Постанова 4854 № 420/8894/22

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 19 жовтня 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/8894/22 Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К.С. рішення суду першої інстанції прийнято у м. Одеса, 29 липня 2022 року П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Танасогло Т.М., суддів: Бітова А.І., Градовського Ю.М., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 липня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України про визнання бездіяльність протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В : У червні 2022 року ОСОБА_1 (позивач) звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України (відповідач), про: - визнання протиправною бездiяльнiсть Вiддiлу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, яка виразилася у не розгляді у встановлений законодавством місячний строк звернення ОСОБА_1 від 17 травня 2022 року про зняття арештів, накладених постановою про накладення арешту на кошти ОСОБА_1 (постанова від 22.07.2020 року), на корпоративні права ОСОБА_1 (постанова від 22.07.2020 року), на все рухоме та нерухоме майно ОСОБА_1 (постанова від 10.10.2019 року) та виключення відомостей з Єдиного реєстру боржників, та у незняті указаних арештів і невиключені відомостей про ОСОБА_1 з Єдиного реєстру боржників; - зобов`язання Вiддiлу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України: - зняття (скасування) арешту, накладеного на все рухоме та нерухоме майно ОСОБА_1 постановою старшого державного виконавця Вiддiлу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Григорян Олени Грайровни від 10 жовтня 2019 року у виконавчому провадженні №60270421, реєстраційний номер обтяження 37429370; - зняття (скасування) арешту, накладеного на кошти ОСОБА_1 постановою старшого державного виконавця Вiддiлу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Григорян Олени Грайровни від 22.07.2020 року у виконавчому провадженні №60270421; - зняття (скасування) арешту, накладеного на корпоративні права ОСОБА_1 постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Григорян Олени Грайровни від 22.07.2020 року у виконавчому провадженні №60270421; - зобов`язання Вiддiлу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України виключити з Єдиного реєстру боржників відомості про ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , у виконавчому провадженні № 60270421. В обґрунтування позовних вимог вказала, що в порушення ст. 20 ЗУ «Про звернення громадян», її звернення, адресоване відповідачу із вимогами зняти арешти, накладені у ВП №60270421 не було розглянуто у встановлений законом строк, відповідь на адресу ОСОБА_1 не відправлена, що свідчить про протиправну бездіяльність відповідача у цій частині, яка призвела до знівелювання впевненості ОСОБА_1 у тому, що рішення про зняття арештів, накладених на її рухоме та нерухоме майно, грошові кошти та корпоративні права, з невідомих їй підстав, будуть прийняті у встановлений законом строк. Позивачка наголошує на тому, що виконавче провадження на даний час закінчено, та сплинув з моменту його закінчення значний строк, що в свою чергу свідчить про відсутність правових підстав для продовження дії арештів майна ОСОБА_1 . Відтак, відповідача має бути зобов`язано зняти накладені ним арешти на майно, майновій немайнові права ОСОБА_1 із зобов`язанням виключити відомості про боржника ОСОБА_1 з Єдиного реєстру боржників. Відповідач проти позову заперечував. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29 липня 2022 року , у задоволенні клопотання Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України (вул.Городецького,13, м.Київ, 01001) про залишення адміністративного позову без розгляду - відмовлено. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України (вул.Городецького, 13, м.Київ, 01001) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - відмовлено. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивачка - ОСОБА_1 подала на вказане судове рішення апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позов задовольнити. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що суд першої інстанції не врахував підстави виникнення даного спору, якою є не бездіяльність відповідача, який, повертаючи виконавчий документ стягувачу, не зняв арешти з майна, грошових та корпоративних прав позивачки, а через те, що на її заяву від 17.05.2022р. про зняття таких арештів та виключення її з реєстру боржників відповідач ніяким чином не відреагував. 29.09.2022р. (вхід.№15880/22) від відповідача у справі надійшов відзив на апеляційну скаргу у якому, посилаючись на необґрунтованість доводів апелянта, просить залишити судове рішення без змін мотивуючи відсутністю правових підстав для зняття арештів, накладених на майно, майнові та немайнові права позивачки у межах ВП№ 60270421. 11.10.2022р. (вхід.№ 16485/22) від ОСОБА_1 до суду надійшла відповідь на відзив відповідача. За приписами ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів вважає, що справу можливо розглянути без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у відповідності до ч. 1 ст. 311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Мельниченко А.