Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 340/1498/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 20 жовтня 2022 року м. Дніпросправа № 340/1498/21 (суддя Мамант Г.М., м. Кропивницький) Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач), суддів: Іванова С.М., Панченко О.М., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпро адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30 червня 2022 року у справі №340/1498/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 05 квітня 2021 року звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, згідно з яким, просить: - визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області у зв`язку з відмовою прийняти рішення про переведення позивача на інший вид пенсії, а саме: пенсію за віком у відповідності до Закону України від 07 червня 2001 року № 2493-ІІІ «Про службу в органах місцевого самоврядування»; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області прийняти рішення про переведення позивача, а саме на: пенсію за віком у відповідності до приписів Закону України від 07 червня 2001 року № 2493-ІІІ «Про службу в органах місцевого самоврядування». Позов обґрунтовано тим, що позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо переведення його з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком державного службовця відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» у редакції від 16.12. 993 р. №3723-ХІІ, однак відповідач в порушення вимог законодавства відмовив у задоволенні заяви. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30 червня 2022 року позов задоволено повністю. Суд, визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Кіровоградській області щодо відмови у переведенні позивача на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону «Про державну службу» від 16.12.1993 р. №3723-ХІІ та зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області здійснити переведення позивача з пенсії за віком на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 р. №3723-ХІІ. Рішення суду мотивовано тим, що стаж роботи позивача на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, на день набрання чинності Закону №889, тобто станом на 01.05.2016 року, становив більше 10 років, при цьому позивач продовжував працювати на посаді в органі місцевого самоврядування, стаж роботи на якій зараховувався до стажу державної служби, як наслідок позивач має право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону «Про державну службу» від 16.12.1993 р. №3723. Також, суд першої інстанції зробив висновок про те, що до стажу державної служби позивача зараховуються: період проходження позивачем строкової служби з 30.10.1981 р. по 23.05.1983 р. відповідно до абз.5 п.3 Порядку №283; період зайняття посади в органі місцевого самоврядування з 17.04.2002 р. по 27.11.2020 р. відповідно до абз.13 п.2 Порядку №283. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю. Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що робота позивача на виборній посаді селищного голови не зараховується до стажу, який дає право на пенсію державного службовця, тому відповідач обґрунтовано відмовив йому в переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу». Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що позивачу з 19.03.2014 року призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (а.с.39). За результатом розгляду заяви позивача, Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області листом від 18.02.2020 року №278-263/Х-02/8-1100/20 повідомило про відсутність підстав для призначення йому пенсії згідно із Законом України «Про державну службу», оскільки пунктами 10 та 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889 визначено право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723 виключно для осіб, які працювали на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців (а.с.16). Позивачем подано до Пенсійного фонду України скаргу щодо відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області в переведенні його з пенсії за віком на пенсію державного службовця (а.с.17-19). Листом від 25.05.2020 року №14599-11575/Х-03/8-2800/20 Департамент Пенсійного забезпечення Пенсійного фонду України повідомив, що за записами трудової книжки позивача не має 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст.25 Закону №3723, та станом на 01.05.2016 року він не перебував на посаді державної служби, а тому право на призначення пенсії відповідно до Закону №889 відсутнє (а.с.14-15). Правомірність дій відповідача щодо відмови позивачу у переведенні позивача на пенсію за віком у відповідності до приписів Закону України від 07 червня 2001 року № 2493-ІІІ «Про службу в органах місцевого самоврядування» є предметом спору переданого на вирішення суду. Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухвалені оскарженого рішення виходить з наступного. Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Статтею 10 Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» закріплено право вибору особою виду пенсії. Спірні правовідносини врегульовані наступними нормативно-правовими актами, чинними на час виникнення спірних правовідносин: Законом України «Про державну службу» №3723-ХІІ від 16.12.1993 року (далі - Закон №3723-ХІІ) та Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим Постановою Кабінету міністрів України від 3 травня 1994 року №283 (далі - Порядок №283). Положеннями частини першої статті 37 Закону № 3723-ХІІ визначено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. У подальшому, 01.05.2016 року набрав чинності Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VIII, відповідно до пункту 2 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» якого, з набранням чинності вказаного закону втратив чинність Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 року № 3723-XII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону № 889-VIII. Пунктом 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VIII