Постанова 4824 № 372/37/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження Доповідач- Ратнікова В.М. № 22-ц/824/6973/2022 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И м. Київ Справа № 372/37/18 06 жовтня 2022 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Ратнікової В.М. суддів - Левенця Б.Б. - Рейнарт І.М. при секретарі - Шпильовій Я.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Базик Олексія Павловича на рішення Обухівського районного суду Київської області від 23 листопада 2021 року, ухвалене під головуванням судді Потабенко Л.В., у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,- в с т а н о в и в: У грудні 2017 року Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (далі - ПАТ «Укрсоцбанк», банк) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості. Позовні вимоги обґрунтовувало тим, що 21 листопада 2006 року між акціонерно- комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 389/20/11-ПІ, за умовами якого позичальник отримав на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 25 000,00 доларів США зі сплатою 12,75 % річних за користування кредитом та кінцевим строком погашення 20 листопада 2021 року. 15 липня 2009 року між сторонами кредитного договору укладено додаткову угоду № 1 до договору кредиту № 389/20/11-ПІ від 21 листопада 2006 року, із внесенням змін до умов кредитування. З метою забезпечення належного виконання позичальником своїх зобов`язань, які виникають з умов кредитного договору № 389/20/11-ПІ від 21 листопада 2006 року, між банком та ОСОБА_1 21 листопада 2006 року укладено договір поруки № 04/П-1439, із змінами до нього на підставі додаткової угоди № 1 від 15 липня 2009 року, відповідно до умов якого поручитель ОСОБА_1 зобов`язується перед кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за виконання позичальником ОСОБА_2 зобов`язання за кредитним договором № 389/20/11-ПІ від 21 листопада 2006 року. Зазначало, що банк свої зобов?язання за договором виконав, надавши ОСОБА_2 кредит у сумі 25 948,14 доларів США. У свою чергу, позичальник ОСОБА_2 , у порушення умов договору, свої зобов?язання за кредитним договором, із змінами до нього, належним чином не виконував, унаслідок чого станом на 23 листопада 2017року утворилась заборгованість у розмірі 47 481,21 доларів США, з яких: заборгованість за кредитом - 22 712,56 доларів США; заборгованість по процентах за користування кредитом- 24 768,65 доларів США. Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив стягнути з ОСОБА_2 солідарно з ОСОБА_1 на користь банку суму заборгованості та судові витратипо сплаті судового збору. У березні 2018 року ОСОБА_1 подала зустрічний позов до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», третя особа ОСОБА_2 про визнання поруки за договором № 04/П-1439 від 21 листопада 2006 року припиненою, який ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 29 березня 2018 року прийнято до спільного розгляду з первісним позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (а.с.143-155, 164 том 1). Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 27 лютого 2020 року замінено позивача у справі - Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» на його правонаступника - Акціонерне товариство «Альфа-Банк»(далі - АТ «Альфа-Банк», банк) - а.с. 229-230 том

1. Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 23 листопада 2021 року залишено без розгляду зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 про визнання поруки припиненою на підставі пункту 5 частини 1 статті 257 ЦПК України (позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду). Відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про залишення без розгляду позову АТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості(а.с. 78, 80 том 2). Ухвала Обухівського районного суду Київської області від 23 листопада 2021 року учасниками справи в апеляційному порядку не оскаржувалась. Рішенням Обухівського районного суду Київської області від23 листопада 2021 року позов АТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором від 21 листопада 2006 року та додаткової угоди № 1 від 15 липня 2009 року у розмірі 47 481,21 доларів США, яка складається із заборгованості за кредитом - 22 712,56 доларів США; заборгованості за відсотками - 24 768,65 доларів США. Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 сплачений судовий збір на користь Акціонерного товариства «Альфа-Банк» в розмірі 9 569,30 грн. з кожного. Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Базик Олексій Павлович подав апеляційну скаргу, в якій за результатом апеляційного перегляду справи просить рішення Обухівського районного суду Київської області від23 листопада 2021 року скасувати та позов АТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості залишити без розгляду. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що рішення суду першої інстанції ухвалене при неповно з?