Постанова 4803 № 175/4786/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/1753/22 Справа № 175/4786/19 Головуючий у першій інстанції: Озерянська Ж. М. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 вересня 2022 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого - Красвітної Т.П., суддів: Свистунової О.В., Єлізаренко І.А, за участю секретаря Сахарова Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу по апеляційній скарзі ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 06 квітня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,- ВСТАНОВИЛА: У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом, посилаючись на те, що 31.08.2013 року близько 00:30 год. ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Форд Фокус» НОМЕР_1 та рухаючись по автодорозі сполученням Бориспіль-Запоріжжя, на 108 км + 810 м вказаної автодороги, на території Золотоніського району Черкаської області, порушуючи вимоги Правил дорожнього руху України, не був уважним та не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не відреагував на її зміну, не дотримавшись безпечної дистанції, допустив зіткнення з автомобілем «ВАЗ-21093», д.н.з НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 , який рухався попереду в попутному напрямку. Внаслідок зіткнення транспорртних засобів позивач отримала тілесні ушкодження, які відносять до категорії тяжких тілесних ушкоджень, та визнана інвалідом 2 групи. нею були понесені матеріальні збитки на лікування та відновлення здоров`я в розмірі 18920,31 грн, що підтверджується відповідними чеками. Спричинення тілесних ушкоджень позивачці знаходиться в прямому причинному зв`язку з вищевказаним порушенням відповідачем Правил дорожнього руху України. Оскільки шкода була завдана транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, позивачка вважає, що МТСБУ повинно відшкодувати їй матеріальну шкоду, яка була заподіяна життю та здоров`ю. Позивачкою були понесені збитки на лікування та відновлення здоров`я на суму 18920,31 грн. Крім того, на підставі підпункту 26.2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» виплаті підлягає страхове відшкодування за шкоду, пов`язану із стійкою втратою працездатності у розмірі 20646,00 грн. (18х1147,0 грн. - мінімальна заробітна плата на дату настання страхового випадку). В 2016 році вона вимушена була придбати цвях внутрішньокістковий блокуючий стегновий з комплектом гвинтів на суму 16500,00 грн. 07.09.2015 року МТСБУ було отримано заяву з пакетом документів на отримання страхової виплати, але відповіді позивачка не отримала. Тому позивачка, уточнивши позовні вимоги, просила стягнути на її користь з Моторного (транспортного) страхового бюро України витрати на лікування відповідно до наданих чеків у розмірі 18920,31 грн., витрати на придбання цвяху внутрішньо кісткового блокуючого стегнового з комплектом гвинтів у розмірі 16500,00 грн., невідшкодовану страхову суму за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю згідно п.п. 26.2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у розмірі 20646,00 грн. та невідшкодовану страхову суму за моральну шкоду у розмірі 1032,30 грн. (5% від 20646,00 грн.) (а.с. 178-179 т.1). Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 06 квітня 2021 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового судового рішення про задоволення її позовних вимог у повному обсязі. Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом учасники справи повідомлені належним чином у відповідності до вимог ст. 128-130 ЦПК України, що підтверджується матеріалами справи. Від позивачки 31.08.2021 року надійшло клопотання про розгляд справи без її участі. Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваного рішення з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного. Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що 31 серпня 2013 року близько 00:02 год. водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем "FORD Focus", реєстраційний номер " НОМЕР_3 ", в порушення вимог п. 2.3 б) Правил дорожнього руху України, був не уважним, не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не реагував на її зміну і рухаючись автомобілем "FORD Focus", реєстраційний номер " НОМЕР_3 ", на території Золотоніського району Черкаської області, на 108 км + 167,5 м по автодорозі "Бориспіль-Запоріжжя", зі сторони м. Золотоноша в напрямку с. Піщане, в порушення вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України, при виникненні перешкоди в русі, яку він об`єктивно спроможній був виявити, не вжив заходів, аж до зупинки транспортного засобу, в порушення п. 13.1 Правил дорожнього руху України, не дотримався безпечної дистанції, скоїв зіткнення з автомобілем "ВАЗ-21093", реєстраційний номер " НОМЕР_2 " під керуванням водія ОСОБА_3 , який рухався попереду, в попутному напрямку руху (а.