Постанова 4803 № 191/3841/16-ц

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-з/803/215/22 Справа № 191/3841/16-ц Головуючий у першій інстанції: Прижигалінська Т.В. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П. ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 жовтня 2022 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого Красвітної Т.П., суддів: Свистунової О.В., Єлізаренко І.А, за участю секретаря Сахарова Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі по апеляційній скарзі представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на заочне рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 березня 2017 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «комерційний банк «Надра», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Дніпрофінансгруп», до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, ВСТАНОВИЛА: 03 серпня 2016 року ПАТ «КБ «Надра», правонаступником якого є ТОВ «Фінансова Компанія «Дніпрофінансгруп», звернулось до суду з даним позовом, посилаючись на те, що 25 липня 2008 року між ВАТ КБ «Надра» (назву змінено на ПАТ КБ «Надра») та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №858904/ФЛ, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит в сумі 23000,00 доларів в порядку та на умовах, встановлених договором. В якості забезпечення зобов`язань ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором, поручителем виступає відповідач ОСОБА_3 , з якою було укладено договір поруки №858904/ФЛ-П та яка зобов`язалася перед банком відповідати за виконання позиальником взятих на себе зобов`язань, що випливають з кредитного договору. У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 своїх зобов`язань щодо погашення кредиту, станом на 14.04.2016 року утворилась заборгованість у розмірі 14860,26 доларів США, що в еквіваленті становить 378691,09 гривень та 11034,60 гривень, в тому числі заборгованість за сумою кредиту - 13430,82 долари США; заборгованість по процентам - 1429,44 долари США; пеня за несвоєчасне погашення заборгованості - 51422,60 грн; штраф за порушення умов кредитного договору - 58612,00 грн. Позивач також зазначив, що суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом. У зв`язку з наведеним вище вважає, що не суперечить чинному законодавству України стягнення заборгованості за кредитним договором чи договором банківського вкладу в іноземній валюті, якщо саме вона надавалась за договором і позивач просить стягнути суму у валюті. Тому позивач просив стягнути на його користь солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 вказану заборгованість за кредитним договором №858904/ФЛ у сумі 14860,26 доларів США, що в еквіваленті становить 378691,09 грн. та 11034,60 грн. Заочним рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 березня 2017 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором №858904/ФЛ в сумі 14860,26 доларів США центів США, що в еквіваленті становить 378691,09 грн. та складається із заборгованості за кредитом в розмірі 13430,82 доларів США, заборгованості по процентам в розмірі 1429,44 дол. США, пені за несвоєчасне погашення заборгованості в розмірі 51422,60 грн. Стягнуто з відповідачів на користь ПАТ «КБ «Надра» витрати по сплаті судового збору в розмірі по 2150,57 грн. з кожного. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задоволено частково. Заочне рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 березня 2017 року скасовано та ухвалено нове судове рішення. Позовні вимоги ПАТ «КБ «Надра», правонаступником якого є ТОВ «Фінансова Компанія «Дніпрофінансгруп», до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Дніпрофінансгруп» заборгованість за кредитним договором №858904/ФЛ від 25.07.2008 року в розмірі 6772,79 дол. США та 58612,00 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 6772,79 дол. США та штрафу в розмірі 58612,00 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог ПАТ «КБ «Надра», правонаступником якого є ТОВ «Фінансова Компанія «Дніпрофінансгруп», до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено. В задоволенні позовних вимог ПАТ «КБ «Надра», правонаступником якого є ТОВ «Фінансова Компанія «Дніпрофінансгруп», до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено у повному обсязі. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Дніпрофінансгруп» судові витрати в розмірі 3468,36 грн. 28 червня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до апеляційного суду із заявою про ухвалення додаткового судового рішення, в якій просить ухвалити додаткову постанову про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, які він поніс у зв`язку із розглядом справи, а саме 36000,00 грн. (а.с. 115-117 т.2). З матеріалів справи вбачається, що судом апеляційної інстанції при ухваленні нового судового рішення не було вирішено питання щодо розподілу судових витрат, понесених ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо ним не вирішено питання про судові витрати. Згідно ч. 4 вказаної вище статті у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Частиною 13 статті 141 ЦПК України визначено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. За положеннями частини 3 статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону). Згідно ст. 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо. Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України). Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України) 3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України). Згідно ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. У відповідності до вимог п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі відмови в позові інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача. Згідно з частиною 3 статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Водночас зі змісту частини 4 статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України). У розумінні положень частини п`ятої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 141 ЦПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. Зокрема відповідно до частини 3 статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява №19336/04, п. 269). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. При цьому, з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Крім того, частиною 8 статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначив, що докази понесених витрат на професійну правничу допомогу будуть подачі відповідно до положень частини 8 статті 141 ЦПК України. 27 серпня 2021 року ОСОБА_1 долучено до матеріалів справи докази понесених ним витрат на професійну правничу допомогу (а.с. 64-26 т.2). На підтвердження витрат на правничу правову допомогу, ОСОБА_1 до матеріалів справи долучено копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДП №3585 від 25.01.2018 року, видане ОСОБА_2 (а.с. 211 т.1), копію ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 12.05.2021 року (а.с. 210 т.1), копію договору про надання правової допомоги від 26.01.2021 року №06, укладеного з адвокатом Гусаковою О.Б., (а.с. 67-68 т.2), копію додаткової угоди від 30.04.2021 року до вказаного договору (а.с. 69 т.2), копію акту виконаних робіт від 26.08.2021 року на загальну суму 36000,00 грн. (а.с. 72 т.2), копії квитанцій до прибуткового касового ордеру №07 від 26.01.2021 року на суму 27000,00 грн., №10 від 09.02.2021 року на суму 1000,00 грн., №26 від 19.04.2021 року на суму 2000,00 грн., №29 від 30.04.2021 року на суму 5000,00 грн., №62 від 19.08.2021 року на суму 1000,00 грн. (а.с. 70, 71 т.2). Згідно копії акту виконаних робіт від 26.08.2021 року, адвокат Гусакова О.Б. надала ОСОБА_1 послуги з правової допомоги, а саме: попереднє усне консультування клієнта щодо порушеного права - 2 год., вартістю 3600,00 грн., усний аналіз спору та документів - 4 год., вартістю7200,00 грн., складання заяви про перегляд заочного рішення - 7 год., вартістю12600,00 грн., складання заперечень на заяву про видачу дубліката виконавчого листа, поновлення строку його пред`явлення та заміну сторони виконавчого провадження - 5 год., вартістю9000,00 грн., подання процесуальних заяв та клопотань до суду - 2 год., вартістю3600,00 грн., складання та подання до суду клопотання про витребування доказів - 2 год., вартістю 3600,00 грн., складання, направлення учасникам справи та подання до суду клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції - 2 год., вартістю 3600,00 грн., виконання оплати судового збору - 1 год., вартістю 1800,00 грн., а всього 45000,0 грн. Вказаним вище актом також погоджено, що адвокатом здійснено підготовку до судових засідань, які відбулись 12.02.2021 року, 22.04.2021 року, 22.04.2021 року, 25 серпня 2021 року на загальну суму 4000,00 грн.; адвокатом здійснено складання апеляційної скарги, вартість якої складає 5000,00 грн. (а.с. 72 т.2). Таким чином, з урахуванням обмеження, встановленого п.3.1. Договору, підготовки адвоката до судових засідань та складання апеляційної скарги, загальна вартість виконаних адвокатом робіт складає 36000 грн. (27000,00 грн. + 4000,00 грн. + 5000,00 грн.). При визначенні розміру судових витрат на правничу правову допомогу, колегія приймає до уваги обсяг робіт, проведений адвокатом Гусаковою О.Б. у даній справі, що підтверджуються матеріалами справи. А саме, адвокат Гусакова О.Б. подала заяву про ознайомлення з матеріалами справи та ознайомилась зі справою (а.с. 96 т.1), подала заяву про перегляд заочного рішення (а.с. 116-117, 122-125 т.1), подала заперечення на заяву про видачу дубліката виконавчого листа, поновлення строку його пред`явлення та заміну сторони виконавчого провадження (а.с. 107-109 т.1), клопотання про витребування доказів, клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу (а.с. 203-209 т.1). Також вказана адвокат приймала участь в судових засіданнях суду першої інстанції 22.04.2021 року, 22.04.2021 року та в суді апеляційної інстанції 25.08.2021 року (а.с. 181, 188 т.1, 52 т.2). При цьому, матеріалами справи не підтверджено факту участі адвоката Гусакової О.Б. в судовому засіданні суду першої інстанції 12.02.2021 року. Крім того, виконання оплати судового збору, вартістю 1800,00 грн., яка зазначена в погодженому акті, не є самостійною послугою з надання професійної правничої допомоги, а входить до вартості підготовки та подання відповідного процесуального документу (заяви про перегляд заочного рішення, апеляційної скарги), який буде долучений до матеріалів справи. Отже, матеріалами справи підтверджено надання адвокатом Гусаковою О.Б. послуг ОСОБА_1 з професійної правничої допомоги на загальну суму 33200,00 грн. Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою, шостою, сьомою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись п`ятою, шостою, сьомою статті 141 ЦПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. ТОВ «Дніпрофінансгруп»заперечувало щодо стягнення судових витрат, зазначивши, зокрема, про неспівмірність заявлених витрат із складністю справи і фактично проведеним обсягом робіт (а.с. 81-85 т.1). Виходячи з викладеного, колегія дійшла висновку, що понесені ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у доведеному розмірі 33200,00 грн. не відповідають вищевказаним критеріям розумності, співмірності і тому підлягають зменшенню до 6000,00 грн. За змістом пункту 3 частини 2 статті 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково, з ТОВ «Фінансова Компанія «Дніпрофінансгруп» на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі, пропорційно залишеним без задоволення позовним вимогам в розмірі 2440,20 грн. (6000,00 грн. х 40,67%). З огляду на вищевикладене, наявні підстави для ухвалення додаткової постанови щодо розподілу судових витрат, понесених відповідачем ОСОБА_1 у даній справі на професійну правничу допомогу. Керуючись ст. 259, 268, 270 ЦПК України, колегія суддів, П О С Т А Н О В И Л А: Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Дніпрофінансгруп» (код ЄДРПОУ 40696815) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати, у зв`язку з наданням професійної правничої допомоги, в розмірі 2440 (дві тисячі чотириста сорок) грн. 20 коп. Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду. Головуючий Т.П. Красвітна Судді І.А. Єлізаренко О.В. Свистунова