ясованих судом обставинах, що мають значення для справи, при недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, при невірному застосуванні судом першої інстанції норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права. Посилається на те, що в оскаржуваному рішенні не зазначено мотивів, з яких суд першої інстанції вважав встановленим факт надання банком суми кредиту відповідачу ОСОБА_2 , а також не зазначені мотиви з яких суд відхилив доводи та докази, надані відповідачем. Судом першої інстанції не враховано, що відповідно до змісту статей 1048, 1050, 1054 ЦК України, з урахуванням статей 526, 530, 549, 610, 611, 612 ЦК України, банк має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором. Доказами, які підтверджують факт видачі грошових коштів та проведення операцій за кредитним договором є первинні документи, оформлені відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». У порушення вимог статті 81 ЦПК України позивачем не надано достатніх та допустимих доказів на підтвердження факту отримання позичальником кредитних коштів, а також графіку погашення кредиту, який є обов?язковою умовою кредитного договору. Не надано позивачем доказів і на виконання ухвали суду від 05 червня 2018 року, якою витребувано у Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» оригінал додаткової угоди № 1 від 15.07.2009до договору поруки № 04/П-1439 від 21.11.2016року та оригінал договору поруки № 04/П-1439 від 21.11.2016;оригінали платіжних доручень про надання ОСОБА_2 суми кредиту, банківську виписку про сплату ОСОБА_2 кредиту по договору кредиту № 389/20/11/ПІ від 21.11.2016, оригінали квитанцій про сплату ОСОБА_2 кредиту по договору кредиту № 389/20/11/ПІ від 21.11.2016. Також не знайшли свого відображення в оскаржуваного судовому рішенні заперечення відповідача ОСОБА_2 проти позову банку та надані ним докази про сплату значних коштів на рахунок позивача. За доводами апеляційної скарги представника відповідача невиконання позивачем вимог суду щодо витребування доказів та повторна неявка представника позивача в судове засідання є безумовною підставою для залишення позову АТ «Альфа-Банк» без розгляду. Посилання суду на заяву позивача про розгляд справи за відсутності представника позивача вважає безпідставним, оскільки подане клопотання стосувалось розгляду справи лише щодо одного судового засідання - 22 березня 2021 року. Звернув увагу суду апеляційної інстанції також на те, що судом першої інстанції не розглянуто клопотання відповідача ОСОБА_1 щодо неможливості оплати вартості експертизи. У відзиві на апеляційну скаргу представник позивач АТ «Альфа-Банк» Зеліна Н. просить залишити апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, посилаючись на те, що рішення Обухівського районного суду Київської області від 23 листопада 2021 року є законним та обґрунтованим. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини, що мають значення для справи, висновки суду ґрунтуються на наявних в матеріалах справи доказах та відповідають обставинам справи. Судом першої інстанції не допущено порушення норм процесуального права та правильно застосовані норми матеріального права. А наведені відповідачем доводи в апеляційній скарзі вважає такими, що не впливають на обґрунтованість прийнятого у справі судового рішення. Зазначає, що задовольняючи позов АТ «Альфа-Банк», суд першої інстанції дослідив належним чином наданий позивачем розрахунок заборгованості, а відповідачі, в свою чергу, не спростували викладені банком доводи по суті заявлених вимог. До дня призначення справи до розгляду відзив на апеляційну скаргу від відповідача ОСОБА_2 не надійшов. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції - частина 3 статті 360 ЦПК України. У судовому засіданні в суді апеляційної інстанції представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Базик Олексія Павловичапідтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити. Представник позивача АТ «Альфа-Банк» та відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явились. Про день та час слухання справи судом апеляційної інстанції позивач АТ «Альфа-Банк» та відповідач ОСОБА_2 повідомлялись у встановленому законом порядку. Відповідно до вимог статті 128, 130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у відсутності представника позивача АТ «Альфа-Банк» та відповідача ОСОБА_2 . Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення представника відповідачки, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги представника відповідача ОСОБА_1 - адвокат Базик Олексія Павловича та відзиву на неї, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що 21 листопада 2006 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 389/20/11-ПІ, за умовами якого позичальник отримав на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 25 000,00 доларів США зі сплатою 12,75% річних за користування кредитом та кінцевим строком погашення 20 листопада 2021року( а.