с. 19-24 т.1). Вироком Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 12 грудня 2014 року у справі №695/2059/14-к ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України і призначено покарання - 3 роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік. На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_2 від відбуття покарання у вигляді позбавлення волі, з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк - 1 рік. ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, призначеного даним вироком, на підставі п. г) ст. 1 Закону України "Про амністію у 2014 році" (а.с. 19-24 т.1). Також зазначеним вище вироком цивільний позов потерпілої ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнутто з ОСОБА_2 на користь потерпілої ОСОБА_4 кошти в сумі 1240,45 грн. матеріальної шкоди, 20000,0 грн в порядку відшкодування моральної шкоди та 3200,0 грн в порядку відшкодування витрат на правову допомогу. Позовні вимоги ОСОБА_4 до Моторного (транспортного) страхового бюро України залишено без розгляду. Судом апеляційної інстанції оглянуто в судовому засіданні матеріали кримінального провадження №695/2059/14-к; вирок Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 12 грудня 2014 року у справі №695/2059/14-к не оскаржувався та набрав законної сили. Зазначеним вище вироком також встановлено, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир ОСОБА_5 згідно з висновком додаткової судово-медичної експертизи №930 від 08.05.2014 року, отримала тілесні ушкодження у виді травми правої нижньої кінцівки з уламковим переломом правої стегнової кістки. Наслідками вказаної травми став повільно зростаючий уламковий перелом правої стегнової кіски в середній третині, що потягло за собою повторне оперативне лікування та настання значного порушення функції опори та ходи на фоні больового синдрому. Вищевказане ушкодження та його наслідки призвели до втрати загальної працездатності не менш як на 55% відповідно до п.141 Таблиці відсотків втрати загальної працездатності "Інструкції про порядок організації та проведення лікарсько-страхової експертизи" затвердженої наказом Міністерства фінансів СРСР №2 від 08.01.1986 року. Згідно з п. 2.1.6. "Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень", затверджених наказом МОЗ України №6 від 17.01.1995 року до тяжких тілесних ушкоджень належать тілесні ушкодження зі стійкою втратою працездатності не менш ніж на одну третину (не менш 33%). Враховуючи вищевикладене, тілесне ушкодження виявлене у ОСОБА_5 може кваліфікуватися як тяжке (а.с. 19-24 т.1). Спричинення тілесних ушкоджень позивачці знаходиться в прямому причинному зв`язку з порушенням водієм ОСОБА_2 вимог п., п. 12.3, 13.1 Правил дорожнього руху України (а.с. 19-24 т.1). Згідно довідки Центральної районної лікарні м. Золотоноша Черкаської області від 14.10.2013 року №1379, яка міститься на аркуші справи 166 у томі 1 кримінального провадження №695/2059/14-к, ОСОБА_6 знаходилася на стаціонарному лікуванні в Золотоніській ЦРЛ з 31.08.2013 року по 14.09.2013 року, що також підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого №6724 (а.с. 17 т.1). Позивачці у період лікування з 31.08.2013 року по 14.09.2013 року встановлено діагноз: закритий уламковий перелом правої стегнової кістки зі зміщенням уламків, перелом шостого ребра зліва; виконано рентгенографію стегна і органів грудної клітини; 03.09.2013 року оперативне лікування; накістковий остеосинтез імплантом правого стегна; в післяопераційний період анкибактеріальна терапія, судинна терапія. Для подальшого лікування виписана по місцю проживання (а.с. 17 т.1). Відповідно до копій листків непрацездатності серії АГЕ №871870 та серії АГК №282152, позивачка перебувала на стаціонарному лікуванні з 25.11.2013 року по 11.12.2013 року в Золотоніській ЦРЛ Черкаської області та на амбулаторному лікуванні з 14.12.2013 року по 04.01.2014 року (а.с. 18 т.1). З 23 вересня 2014 року по 07 жовтня 2014 року ОСОБА_6 знаходилася на стаціонарному лікуванні у відділенні травматології КЗ "Дніпропетровська міська клінічна лікарня №16" ДОР (а.с. 50 т.1). Позивачка, у зв`язку з лікуванням травм, отриманих у ДТП, що мала місце 31 серпня 2013 року, понесла витрати на медичні препарати та медичні обстеження на загальну суму 18896,71 грн., що підтверджується копіями квитанцій (а.с. 35, 37-41, 44-47, 49 т.1). Згідно копії довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ №223774, ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності з 24.04.2019 року до 01 травня 2021 року (а.с. 72-73 т.1). В матеріалах кримінального провадження №695/2059/14-к наявний висновок судово-медичної експертизи №930, складений 08.05.2014 року експертом Комунальної установи "Черкаське обласне бюро судово-медичної експертизи". У дослідницькій частині вказаного висновку, зокрема, встановлено, що в медико-соціальній справі №19 з міжрайонної МСЕК №2 м.