В. від 12 травня 2016 року було відкрито виконавче провадження №51069714 з виконання виконавчого документу - виконавчого напису №3913, виданого 10 грудня 2007 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. про звернення стягнення на домоволодiння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що в цілому складається з житлового будинку літ. «А2» житловою площею 94,2 кв.м., загальною площею 373,9 кв.м., генераторної літ. «В», гаражу літ. «Б», огородження №1,2 та розташоване на земельнiй ділянці площею 595 кв.м., що належіть ОСОБА_1 миколаївні, та на земельну дiлянку загальною площею 595 кв.м., кадастровий номер 5110136900:21:033:0008, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будiвель, що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , за рахунок коштів, отриманих від реалізації вищезазначених домоволодіння земельної ділянки, тa задовольнити вимоги стягувача ЗАТ «АКЦІОНЕРНИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК ТРАСТ КАПІТАЛ» на загальну суму заборгованості 890088,41 доларів США та 220271,65 грн. 19 травня 2016 року старший державний виконавець вiддiлу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Мельниченко А.В. винесла постанову про стягнення з боржника ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 89008,84 доларів США та 22027,16 грн. Указана постанова була винесена в рамках виконавчого провадження №51069714. 07 жовтня 2019 року постановою головного державного виконавця Вiддiлу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Іванютою Іваном Миколайовичем виконавче провадження №51069714 3 примусового виконання виконавчого документу-виконавчого напису №3913, виданого 10 грудня 2007 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. про звернення стягнення на домоволодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що в цілому складається з житлового будинку літ. «А2» житловою площею 94,2 кв.м., загальною площею 373,9 кв.м., генераторної літ. «В», гаражу літ. «Б», огородження №1,2 та розташоване на земельній ділянці площею 595 кв.м., що належить ОСОБА_1 та на земельну ділянку загальною площею 595 кв.м., кадастровий номер 5110136900:21:033:0008, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , цільове призначення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель, що належить на прав приватної власності ОСОБА_1 , за рахунок коштів, отриманих від реалiзацiї вищезазначених домоволодіння та земельної ділянки, задовольнити вимоги стягувача ЗАТ «АКЦІОНЕРНИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК ТРАСТ-КАПІТАЛ» на загальну суму заборгованості 890088,41 доларів США та 220271,65 грн., було закiнчено вiдповiдно до п. 15 частини 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження». Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Башiлова Валентина Олександровича від 10 жовтня 2019 року було відкрите виконавче провадження №60270421 про примусове виконання постанови ВПВР ДДВС МЮУ №51069714 від 19 травня 2016 року про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 89008,84 доларів США та 22027,16 грн. Під час здійснення виконавчого провадження №60270421 постановами старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Григорян Олени Грайровни було накладено арешт на кошти ОСОБА_1 (постанова від 22.07.2020 року), на корпоративні права ОСОБА_1 (постанова від 22.07.2020 року), на все рухоме та нерухоме майно ОСОБА_1. (постанова від 10.10.2019 року). Відомості про ОСОБА_1 як про боржника було внесено до Єдиного реєстру боржників. 21 жовтня 2020 року постановою старшого державного виконавця Вiддiлу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Григорян Олени Грайровни виконавчий документ, а саме: постанова ВПВР ДДВС МЮУ у виконавчому провадженні №51069714 від 19.05.2016 року, повернута стягувачу без виконання на підставі п. 2 частини 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». 17 травня 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Відповідача з вимогою зняти арешти, накладенi пiд час здiйснення виконавчого провадження №60270421 постановами старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Мiнiстерства юстиції України Григорян Олени Грайровни на кошти ОСОБА_1 (постанова від 22.07.2020 року), на корпоративні права ОСОБА_1 (постанова від 22.07.2020 року), на все рухоме та нерухоме майно ОСОБА_1. (постанова від 10.10.2019 року). Також ОСОБА_1 просила виключити відомості щодо неї з Єдиного реєстру боржників. За результатами розгляду листа ОСОБА_1 відповідачем 24.05.2022 надано змістовну вiдповiдь за № 39148/Я-12380/20.1, яка підписана Електронним цифровим підписом керівника та направлена 25.05.2022 на електронну адресу Позивача ІНФОРМАЦІЯ_2 , яким зокрема зазначено, що підстави для зняття арештів з майна боржника відсутні. Вважаючи свої права порушеними бездіяльністю відповідача та не зняттям арештів, позивач звернулась до суду з даним позовом. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що при поверненні виконавчого документа стягувачеві у виконавчому провадженні №60270421 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» у старшого державного виконавця Вiддiлу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України були відсутні законодавчо мотивовані підстави для зняття арешту з майна боржника - ОСОБА_1 та виключення її з Єдиного реєстру боржників. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного. Як встановлено ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин). Згідно ст. 1, п.5 ч.1 ст.3 Закону №1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі рішення) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, зокрема таких виконавчих документів як постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанови державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанови приватних виконавців про стягнення основної винагороди. у розумінні ч.1, ч.5 ст.9 Закону № 1404-VIII Єдиний реєстр боржників - це систематизована база даних про боржників, що є складовою автоматизованої системи виконавчого провадження та ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов`язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна. Відомості про боржників, включені до Єдиного реєстру боржників, є відкритими та розміщуються на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України. Відомості про боржника вносяться до Єдиного реєстру боржників (крім відомостей щодо боржників, якими є державні органи, органи місцевого самоврядування, а також боржників, які не мають заборгованості за виконавчим документом про стягнення періодичних платежів більше трьох місяців, та боржників за рішенням немайнового характеру) одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження. Вичерпний перелік підстав для виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників визначено частиною сьомою статті 9 Закону № 1404-VIII. Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 13 Закону України "Про виконавче провадження", під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону. Відповідно до п.2 ч.1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження", виконавчий документ повертається стягувачу, якщо, зокрема: 2) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. З огляду на приписи ч.ч. 1, 2 ст.56 Закону № 1404-VIII арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення, шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Питання зняття арешту з майна врегульовано статтею 59 Закону № 1404-VIII, за приписами ч.4 якої підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону; 10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності". У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду (ч.5 ст. 59 Закону №1404-VIII). Згідно з ч.ч. 1-2 ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження", у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження. Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна. Колегією суддів з матеріалів справи встановлено, що в даному випадку арешти на майно, майнові та корпоративні права позивачки, були накладені (відповідними постановами державного виконавця від 10.10.2019р., від 22.07.2020р.) у межах провадження виконавчих дій у виконавчому провадженні №60270421 з примусового виконання постанови ВПВР ДДВС МЮУ №51069714 від 19.05.2016р. про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору. При цьому, на думку позивача у справі, наявні підстави для зняття арештів, накладених службовими особами відповідача, оскільки виконавче провадження №60270421 було завершено. До того ж, вказує, що на її заяву від 17.05.2022р. про зняття таких арештів та виключення її з реєстру боржників відповідач ніяким чином не відреагував, що свідчить про протиправну його бездіяльність з даного приводу. На вказані обставини також звернуто увагу й у апеляційній скарзі. Разом з тим, скаржник також зауважує, що наявність протягом тривалого часу незнятих арештів за умови відсутності у відповідача права на вчинення будь-яких виконавчих дій та втрати ним права на пред`явлення виконавчого документа до виконання внаслідок спливу строку, є невиправданим втручанням у право ОСОБА_1 на мирне володіння своїм майном. Надаючи оцінку доводам скаржниці, колегія суддів звертає увагу перш за все на те, що закінчення виконавчого провадження та повернення виконавчого документа стягувачу - це складові завершення виконавчого провадження, які в свою чергу мають різну правову підставу і відповідно різні правові наслідки. Так, як зазначено вище, правові підстави закінчення (повернення) виконавчого провадження визначаються статтею 40 Закону України «Про виконавче провадження». При цьому, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених ч.1 ст.40 вказаного Закону виключає можливість розпочати його знову, крім випадків, передбачених цим Законом. Водночас, відповідно до ч.5 ст.37 зазначеного Закону, завершення виконавчого провадження з підстав, передбачених цією нормою, не позбавляє стягувача його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених цим Законом, за виключенням випадків, коли виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди. Слід зазначити, що розширеному тлумаченню зазначені підстави не підлягають. Оскільки, як було зазначено вище та вірно встановлено судом першої інстанції, виконавче провадження № 60270421 було завершено 21 жовтня 2020 року на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» шляхом повернення виконавчого документа стягувачу через відсутність у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення, суд першої інстанції дійшов ґрунтовного висновку про відсутність у посадової