с. 4-8 том 1). Пунктом 1.1. кредитного договору сторони встановили графік та порядок погашення кредиту та сплати нарахованих процентів за користування кредитом шляхом сплати позичальником щомісячно до 20-го числа рівної суми грошових коштів, розрахованих за весь строк користування кредитом в сумі 139 доларів США. Відповідно до пункту 2.4. договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту за фактичну кількість днів у періоді щомісячно в останній робочій день місяця, при розрахунку процентів за користування кредитом враховується день надання та не враховується день повернення кредиту. Згідно з підпунктами 3.3.7, 3.3.8. договору позичальник зобов`язаний сплачувати проценти за користування кредитом в розмірах та порядку, визначеному договором; своєчасно та в повному обсязі повертати кредит із нарахованими процентами за фактичний час його користування та можливими штрафними санкціями та пнею в порядку, визначеному підпунктом 1.1. договору. За змістом пункту 4.5. договорусторони погодили, що у разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов?язків, визначених підпунктами 3.3.7, 3.3.8.цього договору, позичальник зобов?язаний протягом тридцяти календарних днів з дати отримання повідомлення з вимогою кредитора про повернення заборгованості за цим договором, повернути кредитору в повному обсязі заборгованість (строкову та прострочену), а також погасити вимоги кредитора, що випливають з цього договору,у тому числі кредит, проценти за коьристування кредитом, комісії, нейстойку, предбачені договором. Усі повідомдення за цим договором будуть вважатися зробленими належним чином, у випадку якщо вони здійсненні у письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, кур?єром, телеграфом, або вручені особисто за зазначеними адресами сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення, або дата поштового штемпеля відділення зв?язку одержувача - пункт 7.2. договору. З метою забезпечення належного виконання позичальником своїх зобов`язань за вказаним кредитним договором між банком та ОСОБА_1 21 листопада 2006 року укладено договір поруки № 04/П-1439, відповідно до умов якого поручитель ОСОБА_1 зобов`язується перед кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за виконання позичальником ОСОБА_2 зобов`язання за кредитним договором № 389/20/11-ПІ від 21 листопада 2006 року (а.с. 12-13 том 1). Пунктом 6.6. договору поруки № 04/П-1439 визначено, що права та обов?язки за цим договором припиняються повним виконанням забезпечених порукою зобов?язань. 15 липня 2009 року між сторонами кредитного договору укладено додаткову угоду № 1 до договору кредиту № 389/20/11-ПІ від 21 листопада 2006 року (а.с. 9 том 1). За цією додатковою угодою сторони прийшли до взаємної згоди внести зміни до умов кредитування, виклавши перший абзац пункту 1.1. та підпункту 1.1.1. пункту 1.1. договору в новій редакції, а саме: «пункт 1.1. Кредитор надає позичальнику грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 25 948,14 доларів США зі сплатою 15% річних за користування кредитом, з кінцевим терміном погашення суми основної заборгованості до 20 листопада 2026 року. Підпункт 1.1.1. пункту 1.1. Погашення кредиту здійснюється в наступному порядку до 20-го числа (включно) кожного місяця згідно з графіком (новим). У пункті 3 додаткової угоди сторони визначили, що у разі порушення позичальником строків сплати процентів, визначених пунктом 2.4. договору,та\або кредиту як в повному обсязі, так і частково більше ніж на 30 календарних днів, позичальник зобов?язаний достроково погасити кредит, нараховані проценти та можливі штрафні санкції у повному обсязі на 31 календарний день прострочення виконання зобов?язання за договором Інші умови договору залишаються незмінними і діють в частині, що не суперечить даній додатковій угоді, при цьом сторони підтвердили за ними свої зобов?язання. У зв?язку з досягненням згоди між сторонами кредитного договору щодо збільшення розміру позики та строку кредитування, підвищення процентної ставки за користування кредитом між банком та фінансовим поручителем ОСОБА_1 15 липня 2009 року було укладено додаткову угоду № 1 до договору поруки № 04/П-1439 від 21 листопада 2006 року (а.с. 14 том 1). Фактичні обставини справи на підставі наданих учасниками справи та досліджених судом доказіввказують на те, що банк виконав свої зобов?язання за договором, надавши позичальнику ОСОБА_2 кредитні кошти в повному обсязі, які прийняті позичальником від банку. Обставини укладення кредитного договору на умовах, визначених у ньому, із змінами на підставі додаткової угоди № 1, отримання грошових коштів в сумі 25 948,14 доларів США та часткового виконання основного зобов`язання визнані відповідачем ОСОБА_2 під час судового розгляду справи в суді першої інстанції (а.с. 43 - 155 том 1). Із наданих позивачем письмових доказів вбачається, що на виконання умов кредитного договору станом на 09 листопада 2017 року позичальником сплачено 3 235,58 доларів США на погашення кредиту та 10 778,49 доларів США на погашення нарахованих процентівта під час дії договору мало місце прострочення сплати позичальником чергових платежів по кредиту в рамках укладеного кредитного договору, із змінами до нього (а.