Донецька міститься акт №480 огляду МСЕК, де відмічено, що ОСОБА_5 18-20.03.2014 року проведена експертиза, якою встановлено основний діагноз: наслідки побутової травми (ДТП) від 31.08.2013 року у вигляді повільно зростаючого уламкового перелому середньої третини правої стегнової кістки, після повторних оперативних лікувань від 03.09.2013 року та від 29.11.2013 року та больовим синдромом зі значним порушенням функції опори та ходи; визнана інвалідом другої групи з 18.03.2014 року по загальному захворюванню опорно-рухового апарату терміном на 1 рік (а.с. 26-33 т.1). 07 вересня 2015 року Моторне (транспортне) страхове бюро України отримало від ОСОБА_1 заяву про виплату страхового відшкодування, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 58 т.1). 25 листопада 2019 року позивачка повторно направила відповідачу заяву про здійснення страхової виплати (а.с. 76, 77 т.1). Позивачка змінила прізвище з ОСОБА_1 на ОСОБА_1 , у зв`язку з реєстрацією шлюбу 05.04.2017 року, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 , виданого Дніпровським районним відділом ДРАЦС ГТУЮ у Дніпропетровській області 05.04.2017 року (а.с. 12 т.1). На час ДТП, що мала місце 31 серпня 2013 року, ОСОБА_2 встановлено 2 групу інвалідності довічно, згідно копії пенсійного посвідчення № НОМЕР_5 , виданого 04.11.2008 року. У матеріалах справи відсутні та суду не представлено доказів того, що на час ДТП, що мала місце 31 серпня 2013 року, цивільно-правова відповідальність власника автомобіля "FORD Focus", реєстраційний номер " НОМЕР_3 " була застрахована. За відомостями офіційного сайту МТСБУ вказана інформації на час розгляду даної справи також відсутня. Відповідно до частини першої статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Частиною 1 статті 1195 ЦК України встановлено, що фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо. У статті 1 Закону України «Про страхування» визначено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів. За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України). Підпунктом 21.1 статті 21 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (тут і надалі в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), з урахуванням положень пункту 21.3 цієї статті на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТ СБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування. Відповідно підпункту а) пункту 41.1 статті 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі. Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю потерпілих, становить 100 тисяч гривень на одного потерпілого (підпункт 9.3 статті 9 вказаного вище Закону від 1 липня 2004 року №1961-IV). Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; встановивши факт завдання шкоди здоров`ю позивачці у ДТП, що мала місце 31 серпня 2013 року, винуватцем якої є водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Форд Фокус» НОМЕР_1 , цивільно-правова відповідальність якого на час вказаної пригоди застрахована не була, - колегія дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивачки документально підтверджені понесені нею витрати на лікування у розмірі 18896,71 грн., що підтверджується копіями чеків та квитанцій (а.с. 35, 37-41, 44-47, 49 т.1). Вказані вище витрати на медичні препарати та медичні обстеження були здійснені під час лікування позивачки у період до червня 2014 року, що підтверджується копіями квитанцій (чеків) на аркушах справи 35, 37-41, 44-47, 49 у томі 1 та відповідає призначенням лікарів, відповідно до копії виписки із медичної карти стаціонарного хворого ЦРЛ м. Золотоноша Черкаської області №6724 від 14.09.2013 року (а.с. 17 т.1), копії епікризу лікаря від 14.09.2013 року (а.с. 25 т.1). Витрати на купівлю продуктів харчування (гречка, сік, кава та ін.), копії чеків про придбання яких представлено позивачкою, не можуть бути стягнуті з відповідача, адже позивачкою не доведено, що такі витрати викликані необхідністю посиленого харчування, яке було встановлено лікарем (спеціалістом). Також не можуть бути стягнуті витрати позивачки 26.08.2016 року на купівлю цвяха внутрішньокісткового блокуючого стегнового з комплектом гвинтів, вартістю 16500,00 грн. згідно копії рахунку-фактури №0000078 від 26.08.2016 року (а.с. 63 т.1), адже з наданих позивачкою копій медичної документації вбачається, що їй 29.08.2016 року була проведена операція (металевий стержень), у зв`язку з повторною травмою правого стегна при падінні у ванній 25.08.2016 року (а.