Постанова 4824 № 381/1628/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа №381/1628/21 Головуючий у І інстанції - Осаулова Н.А. апеляційне провадження №22-ц/824/9068/2022 Доповідач у ІІ інстанції - Гуль В.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 вересня 2022 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого Гуля В.В., суддів Матвієнко Ю.О., Мельника Я.С., за участю секретаря Линок В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Фастівського міськрайонного суду Київської області від 21 червня 2022 року у справі за скаргою ОСОБА_2 на дії державного виконавця Фастівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міськрегіонального управління юстиції Тхоржевського О.В,- встановив: ОСОБА_2 звернувся до суду з скаргою на дії державного виконавця Фастівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міськрегіонального управління юстиції Тхоржевського О.В. Просив суд визнати неправомірним та скасувати розрахунок заборгованості зі сплати аліментів боржника ОСОБА_1 , станом на 10.05.2022 складений державним виконавцем Тхоржевською О.А. в рамках виконавчого провадження № 66410027; зобов`язати відділ ДВС здійснити у виконавчому провадженні № 66410027 перерахунок аліментів, що стягуються з боржника ОСОБА_1 на його користь на підставі виконавчого листа Фастівського міськрайонного суду Київської області від 02.08.2021 у справі № 381/1628/21, за період з травня 2021 року по вересень 2021 року, у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку боржника з урахуванням довідки про доходи Управління освіти виконавчого комітету Фастівської міської ради Київської області від 19.05.2022; зобов`язати відділ ДВС провести повторний розрахунок заборгованості боржника ОСОБА_1 в рамках виконавчого провадження № 66410027 з урахуванням розміру нарахованих боржнику та отриманих ним аліментів. Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 21 червня 2022 року закрито провадження за скаргою. Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій, вказує на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Вказує, що закриваючи провадження по справі у зв`язку з відсутністю предмету спору суд першої інстанції не врахував, що крім оскарження розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, заявник також заявляв вимоги про визнання неправомірними дій державного виконавця, вчинених під час примусового виконання цього виконавчого листа. Зазначає, що під час розгляду справи в суді першої інстанції встановлено, що розрахунок зі сплати аліментів боржника ОСОБА_1 , був повторно складений державним виконавцем, але при цьому існував спір про правомірність розрахунку зі сплати аліментів і після повторного розрахунку, що свідчить про те, що між сторонами залишились питання, які вони не врегулювали самостійно. Суд зазначене не врахував, що призвело до постановлення незаконної ухвали. Враховуючи викладене просила оскаржувану ухвалу скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги враховуючи наступне. Судом першої інстанції встановлено наступне. Заявник звертаючись до суду з даною скаргою просив суд визнати неправомірним та скасувати розрахунок заборгованості зі сплати аліментів боржника ОСОБА_1 , станом на 10.05.2022 складений державним виконавцем Тхоржевською О.А. в рамках виконавчого провадження № 66410027; зобов`язати відділ ДВС здійснити у виконавчому провадженні № 66410027 перерахунок аліментів, що стягуються з боржника ОСОБА_1 на його користь на підставі виконавчого листа Фастівського міськрайонного суду Київської області від 02.08.2021 у справі № 381/1628/21, за період з травня 2021 року по вересень 2021 року, у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку боржника з урахуванням довідки про доходи Управління освіти виконавчого комітету Фастівської міської ради Київської області від 19.05.2022; зобов`язати відділ ДВС провести повторний розрахунок заборгованості боржника ОСОБА_1 в рамках виконавчого провадження № 66410027 з урахуванням розміру нарахованих боржнику та отриманих ним аліментів. Судом першої інстанції в попередньому судовому засіданні 15 червня 2022 року, встановлено, що Фастівським відділом державної виконавчої служби у Фастівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) самостійно у виконавчому провадженні № 66410027 здійснено перерахунок аліментів, які стягуються з боржника ОСОБА_1 за виконавчим листом № 381/1628/21, та проведено повторний розрахунок заборгованості боржника ОСОБА_1 перед заявником. Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд першої інстанції прийшов до висновку про закриття провадження по справі у зв`язку з відсутністю предмету спору. Проте погодитись з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не може враховуючи наступне. Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЩІК України судове рішення ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржуване судове рішення наведеним нормам не відповідає. Згідно з п 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, зокрема, якщо відсутній предмет спору. Згідно зі ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» на державного виконавця покладено обов`язок вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Закриваючи провадження у справі, посилаючись на відсутність предмета спору у зв`язку з перерахунком аліментів, які стягуються з боржника ОСОБА_1 за виконавчим листом №381/1628/21, та проведенням повторного розрахунку заборгованості боржника ОСОБА_1 перед заявником, суд першої інстанції не врахував, що, крім оскарження розрахунку заборгованості зі сплати аліментів боржника ОСОБА_1 , станом на 10.05.2022 року складений державним виконавцем Тхоржевською О. А. в рамках виконавчого провадження №66410027, заявник також заявляв вимоги про визнання неправомірними дій державного виконавця, вчинених під час примусового виконання цього виконавчого листа, в провадженні якого складений від 10.05.2022 року розрахунок заборгованості боржника ОСОБА_1 перед заявником. У зв`язку із цим суд першої інстанції неповно встановив обставини справи та не перевірив, які саме дії вчиняв державний виконавець за виконавчим листом, щодо перерахунку аліментів, які стягуються з боржника ОСОБА_1 , та проведений повторно розрахунок заборгованості боржника ОСОБА_1 перед заявником, не оцінив їх на предмет правомірності, тобто не розглянув скаргу по суті в цій частині. Необхідність застосування п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, згідно з яким провадження у справі закривається у зв`язку з відсутністю предмета спору, зумовлена змінами до ст. 124 Конституції України, в якій зазначено, що юрисдикція судів поширюється лише на будь-який юридичний спір. Проте поняття «юридичний спір» має тлумачитися широко, з огляду на підхід Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначив, що відповідно до духу Конвенції поняття спору про право має розглядатися сутнісно, а не формально. Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості скарги, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб. Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самі сторони врегулювали спірні питання. У справі, яка розглядалася судом першої інстанції, між сторонами виник спір, щодо наявності або відсутності заборгованості зі сплати аліментів боржника ОСОБА_1 , станом на 10.05.2022 року складений державним виконавцем Тхоржевською О.А. в рамках виконавчого провадження №66410027, як з`ясувалося вже під час розгляду справи, розрахунок зі сплати аліментів боржника ОСОБА_1 , був повторно складений державним виконавцем. Але при цьому існував спір про правомірність розрахунку зі сплати аліментів боржника ОСОБА_1 і після повторного розрахунку. Означене свідчить про те, що між сторонами залишилися питання, які вони не врегулювали самостійно. Суд першої інстанції не врахував, що прикладом відсутності предмета спору можуть бути дії сторін чи обставини, якщо неврегульованих спірних питань немає. Проте заявник зазначив у скарзі до суду першої інстанції, що він оскаржував також вчинення державним виконавцем дій, вчинених під час примусового виконання цього виконавчого листа, в провадженні якого складений від 10.05.2022 року розрахунок заборгованості боржника ОСОБА_1 перед заявником, якому суд першої інстанції оцінки не надав. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в Постановах: від 17.06.2020 року у справі №715/974/13-ц (касаційне провадження №61-3694св20); від 03.05.2018 року у справі №404/251/17 (касаційне провадження №61-13405св18); Відповідно до ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановления помилкової ухвали. Відповідно до д. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Таким чином, враховуючи наведене, ухвала Фастівського міськрайонного суду Київської області від 21 червня 2022 року підлягає скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись ст.ст.7,367,369,374,379,381,382,389 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Фастівського міськрайонного суду Київської області від 21 червня 2022 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий В.В. Гуль Судді Ю.О. Матвієнко Я.С. Мельник