Постанова 4855 № 620/884/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/884/22 Суддя (судді) першої інстанції: Соломко І.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 жовтня 2022 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача - Єгорової Н.М., суддів - Коротких А.Ю., Федотова І.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційні скарги ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 травня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И Л А: У січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1, в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо необхідності нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням "січня 2008 року", як місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації; - зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року включно із застосуванням "січня 2008 року", як місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 травня 2022 року позов задоволено частково: - визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 в повному обсязі індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року з урахуванням січня 2008 року, як базового місяця індексації; - зобов`язано Чернігівський обласний ІНФОРМАЦІЯ_2 комплектування та соціальної підтримки нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року з урахуванням січня 2008 року, як базового місяця індексації. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Свою позицію обґрунтовує тим, що підстави для нарахування індексації грошового забезпечення позивачу за спірний період та із встановленням базового місяця січня 2008 року відсутні, оскільки з огляду на підвищення грошового забезпечення з 01 січня 2016 року кошти на проведення індексації не виділялися, а Департамент фінансів Міністерства оборони України у листі повідомив про те, що індексація не нараховується. Крім того Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, застосовується з січня 2016 року, а тому приписи, вказані в ньому, повинні бути застосовані з моменту початку його дії. Додатково зазначив, що нарахування та виплата індексації грошового забезпечення позивача за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року не відбулось, а тому позовні вимоги в частині визначення базового місяця січень 2008 року є передчасними. Також не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його в частині відмови в задоволенні позовних вимог та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції відмовляючи в задоволені частини позовних вимог порушив норми матеріального та процесуального права, водночас рішення у вказаній частині є незаконним та необґрунтованим. Додатково позивач наголосив, що індексація його грошового забезпечення за грудень 2015 року здійснена з застосуванням базового місяця вересень 2014 року, а тому індексація здійснена не в повному обсязі, що підтверджується листом від 08 грудня 2021 року №5/11182ф. У межах встановленого судом строку відзивів на апеляційні скарги не надійшло. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу відповідача необхідно задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції - змінити, виходячи з такого. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач проходив військову службу у Збройних Силах України, у тому числі Срібнянському об`єднаному районному військовому комісаріату Чернігівської області. Наказом військово комісара Срібнянського об`єднаного районного військового комісаріату Чернігівської області від 22 листопада 2018 року №187 капітана ОСОБА_1 старшого офіцера комплектування Срібнянського об`єднаного районного військового комісаріату Чернігівської області з 22 листопада 2018 року виключено зі списків особового складу всіх видів забезпечення і направлено до зарахування на військовий облік до Срібнянського об`єднаного районного військового комісаріату Чернігівської області. Відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 31 грудня 2021 року №5/11811ор індексація грошового забезпечення позивачу виплачена по грудень 2015 року включно, за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року не нараховувалась та не виплачувалась, що не заперечується відповідачем. Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з позовом. Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що проведення індексації у зв`язку із зростанням споживчих цін (інфляції) є обов`язковим для всіх роботодавців, а приписами чинного законодавства не скасовано виплату індексації заробітної плати та не пов`язано вчинення таких дій з надходженням коштів до підприємства, установи, організації. Також суд зазначив, що базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення є січень 2008 року, оскільки наступне підвищення розміру посадового окладу військовослужбовців відбулося у березні 2018 року, а відтак обов`язок з проведення та виплати індексації грошового забезпечення у розрізі спірних правовідносин обмежується 01 березня 2018 року. Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного. Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03 липня 1991 року №1282-ХІІ (далі - Закон). Відповідно до абз. 2 ст. 1 Закону індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів та послуг, а поріг індексації - величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення. Згідно абз. 4 ч. 1 ст. 2 Закону індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Приписи ч. 6 ст. 2 Закону визначають, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. За правилами ч. 1 ст. 4 Закону індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка (з 21липня 2016 року - 103 відсотка). При цьому відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Згідно ч. 2 ст. 6 Закону порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України. Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, визначаються Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 (далі - Порядок №1078). Приписи п. 1-1 Порядку №1078 визначають, що підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка (з 21липня 2016 року - 103 відсотка). Згідно абз. 5 п. 2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, у тому числі грошове забезпечення військовослужбовців. Підпунктом. 2 п. 6 Порядку №1078 передбачено, що виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню - підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету. Із змісту наведеного вбачається, що п. 6 Порядку № 1078 безпосередньо не скасовано виплату індексації заробітної плати (грошового забезпечення) та не пов`язано індексацію з надходженням коштів до власника підприємства, установи, організації. Доводи відповідача стосовно відсутності видатків на виплату індексації грошового забезпечення військовослужбовців за 2016-2018 роки, і, як наслідок, відсутності підстав для виплати позивачу індексації грошового забезпечення, колегією суддів оцінюються критично з огляду на таке. Відповідно до ст. 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05 жовтня 2000 року №2017-ІІІ законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін. Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. Відповідно до вимог діючих нормативно-правових актів, проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи, а отже поширюється і на військовослужбовців. Відповідно до ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути, позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. У справі "Кечко проти України" Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення статті 1 Протоколу № 1 Конвенції, про захист прав людини і основоположних свобод, зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п. 23 Рішення). Так, реалізація особою права, яке пов`язане з отриманням коштів і базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян. У зв`язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань. З урахуванням наведеного судова колегія приходить до висновку про відсутність правових підстав стверджувати, що відповідачем було правомірно не забезпечено виплату індексації грошового забезпечення позивачу, що, у свою чергу, виключає існування правових підстав для відмови у задоволенні позовних вимог в указаній частині, про що вірно зазначив суд першої інстанції. Доводів, які б спростували відповідні твердження суду першої інстанції, відповідачем не наведено. Аналогічна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі №825/874/17, 19 липня 2019 року у справі №240/4911/18, від 05 лютого 2020 року у справі № 825/565/17, від 30 квітня 2020 року у справі № 140/2006/19, від 27 квітня 2021 року у справі №380/1513/20. Посилання відповідача на роз`яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України (щодо виплати індексації лише у межах фінансових ресурсів бюджетів) та Міністерства соціальної політики України (щодо відсутності механізму нарахування та виплати індексації за попередні періоди) є помилковими, оскільки вказані листи не можуть обмежувати гарантоване Законом право особи на отримання відповідних виплат. У свою чергу, перевіряючи висновки суду першої інстанції в частині обґрунтованості позовних вимог про необхідність застосування при нарахуванні та виплаті індексації базовий місяць - січень 2008 року, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке. За правилами абз. 2 п. 2 Порядку №1078 обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Тобто, як зазначив Верховний Суд у постанові від 05 лютого 2020 року у справі №825/565/17, наявні підстави вважати, місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації. Разом з тим, колегія суддів зауважує, що розрахунок індексації грошового забезпечення є компетенцією відповідача як органу, в якому позивач проходив службу і який виплачував йому грошове забезпечення. Саме на відповідача за наявності законних підстав покладається обов`язок нарахувати та виплатити позивачу індексації грошового забезпечення. Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, у період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року індексація не була нарахована та виплачена позивачеві. Тобто, питання про те, який базовий місяць буде використаний відповідачем при нарахуванні індексації, є передчасним, оскільки у цій частині права позивача не можна вважати порушеними, а доказів протилежного останнім не наведено. За таких обставин, у цьому випадку повноваження щодо обрахунку індексації, в тому числі, щодо визначення базового місяця для такого нарахування, у відповідності до положень Порядку № 1078 та Закону, покладається на відповідача, а тому, підстави для зобов`язання останнього здійснити розрахунок індексації позивача з урахуванням базового місяця "січень 2008 року" відсутні. Аналогічна позиція щодо тотожних правовідносин висловлена Верховним Судом у постанові від 15 жовтня 2020 року у справі № 240/11882/19. Доводи позивача про те, що згідно з листом від 08 грудня 2021 року №5/11182ф відповідачем здійснено нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за грудень 2015 року із застосуванням базового місяця - вересень 2014 року, що свідчить наявність підстав для зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення з 01 грудня 2015 року із застосуванням базового місяця січень 2008 року, на думку колегії суддів є необґрунтованими, оскільки відповідно до довідки від 31 грудня 2021 року №5/11811ор індексація грошового забезпечення позивача нарахована та виплачена по грудень 2015 року включно, водночас лист від 08 грудня 2021 року №5/11182ф в матеріалах справи відсутній. Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції, вирішуючи цей спір, не врахував особливостей правового регулювання спірних правовідносин та залишив поза увагою передчасність позовних вимог щодо визначення базового місяця для обчислення індексації, яку останнім не було нараховано і виплачено. Наведені вище обставини є підставою для зміни судового рішення у відповідній частині. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Приписи п. п. 1, 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. У зв`язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції - змінити у мотивувальній частині та шляхом виключення з резолютивної частини судового рішення формулювання "з урахуванням січня 2008 року, як базового місяця індексації". Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити частково. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 травня 2022 року - змінити у мотивувальній частині та виключити з резолютивної частини формулювання: "з урахуванням січня 2008 року, як базового місяця індексації". В іншій частині рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 травня 2022 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Суддя-доповідач Н.М. Єгорова Судді А.Ю. Коротких І.В. Федотов