с. 59, 69 т.1). Тобто, понесені ОСОБА_1 26.08.2016 року витрати на суму 16500,00 грн. були здійснені не у зв`язку з отриманими травмами в ДТП, що мала місце 31 серпня 2013 року. Колегія також звертає увагу, що вироком Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 12 грудня 2014 року №695/2059/14-к, зокрема, було стягнуто з ОСОБА_2 (винуватця ДТП) на користь позивачки матеріальну шкоду в сумі 1240,45 грн. Судом досліджено матеріали кримінального провадження №695/2059/14-к та встановлено, що у стягнуту вироком суму від 12 грудня 2014 року з винуватця ДТП матеріальну шкоду увійшли витрати на придбання медичних препаратів та обстежень, копії квитанцій яких знаходяться на аркуші справи 224 у томі 3 кримінального провадження №695/2059/14-к, що не є предметом розгляду даної справи, а саме: 26.06.2014 року алфлутоп - 232,08 грн. + 26.06.2014 року остеогенон та алфлутоп - 336,82 грн. + 11.07.2014 року алфлутоп - 290,30 грн. + мовекс комфорт - 181,25 грн. + 03.03.2014 року рентгенографія - 100,0 грн. + 19.06.2014 року рентгенографія - 100,0 грн.). Тобто подвійне стягнення матеріальної шкоди в даному випадку відсутнє. За змістом пункту 26.1 статті 26 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відшкодовується у розмірах, визначених відповідно до Цивільного кодексу України. Мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, пов`язану із стійкою втратою працездатності потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у разі встановлення II групи інвалідності, становить 18 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на дату настання страхового випадку (п. 26.2 статті 26 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Законом України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" установлено у 2013 році мінімальну заробітну плату: у місячному розмірі: з 1 січня - 1147 гривень, з 1 грудня - 1218 гривень (абзац 1 статті 8 Закону). Судом було встановлено, що міжрайонною МСЕК №2 м.Донецька позивачці з 18.03.2014 року було встановлено другу групу інвалідності терміном на 1 рік по загальному захворюванню опорно-рухового апарату, яке отримане внаслідок ДТП від 31.08.2013 року, що підтверджується висновком судово-медичної експертизи №930 від 08.05.2014 року, копією медико-соціальної справи №19 міжрайонної МСЕК №2 м.Донецька та копією акту №480 огляду МСЕК (а.с. 26-33 т.1). Таким чином, встановлена позивачці 18.03.2014 року друга група інвалідності знаходиться в причинно-наслідковому зв`язку із травмами, отриманими ОСОБА_1 в дорожньо-транспортній пригоді, що мала місце 31.08.2013 року. Отже, встановивши, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_6 отримала тілесні ушкодження, що призвели до встановлення їй другої групи інвалідності, з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь позивачки також підлягає стягненню шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим, у розмірі 20646,00 грн. (18 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на дату настання ДТП, що мало місце 31 серпня 2013 року). Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 23 ЦК розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. Відповідно до статті 26-1 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю. Позивачка понесла також моральну шкоду у період після розгляду кримінального провадження №695/2059/14-к в грудні 2014 року, яка полягала у тривалому відновленні та реабілітації після отриманих у ДТП травмах, що призвело до порушення функції опори та ходи, відчутті післятравматичного болю у нозі, необхідності пристосовуватись до змін у повсякденному житті позивачки, з урахуванням ушкодження її здоров`я. Отже, МТСБУ має обов`язок відшкодувати позивачці моральну шкоду у розмірі 5% від суми страхового відшкодування ((18896,71 грн. + 20646,00 грн.) х 5%), що становить 1977,14 грн. Однак, з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню моральна шкоду у розмірі 1032,30 грн., у межах заявлених позовних вимог. На викладене вище місцевий суд уваги не звернув, у повному обсязі фактичні обставини не встановив, тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог. За змістом ч.ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина 6 статті 141 ЦПК України). Приймаючи до уваги ціну позову (57098,61 грн.), а також те, що позивачка звільнена від сплати судового збору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги пропорційно задоволеним позовним вимогам в сумі 1365,06 грн. ((768,40 + 1152,60) х 71,06%), з урахуванням ставок судового збору, які були встановлені на час подання відповідних процесуальних документів. Суд звертає увагу, що, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до ч. 4 ст. 81 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарський, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, в якій беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлені ці обставини. Частиною 6 ст. 82 ЦПК України встановлено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. З урахуванням наведеного вище, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог. Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 376, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 06 квітня 2021 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди- задовольнити частково. Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України (код ЄДРПОУ 21647131) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 ) матеріальну шкоду в розмірі 18896 (вісімнадцять тисяч вісімсот дев`яносто шість) грн. 71 коп. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду. Головуючий Т.П. Красвітна Судді І.А. Єлізаренко О.В. Свистунова