Ухвала ККС ВС № 183/1947/22

Ухвала Іменем України 12 жовтня 2022 року м. Київ справа № 183/1947/22 провадження № 51-3071 ск 22 Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: головуючого ОСОБА_2, суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4, розглянувши касаційну скаргу прокурора ОСОБА_5, яка брала участь під час розгляду кримінального провадження судом першої та апеляційної інстанцій, на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 20 липня 2022 року, встановив: Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 липня 2022 року відмовлено в задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 та змінено останньому запобіжний захід з тримання під вартою на особисте зобов`язання. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 20 липня 2022 року відмовлено у відкриттіапеляційного провадження за апеляційною скаргою прокурора на ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 липня 2022 року, оскільки апеляційну скаргу подано на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку. Зі змісту касаційної скарги прокурора вбачається, що вона не погоджується з вказаною ухвалою апеляційного суду. Перевіривши доводи касаційної скарги та додані до неї копії судових рішення, Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з огляду на таке. Відповідно до вимог пункту 2 частини 2 статті 428 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає. Згідно з статтею 392 КПК, в апеляційному порядку можуть бути оскаржені судові рішення, які були ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили, а саме: вироки, крім випадків, передбачених статтею 394 цього Кодексу; ухвали про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру; інші ухвали у випадках, передбачених цим Кодексом. Ухвали суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, підлягають апеляційному оскарженню в порядку, передбаченому цим Кодексом. Як убачається з доданої до касаційної скарги копії оскаржуваної ухвали суду, апеляційний суд, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, послався на положення статтею 392 КПКі зазначив, що в даному випадку прокурором оскаржувалось судове рішення про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, яке не підлягає окремому оскарженню. Відповідно до рішення Конституційного Суду України (далі - КСУ) від 13 червня 2019 року № 4-р/2019 визнано неконституційними положення частини 2 статті 392 КПКщодо унеможливлення окремого апеляційного оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановленої під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті. Тобто, окремому оскарженню в апеляційному порядку за змістом вказаного рішення КСУ та положень статті 392 КПК підлягають виключно ухвали про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції. При цьому, оскарження ухвали про зміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою на запобіжний захід у виді особистого зобов`язання, постановленої під час судового провадження в суді першої інстанції, зазначеними положеннями не передбачено. За таких обставин, апеляційним судом прийнято обґрунтоване рішення про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою прокурора на ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 липня 2022 року, оскільки це рішення не підлягає оскарженню в апеляційному порядку. Крім того, колегія суддів вважає, що посилання прокурора на постанови Верховного Суду від 11 листопада 2020 року (справа № 757/22075/20-к) та 24 червня 2020 року (справа № 521/15791/19) є неприйнятними, оскільки ці рішення було прийнято у суттєво іншому контексті та предметом оскарження в суді апеляційної інстанції були ухвали слідчого судді, які не передбачені кримінальним процесуальним законом, за результатами розгляду яких апеляційний суд безпідставно відмовив у відкритті апеляційного провадження. Отже, відповідно пункту 2 частиною 2 статті 428 КПК, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги. На підставі наведеного, керуючись пунктом 2 частини 2 статті 428 КПК, Суд постановив: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора ОСОБА_5, яка брала участь під час розгляду кримінального провадження судом першої та апеляційної інстанцій,на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 20 липня 2022 року. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4