с. 26 -27 том 1). У зв`язку з порушенням виконання позичальником ОСОБА_2 зобов`язання в обумовлений сторонами строк кредитор, реалізуючи свої права, що випливають із положень частини другої статті 1050 ЦК України та пункту 4.5. кредитного договору, пункту 3 додаткової угоди № 1 до договору, направив 24 листопада 2017 року позичальнику та фінансовому поручителю досудову вимогу№ 180/17 від 23 листопада 2017 року, в якій просив здійснити повне погашення кредиту, нарахованих процентів за користування кредитом, а також сплатити штрафні санкції протягом 30 днів з дати відправлення цієї вимоги, але не пізніше 3 днів з моменту отримання цієї вимоги, яка залишилась без виконання (а.с. 28, 29 том 1). З огляду на пред`явлену вимогу № 180/17 від 23 листопада 2017 року про дострокове стягнення кредиту слід дійти висновку, що кредитор такими діями на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Відповідно строк дії договору № 389/20/11-ПІ від 21 листопада 2006 року, із змінами до нього, на узгоджених сторонами договору умовах змінився з тридцять першого календарного дня з дати відправлення кредитором рекомендованим листом вищевказаного повідомлення (вимоги) від банку про дострокове повернення кредиту, сплату процентів за користування ним, і вважається таким, що має бути виконаним у повному обсязі 24 грудня 2017 року. 26 грудня 2017 року кредитор ПАТ «Укрсоцбанк» звернувся до суду, пред?явивши позов про солідарне стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором, а також дострокового повернення частини позики, що залишилася. За пред?явленими вимогами позивача станом на 23 листопада 2017 року заборгованість відповідача перед ПАТ «Укрсоцбанк» за кредитом становить суму 47 481,21 доларів США, з яких 22 712,56 доларів США сума заборгованості за кредитом - залишок боргу (25 948,14 доларів США - 3 235,58 доларів США), 24 768,65 доларів США - нараховані та несплачені проценти за користування кредитом за період з 21 листопада 2006 року по 22 листопада 2017 року (35 547,14 доларів США - 10 778,49 доларів США). 10 вересня 2019 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» та єдиним акціонером AT«Укрсоцбанк» затверджено рішення про реорганізацію AT «Укрсоцбанк» шляхом приєднання до АТ «Альфа-Банк» (а.с. 217-218 том 1). Згідно з витягом Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 03 грудня 2019 року внесено запис про припинення АТ «Укрсоцбанк» відповідно до рішення засновників, правонаступником є АТ «Альфа-Банк» (а.с. 210-222 том 1). Оскільки АТ «Альфа-Банк» є правонаступником щодо майна, прав та обов`язків АТ «Укрсоцбанк», то АТ «Альфа-Банк» набуло всіх прав кредитора за зобов`язаннями боржника ОСОБА_2 та поручителя ОСОБА_1 щодо стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 47 481,21 доларів США та судового збору. Задовольняючи позов АТ «Альфа-Банк» та погоджуючись з наданим позивачем розрахунком заборгованості, суд першої інстанції свій висновок мотивував тим, що позичальник належним чином не виконував взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим виникла заборгованість на загальну суму 47 481,21 доларів США, яка підлягає стягненню у повному розмірі з ОСОБА_2 солідарно з ОСОБА_1 . З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду у повній мірі погодитися не може, виходячи з наступного. Відповідно до положень статей 4, 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. За змістом статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом. За змістом статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України). За змістом статті 526, частини першої статті 530, статті 610 та частини першої статті 612 ЦК України для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням. Відповідно до вимог частини другої статті 1050 ЦК України у разі, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів. Згідно з частиною першою статті 553, частиною першою статті 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Фактичні обставини справи на підставі поданих та досліджених судом доказів вказують на те, що ПAT«Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», виконав свої зобов?язання, надавши позичальнику ОСОБА_2 кредитні кошти в повному обсязі, які прийняті позичальником від ПAT«Укрсоцбанк» й використані за призначенням. Обставини укладення кредитного договору № 389/20/11-ПІ від 21 листопада 2006 року на умовах, визначених у ньому, із змінами до нього на підставі додаткової угоди № 1 від 15 липня 2009 року, отримання суми позики та часткового виконання основного зобов`язання визнані відповідачем ОСОБА_2 під час судового розгляду справи, що відповідно до положень статті 206 ЦПК України є виявом принципів диспозитивності і змагальності сторони у справі, та в силу частини 1 статті 81 ЦПК України обставини, що визнані відповідачем у справі ОСОБА_2 не підлягають доказуванню (а.