особи відповідача правових підстав для зняття арештів з майна, майнових та немайнових прав позивачки, накладених під у ході ВП №60270421 з примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору. Апеляційний суд звертає увагу апелянта на те, що завершення виконавчого провадження з наведених вище підстав не передбачає можливості зняття арешту з майна боржника або закінчення виконавчого провадження, оскільки вказаний механізм стосується лише тих випадків, коли відбувається повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав. До того ж, що оскільки арешт у виконавчому провадженні накладається для забезпечення реального виконання вимог виконавчого документа, слід враховувати дотримання прав стягувача у межах виконавчого провадження. В даному випадку, якщо арешт на майно, накладений у 2020 році не був знятий, відповідно, не відпали підстави для його застосування та зняття арешту може порушувати права стягувача у тому виконавчому провадженні, в якому такий було накладено. Для зняття арешту на майно за рішенням суду, суд має перевірити відсутність підстав які потребували накладення арешту. Якщо арешт не знятий держаним виконавцем та державна виконавча служба не підтверджує ту обставину, що відпали підстави його накладення, арешт слід зберігати чинним. Окремий аспект у збереженні арешту полягає у дотриманні прав стягувача у певному виконавчому провадженні у якому накладення арешту було необхідним для належного та повного виконання боржником рішення. Враховуючи викладене, апеляційний суд наголошує, що в матеріалах справи відсутні підстави для зняття арешту, так як боржник не надав доказів виконання вимог виконавчого документу з примусового виконання якої було відкрито ВП №60270421 та для забезпечення виконання якого безпосередньо й були накладені спірні арешти, сплати виконавчого збору. Судова колегія також зазначає, що даних щодо закінчення виконавчого провадження, чи визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з виконанням, тощо, матеріали справи не містять. Постанова державним виконавцем про закінчення виконавчого провадження не виносилася. Отже у діях державного виконавця відсутні порушення норм Закону України «Про виконавче провадження». Як визначено ч.7 ст. 9 закону України «Про виконавче провадження», відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини 1 статті 37 цього Закону або повернення виконавчого документа до суду на підставі статті 38 цього Закону чи в день встановлення виконавцем факту відсутності заборгованості за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів. У свою чергу, відповідно до пункту 6 Розділу Х Положення № 2432/5 система виключає відомості про боржника з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови: - про закінчення виконавчого провадження згідно зі статтею 39 Закону України Про виконавче провадження; - про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження»; - про скасування заходів примусового виконання за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів. У день встановлення факту відсутності заборгованості за виконавчим документом про стягнення періодичних платежів виконавець зобов`язаний винести постанову про скасування заходів примусового виконання. Наведеними вище нормами визначено вичерпний перелік підстав вилучення відомостей про боржників з Єдиного реєстру боржників, системно проаналізувавши які та дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, колегія суддів прийшла висновку, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону №1404-VIII системою відомості про боржника з Єдиного реєстру боржників не виключаються, а тому у відповідача дійсно не було правових підстав та механізму виключення відомостей про позивача з Єдиного реєстру боржників. Положення ст. 9 Закону України «Про виконавче провадження» не передбачають існування таких обставин, які склались у даній справі. Доводи апеляційної скарги стосовно бездіяльності відповідача щодо не розгляду звернення від 17.05.2022р. колегія суддів також оцінює критично, адже такі спростовуються наявними у матеріалах справи письмовими доказами. Так, згідно матеріали справи, за результатами розгляду звернення ОСОБА_1 від 17.05.2022р., Відповідачем на електронну адресу заявниці 25.05.2022р. було надано відповідь за №39148/Я-12380/20.1 від 24.05.2022р. (підписану ЕЦП) з обґрунтуванням відсутності підстав для зняття арештів, накладених виконавцем у межах ВП№60270421. Інші доводи апеляційної скарги є несуттєвими, фактично аналогічні тим, які були викладені позивачем у позові, та яким судом першої інстанції була надана належна правова оцінка, а відтак, такі доводи встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «RuizTorija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Підсумовуючи усе наведене вище, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 . Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає вказану апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін. Керуючись ст. ст. 241-243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 328 КАС України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 липня 2022 року у справі №420/8894/22 - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий суддя Танасогло Т.М. Судді Бітов А.І. Градовський Ю.М.