Постанова Київський апеляційний суд № 760/25883/21

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 07 жовтня 2022 року м. Київ Справа №760/25883/21 Провадження № 22-ц/824/9266/2022 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Стрижеуса А.М., суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І. учасники справи: позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФінансІнновація», відповідач ОСОБА_1 , розглянувши в порядку письмового провадженнями за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва 17 червня 2022 року, ухваленого у складі судді Машкевич К. В., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФінансІнновація» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- В С Т А Н О В И В: Історія справи Короткий зміст позовних вимог Увересні 2021 рокуТовариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінанс Інновація» (далі - ТОВ «ФК «Фінанс Інновація») звернулось до Солом?янського районного суду міста Києва із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позов мотивовано тим, що 09 грудня 2019 року між ТОВ «ФК «Фінанс Інновація» та ОСОБА_1 укладено договір № 191209-9691-4, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 4 000,00 грн строком на 30 днів шляхом переказу на його платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану Акціонерному товаристві «Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ «КБ «ПриватБанк»), зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,7 % від суми кредиту за кожен день користування та 3,5 % від залишку суми кредиту за кожен день прострочення терміну повернення кредиту. Позивач вказував, що відповідно до частини другої статті 3 Закону України «Про споживче кредитування» укладений кредитний договір не відноситься до споживчого кредитування. Кредитний договір був укладений в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідача на веб-сайті в мережі Інтернет https://monetka.com.ua та підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором є прямою і безумовною згодою відповідача з умовами кредитного договору, з правилами надання грошових коштів у позику в тому числі і на умовах фінансового кредиту, з яким він ознайомився перед підписанням та отриманням кредиту. Зразок кредитного договору, правила надання грошових коштів у позику в тому числі і на умовах фінансового кредиту, затвердженими наказом директора ТОВ «ФК «Фінанс Інновація», викладені для загального доступну в мережі Інтернет на сайті https://monetka.com.ua/uk/about us. Одноразовий ідентифікатор 171852 направлявся відповідачу 09 грудня 2019 року о 2 год. 33 хв. 29 сек. шляхом надсилання повідомлення на його мобільний номер НОМЕР_2 , який вказувався при реєстрації. Відповідач зареєструвався на веб-сайті в мережі Інтернет https://monetka.com.ua, для чого пройшов ідентифікацію та верифікацію особи (заповнив анкету-заяву з зазначенням ПІБ, даних паспорту, РНОКПП, місця проживання, місця реєстрації, зазначив реквізити картки для отримання кредиту), підтвердив номер мобільного телефону, ознайомився з умовами надання кредиту, умовами кредитного договору, правилами надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, здійснив акцептування Кредитного договору, шляхом надсилання електронного повідомлення підписаного електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі надав відповідачу кредит у розмірі 4 000,00 грн шляхом перерахування на платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану АТ «КБ «ПриватБанк», що підтверджується чеком. Відповідач взяті на себе зобов`язання по договору не виконав, у зв`язку з чим станом на 16 вересня 2021 року утворилась заборгованість у розмірі 18110,65 грн, яка складається з: 4 000,00 грн - заборгованість за кредитом;2 516,00грн - заборгованість за нарахованими процентами відповідно до пункту 1.2. кредитного договору за ставкою 1,7 % за кожен день користування кредитом за період з 09 грудня року по 08 січня 2020 року; 11 594,65 грн - заборгованість за нарахованими процентами відповідно до пункту 3.3. кредитного договору за ставкою 3,5 % за кожен день користування кредитом за період з 16 січня 2020 року по 14 травня 2020 року. ТОВ «ФК «Фінанс Інновація» просило стягнути з відповідача на свою користь 18 110,65 грн. заборгованості за договором від 09 грудня 2019 року № 191209-9691-4. Ухвалою Солом?янського районного суду міста Києва від 05 жовтня 2021 року позовну заяву ТОВ «ФК «Фінанс Інновація» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості передано на розгляд до Голосіївського районного суду міста Києва за територіальною підсудністю. Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 16 грудня 2021 року прийнято справу до провадження та відкрито провадження в цивільній справі за позовом ТОВ «ФК «ФінансІнновація» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за правилами спрощеного позовного провадження. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 17 червня 2022 року позовні вимоги ТОВ «ФК «ФінансІнновація» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінанс Інновація» 17 045,26 грн заборгованості, 2 136,46 грн судового збору та 8 000,00 грн витрат на правничу допомогу. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем не виконано взяті на себе зобов?язання по кредитному договору, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 17 045,26 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості, яка підлягає стягненню в судовому порядку. Щодо витрат на правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн, суд вказав, що такі підтверджується матеріалами справи, зокрема актом приймання-передачі наданих послуг від 21 квітня 2021 року та платіжним дорученням від 07 травня 2021 року № 1084. Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги 14 липня2022 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв?язку подала до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, просить скасувати рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 17 червня 2022 року та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В апеляційній скарзі заявник вказує, що нею не було підписано кредитний договір від 09 грудня 2019 року № 191209-9691-4, оскільки позивачем було порушено порядок укладення такого договору. Позивачем не доведено заявленої суми заборгованості, оскільки не надано відповідних документів. Рух апеляційної скарги та матеріалів справи Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 липня 2022 року апеляційну скаргу передано судді-доповідачу. Ухвалою Київського апеляційного суду від 25 липня 2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва 17 червня 2022 року у справі за позовом ТОВ «ФК «Фінанс Інновація» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Витребувано з Голосіївського районного суду міста Києва матеріали цивільної справ № 760/25883/21 за позовом ТОВ «ФК «Фінанс Інновація» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. 08 серпня 2022 року матеріали цивільної справи № 760/25883/21 надійшли до Київського апеляційного суду. Ухвалою Київського апеляційного суду від 16 серпня 2022 року справу призначено до розгляду без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження, оскільки ціна позову у даній справі становить 18 110,65 грн, яка станом на 01 січня 2022 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 481,00 грн х 100 = 248 100,00 грн). А за правилами частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Доводи інших учасників справи Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Позиція Київського апеляційного суду Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Порядок розгляду справи судом апеляційної інстанції встановлено статтею 368 ЦПК України, частина перша якої встановлює, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Ураховуючи те, що справа в силу своїх властивостей є малозначною, розгляд справи Київським апеляційним судом здійснюється в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Частинами першою-третьою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків. Фактичні обставини справи Встановлено, що 09 грудня 2019 року між сторонами був укладений договір позики в електронній формі № 191209-9691-4, відповідно до умов якого відповідачу позивачем був наданий кредит у розмірі 4 000,00 грн, шляхом переказу на його платіжну картку, емітовану АТ КБ «ПриватБанк» зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,7 % від суми кредиту за кожен день користування та 3,5 % від залишку суми кредиту за кожен день прострочення терміну повернення кредиту. Кредитний договір укладено в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідача на веб-сайті в мережі Інтернет https://monetka.com.ua та підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до пункту 1.3 договору позика надається строком на 30 днів до 09 січня 2020 року. Сукупна вартість позики складає 6 040,00 грн, з яких: сума кредиту - 4 000,00 грн та сума процентів до сплати - 2 040,00 грн. ТОВ «Фінансова компанія «Фінанс Інновація» було перераховано на картковий рахунок відповідача позику в розмірі 4 000,00 грн, що підтверджується чеком від 09.12.2019 року. З наданих позивачем до кредитного договору доказів вбачається, що грошові кошти в розмірі 4 000,00 грн були перераховані на картку відповідача № НОМЕР_3 , 09 грудня 2019 року (а. с. 9-10). Згідно розрахунку заборгованості за договором позики, станом на 16 вересня 2021 року у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 17 045,26 грн, яка складається з: - 4 000, 00 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту; - 2 516,00 грн - прострочена заборгованість по несплаченим процентам; - 10 529,26 грн - заборгованість по несплаченим процентам за неправомірне користування грошовими коштами, згідно пункту 3.3. договору (а.с.12). Мотиви з яких виходить суд та застосовані норми матеріального права У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення. За правилом частини статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів. У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України). Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі. Відповідно до частини 1 статті 181 ГК України господарський договір, як правило, існує в вигляді єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощеній формі шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами та іншими засобами електронної комунікації, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні норми до форми та порядку укладення даного виду договорів. Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України). Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 9 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19; від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів, не встановлений договором або законом. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон). Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону). Відповідно до частини третьої статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частиначетверта статті 11 Закону). Згідно із частиною шостою статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. За правилом частини восьмої статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, вірно застосувавши норми матеріального права, правильно вважав, що оспорюваний договір про надання кредиту підписаний позивачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто, належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину, а тому вимоги про стягнення заборгованості є обґрунтованими. Перевіряючи доводи апеляційної скарги щодо нарахування позивачем відсотків після закінчення строку кредитування, колегія суддів виходить з наступного. Згідно з пунктами 1.1.