с. 43-146 том 1). Розрахунок заборгованості за договором та довідка № 10.1-87/22422 від 23 листопада 2017 року свідчить про те, що під час дії договору мало місце прострочення сплати позичальником чергових платежів по кредиту та процентів за користування кредитом в рамках укладеного кредитного договору № 389/20/11-ПІ від 21 листопада 2006 та додаткової угоди № 1 від від 15 липня 2009 року до нього (а.с. 23-25, 26 том 1). Розмір невиконаного позичальником ОСОБА_2 зобов`язання з повернення суми позики - залишку боргу становить суму 22 712,56 доларів США (25 948,14 доларів США-3 235,58 доларів США), який відповідачем не спростовано. Поданий позивачем детальний розрахунок, колегія суддів апеляційного суду визнає належним та допустимим письмовим доказом на підтвердження заборгованості позичальника перед банкомв частині залишку боргу за тілом кредиту, в ньому зазначено як розмір виданого кредиту, так і суми сплачених позичальником платежів на виконання кредитного зобов?язання та періоди і суми виникнення заборгованості. Правові наслідки порушення грошового зобов`язання боржником визначені статтями 1050, 625 ЦК України, які передбачають відповідальність боржника та зобов`язують його сплати суму боргу кредитору. З урахуванням змісту зазначених норм матеріального права та встановлених фактичних обставин справи, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висноку про те, що у порушення умов договору позичальник ОСОБА_2 фактично отримані та використанні кошти у добровільному порядку ПAT «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», не повернув, чим порушив права кредитора. Заборгованість в частині залишку боргу за тілом кредиту у розмірі 22 712,56 доларів США, періоди її виникнення, що обліковується за позичальником ОСОБА_2 станом на 23 листопада 2017 року, підтверджується зібраними та дослідженими доказами у справі. Доказів погашення заборгованості за цією складовою боргу відповідачем ОСОБА_2 не надано та матеріали справи не містять. Колегія суддів апеляційного суду вважає обґрунтованими підстави та мотиви рішення суду першої інстанції про задоволення позову АТ «Альфа-Банк» в частині стягнення з ОСОБА_2 солідарно з ОСОБА_1 , яка як фінансовий поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник (частини перша, друга статті 554 ЦК України), заборгованості за тілом кредиту (залишку боргу) у розмір 22 712,56 доларів США і відхиляє доводи апеляційної скарги відповідача про те, що оскаржуване судове рішення в цій частині вирішення позовних вимог ухвалене без належної оцінки наданих учасниками справи доказів та їх належного обґрунтування. Отже, доводи, наведені відповідачем в апеляційній скарзі, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи в частині складової вимоги заборгованості - залишку боргу за тілом кредиту у розмірі 22 712,56 доларів США. Перевіряючи доводи апеляційної скарги відповідача щодо висновку суду першої інстанції в частині складової вимоги заборгованості - процентів за користування кредитом, колегія суддів апеляційного суду виходить з такого. Правовий аналіз частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України дає підстави для висновку, що кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування (зміни строку виконання зобов`язання) право кредитора нараховувати передбачені договором проценти припиняється. Кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів. Вказаний висновок висловлений Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 4-154цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18). У справі, яка переглядається, встановлені фактичні обставини вказують на те, що кредитор, направивши позичальнику та фінансовому поручителю вимогу № 180/17 від 23 листопада 2017 рокупро дострокове стягнення кредиту, змінив умови основного зобов`язання та додаткових угод до нього щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Отже, строк дії кредитного договору № 389/20/11-ПІ від 21 листопада 2006 року, із змінами до нього, змінився і вважається таким, що має бути виконаним у повному обсязі 24 грудня 2017 року. Таким чином, позикодавець ПAT «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», відповідно до статті 1048 ЦК України має право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування за період з 21 листопада 2006 року по 24 грудня 2017 року. За пред?