Постанова 4855 № 826/27590/15

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/27590/15 Суддя (судді) першої інстанції: Кузьменко В.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 жовтня 2022 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого-судді: Черпіцької Л.Т., суддів: Пилипенко О.Є., Собківа Я.М., за участю секретаря: Висоцького А.М. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього виведення ПАТ "БАНК "КИЇВСЬКА РУСЬ" з ринку на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від "27" липня 2021 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Волкова Олександра Юрійовича (відповідач - 1), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (відповідач - 2), третя особа Публічне акціонерне товариство «БАНК «КИЇВСЬКА РУСЬ» про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії,- В С Т А Н О В И Л А: ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просила: 1) визнати протиправними дії та рішення Фонду щодо невключення ОСОБА_1 до переліку та реєстру (загального реєстру) вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; 2) визнати протиправними дії відповідача - 1 щодо невключення позивача до переліку та реєстру (загального реєстру) вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; 3) визнати протиправними дії відповідача - 1 щодо тимчасового обмеження (блокування) виплати на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду ОСОБА_1 за договором банківського вкладу на вимогу в національній валюті «Стабільний прибуток» за №25918-43.7 від 19 березня 2015 року, укладеним з ПАТ «БАНК «КИЇВСЬКА РУСЬ»; 4) зобов`язати Фонд включити позивача до переліку та реєстру (загального реєстру) вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; 5) зобов`язати Фонд виплати позивачу кошти в розмірі 139 000,00 грн. за договором банківського вкладу на вимогу в національній валюті «Стабільний прибуток» за №25918-43.7 від 19 березня 2015 року В обґрунтування позовних вимог зазначено, що невключення ОСОБА_1 у перелік та загальний реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, суперечить вимогам Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та порушує право на отримання гарантованої суми відшкодування за вкладом. Крім того, позивач зазначила, що у відповідача не було причин для тимчасового обмеження (блокування) виплати позивачу відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду за договором банківського вкладу. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від "27" липня 2021 р. позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Волкова Олександра Юрійовича щодо невключення ОСОБА_1 до переліку вкладників Публічного акціонерного товариства «БАНК «КИЇВСЬКА РУСЬ», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Визнано протиправними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Волкова Олександра Юрійовича щодо тимчасового обмеження (блокування) виплати ОСОБА_1 відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на підставі договору банківського вкладу на вимогу в національній валюті «Стабільний прибуток» від 19 березня 2015 року №25918-43.7. Зобов`язано Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити інформацію щодо ОСОБА_1 до переліку вкладників Публічного акціонерного товариства «БАНК «КИЇВСЬКА РУСЬ», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, за договором банківського вкладу на вимогу в національній валюті «Стабільний прибуток» від 19 березня 2015 року №25918-43.7. В іншій частині адміністративного позову відмовлено. Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції встановив, що відповідачі не довели правових підстав для не включення позивача до переліку вкладників ПАТ «БАНК «КИЇВСЬКА РУСЬ», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду за договором банківського вкладу, а тому така бездіяльність Уповноваженої особи Волкова О.Ю. суперечить приписам Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та є протиправною бездіяльністю. Також суд першої інстанції зазначив, що дії відповідача - 1 щодо тимчасового обмеження (блокування) виплати ОСОБА_1 відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду за договором банківського вкладу є протиправними. З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов`язання відповідача - 2 включити ОСОБА_1 до переліку вкладників ПАТ «БАНК «КИЇВСЬКА РУСЬ», які мають право на відшкодування коштів за вкладами, за рахунок Фонду, за договором банківського вкладу на вимогу у національній валюті «Стабільний прибуток» від 19 березня 2015 року №25918-43.7. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього виведення ПАТ "БАНК "КИЇВСЬКА РУСЬ" з ринку, не погоджуючись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та недотримання норм матеріального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, що у цьому випадку спірна сума коштів перераховувалась в безготівковій формі, в межах суми 200 000, 00 грн. з призначенням платежу: поворотна фінансова допомога згідно з договором позики від 18.03.2015 № 5, на поточний рахунок фізичної особи, а отже є нічим іншим, як «дробленням» рахунку юридичної особи «Тлумач РайСТ» з метою виведення зазначених грошових сум за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів. Перерахування коштів здійснювалось у безготівковій формі з іншого рахунку, тобто кошти надійшли внаслідок «дроблення» рахунку іншого клієнта (юридичної особи, яка не є вкладником у розумінні положень ст. 2 Закону), отже зазначені обставини свідчать, що «Тлумач РайСТ» мало на меті отримати кошт не від ПАТ «БАНК «КИЇВСЬКА РУСЬ» і не за рахунок Банку, а від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, тобто державних коштів (відповідний правочин був спрямований на незаконне заволодіння такими коштами). Тож, на думку скаржника, правочин щодо перерахування грошових коштів в сумі 139 000,00 грн з поточного рахунку «Тлумач РайСТ», відкритий у ПАТ «БАНК «КИЇВСЬКА РУСЬ» у розмірі 139 000 грн. на особовий рахунок № НОМЕР_1 фізичної особи ОСОБА_1 відкритий в ПАТ «БАНК «КИЇВСЬКА РУСЬ», є нікчемним. Отже, незастосування Окружним адміністративним судом м. Києва п. 7. ч. 3. ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів Фізичних осіб», ст. 216 ЦК України, призвело до ухвалення незаконного рішення. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, наполягаючи на необґрунтованості доводів скаржника і правильності висновків суду першої інстанції. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке. Як вбачається з матеріалів справи, між ОСОБА_1 (клієнт) та ПАТ «БАНК «КИЇВСЬКА РУСЬ» (банк) укладено договір банківського вкладу на вимогу у національній валюті «Стабільний прибуток» від 19 березня 2015 року №25918-43.7, за умовами якого банк приймає від вкладника на зберігання грошові кошти в формі депозитного вкладу в сумі 139 000,00 грн. на вкладний рахунок № НОМЕР_1 . Суд першої інстанції встановив, що грошові кошти у розмірі 139 000,00 грн. надійшли на вкладний рахунок позивача № НОМЕР_1 у ПАТ «БАНК «КИЇВСЬКА РУСЬ» від платника «Тлумач РайСТ» в якості поворотної фінансової допомоги, що підтверджується наявною у справі копіює платіжного доручення від 19 березня 2015 року №5956. Вказані грошові кошти перераховані на вкладний рахунок позивача за договором позики від 18 березня 201 року №5, укладеним між ОСОБА_1 та Тлумацьким районним споживчим товариством, відповідно, платник «Тлумач РайСТ» є Тлумацьким районним споживчим товариством. Разом з тим, на підставі постанови Правління Національного банку України від 16 липня 2015 року №460 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «БАНК «КИЇВСЬКА РУСЬ» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 17 липня 2015 року №138 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «БАНК «КИЇВСЬКА РУСЬ» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ «БАНК «КИЇВСЬКА РУСЬ», призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «БАНК «КИЇВСЬКА РУСЬ» провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Волкова О.Ю. На офіційному сайті Фонду за посиланням http://www.fg.gov.ua/not-paying/liquidation/114-kyivska-rus/2087-1459-fond-harantuvannya-vkladiv-fizychnyh-osib-rozpochynae-vyplaty-koshtiv-vkladnykam-pat-bank-kyivska опубліковано оголошення про те, що з 24 липня 2015 року Фонд розпочинає виплати коштів вкладникам ПАТ "БАНК "КИЇВСЬКА РУСЬ" через установи банків-агентів Фонду. З метою отримання коштів, які знаходяться на вкладному рахунку, позивач звернувся до Уповноваженої особи Волкова О.Ю. із відповідною заявою від 22 червня 2015 року. У відповідь на заяву позивача відповідач 1 у листі від 28 липня 2015 року №6831/29 повідомив про те, що Уповноваженою особою Фонду визнано сумнівною операцію щодо перерахування 19 березня 2015 року коштів в сумі 139 000,00 грн. на вкладний рахунок позивача. У зв`язку із чим відповідні документи були направлені банком на розгляд до правоохоронних органів, а операції за вкладним рахунок позивача тимчасово обмежені. На момент вирішення спору суд першої інстанції встановив, що відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду від 13 липня 2020 року №1335 з 16 липня 2020 року відкликані повноваження ліквідатора ПАТ «БАНК «КИЇВСЬКА РУСЬ». Відповідно до зазначеного рішення процедура ліквідації ПАТ «БАНК «КИЇВСЬКА РУСЬ» здійснюватиметься безпосередньо Фондом з урахуванням вимог Закону України №590-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності» та відповідно до частини п`ятої статті 44 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Не погоджуючись з діями відповідачів, позивач звернувся з цим позовом до суду. Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам скаржника, колегія суддів зазначає таке. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Пунктом 3 та 4 частини першої статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти; вкладник - фізична особа (крім фізичних осіб - суб`єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката. Частиною першою статті 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами. Згідно з частинами першою та другою статті 27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню. Пунктами 3-5 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду від 09 серпня 2012 року №14 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі також - Положення), передбачено, що уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню (далі - Перелік), перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4-6 частини четвертої статті 26 Закону, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку. Перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів (зменшених на суму податку), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Визначений у Переліку залишок гарантованої суми надається з урахуванням розрахункових сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у неплатоспроможному банку. Якщо вкладник не отримав свої вклади в межах граничного розміру суми відшкодування протягом дії тимчасової адміністрації за рахунок цільової позики Фонду, така сума відшкодування включається до Переліку. Перелік складається в алфавітному порядку за прізвищами вкладників та подається до Фонду на паперових та електронних носіях разом із супровідним листом. Протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників (пункт 6 розділу ІІІ Положення). Отже, процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, передбачає такі послідовні етапи: складення уповноваженою особою Переліку та визначення розрахункових сум відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; передача уповноваженою особою сформованого Переліку до Фонду; складення Фондом на підставі отриманого Переліку загального реєстру; затвердження виконавчою дирекцією Фонду загального реєстру. Водночас уповноважена особа наділена повноваженнями на формування Переліку з урахуванням положень частини другої статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», тобто в межах гарантованої суми відшкодування. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вкладником є фізична особа (крім фізичних осіб - суб`єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вклад - це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти. Підставою для поширення на особу гарантій щодо відшкодування вкладу за рахунок Фонду, передбачених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», є наявність у такої особи залишку коштів на банківському рахунку, що відкритий на її ім`я, тобто наявність вкладу та статусу вкладника в особи. При цьому вкладниками є особи, які уклали або на користь яких укладено договір банківського вкладу (депозиту) чи банківського рахунку або які є власниками іменного депозитного сертифіката. Положення чинного законодавства не пов`язують визначення статусу вкладника банку та виникнення у нього права на отримання гарантованої суми відшкодування вкладу з походженням на відповідному вкладному (депозитному, поточному) рахунку коштів. Отже, під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду на підставі статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» підпадають особи, які є вкладниками в розумінні приписів статті 2 цього Закону, вклади яких розміщено на рахунку у відповідному банку до запровадження в ньому тимчасової адміністрації. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі №802/351/16-а, від 27 лютого 2019 року у справі №826/9960/15, від 08 липня 2020 року у справі №814/4100/15. Щодо посилань скаржника на наявність підстав для віднесення правочину до нікчемних з огляду на підстави, визначені пунктами 2, 7 частини 3 статті 38 Закону №4452-VI, колегія суддів зазначає таке. На думку скаржника, правочин банку щодо виконання платіжного доручення «Тлумацького РайСТ» з перерахування грошових коштів на рахунок ОСОБА_1 з призначенням платежу «поворотна фінансова допомога» є нікчемним згідно з пунктів 2, 7 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Відповідно до частини другої статті 37, частин другої та четвертої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа протягом дії тимчасової адміністрації зобов`язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою статті 38 цього Закону, та повідомити сторони за договорами про нікчемність цих договорів і вчинити дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів. Станом на дату укладення між позивачем та ПАТ «БАНК «КИЇВСЬКА РУСЬ» банком договору банківського вкладу частина третя статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначала, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без установлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним узяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов`язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов`язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов`язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України. На підставі наведених положень статей 37 та 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа дійсно наділена правом перевіряти правочини на предмет виявлення серед них нікчемних, але це право не є абсолютним та кореспондується з обов`язком установити обставини, з якими закон пов`язує нікчемність правочину. Висновок про нікчемність правочину має ґрунтуватися виключно на встановлених та доведених обставинах, які за законом спричиняють застосування певних наслідків, зокрема щодо невключення особи до переліку вкладників банку для отримання в подальшому гарантованої суми відшкодування за вкладом за рахунок Фонду. Викладені скаржником посилання на визнання спірного правочину нікчемним з огляду на підстави, визначені пунктом 2 частини 3 статті 38 Закону № 4452-VI, визнаються колегією суддів безпідставними, оскільки ним всупереч приписів частини 2 статті 71 КАС України (в редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанціі) та частини 2 статті 77 КАС України не було доведено належними та допустимими доказами, що саме внаслідок укладення спірного правочину банк став неплатоспроможним. Пункт 7 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI також не поширює свою дію на договір, укладений між позивачем та ПАТ "Банк "Київська Русь". Зокрема, зі змісту даної норми вбачається, що вона поширює свою дію на випадки, коли саме банк уклав з одним із кредиторів договір; на підставі такого договору у останнього виникають переваги (пільги) стосовно інших кредиторів банку, прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; умови цього договору передбачають перерахування банком коштів або передачу майна банком такому кредитору. Однак, як вбачається з матеріалів справи, та не спростовується доводами касаційної скарги, при укладенні договору банківського рахунку 19 березня 2015 року №25918-43.7 позивачем не отримано жодних переваг від ПАТ "Банк "Київська Русь", банк не здійснив жодного платежу на користь позивача, а лише отримав кошти в якості вкладу. Що стосується доводів скаржника щодо надходження коштів на рахунок позивача внаслідок так званого «дроблення» (розподілу) депозитних рахунків інших клієнтів, на яких була розміщена значна сума коштів, що свідчить про нікчемність вчиненого позивачем та банком правочину, то колегія суддів зазначає, що спеціальна підстава для визнання нікчемними договорів, які відповідають, умовній категорії "договори дроблення", з`явилася 12 серпня 2015 року одночасно з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку» від 16 липня 2015 року № 629-VIII. Цим Законом частину третю статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» було доповнено спеціальним пунктом 9, який передбачає, таку підставу для нікчемності як "здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов`язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства". Спрямованість цих законодавчих змін на віднесення до категорії нікчемних, так званих, "договорів дроблення" підтверджується Пояснювальною запискою до проекту закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку» (реєстраційний № 2045а від 08 червня 2015 року), який був внесений Кабінетом Міністрів України. У цій Пояснювальній записці зазначено, що проект закону спрямований на, зокрема, розширення переліку підстав, за яких Фонд не відшкодовує кошти за вкладами, які мають ознаки "дроблення". Крім того, саме рішення Верховного Ради України про прийняття Закону № 629 було спрямоване на віднесення до категорії нікчемних, так званих, "договорів дроблення" і це підтверджується стенограмою засідання парламенту від 16 липня 2015 року. Фактично під «дробленням» розуміється переказ депозитних коштів із одного рахунку, сума на якому перевищує гарантовану для відшкодування, на інші депозитні рахунки, як правило, новоутворені, в частинах, які підпадають під виплату Фондом гарантування вкладів. Разом з тим, колегія суддів Верховного Суду зазначає, що спірні правовідносини виникли до внесення пункту 9 до частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI, з огляду на що, застосування скаржником посилань на наявність факту «дроблення вкладу» з боку позивача є безпідставним. Подібні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 20 січня 2022 року у справі №826/16738/15. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачі не довели правових підстав для невключення позивача до переліку вкладників ПАТ «БАНК «КИЇВСЬКА РУСЬ», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду за договором банківського вкладу, а тому така бездіяльність Уповноваженої особи Волкова О.