього апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2022 року про залишення апеляційної скарги без руху, а саме: скаржнику Головному управлінню ДПС у Запорізькій області пропонувалось протягом десяти днів включно з моменту отримання копії ухвали судді Третього апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2022 року про залишення апеляційної скарги без руху надати суду апеляційної інстанції клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку апеляційного оскарження рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05 травня 2021 року із зазначенням поважних підстав для поновлення пропущеного процесуального строку апеляційного оскарження рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05 травня 2021 року з наданням відповідних доказів. Копія ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2022 року про залишення апеляційної скарги без руху отримана уповноваженою особою скаржника Головного управління ДПС у Запорізькій області - 04 серпня 2022 року. Отже, останнім днем усунення недоліків апеляційної скарги, відповідно, є 15 серпня 2022 року включно (день, який був першим робочим днем після 14 серпня 2022 року - останнього дня для усунення недоліків апеляційної скарги, який припав на вихідний день). Однак, станом на 15 серпня 2022 року включно, з урахуванням поштового перебігу, ухвала Третього апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2022 року протягом десяти днів включно з моменту її отримання скаржником Головним управлінням ДПС у Запорізькій області не виконана, зазначені недоліки протягом десяти днів включно з моменту її отримання не усунені. Натомість, 16 серпня 2022 року від представника скаржника Головного управління ДПС у Запорізькій області на адресу Третього апеляційного адміністративного суду надійшла заява про поновлення Головному управлінню ДПС у Запорізькій області пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05 травня 2021 року. В обґрунтування зазначеного клопотання про поновлення Головному управлінню ДПС у Запорізькій області пропущеного процесуального строку на подання апеляційної скарги на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05 травня 2021 року, представник скаржника Головного управління ДПС у Запорізькій області повторно зазначає, що з первісною апеляційною скаргою на рішення Запорізького окружного адміністративного суду 05 травня 2021 року Головне управління ДПС у Запорізькій області звернувся 04 червня 2021 року, тобто, вказане рішення суду першої інстанції було оскаржено в межах процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду протягом тридцяти днів з дня його отримання. Однак, ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2022 року первісна апеляційна скарга Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05 травня 2021 року повернута скаржнику. Повторно стверджує, що недотримання процесуального строку на звернення з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції відбулося за відсутності вини представника скаржника Головного управління ДПС у Запорізькій області, оскільки ним були вжиті всі необхідні заходи для своєчасного виконання свого процесуального обов`язку та виконані належні процесуальні дії щодо направлення апеляційної скарги. Вважає дану обставину поважною причиною для поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження. Також, скаржник повторно посилається на Рішення Європейського Суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польші» («Kreuz v. Poland»), яке констатує, що сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету; також на Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ashingdane v. the United Kingdom», яке констатує, в тому числі, що обмеження повинні переслідувати законну мету, бути спів розмірними й не настільки великими, щоб спотворити саму сутність права; на Рішення Європейського Суду з прав людини від 16 грудня 1992 року у справі «Жоффр де ля Прадель поти Франції», яке констатує, в тому числі, що право на доступ до суду має бути ефективним, не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступні до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним; на Рішення Європейського Суду з прав людини від 13 січня 2000 року у справі «Беллет про Франції» («Bellet v. France»), яке констатує, в тому числі, що рівність доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві; для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. З огляду на викладені обставини, які не залежать від волевиявлення скаржника Головного управління ДПС у Запорізькій області, повторно просить суд апеляційної інстанції поновити Головному управлінню ДПС у Запорізькій області пропущений процесуальний строк на подання апеляційної скарги на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05 травня 2021 року. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2022 року визнано неповажними наведені скаржником Головним управлінням ДПС у Запорізькій області підстави для поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05 травня 2021 року; у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Запорозькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05 травня 2021 року у справі №280/381/21 відмовлено. Вказана ухвала мотивована тим, що апеляційна скарга Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05 травня 2021 року у даній адміністративній справі подана до суду з порушенням вимог частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства, тому відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що апеляційна скарга Головного управління ДПС у Запорізькій області подана поза межами процесуального строку, встановленого законом для подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, тобто з десятимісячним пропуском строку на апеляційне оскарження даного судового рішення, а клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції ставилося із зазначенням підстав, визнаних судом апеляційної інстанції неповажними через неналежне виконання посадовими особами скаржника Головного управління ДПС у Запорізькій області службових обов`язків та відсутність жодних належних та допустимих доказів неможливості подання апеляційної скарги у встановлений законом процесуальний строк, у межах встановленого судом апеляційної інстанції строку, станом на 09 вересня 2022 року включно (день постановлення даної ухвали), з урахуванням поштового перебігу, дана адміністративна справа не може бути розглянута Третім апеляційним адміністративним судом. Не погоджуючись із указаною ухвалою суду апеляційної інстанції та вважаючи, що вона постановлена з порушенням норм процесуального права, Головне управління ДПС у Запорозькій області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України. За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Перевіряючи доводи касаційної скарги на предмет обґрунтованості, Верховний Суд зазначає таке. Відповідно до вимог пункту 5 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою. Згідно з частиною другою статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. За правилами частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт четвертий частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України). Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п`ятої цієї статті). Отже, наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження. Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством. Окрім цього, пунктом другим частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом. Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки. Отже, органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов`язків. Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Згідно з частиною першою статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається. Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, по заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку оскарження з поважних причин. Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання апеляційної скарги здійснюється судом апеляційної інстанції у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на апеляційне оскарження судового рішення. Разом з тим, податковий орган, при поданні апеляційної скарги не вказав підстав для поновлення строку апеляційного оскарження та не надав доказів, які б ґрунтувались на наявності обставин, що відповідають наведеним вище критеріям, а в межах встановленого у подальшому судом апеляційної інстанції строку, обґрунтованого клопотання (заяви) про поновлення строку на апеляційне оскарження не подано. Невиконання відповідачем вимог процесуального закону щодо належного оформлення апеляційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку. При цьому, Верховний Суд звертає увагу на те, що відсутність належного фінансування, довготривала процедура погодження та сплати судового збору не може бути визнана поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та не є такою, що пов`язана з дійсно непереборними та об`єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи, та як наслідок, не є підставою для порушення принципу правової визначеності щодо остаточного рішення. Щодо доводів скаржника про те, що Кодекс адміністративного судочинства України передбачає право заявника звернутися зі скаргою протягом одного року, є безпідставними та свідчать про самостійне (довільне) тлумачення ним норм процесуального права, якими визначено присічний строк на апеляційне оскарження судових рішень суб`єктами владних повноважень незалежно від поважності причин пропуску строку. Зважаючи на викладене, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у даній справі суд апеляційної інстанції не допустив порушення норм процесуального права, оскільки апеляційна скарга подана поза межами строку апеляційного оскарження, а наведені податковим органом підстави для поновлення цього строку обґрунтовано визнані судом неповажними. Таким чином, подана Головним управлінням ДПС у Запорозькій області касаційна скарга є необґрунтованою. Правильне застосовування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, у розумінні частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі. На підставі викладеного, керуючись статтями 248, 328, 333 Кодексу адміністративного судочинства України, суд у х в а л и в : Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Запорозькій області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2022 року у справі №280/381/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), зобов`язання вчинити дії. Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач І. В. Дашутін Судді О. О. Шишов М. М. Яковенко