явленими вимогами позивача станом на 23 листопада 2017 року за позичальником ОСОБА_2 обліковується заборгованість по нарахованих та несплачених в строк процентах за користування кредитними коштами у розмірі 24 768,65 доларів США (35 547,14 доларів США - 10 778,49 доларів США) за період з 21 листопада 2006 року по 22 листопада 2017 року, тобто, у межах погодженого сторонами строку кредитування. Разом з тим, із наданого розрахунку заборгованості вбачається, що нарахування процентів за користування кредитом здійснювалось позивачем у валюті кредиту за фактичну кількість днів у періоді щомісячно, із застосуванням у періоді з 21 листопада 2006 року по 31 жовтня 2008 року процентної ставки у розмірі 12,75 % річних, починаючи з 01 листопада 2008 року по 22 листопада 2017 року - 15 % річних. Частина перша статті 628 ЦК України визначає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно з частиною першою статті 651 ЦК України зміна умов договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо (частина перша статті 653 ЦК України). За змістом частини першої статті 654 ЦК України зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає зі звичаїв ділового обороту. Із досліджених умов кредитного договору № 389/20/11-ПІ від 21 листопада 2006 року, укладеного між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», та ОСОБА_2 , вбачається, що згідно з пунктом 1.1. кредитного договору плата за користування кредитом визначена у розмірі 12,75 % річних. 15 липня 2009 року сторонами кредитного договору підписано додаткову угоду № 1 до договору кредиту № 389/20/11-ПІ від 21 листопада 2006 року, яка відповідно до пункту 6 додаткової угоди набирає чинності з моменту підписання її сторонами та є невід?ємною складовою частиною кредитного договору (а.с. 9 том 1). За цією додатковою угодою сторони прийшли до взаємної згоди внести зміни до умов кредитування, зокрема, щодо зміни відсоткової ставки за користування кредитом, яка на узгоджених сторонами умовах, починаючи з 15 липня 2009 року буде становити 15 % річних. У зв?язку з досягненням згоди між сторонами кредитного договору щодо підвищення процентної ставки за користування кредитом між банком та фінансовим поручителем ОСОБА_1 15 липня 2009 року було укладено додаткову угоду № 1 до договору поруки № 04/П-1439 від 21 листопада 2006 року (а.с. 14 том 1). Правовий аналіз наведених норм законодавства та встановлених фактичних обставин справи у своїй сукупності дозволяють колегії суддів апеляційного суду зробити висновок про те, що банком за період з 01 листопада 2008 року по 14 липня 2009 року без згоди позичальника та фінансового поручителя в односторонньому порядку підвищена процентної ставки за користування кредитомдо 15% річних, що призвело до збільшення обсягу відповідальності позичальника та фінансового поручителя за цей період без їх згоди. Вирішуючи спір, суд першої інстанції на зазначені положення закону уваги не звернув, та задовольняючи вимогу позивача у повному обсязі в частині складової заборгованості - процентів за користування кредитом, не врахував, що у банка були відсутні правові підстави застосовувати за період з 01 листопада 2008 року по14 липня 2009 року змінену відсоткову ставку за користування кредитом у розмірі 15% річних, яка на узгоджених сторонами умовах додаткової угоди № 1 почала діяти лише з 15 липня 2009 року. Таким чином, вимога позивача в частині стягнення заборгованості з нарахованих та несплачених щомісячних платежів за користування кредитомза періодз 01 листопада 2008 року по 14 липня 2009 року за відсотковкою ставкою у розмірі 15% річнихє безпідставноюта задоволенню не підлягає. В межах зазначеного періоду колегія суддів апеляційного суду здійснює обчислення заборгованості з нарахованих та несплачених щомісячних платежів за користування кредитом на узгоджених сторонами умовах договору із застосуванням відсоткової ставки 12,75 % річних. Отже, в межах заявлених позивачемпозовних вимог, з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача підлягає стягненню заборгованості за основним зобов`язанням, яка складається з частини позики, що залишилася в сумі 22 712,56 доларів США та несплачених щомісячних процентів за користування кредитними коштами за період з 21 листопада 2006 року по 22 листопада 2017 року в сумі 24 442,47 доларів США, а всього47 155,03 доларів США. Визначений розмір заборгованості підлягає стягненню солідарно з поручителем ОСОБА_1 , так як поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник (частини перша, друга статті 554 ЦК України). Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що невиконання позивачем вимог суду щодо витребування доказів та повторна неявка представника позивача в судове засідання є безумовною підставою для залишення позову АТ «Альфа-Банк» без розгляду є помилковими, з огляду на таке. Так, відповідно до частини 1, 3 статті 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У разі задоволення клопотання суд своєї ухвалою витребовує відповідні докази. Частиною 10 статті 84 ЦПК Українипередбачено, що уразі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду. Правовий аналіз норми частини 10 статті 84 ЦПК України вказує на те, що неподання учасником справи доказів, витребуваних судом, не є безумновою підставою для залишення позовної заяву без розгляду. Це питання вирішується судом в кожному конкретному випадку залежно від того, яка сторона, через які причини не подала необхідні матеріали, а також яке значення має цей доказ, беручи до уваги всі докази, що є у справі, в їх сукупності. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 257 ЦПК України позов залишається без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи. Положення пункту 3 частини 1 статті 257 ЦПК України повинні враховуватись у системному та логічному зв`язку із положеннями частини 5 статті 223 ЦПК України, згідно з якою суд залишає позовну заяву без розгляду у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи. Тобто, умовами застосування зазначених норм є те, що витребувані матеріали чи явка представника позивача дійсно необхідні для розгляду спору по суті позовних вимог і спір без них вирішити неможливо. З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції, досліджуючи клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Базика Олексія Павловича про призначення почеркознавчої експертизи та про призначення судової економічної експертизи, в яких представник відповідача просив також витребувати докази для проведення вказаних експертиз, постановив ухвалу від 05 червня 2018 року про витребування у Публічного акціонерноготовариства «Укрсоцбанк» оригіналу додаткової угоди № 1 від 15 липня 2009 року до договору поруки № 04/П-1439 від 21 листопада 2016 року та оригіналу договору поруки № 04/П-1439 від 21 листопада 2016 року; оригіналів платіжних доручень про надання ОСОБА_2 суми кредиту, банківської виписки про сплату ОСОБА_2 кредиту по договору кредиту № 389/20/11/П1 від 21 листопада 2016 року, оригіналів квитанцій про сплату ОСОБА_2 кредиту по Договору кредиту № 389/20/11/П1 від від 21 листопада 2016 року (а.с. 170-172, 178 том 1). Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 21 серпня 2018 року призначено у цивільній справі судово-економічну експертизу, проведення якої доручено експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз. Витребувано у Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» наступні документи для проведення експертизи:оригінали платіжних доручень про надання ОСОБА_2 суми кредиту, банківську виписку про сплату ОСОБА_2 кредиту по договору кредиту № 389/20/11/ПІ від 21.11.2006, оригінали квитанцій про сплату ОСОБА_2 кредиту по договору кредиту № 389/20/11/ПІ від 21.11.2006. Витрати по проведенню зазначеної експертизи покладено на відповідача ОСОБА_2 (а.с. 190-191 том 1). Станом на 26 листопада 2019 року попередня оплата вартості експертного дослідження відповідачем ОСОБА_2 не здійснена та відповідно, керуючись положеннями пункту 1.13. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 08 жовтня 1998 року № 53/5 (із змінами та доповненнями), експертною установою ухвала суду від 21 серпня 2018 року залишена без виконання, а матеріали цивільної справи повернуті до суду без проведення експертизи (а.с. 202 том 1). В судовому засіданні 22 березня 2021 року, після поновлення провадження у справі, судом першої інстанції повторно розглянуто клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Базика Олексія Павловичапро призначення у справі судово-економічної експертизи, з постановлення ухвали від 22 березня 2021 року (а.с. 48, 49-51 том 2). Зобов`язано позивача АТ «Альфа-Банк» та відповідачів на вимогу експертів надати матеріали, необхідні для проведення судової економічної експертизи, у тому числі АТ «Альфа-Банк» оригіналів платіжних доручень про надання ОСОБА_2 суми кредиту, банківської виписки про сплату ОСОБА_2 кредиту по договору кредиту № 389/20/11/ПІ від 21.11.2006, оригіналів квитанцій про сплату ОСОБА_2 кредиту по договору кредиту № 389/20/11/ПІ від 21.11.2006. Витрати по проведенню зазначеної експертизи покладено на відповідачаОСОБА_2 . Вдруге попередня оплата вартості експертного дослідження відповідачем ОСОБА_2 не здійснена, а тому, керуючись положеннями пункту 1.13. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 08 жовтня 1998 року № 53/5 (із змінами та доповненнями), експертною установою ухвала суду від 22 березня 2021 року залишена без виконання, а матеріали цивільної справи повернуті до суду першої інстанції без проведення експертизи (а.с. 57 том 2). Зазначені обставини вказують на те, що питання про витребування у позивача відповідних матеріалів вирішувалось судом першої інстанції на виконання вимог частини 1 статті 107 ЦПК України щодо збирання матеріалів для проведення експертизи та не свідчить про ухилення позивача від їх подання, оскільки причиною для залишення ухвал суду про призначення у справі судово-економічної експертизи без виконання став факт невиконання відповідачем ОСОБА_2 вимог експертної установи щодо оплати попередньої вартості дослідження, а не ухилення позивача від подання експертам необхідних матеріалів. Отже, в даному випадку, неподання позивачем суду першої інстанції документів, необхідних для проведення експертизи, не є підставою, в розумінні частини 10 статті 84 ЦПК України, для залишення позову без розгляду, оскільки судом першої інстанції витребовувалися документи саме для проведення експертизи, а не для вирішення спору по суті позовних вимог. Відсутні правові підстави для залишення позову ПAT «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості з підстав повторної неявки в судові засідання належним чином повідомленого позивача, оскільки позивачем одночасно з пред?