Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 600/4060/21-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 600/4060/21-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Брезіна Т.М. Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П. 21 жовтня 2022 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Полотнянка Ю.П. суддів: Смілянця Е. С. Драчук Т. О. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернівецькій області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 11 березня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Перший відділ державної виконавчої служби у місті Чернівеці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправним і скасування вимоги, визнання протиправних дій та зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив: - визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Чернівецькій області про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску від 09.02.2021 р. №Ф-1307-56 на суму 38459,74 грн, в частині нарахування єдиного соціального внеску за період з 01.01.2017 р. по 31.12.2020 р. на суму 37788,74 грн; - зобов`язати Головне управління ДПС у Чернівецькій області відкоригувати дані інтегрованої картки платника ОСОБА_1 шляхом виключення боргу з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на загальну суму 37788,74 грн; - визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Чернівецькій області щодо відмови списувати недоїмку з ЄСВ за період з 01.01.2018 по 31.12.2020 в сумі 29340,74 грн; - зобов`язати Головне управління ДПС у Чернівецькій області прийняти рішення про списання недоїмки з ЄСВ за період з 01.01.2018 по 31.12.2020 в сумі 29340,74 гривень. Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 11.03.2022 позов задоволено частково: - визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДПС у Чернівецькій області про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску від 09.02.2021 р. №Ф-1307-56, в частині нарахування єдиного соціального внеску за період з 01.01.2018 р. по 31.12.2020 р. на суму 29340,74 гривень; - в решті позову відмовлено. Не погодившись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги Управління посилається порушеннясудом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору. За правилами п.3 ч.1 ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Як встановлено судом першої інстанції, позивач з 17.10.2016 по 25.02.2021 перебував на обліку в Головному управлінні ДПС у Чернівецькій області як платник податків, зокрема, з 17.10.2016 по 31.10.2016 та з 01.01.2018 по 25.02.2021 на загальній системі оподаткування, а з 01.11.2016 по 31.12.2017 на спрощеній системі оподаткування. Згідно облікової податкової картки позивача станом на 20.09.2021, за позивачем рахується заборгованість зі сплати єдиного внеску в сумі 38459,74 гривень. 09.02.2021 податковим органом сформовано податкову вимогу №Ф-1307-56 на суму 38459,74 гривень. 16.03.2021 відповідачем проведено камеральну перевірку ФОП ОСОБА_1 за результатами якої складено акт №687/24-13-24-07/ НОМЕР_1 . У висновках до вказаного акту встановлено, що оскільки позивач у період з 01.11.2016 р. по 31.12.2017 р. перебував на спрощеній системі оподаткування, а також станом на 01.03.2021 р. не подав звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого внеску за 2017 р., перевіркою виявлено порушення п. 9-15 розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України №2464. Позивач, не погоджуючись із вимогою від 09.02.2021 р. №Ф-1307-56 на суму 38459,74 грн, в частині нарахування єдиного соціального внеску за період з 01.01.2017 р. по 31.12.2020 р. на суму 37788,74 гривень, звернувся до суду з даним позовом. Частково задовольняючи позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено суду обґрунтованість заявленого позову щодо оскарження вимоги Головного управління ДПС у Чернівецькій області про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску від 09.02.2021 №Ф-1307-56, в частині нарахування єдиного соціального внеску за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 на суму 8448 грн, а тому позов в цій частині не підлягає задоволенню. Водночас, відповідачем не доведено правомірність відмови позивачу у списанні недоїмки з ЄСВ за 2018-2020 роки. Таким чином, суд вважає, що належним способом захисту порушеного права буде скасування вимоги Головного управління ДПС у Чернівецькій області про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску від 09.02.2021 №Ф-1307-56, в частині нарахування єдиного соціального внеску за період з 01.01.2018 по 31.12.2020 в сумі 29340,74 гривень. З вказаних підстав, суд першої інстанції вважає про відсутність підстав та необхідності зобов`язання відповідача прийняти рішення про списання недоїмки з ЄСВ за період з 01.01.2018 по 31.12.2020 в сумі 29340,74 грн, оскільки скасування судом спірної вимоги за період з 01.01.2018 по 31.12.2020 повністю відновлює порушене право позивача. Також суд вважає безпідставними вимоги позивача про зобов`язання відповідача відкоригувати дані інтегрованої картки платника ОСОБА_1 шляхом виключення боргу з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, оскільки скасування спірної вимоги за період з 01.01.2018 р. по 31.12.2020 р. автоматично призводить до коригування даних інтегрованої картки платника податків, в частині зменшення недоїмки з ЄСВ. Крім того, суд наголосив що заявлена вказана вимога є неналежним способом захисту порушеного права, оскільки суд не може зобов`язувати податковий орган вчиняти дії щодо коригування даних інтегрованої картки платника податків. Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця така фізична особа користується правами, виконує обов`язки та несе відповідальність, що передбачені для платника єдиного внеску, в частині діяльності, яка здійснювалася нею як фізичною особою - підприємцем (частина четверта статті 6 Закону № 2464-VI). З 03.06.2020 Розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI було доповнено пунктом 9-15 згідно із Законом № 592-IX від 13.05.2020, яким, із урахуванням змінам, внесених згідно із Законом № 786-IX від 14.07.2020, в редакції Закону № 1072-IX від 04.12.2020, визначено наступне: « 9-15. Підлягають списанню за заявою платника та у порядку, визначеному цим Законом, несплачені станом на 1 грудня 2020 року з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом, суми недоїмки, нараховані платникам єдиного внеску, зазначеним у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, за період з 1 січня 2017 року до 1 грудня 2020 року, а також штрафи та пеня, нараховані на ці суми недоїмки включно до дати подання заяви про списання недоїмки, у разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) від їх діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб, та за умови подання до 1 березня 2021 року: а) особами, які станом на дату подання заяви про списання недоїмки є платниками, або у період з 1 січня 2017 року до дати подання заяви вважалися платниками, зазначеними у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), - державному реєстратору за місцем знаходження реєстраційної справи фізичної особи - підприємця заяви про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності та до податкового органу - звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 1 січня 2017 року до 1 грудня 2020 року. Такі документи подаються платником (особою) виключно у випадку, якщо вони не були подані раніше; б) особами, які станом на дату подання заяви про списання недоїмки є платниками, або у період з 1 січня 2017 року до дати подання заяви вважалися платниками, зазначеними у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, - до податкового органу за основним місцем обліку заяви про зняття з обліку як платника єдиного внеску та звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 1 січня 2017 року до 1 грудня 2020 року. Такі документи подаються платником (особою) виключно у випадку, якщо вони не були подані раніше. Після отримання у встановленому законом порядку відповідних відомостей від державного реєстратора або заяви про зняття з обліку як платника єдиного внеску та за умови подання платником єдиного внеску (особою) зазначених документів (якщо відповідні документи не були подані раніше) податковий орган протягом 15 робочих днів проводить камеральну перевірку, за результатами якої приймає рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені або вмотивоване рішення про відмову списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені. Податковим органом може бути прийнято рішення про відмову списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені, за умови якщо за результатами перевірки буде встановлено, що: - платник податків отримав дохід (прибуток) від здійснення підприємницької та/або незалежної професійної діяльності протягом періоду з 1 січня 2017 року до 1 грудня 2020 року; - суми недоїмки, а також штрафи та пеня, нараховані на суми недоїмки, були в повному обсязі самостійно сплачені платником (особою) або стягнуті у порядку, передбаченому цим Законом. У разі якщо суми недоїмки, а також штрафи та пеня, нараховані на суми недоїмки, були частково самостійно сплачені платником (особою) та/або стягнуті у порядку, передбаченому цим Законом, податковий орган приймає рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені у частині, що залишилася несплаченою. Штрафні санкції до платника єдиного внеску, передбачені пунктом 7 частини одинадцятої статті 25 цього Закону, за наведених умов не застосовуються. Вимога про сплату суми недоїмки, штрафних санкцій і пені вважається відкликаною у день прийняття податковим органом рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені. Нараховані та сплачені або стягнуті за зазначений період суми недоїмки, штрафних санкцій і пені відповідно до цього Закону не підлягають поверненню. Податковий орган протягом п`яти робочих днів з дня прийняття рішення про списання недоїмки з єдиного внеску, а також штрафів та пені, нарахованих на ці