Ю. суперечить приписам Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та є протиправною бездіяльністю. Також колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що позовна вимога до Фонду про зобов`язання включити позивача до Загального реєстру вкладників є передчасною, оскільки станом на час виникнення спірних правовідносин Загальний реєстр вкладників складався Фондом на підставі отриманого переліку вкладників. Аналогічна правова позиція у подібних відносинах, висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 5 грудня 2018 року у справі №826/2211/15. Однак, позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню частково, з огляду на таке. Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003). Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання права на ефективність внутрішніх механізмів в аспекті забезпечення гарантій, визначених ст.13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, вказував, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (див. рішення від 06.09.2005 у справі «Гурепка проти України» (Gurepka v. Ukraine), заява №61406/00, п.59); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (див. рішення від 26.10.2000 у справі «Кудла проти Польщі» (Kudla v. Poland), заява №30210/96, п. 158) (п. 29 рішення Європейського суду з прав людини від 16.08.2013 р. у справі «Гарнага проти України» (Garnaga v. Ukraine), заява №20390/07). На момент виникнення спірних правовідносин формування переліку вкладників які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, належало до повноважень Уповноваженої особи, проте станом на час вирішення справи чинне законодавство України з цих питань зазнало змін. Так, згідно з пункту 6 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду від 09 серпня 2012 року №14 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) було передбачено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників. Разом з тим, рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 26 травня 2016 року №823 внесено зміни до Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09 серпня 2012 року №14. Пункт 5 розділу ІІ вказаного Положення викладено у новій редакції, зокрема, останнім абзацом визначено, що протягом дії тимчасової адміністрації та ліквідації банку уповноважена особа Фонду може надавати зміни та доповнення до переліків. Пунктом 2 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами Фонд складає на підставі переліку реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат за формою, наведеною у додатку 5 до цього Положення, що затверджується виконавчою дирекцією Фонду. Відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду від 13 липня 2020 року №1335 з 16 липня 2020 року відкликані повноваження ліквідатора ПАТ «БАНК «КИЇВСЬКА РУСЬ» та вирішено, що процедура ліквідації ПАТ «БАНК «КИЇВСЬКА РУСЬ» здійснюватиметься безпосередньо Фондом. Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов`язання відповідача - 2 включити інформацію щодо ОСОБА_1 до переліку вкладників ПАТ «БАНК «КИЇВСЬКА РУСЬ», які мають право на відшкодування коштів за вкладами, за рахунок Фонду, за договором банківського вкладу на вимогу у національній валюті «Стабільний прибуток» від 19 березня 2015 року №25918-43.7. Такий спосіб захисту порушених прав у повній мірі відповідає вимогам справедливості та забезпечить безперешкодне виконання судового рішення. Також колегія суддів вважає законним та обґрунтованим рішення суду в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача - 1 щодо тимчасового обмеження (блокування) виплати ОСОБА_1 відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду за договором банківського вкладу, оскільки Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не передбачає таких дій Уповноваженої особи Фонду як блокування коштів за договорами, нікчемність яких може бути встановлена в майбутньому, при формуванні списків вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25 березня 2021 року у справі №826/1307/17. Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. Крім того, аналізуючи всі доводи учасників справи, апеляційний суд враховує висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні від 21.01.1999 р. по справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід. Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. Керуючись ст. ст. 241, 242, 250, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього виведення ПАТ "БАНК "КИЇВСЬКА РУСЬ" залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від "27" липня 2021 р. - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Повний текст постанови виготовлено 20 жовтня 2022 року. Головуючий суддя Судді:Л.Т. Черпіцька О.Є. Пилипенко Я.М. Собків