явленим позовом до суду подано письмове клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, а тому, за наявності вказаного клопотання, виключається можливість застосування судом пункту 3 частини 1 статті 257 ЦПК України (а.с. 31 том 1). З огляду на викладене та враховуючи, що справа перебувала у провадженні суду першої інстанції понад 3,5 роки, в матеріалах справи наявні документи на підтвердження вимог та заперечень сторін, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що неявка представника позивача в судове засідання не перешкоджала розгляду судом справи на підставі наявних в матеріалах справи доказів. Доводи відповідача про те, що судом першої інстанції не розглянуто клопотання відповідача ОСОБА_1 щодо неможливості оплати вартості експертизи не дає підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, з огляду на таке. Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно з положеннями частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до частини першої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. З викладених норм права вбачається, що кожна сторонами сама обирає стратегію захисту своїх прав, а суд розглядає справи тільки в межах заявлених сторонами вимог (заперечень) та наданих ними доказів. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено колегією суддів апеляційного суду, на виконання вимог частини 5 статті 12 ЦПК України, суд першої інстанції сприяв учасникам судового процесу в реалізації прав, передбачених цим кодексом, з роз`ясненням процесуального права заявити клопотання про призначення у справі експертизи для визначення суми заборгованості за кредитним договором № 389/20/11-ПІ від 21 листопада 2006 року. Про призначення у справі судової-економічної експертизи двічі заявляв клопотання представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Базик Олексій Павлович, однак після постановлення судом ухвал про призначення експертизи відповідач оплату вартості експертизи не здійснив. Двічі матеріали цивільної справи експертною установою повертались на адресу суду без виконання ухвал з причини несплати відповідачем попередньої оплати вартості дослідження. Оскільки відповідачі, у порушення вимог статей 12, 80 ЦПК України, ухилились від доведення обставин, на які посилались як на підставу своїх заперечень в частині розміру заборгованості за кредитним договором, обов`язок доведення якого лежить саме на відповідачах, то суд першої інстанції, відповідно до вимог 263 ЦПК України, правомірно ухвалив рішення на підставі наявних у справі доказів. З урахуванням встановлених обставин, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про зміну рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру боргу, який підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_2 солідарно з ОСОБА_1 , зі зменшенням суми боргу з 47 481,21 доларів СШАдо 47 155,03 доларів США. На підставі пункту 13 статті 141 ЦПК України підлягає зміні розподіл судових витрат, що складаються із судового збору, який у пропорційному розмірі до задоволених вимог АТ «Альфа-Банк», що становить розмір 19 007,72 грн., слід покласти на відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , який підлягає стягненню по 9 503,86 грн. з кожного відповідача. Сплачений та документально підтверджений відповідачем ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення Обухівського районного суду Київської області від 23 листопада 2021 року у пропорційному розмірі до задоволених вимог апеляційної скарги, що складає суму 198,08 грн., слід стягнути з АТ «Альфа-Банк» на користь ОСОБА_1 . Керуючись ст.ст.15,16, 526,530, 554, 610, 611, 628,629, 651,653,654, 1048,1049,1050,1054 ЦК України, ст.ст. 4,5, 84, 141, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Базик Олексія Павловича задовольнити частково. Рішення Обухівського районного суду Київської області від 23 листопада 2021 року змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції. Позовні вимоги Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості здовольнити частково. Стягнути солідарно з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства «Альфа-Банк» ( код ЄДРПОУ 23494714) заборгованість за кредитним договором від 21.11.2006 року № 389/20/11-ПІ та додаткової угоди № 1 від 15.07.2009 року у розмірі 47 155,03 доларів США, яка складається із заборгованості за кредитом в сумі 22 712,56 доларів США; заборгованості за відсотками в сумі 24 442,47 доларів США. Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства «Альфа-Банк» ( код ЄДРПОУ 23494714) витрати по сплаті судового збору в суді першої інстанції в розмірі 9 503,86 грн. Стягнути з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» ( код ЄДРПОУ 23494714) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства «Альфа-Банк» ( код ЄДРПОУ 23494714) витрати по сплаті судового збору в суді апеляційної інстанції в сумі 198,08 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 18 жовтня 2022року. Головуючий: Судді: