Постанова Північний апеляційний господарський суд № 910/1175/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "18" жовтня 2022 р. Справа № 910/1175/22 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Демидової А.М. суддів: Владимиренко С.В. Ходаківської І.П. розглянувши в письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Алего" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2022 (повне рішення складено 26.05.2022) (суддя Павленко Є.В.) у справі № 910/1175/22 Господарського суду міста Києва за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Алего" до Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про стягнення 79 144,66 грн ВСТАНОВИВ: Короткий зміст і підстави позовних вимог і заперечень на них

1. У січні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Алего" (далі - ТОВ "Алего", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Управління з питань реклами, відповідач) 79 144,66 грн збитків, завданих унаслідок прийняття наказу від 21.03.2018 № 267 "Про демонтаж рекламних засобів" (далі - Наказ № 267).

2. Позов обґрунтований тим, що внаслідок прийняття зазначеного наказу, який визнано неправомірним та скасовано рішенням адміністративного суду, позивач безпідставно поніс витрати з демонтажу рекламних засобів та їх зберігання.

3. У відзиві на позовну заяву Управління з питань реклами заперечувало проти задоволення вимог позивача, обґрунтовуючи це тим, що на момент здійснення демонтажу рекламних засобів позивач не мав чинних дозволів на їх розміщення, не надав доказів заподіяння збитків та не довів наявність усіх необхідних елементів складу цивільного правопорушення. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

4. Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.05.2022 у справі № 910/1175/22 у задоволенні позову відмовлено.

5. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ "Алего" не довело всіх елементів складу цивільного правопорушення, зокрема, наявності реальних збитків.

6. Такий висновок місцевий господарський суд мотивував тим, що у позові ТОВ "Алего" не ставить питання про пошкодження його майна (рекламних засобів) і не вимагає компенсації такої шкоди, при цьому обґрунтовує позов тим, що внаслідок прийняття наказу, визнаного надалі неправомірним та скасованого, він безпідставно поніс витрати з демонтажу рекламних засобів та їх зберігання. Право позивача на розміщення спірних рекламних засобів було строковим - до 30.08.2021, тоді як витрати по демонтажу цих конструкцій, відповідно до Порядку розміщення зовнішньої реклами в місті Києві, затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 05.02.2019 № 207 (далі - Порядок), у будь-якому випадку несе власник після закінчення строку дозволу. Враховуючи те, що на момент розгляду справи строк на розміщення спірних рекламних засобів сплив і жодних інших доказів, які підтверджують його право на розміщення вказаних рекламних засобів після 30.08.2021, позивач не надав, - кошти, які позивач сплатив за демонтаж і зберігання рекламних засобів, не можуть вважатися витратами для відновлення його порушеного права (реальними збитками).

7. Натомість суд першої інстанції вважає, що у таких правовідносинах позивач може вимагати відшкодування лише упущеної вигоди з моменту передчасного демонтажу до закінчення строку розміщення рекламних засобів, що не є предметом розгляду даної справи.

8. Також місцевий господарський суд звернув увагу на те, що у випадку задоволення таких позовних вимог, у порушення приписів Порядку мало б місце неправомірне покладення на Управління витрат з демонтажу рекламних засобів Товариства, строк розміщення яких закінчився. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

9. Не погоджуючись із вказаним рішенням, ТОВ "Алего" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2022 у справі № 910/1175/22 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

10. В апеляційній скарзі позивач вказує, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставин, що мають значення для справи, а висновки, зроблені судом, не відповідають встановленим обставинам справи.

11. Зокрема, скаржник посилається на те, що вказуючи, що з огляду на приписи п. 3.1, пп. 3.3.2 п. 3.3, п.п. 3.6-3.8, 3.11, 3.12 Порядку, після закінчення строку дозволу на розміщення рекламних засобів (31.08.2021) витрати по демонтажу має нести саме ТОВ "Алего", місцевий господарський суд не врахував і не взяв до уваги дати проведення демонтажу засобів реклами, а саме з 22.12.2018 по 11.09.2019, на підставі визнаного незаконним і скасованого Наказу № 267 - тобто до закінчення дії дозвільної документації на розміщення. Отже, суд не врахував, що на момент вчинення відповідачем демонтажу рекламних засобів у позивача не було підстав для самостійного їх демонтажу.