-1.4. умов договору, товариство надає позичальникові грошові кошти (кредит) в розмірі 4 000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом не пізніше строку, визначеного в пункті 1.3 цього договору. Процентна ставка за користування кредитом - 1,7 % від суми кредиту за кожний день користування кредитом у межах строку, визначеного в пункті 1.3 цього договору. Строк надання кредиту та строк дії договору становить 30 днів, але в будь-якому випадку строк користування грошовими коштами, наданими у кредит не може становити менше 3 (трьох) календарних днів. Строк надання кредиту може бути продовжений в порядку та на умовах, визначених цим договором. Невід`ємною частиною цього договору є Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, через мережу Інтернет ТОВ «ФК «Фінанс Інновація» (далі- Правила), які розміщені на сайті monetka.ua. Відповідно пункту 2.4.1. договору позичальник зобов`язаний у встановлений Договором строк повернути Кредит та сплатити проценти за його користування. Пунктом 3.3. договору передбачено, що у випадку порушення строків повернення кредиту, встановлених пунктом 1.3. договору (з урахуванням пролонгації строку дії договору), позичальник сплачує плату за користування кредитом за підвищеною ставкою - 3,5 % від суми несвоєчасно повернутого кредиту за кожен день користування кредитом понад строк, зазначений у пункті 1.3 цього договору. У пунктах 5.2-5.2.2, позичальник, підписуючи даний договір, засвідчив, що ознайомлений, повністю розуміє та погоджується з усіма умовами та змістом договору, додатків до нього та Правил і зобов`язується їх дотримуватись; інформація, надана товариством, забезпечує правильне розуміння позичальником суті фінансової послуги за цим договором без нав`язування її придбання. Згідно пунктом 4.14 Правил, впродовж терміну договору позичальник має право продовжити строк його дії (зробити пролонгацію), сплативши нараховані % по кредиту (до закінчення терміну договору), при цьому, продовження відбувається на строк, зазначений у договорі при отримання кредиту, та дає з дати сплати нарахованих %. Також, для продовження договору можливо скористатися послугою пролонгації «за комісію», сплативши комісію, яка відображена в особистому кабінеті. Строк пролонгації договору «за комісію» становить 7 або 14 днів. Встановлено, що строк дії договору сторонами визначений 30 днів, якщо позичальник не виявить наміру пролонгувати даний договір (пункт 1.3 договору). В матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про вчинення позичальником ОСОБА_1 таких дій, які обумовлені в пункті 4.14 Правил, отже, договір кредиту 09 грудня 2019 року не був пролонгований та закінчив свою дію 16 січня 2020 року. Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах: від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені нормою частини другої статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення із ОСОБА_1 процентів за кредитом у розмірі 10 529,26 грн, нарахованих унаслідок неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань, після спливу строку кредитування (16 січня 2020 року), є необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають. Вимог про стягнення відсотків згідно статті 625 ЦК України позивачем в даному позові заявлено не було. Слід відмітити, що пункт 3.3. договору чітко передбачає нарахування відсотків за підвищеною ставкою - 3,5 % від суми несвоєчасно повернутого кредиту за кожен день користування кредитом, а не за кожен день прострочення, та у разі пролонгації договору. Суд першої інстанції невірно встановив фактичні обставини у справі, неправильно застосував норми матеріального права, та, як наслідок, дійшов помилкового висновку про стягнення відсотків у розмірі 10 529,26 грн, що нараховані позивачем після закінчення строку кредитування. Інших доводів на спростування висновків суду першої інстанції щодо стягнення тіла кредиту та відсотків, нарахованих за ставкою 1,7 % скаржником не наведено. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення у відповідності з вимогами частини першої статті 376 ЦПК України є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. За наведених підстав, рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про стягнення відсотків у розмірі 10 529,26 грн, нарахованих відповідно до пункту 3.3. кредитного договору за ставкою 3,5 % за період з 16 січня 2020 року по 14 травня 2020 року, підлягає скасуванню з ухваленням у цій частині вимог нового рішення про відмову у позові. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята стаття 141 ЦПК України). Відповідно до частин першої-третьої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Частиною другою цієї статті передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Згідно частин першої, другої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Зважаючи на те, що результатом апеляційного перегляду є скасування рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про стягнення відсотків у розмірі 10 529,26 грн, у відповідності до положень статті 141 ЦПК України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, рішення суду першої інстанції підлягає зміні і в частині розподілу судових витрат шляхом зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь позивача, з 8 000,00 грн до 2000,00 грн, а також судового збору з 2 136,46 грн. до 908 грн. Разом з тим, у зв`язку з частковим задоволенням апеляційної скарги, пропорційно розміру задоволених вимог, з позивача на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1152,72 грн. При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат (частина десята стаття 141 ЦПК України). З огляду на положення частини десятої статті 141 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне зменшити розмір судових витрат, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінанс Інновація», з 10136,46 грн. до 1755,28 грн. (2 908 грн. - 1152,72 грн.). Керуючись статтями 367, 368, 369, 374, 376, 381, 382, 383 ЦПК України, Київський апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Голосіївського районного суду міста Києва 17 червня 2022 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення відсотків у розмірі 10529,26 грн, нарахованих відповідно до пункту 3.3. кредитного договору за ставкою 3,5 %, скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в позові. Змінити розподіл судових витрат та стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінанс Інновація» (Код ЄДРПОУ 41146462) різницю понесених судових витрат в сумі 1755,28 грн. В іншій частині рішення Голосіївського районного суду міста Києва 17 червня 2022 року залишити без змін. Постанова Київського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня вручення такого судового рішення лише з підстав, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Суддя-доповідач А. М. Стрижеус Судді: Л. Д. Поливач О. І. Шкоріна