Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/13540/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/13540/21 Суддя (судді) першої інстанції: Клочкова Н.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 жовтня 2022 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді Коротких А.Ю., суддів Сорочка Є.О., Федотова І.В., розглянувши в порядку письмового провадження Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Золотий вік» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 серпня 2022 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Золотий вік» до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,- В С Т А Н О В И В : ТОВ «Будівельна компанія «Золотий вік» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 серпня 2022 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, ТОВ «Будівельна компанія «Золотий вік» звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення неповно досліджено обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального права. У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Згідно зі ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши наявні докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Судом першої інстанції встановлено, що 01 грудня 2020 року посадовими особами Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки було проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом автомобілів марки MAN, модель FLIEGL, реєстраційний номер НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належать на праві приватної власності товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Золотий вік». За результатами вказаної вище перевірки посадовими особами Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки було складено Акт № 262811 від 01 грудня 2020 року про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, відповідно до якого: «Під час перевірки виявлено порушення перевезення вантажу перевищення встановлених габаритно-вагових норм, без відповідного дозволу та ТТН встановленої форми зразка, з перевищення встановлених пункту 22.5 ПДР вагових норм на 7,81 %, загальна маса 38,150 тон, у тому числі порушення, відповідальність за які передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» абзацу 14 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» - перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм при перевезені вантажу без відповідного дозволу». На підставі викладених обставин, 19 січня 2021 року адвокатом Балицьким І.В. було направлено адвокатський запит до Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки щодо обставин проведення здійснення габаритно-вагового контролю та, зокрема, обладнання, яке використовувалося при проведенні перевірки від 01 грудня 2020 року. У відповідь на вказаний запит було отримано лист № 812/7.2/15-21 від 04 лютого 2021 року «Щодо розгляду адвокатського запиту» з додатками, в якому уповноваженим органом було зазначено наступне: « 01 грудня 2020 року посадовими особами Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (далі - Управління) відповідно до Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року №1567 (зі змінами) та Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879 відповідно до направлення на рейдову перевірку від ЗО листопада 2020 року № 010588, виданого в.о. начальника Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Василевською С. проведено заходи державного контролю на 86км а/д М-06 «Київ - Чоп» (пост п/п «Кочерів»). Разом з тим, 01 грудня 2020 року посадовими особами Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки проводилась рейдова перевірка на 158 км а/д М-21 «Виступовичі - Могилів-Подільський». В ході проведення заходів контролю, посадовими особами Управління було зупинено та скеровано для проходження на пересувному пункті габаритно-вагового контролю автомобіль MAN р/н НОМЕР_3 з н/пр р/н НОМЕР_2 , який належить ТОВ «БК «Золотий вік». За результатами проведеного габаритно-вагового контролю виявлено перевищення встановлених законодавством вагових параметрів та складено відповідні матеріали, а саме: акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 01 грудня 2020 року № 262811; акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 01 грудня 2020 року №033495; довідка про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 01 грудня 2020 року № 048814; розрахунок плати за проїзд великовагових транспортних засобів від 01 грудня 2020 року № 262811; чек зважування від 01 грудня 2020 року.» Згідно інформації та документів, наданих у відповіді на адвокатський запит, судом встановлено, що позивачем 01 грудня 2020 року здійснювалось перевезення Екскаватора № 11145КС, марки KOMATSU PW160-7 масою 15 910,00 кг, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію машини. Також за результатами зважування, яке проходило на пункті габаритно-вагового контролю, що розміщено на а/д М-06 «Київ-Чоп» 86 км, було складено Довідку від 01 грудня 2020 року № 048814 про результати здійснення габаритно-вагового контролю, в якій зазначено результати вагового контролю: навантаження на осі, тонн: 1) 5,300; 2) 4,050; 3) 11,550; 4) 8,350; 5) 8,900, та Акт № 033495 від 01 грудня 2020 року про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів. Також службовими особами уповноваженого органу було складено розрахунок від 01 грудня 2020 року № 262811 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування. На підставі викладеного та встановлених обставин під час проведення перевірки, службовими особами уповноваженого органу було складено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 230392 від 19 січня 2021 року на суму 8 500,00 грн. Позивач, вважаючи дії та рішення відповідача протиправними, звернувся до суду з даним позовом. Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 103 (надалі - Положення № 103 у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті. Згідно з підпункту 1 пункту 4 Положення № 103, основними завданнями Укртрансбезпеки, зокрема, є реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному транспорті. Згідно підпунктів 15, 27 пункту 5 Положення № 103 Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю. Відтак, саме на Укртрансбезпеку покладені повноваження щодо реалізації державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування. Приписами частини 2 статті 29 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353-ХІІ (надалі - Закон України «Про дорожній рух», у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин),, передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України. У відповідності до частин 1 та 4 статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05 квітня 2001 року № 2344-ІІІ (надалі - Закон України «Про автомобільний транспорт», у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин), автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків. Абзацом 2 частини 2 статті 49 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що водій транспортного засобу зобов`язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень. Згідно абзацу 16 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20 % при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідно до пункту 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30 (надалі - Правила № 30 у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин), транспортний засіб з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху. Згідно з пункту 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30, рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у п. 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд. В свою чергу, пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (надалі - Правила № 1306 у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин), визначено, що За спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м. Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється. Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення. З аналізу вищевикладених норм чинного законодавства слідує, що участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові параметри яких перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у п. 22.5 Правил № 1306, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів, а при перевезенні вантажу без відповідного дозволу настає адміністративно-господарська відповідальність, яка залежить від відсоткового перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм. В свою чергу, постановою Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» від 27 червня 2007 року № 879 затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (надалі - Порядок № 879). Відповідно до підпунктів 2, 5 пункту 2 Порядку № 879, вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології; дозвіл на рух - єдиний уніфікований документ, що видається уповноваженим органом відповідно до Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 №30 «Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами», після внесення в установлених порядку і розмірі плати за проїзд таких транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, в якому визначаються умови експлуатації транспортних засобів протягом певного часу за встановленим маршрутом і який дає право на проїзд за таких умов. Відповідно до пункту 15 Порядку № 879 контроль за наявністю у водіїв великовагових та великогабаритних транспортних засобів дозволу на рух здійснюють уповноважені підрозділи Національної поліції, та територіальні органи Укртрансбезпеки, які здійснюють габаритно-ваговий контроль. При цьому судом першої інстанції було встановлено, що такого дозволу у позивача немає, позивачем не було надано до суду належних та допустимих доказів на підтвердження обставин наявності такого дозволу, а отже за описаних обставин відповідач мав достатні підстави для накладення штрафу відповідно до статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Аналогічну правову позицію висловлено у постановах Верховного Суду від 24 липня 2019 року по справі №803/1540/16, від 01 липня 2020 року по справі № 803/50/17. Також позивач не надав суду доказів щодо того, що він звертався за видачею дозволу, а йому було відмовлено. Відтак, спірна постанова прийнята правомірно та скасуванню не підлягає. Відповідно до підпунктів 16 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль на стаціонарних пунктах включає документальний, попередній та/або точний контроль, на пересувних - документальний, точний контроль. Згідно з підпунктом 5-1 пункту 2 Порядку № 879 документальний габаритно-ваговий контроль - визначення загальної маси транспортного засобу шляхом додавання власної маси транспортного засобу та маси вантажу. Згідно з пунктом 18 Порядку № 879, за результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення. Пунктом 20 Порядку № 879 встановлено, що за результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних. Відповідно до п. 5 Порядку №1007/1207 працівники відповідних підрозділів МВС під час здійснення габаритно-вагового контролю: здійснюють зупинку транспортних засобів для проведення габаритно-вагового контролю у випадках, передбачених підпунктом б пункту 4 цього Порядку, з дотриманням Правил дорожнього руху; здійснюють перевірку у водія великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу наявності дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, оформленого та виданого в установленому законодавством порядку. У разі відсутності такого дозволу вживають заходів щодо проходження габаритно-вагового контролю таким транспортним засобом; у разі виявлення порушень правил проїзду великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, у тому числі за результатами здійснення їх габаритно-вагового контролю, вживають заходів реагування, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення та іншими законодавчими актами. Відповідно до пункту 4 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567 (надалі - Порядок № 1567), державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Згідно пункту 16 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки можливе, зокрема, здійснення габаритно-вагового контролю. Пункт 21 Порядку № 1567 передбачає, що у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком

3. Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, контролюючим органом під час перевірки встановлено факт перевищення встановлених законодавствам вагових обмежень на 7,81 %, оскільки за результатами документального габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки MAN, реєстраційний номер НОМЕР_3 з напівпричіпом, реєстраційним номером НОМЕР_2 , яким здійснювалось перевезення Екскаватора № 11145КС, марки KOMATSU PW160-7 масою 15 910,00 кг та було встановлено перевищення вагових норм на 7,81 %, а саме, навантаження на осі, тонн: 1) 5,300; 2) 4,050; 3) 11,550; 4) 8,350; 5) 8,900. Вказане підтверджується наявними у матеріалах справи копіями акту про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 01 грудня 2020 року № 262811, акту про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 01 грудня 2020 року № 033495, довідкою про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 01 грудня 2020 року № 048814, . Також на основі встановлених даних відповідачем було складено розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів від 01 грудня 2020 року № 262811. Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що належний позивачу транспортний засіб рухався автомобільними дорогами з перевищенням встановлених вагових обмежень, при цьому у водія даного транспортного засобу був відсутній дозвіл, який дає право на рух вказаним автомобілем. Щодо методики проведення габаритно-вагового контролю, то Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 671 «Про внесення змін до Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні» було скасовано пункт 19 Порядку № 879, без визначення необхідності застосування затвердженою Мінекономрозвитку або іншою методикою. Таким чином, відсутність методики проведення габаритно-вагового контролю, затвердженої Міністерством економічного розвитку, не є підставою, яка звільняє перевізників від відповідальності за перевищення вагових та габаритних параметрів транспортного засобу та від обов`язку по внесенню плати за таке перевищення. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 02 серпня 2018 року по справі № 820/1420/17. Викладене в сукупності дає підстави стверджувати, що оскаржувана постанова винесена відповідачем правомірно. Щодо посилань позивача на те, що під час здійснення зважування на відповідному обладнанні службовими особами не були пред`явлені жодні документи, що підтверджують проходження таким вимірюваних (зважувальним) обладнанням метрологічної повірки, то положення Порядку № 879 та Порядку № 1567 не зобов`язують працівників Укртрансбезпеки надавати водіям під час здійснення габаритно-вагового контролю документи, які підтверджують проведення повірки (метрологічної атестації) вимірювального/зважувального обладнання. Однак достовірним та законним вважається здійснення габаритно-вагового контролю з використанням саме вимірювального і зважувального обладнання, яке пройшло періодичну повірку (метрологічну атестацію) та перебуває у справному стані. На підтвердження обставин здійснення габаритно-вагового контролю з використанням саме вимірювального і зважувального обладнання, яке пройшло періодичну повірку (метрологічну атестацію) та перебуває у справному стані, представником відповідача було надано до суду копію направлення на рейдову перевірку від 30 листопада 2020 року № 010855; щотижневий графік проведення рейдових перевірок Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки від 27 листопада 2020 року; свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки від 15 листопада 2021 року № П 40 М 256049

20. Таким чином, вказані вище обставини свідчать про виконання представником відповідача обов`язку щодо доведення того, що зважування транспортного засобу позивача здійснювалось з використанням вимірювального і зважувального обладнання, яке пройшло періодичну повірку (метрологічну атестацію) та перебуває у справному стані. Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позову. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Золотий вік» залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 серпня 2022 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України. Головуючий суддя: Коротких А.Ю. Судді: Сорочко Є.О. Федотов І.В.