12. Також позивач зазначає, що суд першої інстанції у своєму рішенні фактично зробив висновок, що демонтаж рекламних засобів позивача було проведено після закінчення строку дії дозволів, а саме після 30.08.2021, що не відповідає обставинам справи, зважаючи на дати проведення демонтажу.

13. Також ТОВ "Алего", всупереч висновкам суду першої інстанції, зазначило, що надало належні докази понесення ним реальних збитків внаслідок безпідставного демонтажу його рекламних засобів. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті 14. 28.06.2022 матеріали вказаної апеляційної скарги надійшли на адресу Північного апеляційного господарського суду та згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.06.2022 передані колегії суддів у складі: Демидова А.М. - головуючий суддя, судді Владимиренко С.В., Ходаківська І.П.

15. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2022 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/1175/22; відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва. 16. 06.07.2022 на виконання вищезазначеної ухвали Північного апеляційного господарського суду з Господарського суду міста Києва до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/1175/22.

17. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.07.2022 апеляційну скаргу ТОВ "Алего" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2022 у справі № 910/1175/22 залишено без руху; скаржнику надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги.

18. Ухвалою від 20.07.2022 Північний апеляційний господарський суд задовольнив клопотання ТОВ "Алего", поновивши останньому строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2022 у справі № 910/1175/22; відкрив апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою; зупинив дію рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2022 у справі № 910/1175/22 до закінчення його перегляду в апеляційному порядку; постановив розгляд апеляційної скарги здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання); встановив строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 08.08.2022.

19. Зважаючи на воєнний стан в Україні, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, забезпечення можливості реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав та вирішення справи. Позиції учасників справи

20. Відповідач не скористався своїм правом, відзив на апеляційну скаргу не надав. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

21. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.07.2020 у справі № 640/16260/19, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.01.2021 та набрало законної сили 18.01.2021, встановлено, що ТОВ "Алего" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Управління з питань реклами з вимогами про визнання протиправними та скасування Наказу № 267 у частині пунктів додатку до наказу: 463, 297, 347, 348, 393, 388, 403, 408, 409 та п. 3 розпорядження Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31.08.2016 № 782 "Про надання дозволів на розміщення зовнішньої реклами".

22. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.07.2020 у справі № 640/16260/19 зазначений позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано Наказ № 267 у частині пунктів додатку до наказу: 463, 297, 347, 348, 393, 388, 403, 408, 409, що стосуються ТОВ "Алего". У решті позовних вимог відмовлено.

23. Як вбачається з матеріалів справи № 910/1175/22, на підставі Наказу № 267 Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" (далі - КП "Київреклама") демонтувало дев`ять рекламних засобів позивача, згідно з пунктами: 463 (конструкція, документ № 52221-15), 297 (конструкція, документ № 52222-15), 347 (конструкція, документ № 53547-15), 348 (конструкція, документ № 53550-15), 393 (конструкція, документ № 53549-15), 388 (конструкція, документ № 53546-15), 403 (конструкція, документ № 54118-16), 408 (конструкція, документ № 54117-16), 409 (конструкція, документ № 54116-16) додатку "Перелік рекламних засобів, що підлягають демонтажу, згідно отриманої інформації в щоденних звітах від КП "Київреклама"" до Наказу № 267.