передбачено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Відповідно до статті 90 Закону № 889-VIII, пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Виходячи з системного аналізу положень Закону № 889-VIII та статті 37 Закону № 3723-ХІІ, із набранням чинності Законом № 889-VIII державні службовці втратили право на призначення спеціальних пенсії та отримали право на призначення пенсій на загальних підставах, тобто відповідно до положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». При цьому, за наявності у особи станом на 1 травня 2016 року певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 1 травня 2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ після 1 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частини 1 статті 37 Закону і Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VІІІ, а саме: віку, страхового стажу, стажу державної служби. Отже, після 1 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом № 889-VІІІ) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VІІІ та мають передбачені частиною 1 статті 37 Закону № 3723-ХІІ вік і страховий стаж. Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена у зразковому рішенні Верховного Суду від 4 квітня 2018 року у справі № 822/524/18 та у постанові Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі № 676/4235/17. Як вбачається з матеріалів справи, відповідач вважає, що позивач не має права на призначення пенсії за умовами статті 37 Закону № 3723-ХІІ, оскільки займана посада селищного голови Вільшанської селищної ради це посада в органах місцевого самоврядування, а не посада державного службовця. Згідно з пунктом 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VIII, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством. Питання обчислення стажу державної служби у цей період регулювалося Порядком обчислення стажу державної служби що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1994 року № 283 (далі - Порядок № 283). Згідно із пунктом 2 Порядку №283, до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах керівних працівників і спеціалістів державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР згідно з додатком. У Додатку до вказаного Порядку наведено Перелік державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР, період роботи в яких на посадах керівних працівників і спеціалістів зараховується до стажу державної служби. Вказаним Переліком передбачено, серед іншого, виконавчі комітети місцевих Рад депутатів трудящих, Рад народних депутатів, їх управління, самостійні відділи, інші структурні підрозділи. Порядком обчислення стажу державної служби передбачено зарахування до стажу державної служби періоду роботи в організаціях, передбачених абзацом 4 пункту 3 Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1993 року №1049 (далі - Положення №1049). У відповідності до пункту 3 Положення №1049 до стажу роботи, який дає право на одержання надбавки за вислугу років, зараховується, стаж роботи в організаціях (крім роботи у кооперативних та інших громадських організаціях), передбачених статтею 118 КЗпП України. Згідно з роз`ясненням Міністерства юстиції України від 03.06.1994 року №4-5-1156, погодженого з Кабінетом Міністрів України, до стажу державної служби зараховують період роботи в цих органах лише на виборних та відповідальних посадах до припинення дії статті 6 Конституції УРСР і внесення змін до статті 7 Конституції УРСР (до 24 жовтня 1990 року). Відповідальною вважається посада, прийняття на яку здійснювалось колегіальним органом (рішенням бюро, комітету, постановою конференції, зборів) партійних, профспілкових, комсомольських організацій. Отже, вищезазначеним законодавством передбачено зарахування до стажу державного службовця, періоду роботи на виборних посадах в державних органах до 24.10.1990 року. Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 07.02.2019 року у справі №742/1718/17. Разом з тим, згідно з пунктом 2 Порядку № 283 до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування. Крім того, відповідно до пункту 2 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 року № 2493-III (далі - Закон № 2493-III) дію Закону України «Про державну службу» поширено на органи і посадових осіб місцевого самоврядування в частині, що не суперечить Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», цьому Закону та іншим законам України, що регулюють діяльність місцевого самоврядування. Відповідно до статті 14 Закону України від 07.06.2001 року №2493-III «Про службу в органах місцевого самоврядування», посади селищних і сільських голів належать до п`ятої категорії посад в органах місцевого самоврядування, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин. Отже, періоди роботи позивача на виборній посаді голови Вільшанської селищної ради мають зараховуватися до стажу державної служби в силу наведених вище законодавчих вимог. Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним судом у постанові від 26 червня 2018 року у справі № 735/939/17 та в постанові від 19 березня 2019 року по справі № 357/1457/17. Відповідно до частини третьої статті 45 Закону №1058 переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. Таким чином, враховуючи те, що періоди роботи позивача на виборній посаді голови Вільшанської селищної ради мають зараховуватися до стажу державної служби, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню. На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об`єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Керуючись: статтями 241-245, 250, пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області залишити без задоволення, а рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30 червня 2022 року у справі №340/1498/21 без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Повне судове рішення складено 20 жовтня 2022 року. Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко суддя С.М. Іванов суддя О.М. Панченко