суми, надає територіальним підрозділам державної виконавчої служби інформацію про такі списані суми недоїмки з єдиного внеску в розрізі платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. З дня винесення податковим органом рішення про списання недоїмки з єдиного внеску, а також штрафів та пені, нарахованих на ці суми недоїмки, на підставі наданої податковим органом інформації підлягають закінченню відкриті державною виконавчою службою виконавчі провадження та припиняються заходи примусового виконання рішень щодо стягнення таких сум з платників єдиного внеску, яким здійснюється списання сум недоїмки, а також штрафів та пені, нарахованих на ці суми недоїмки, відповідно до цього пункту в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження». Судом першої інстанції правильно було зазначено, що оскільки позивач у 2018-2020 роках перебував на загальній системі оподаткування, він мав право звернутись до податкового органу з заявою на списання недоїмки з ЄСВ за вказаний період. Пунктом 9-15 розділу VIII Закону 2464-VI встановлені умови списання заборгованості. Абзацом першим вказаної норми визначено, що це списання: - за заявою платника; - суми, несплачені станом на 01.12.2020 року: - суми недоїмки, нараховані платникам єдиного внеску, зазначеним у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування); - суми недоїмки за період з 01.01.2017 року до 01.12.2020 року; - а також штрафи та пеня, нараховані на ці суми недоїмки включно до дати подання заяви про списання недоїмки; - та у разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) від їх діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб. Підпунктом «а» пункту 9-15 розділу VIII Закону 2464-VI, із урахуванням абзацу першого вказаної норми, визначено, вказане списання здійснюється за умови подання до 01.03.2021 року: -- особами, які станом на дату подання заяви про списання недоїмки є платниками, або -- у період з 01.01.2017 до дати подання заяви вважалися платниками, - зазначеними у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування): 1) державному реєстратору заяви про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності та 2) до податкового органу - звітності за період з 01.01.2017 до 01.12.2020 року. Судом першої інстанції правильно було враховано, що позивач відповідно до вимог п. 9-15 розділу VІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464 подав 26.02.2021 звіти з ЄСВ за 2018-2020, які були прийняті податковим органом та успішно завантажено до системи даних ІТС ДПС до 01.03.2021. Таким чином, виявлення помилок під час подання звіту за 2017 та його завантаження до системи 16.03.2021 не може бути підставою для відмови у списанні недоїмки з ЄСВ за 2018-2020 роки. Крім того, оскільки позивачем заявлено до списання недоїмки з ЄСВ за 2018-2020 роки подання звітності за 2017 рік є необов`язковою. Доводи апелянта про те, що ОСОБА_1 не відноситься до кола платників, які мають право на застосування механізму списання заборгованості з єдиного внеску, колегія суддів відхиляє, оскільки за період з 01.01.2018 по 31.12.2020 позивач відповідав загальним критеріям, визначеним пунктом 9-15 розділу VIII Закону 2464-VI: на дату подання заяви був платником податків на загальній системі оподаткування; мав несплачені станом на 31.12.2020 суми; подав звітність по єдиному внеску за 2018-2020 роки. За такий обставин, відповідачем не доведено правомірність відмови позивачу у списанні недоїмки з ЄСВ за 2018-2020 роки, а тому колегія суддів погоджуєтьсяз із висновком суду першої інстанції, що належним способом захисту порушеного права буде скасування вимоги Головного управління ДПС у Чернівецькій області про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску від 09.02.2021 №Ф-1307-56, в частині нарахування єдиного соціального внеску за період з 01.01.2018 по 31.12.2020 сумі 29340,74 гривень. З урахуванням вказаного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог. Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні. Також, колегія суддів звертає увагу, що доводи апеляційної скарги фактично дублюють зміст відзиву на адміністративний позов. При цьому вказаним доводам була надана належна правова оцінка судом першої інстанції, а жодних нових доводів та обґрунтувань, в чому полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права, апелянтом наведено не було. За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку наявним у справі доказам та зробив обгрунтований висновок щодо часткового задоволення позову. Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається. Судове рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог сторонами не оскаржується, тому його правомірність в цій частині судовою колегією не переглядається. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернівецькій області залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 11 березня 2022 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий Полотнянко Ю.П. Судді Смілянець Е. С. Драчук Т. О.