24. Демонтаж вказаних рекламних засобів підтверджується наявними у матеріалах справи копіями актів про демонтаж рекламного засобу та звітів по демонтажу, а саме: від 11.09.2019 (конструкція, документ № 52221-15), від 20.05.2019 (конструкція, документ № 52222-15), від 21.08.2019 (конструкція, документ № 53547-15), від 31.07.2019 (конструкція, документ № 53550-15), від 11.07.2019 (конструкція, документ № 53549-15), від 23.05.2019 (конструкція, документ № 53546-15), від 22.03.2019 (конструкція, документ № 54118-16), від 23.05.2019 (конструкція, документ № 54117-16), від 22.12.2018 (конструкція, документ № 54116-16); копіями актів приймання-передачі виконаних робіт, а саме: від 04.06.2019 (конструкція, документ № 53546-15), від 03.01.2019 (конструкція, документ № 54116-16), від 04.06.2019 (конструкція, документ № 5222-15), від 04.06.2019 (конструкція, документ № 54117-16), від 25.07.2019 (конструкція, документ № 53549-15), від 08.08.2019 (конструкція, документ № 53550-15), від 04.09.2019 (конструкція, документ № 53547-15), від 08.10.2019 (конструкція, документ № 52221-15), від 27.03.2019 (конструкція, документ № 54118-16).

25. Вказані акти підписані уповноваженим представником КП "Київреклама".

26. За демонтаж вказаних рекламних засобів КП "Київреклама" виставило позивачу рахунки на оплату від 23.05.2019 № 114333/5 на суму 7 933,03 грн (конструкція, документ № 53546-15), від 22.12.2018 № 111778/5 на суму 7 605,58 грн (конструкція, документ № 54116-16), від 20.05.2019 № 114246/5 на суму 7 933,03 грн (конструкція, документ № 52222-15), від 23.05.2019 № 114332/5 на суму 7 933,03 грн (конструкція, документ № 54117-16), від 11.07.2019 № 115130/5 на суму 6 572,57 грн (конструкція, документ № 53549 15), від 31.07.2019 № 115437/5 на суму 7 933,03 грн (конструкція, документ № 53550-15), від 21.08.2019 № 115796/5 на суму 5 500,00 грн (конструкція, документ № 53547-15), від 11.09.2019 № 116245/5 на суму 7 933,03 грн (конструкція, документ № 52221-15), від 22.03.2019 № 113295/5 на суму 7 605,58 грн (конструкція, документ № 54118-16), що разом становить 66 948,88 грн.

27. За вказані роботи з демонтажу рекламних засобів позивач сплатив на користь КП "Київреклама" 66 948,88 грн, що підтверджується копіями платіжних доручень від 04.06.2019 № 403 на суму 7 933,03 грн (конструкція, документ № 53546-15), від 03.01.2019 № 2 на суму 7 605,58 грн (конструкція, документ № 54116-16), від 04.06.2019 № 396 на суму 7 933,03 грн (конструкція, документ № 52222-15), від 04.06.2019 № 401 на суму 7 933,03 грн (конструкція, документ № 54117-16), від 25.07.2019 № 569 на суму 6 572,57 грн (конструкція, документ № 53549-15), від 07.08.2019 № 613 на суму 7 933,03 грн (конструкція, документ № 53550-15), від 03.09.2019 № 704 на суму 5 550,00 грн (конструкція, документ № 53547-15), від 20.09.2019 № 747 на суму 7 933,03 грн (конструкція, документ № 52221-15) та від 27.03.2019 № 187 на суму 7 605,58 грн (конструкція, документ № 54118-16).

28. Також КП "Київреклама" надало послуги зі зберігання вказаних демонтованих рекламних засобів, що підтверджується актами наданих послуг від 04.06.2019 № 252.6 (конструкція, документ № 53546-15, № 54117-16, № 52222-15) у сумі 4 263,30 грн, від 04.01.2019 № 6.6 (конструкція, документ № 54116-16) на суму 1 189,44 грн, від 05.09.2019 № 393.6 (конструкція, документ № 53547-15) на суму 1 515,84 грн, від 30.07.2019 № 316.6 (конструкція, документ № 53549-15) на суму 1 894,80 грн, від 09.08.2019 № 335.6 (конструкція, документ № 53550-15) на суму 947,40 грн, від 25.09.2019 № 425.6 (конструкція, документ № 52221-15) на суму 1 421,10 грн, від 29.03.2019 № 160.6 (конструкція, документ № 54118-16) на суму 679,68 грн, від 07.06.2019 № 254.6 (конструкція, документ № 53546-15, № 54117-16, № 52222-15) у сумі 248,22 грн, що разом становить 12 195,78 грн.

29. Вказані послуги ТОВ "Алего" також повністю оплатило, що підтверджується копіями платіжних доручень від 04.06.2019 № 408 на суму 17 147,94 грн, від 03.01.2019 № 3 на суму 1 189,44 грн, від 03.09.2019 № 703 на суму 4 073,82 грн, від 25.07.2019 № 566 на суму 8 810,82 грн, від 07.08.2019 № 619 на суму 12 695,16 грн, від 20.09.2019 № 748 на суму 18 190,08 грн, від 27.03.2019 № 188 на суму 679,68 грн та від 05.06.2019 № 418 на суму 1 231,62 грн.

30. У зв`язку з тим, що рекламні засоби були демонтовані на підставі наказу, який в подальшому визнано неправомірним та скасовано, тоді як позивач оплатив вказані послуги, останній просить суд стягнути з відповідача відшкодування цих втрат. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

31. Позов у цій справі заявлений власником рекламних засобів (ТОВ "Алего"), який вважає, що йому було завдано шкоди, оскільки КП "Київреклама" демонтувало рекламні засоби на підставі спірного наказу Управління з питань реклами, який у подальшому визнано неправомірним та скасовано, а позивач сплатив вказані послуги. Тому позивачем заявлено про відшкодування йому відповідачем відповідних витрат за демонтаж та зберігання.

32. Згідно зі ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними свої повноважень.

33. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

34. Водночас ст. 1173 ЦК України встановлено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

35. Отже, як правильно зазначив місцевий господарський суд, за змістом наведених вище приписів, для застосування такої міри відповідальності як відшкодування шкоди, завданої позивачеві незаконним наказом органу місцевого самоврядування (Управління з питань реклами) при здійсненні ним своїх повноважень, необхідною є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення як протиправна поведінка, шкода, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою. Протиправними (незаконними) слід вважати такі дії чи бездіяльність, які прямо заборонені законом, вчинені відповідними органами чи посадовими особами без відповідних повноважень, з їх перевищенням чи зловживанням, невиконання дій, які вони були зобов`язані виконати відповідно до їх обов`язків. Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. З огляду на положення ч. 4 ст. 22 ЦК України, стягнення збитків є формою відшкодування майнової шкоди. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає у тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди. Отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є безумовним наслідком такої протиправної поведінки. Аналогічний висновок висловила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.11.2021 у справі № 916/214/20.

36. Апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду стосовно того, що неправомірність наведених дій відповідача підтверджена в судовому порядку в адміністративній справі № 640/16260/19, що, у свою чергу, спростовує доводи про відсутність протиправних дій Управління, викладені у відзиві на позовну заяву.

37. Суд апеляційної інстанції також погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність позивачем того, що понесені ним витрати є збитками.

38. Водночас підстави, з яких такий висновок був зроблений, є помилковими.

39. Так, в оскаржуваному судовому рішенні суд першої інстанції виходив, зокрема, з того, що дозволи, видані позивачу на розміщення спірних рекламних конструкцій, зберігали свою чинність до 30.08.2021; отже, внаслідок прийняття Управлінням з питань реклами неправомірного наказу рекламні конструкції позивача передчасно демонтували.

40. Відносини між виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) та фізичними особами - підприємцями і юридичними особами (незалежно від форми власності та підпорядкованості), що виникають у процесі розміщення зовнішньої реклами на території м. Києва, регулюються Порядком розміщення зовнішньої реклами в місті Києві, затвердженим розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 05.02.2019 № 207 (Порядок), що визначає порядок надання дозволів на розміщення зовнішньої реклами, демонтажу, а також контролю за дотриманням вимог цього Порядку.

41. Як передбачено п. 3.1 і пп. 3.3.2 п. 3.3 Порядку, демонтаж рекламних засобів та обладнання зовнішньої реклами у цьому Порядку означає комплекс заходів, які передбачають відокремлення рекламних засобів разом з основою (за можливості) від місця їх розташування та транспортування на спеціально відведені території для подальшого зберігання. Демонтаж рекламних засобів здійснюється відповідно до цього Порядку в разі, якщо строк дії дозволу закінчився і не був продовжений або дозвіл було анульовано в установленому порядку.

42. У випадках, зазначених у п. 3.3 цього Порядку, крім випадку, коли розповсюджувача зовнішньої реклами неможливо встановити, розповсюджувач зовнішньої реклами самостійно за власний рахунок у термін, зазначений у вимозі робочого органу, демонтує рекламні засоби та проводить відновлення порушеного благоустрою на місці їх розміщення (встановлення). Якщо розповсюджувач зовнішньої реклами самостійно не усунув виявлені порушення у термін, зазначений у вимозі, демонтаж рекламних засобів здійснюють КП "Київреклама", інші підрядні організації на підставі укладених з КП "Київреклама" договорів або балансоутримувач місця (п.п. 3.6, 3.8 Порядку).

43. Відповідно до п. 3.12 Порядку компенсація витрат, понесених КП "Київреклама" або балансоутримувачем місця за демонтаж рекламних засобів, покладається на розповсюджувача зовнішньої реклами, рекламні засоби якого демонтовано, на підставі акта приймання-передачі виконаних робіт з демонтажу із зазначенням характеру робіт та їх вартості, що надається за заявою розповсюджувача зовнішньої реклами, та виставленого рахунка, який формується на підставі звіту про проведення демонтажних робіт. Компенсація витрат здійснюється в строк, вказаний у рахунку. Компенсація витрат КП "Київреклама" або балансоутримувача місця за зберігання демонтованого рекламного засобу здійснюється розповсюджувачем зовнішньої реклами (за період з дати демонтажу рекламного засобу по дату повернення рекламного засобу включно) на підставі виставленого підприємством рахунка.

44. Здійснивши аналіз норм наведеного Порядку, місцевий господарський суд дійшов правильних висновків, що у випадку закінчення строку дії дозволу на розміщення рекламних засобів, 31.08.2021 позивач мав би самостійно демонтувати свої рекламні засоби. У випадку невчинення таких дій, демонтаж проводить КП "Київреклама" або балансоутримувач місця розміщення реклами за рахунок розповсюджувача, тобто у разі закінчення строку на розміщення рекламних засобів витрати по демонтажу несе розміщувач реклами, яким у цій справі є саме позивач.

45. Проте, у матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що позивач після 31.08.2021 не збирався самостійно демонтувати свої рекламні засоби, тобто у будь-якому випадку роботи з демонтажу проводились би КП "Київреклама", і позивач ніс би ще й витрати зі зберігання демонтованих рекламних засобів. При цьому, навіть якби таке відбулося після закінчення строку на розміщення цих засобів, відсутні підстави вважати, що розмір витрат на проведення демонтажних робіт після 30.08.2021 був би таким же, як і розмір витрат на їх демонтаж, проведений достроково на підставі скасованого Наказу № 267.

46. Отже, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами скаржника про те, що в нього не було підстав проводити демонтаж його рекламних засобів у 2018 та 2019 роках, а тому понесені ним відповідні витрати були безпідставними.

47. Втім, як правильно визначив суд першої інстанції, кошти, сплачені ТОВ "Алего" на відшкодування витрат з демонтажу рекламних засобів, а також на їх зберігання, у розумінні ст. 22 ЦК України, не є збитками.

48. Зі змісту п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України вбачається, що реальні збитки - це втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

49. Витрати позивача у спірному випадку - це компенсація витрат, понесених КП "Київреклама" на проведення демонтажних робіт, які проведені на підставі Наказу № 267, а не витрати, яких позивач зазнав у зв`язку зі знищенням або пошкодженням рекламних засобів, і не витрати, які спрямовані на відновлення його порушеного права, оскільки оплата позивачем рахунків за послуги з демонтажу та за зберігання рекламних засобів жодним чином не відновлювала його порушеного права.

50. Суд апеляційної інстанції погоджується, що способом відновлення порушеного права позивача у цьому випадку буде саме повернення сплачених ним коштів на компенсацію витрат за проведення демонтажних робіт і зберігання рекламних засобів.

51. Відповідно до копій рахунків на оплату від 23.05.2019 № 114333/5, від 22.12.2018 № 111778/5, від 20.05.2019 № 114246/5, від 23.05.2019 № 114332/5, від 11.07.2019 № 115130/5, від 31.07.2019 № 115437/5, від 21.08.2019 № 115796/5, від 11.09.2019 № 116245/5, від 22.03.2019 № 113295/5, а також платіжних доручень від 04.06.2019 № 403, від 03.01.2019 № 2, від 04.06.2019 № 396, від 04.06.2019 № 401, від 25.07.2019 № 569, від 07.08.2019 № 613, від 03.09.2019 № 704, від 20.09.2019 № 747, від 27.03.2019 № 187, від 04.06.2019 № 408, від 03.01.2019 № 3, від 03.09.2019 № 703, від 25.07.2019 № 566, від 07.08.2019 № 619, від 20.09.2019 № 748, від 27.03.2019 № 188, від 05.06.2019 № 418 отримувачем 79 144,66 грн, сплачених позивачем, був не відповідач у справі, а КП "Київреклама", яке діяло на підставі Наказу № 267, який, у свою чергу, судовим рішенням в адміністративній справі № 640/16260/19 був визнаний протиправним та скасований. Отже підстава, на якій вказані дії були вчинені, відпала.

52. Відповідно до ч.ч. ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

53. Повернення безпідставно отриманого майна є кондикційним зобов`язанням, яке виникає за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

54. Суть кондикційного зобов`язання виражається в тому, що набувач безпідставно збагатився за рахунок потерпілого, а тому зобов`язаний не лише повернути йому майно в натурі чи відшкодувати його вартість, а й у повному обсязі компенсувати потерпілому негативні наслідки від неможливості йому користуватися майном за призначенням шляхом відшкодування всіх доходів, які набувач одержав або міг одержати від цього майна з часу, коли він дізнався або міг дізнатися про володіння майном без достатньої правової підстави (ст. 1214 ЦК України).

55. За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 05.03.2020 у справі № 910/9665/17.

56. Зважаючи на те, що позивач виплатив 79 144,66 грн КП "Київреклама" (а не відповідачу) на підставі Наказу відповідача № 267, тоді як ця підстава надалі відпала (наказ визнано протиправним і скасовано), способом відновлення порушеного права позивача у цьому випадку є звернення до суду із позовом про витребування безпідставно набутого майна, а не відшкодування збитків, оскільки правовідносини є за своїм змістом кондикційними, а не деліктними, тому підстави для застосування приписів чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) відсутні.

57. Суд першої інстанції зазначеного не врахував і дійшов помилкового висновку про підстави для відмови у позові. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

58. Частинами 1, 2, 4 статті 277 ГПК України передбачено, що підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

59. Суд першої інстанції при вирішенні цієї справи не надав належної оцінки доказам у справі, не врахував приписів ст. 1212 ЦК України, а тому його висновки, викладені в оскаржуваному рішенні, не відповідають обставинам справи, внаслідок чого помилково застосовано до спірних правовідносин положення ст.ст. 22, 1173, 1174 ЦК України.

60. Однак, зважаючи на те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, тобто висновок місцевого господарського суду щодо кінцевого результату вирішення спору є правильним, рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2022 у справі № 910/1175/22 підлягає зміні в частині мотивів відмови у задоволенні позову. Судові витрати

61. У зв`язку з тим, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню шляхом зміни лише мотивів відмови у задоволенні позову, судові витрати за розгляд апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на позивача. Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 277, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Алего" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2022 у справі № 910/1175/22 змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

3. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2022 у справі № 910/1175/22 залишити без змін.

4. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

5. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2022 у справі № 910/1175/22.

6. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя А.М. Демидова Судді С.В. Владимиренко І.П. Ходаківська