Постанова 4813 № 522/23816/20

Номер провадження: 22-ц/813/5265/22 Справа № 522/23816/20 Головуючий у першій інстанції Свячена Ю. Б. Доповідач Таварткіладзе О. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11.10.2022 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Таварткіладзе О.М., суддів: Заїкіна А.П., Погорєлової С.О., за участю секретаря судового засідання: Зеніної М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Тищенка Станіслава Юрійовича на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 26 жовтня 2021 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошової компенсації вартості 1/4 частини майна, В С Т А Н О В И В: У грудні 2020 року ОСОБА_2 звернулась до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_1 про стягнення грошової компенсації вартості 1/4 частини майна. Позов обґрунтований тим, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом позивачу на праві власності належить 1/4 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 37,0 кв.м., у тому числі житловою 19,8 кв.м. Інша частина зазначеної квартири належить відповідачу. Оскільки квартира є однокімнатною, позивач не може розраховувати на виділ її частки майна в самостійну квартиру, однак спільне проживання сторін через складні взаємини неможливе, тому позивач бажає отримати грошову компенсацію вартості її частки майна. В позасудовому порядку сторони не змогли дійти згоди про виплату вартості позивачеві грошової суми еквівалентної ринковій вартості її майна. За таких підстав позивач звернулась до суду. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 26 жовтня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 263 162 гривні 50 коп. грошової компенсації вартості 1/4 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Визначено порядок виконання рішення суду, за яким ОСОБА_1 після сплати ОСОБА_2 грошової компенсації вартості 1/4 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 , отримує право приватної власності на всю квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Не погоджуючись з таким рішенням суду, представник ОСОБА_1 адвокат Тищенко Станіслав Юрійович подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Приморського районного суду м. Одеси від 26 жовтня 2021 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права. 28.04.2022 року від ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Будучи належним чином повідомленими про розгляд справи на 14-30 годину 11.10.2022 року, сторони в судове засідання не з`явилися, про причини не явки суду не повідомили, заяв та клопотань про відкладення розгляду справи або про розгляд справи в режимі відеоконференції не подавали. 11.10.2022 року від ОСОБА_2 надійшло клопотання про розгляд справи за її відсутності. Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи та у випадках встановлених ч. 3 цієї статті. Згідно ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права, з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні. Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції у повній мірі не відповідає. Задовольняючи позов, стягуючи з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 263 162 гривні 50 коп. грошової компенсації вартості 1/4 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 та визначаючи порядок виконання рішення суду, за яким ОСОБА_1 після сплати ОСОБА_2 грошової компенсації вартості 1/4 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 , отримує право приватної власності на всю квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що: - позивач, як власник ј частини спірної однокімнатної квартири, не має технічної можливості на виділ в натурі своєї частки з майна, що перебуває у спільній частковій власності, зокрема на виділ у власність самостійної квартири, з окремими ванною, туалетом та кухнею; - позивач згодна на грошову компенсацію вартості своєї частки, яку визначила на власний розсуд у розмірі 263 162,5 грн. (еквівалент 9 275 доларів США на час подання позову до суду); - відповідач заперечень проти заявленого розміру компенсації вартості частки позивача, не надав. Проте погодитися з усіма такими висновками суду першої інстанції не можна. Судом встановлено, з матеріалів справи вбачається, що: - відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченим 31.03.2016 року, за реєстровим №1-199, державним нотаріусом Першої одеської державної нотаріальної контори Садовою Т.В., ОСОБА_2 на праві власності належить 1/4 частина квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Квартира в цілому складається з однієї кімнати, загальною площею 37,0 кв. м., у тому числі житловою - 19,8 кв. м. Право власності зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 31.03.2016 року, номер запису про право власності: 13961706; - решта квартири належить на праві власності ОСОБА_1 . Колегія суддів виходить з такого. За положеннями частини першої та другої статті 364 ЦК України, яка регулює правовідносини з виділу власником належної йому частки, що є у спільній частковій власності, співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання. За змістом статті 364 ЦК України власник, який бажає виділу своєї частки, може вимагати виділу такої частки в натурі, і лише у зв`язку з неможливістю такого виділу або заборони такого виділу відповідно до закону, він має право на компенсацію, яку може вимагати на підставі цієї норми. Зазначена норма права регулює випадки, коли співвласник бажає позбутися належної йому частки у спільному майні шляхом отримання від інших співвласників компенсації належної йому частки та визнання за ними права власності на все майно. За положеннями статей 21, 24, 41 Конституції України, статей 319, 358 ЦК України усі громадяни є рівними у своїх правах, усім забезпечуються рівні умови здійснення своїх, у тому числі майнових прав, а відтак правовий режим спільної часткової власності визначається з урахуванням інтересів усіх співвласників і забороняє обмеження прав одних учасників за рахунок інших. З врахуванням закріплених в пункті 6 статті 3 ЦК України засад справедливості, добросовісності та розумності, що спонукають суд до врахування при вирішенні спору інтересів обох сторін, при розгляді справ, у яких заявляються вимоги одного зі співвласників про припинення його права на частку у спільному майні шляхом отримання від інших співвласників грошової компенсації вартості його частки, виділ якої є неможливим, суди мають встановити наступне: чи дійсно є неможливим виділ належної позивачу частки в натурі або чи не допускається такий виділ згідно із законом; чи користуються спільним майном інші співвласники відповідачі по справі; чи сплачується іншими співвласниками, які володіють та користуються майном, матеріальна компенсація позивачу за таке володіння та користування відповідно до частини третьої статті 358 ЦК України; чи спроможні інші співвласники виплатити позивачу компенсацію в рахунок визнання за ними права власності на спільне майно та чи не становитиме це для них надмірний тягар. Зазначений правовий висновок сформульований у постанові Верховного Суду України від 13 січня 2016 року у справі № 6-2925цс15. До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 19 червня 2019 року у справі № 752/10312/14-ц (провадження № 61-19505св18). Ухвалюючи оскаржене рішення у справі в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 , суд першої інстанції не звернув уваги, що позивачем не надано доказів на підтвердження суми компенсації вартості належної їй ј частки у спірній квартирі визначеної позивачем на власний розсуд у 263 162,5 грн., а також доказів, що ОСОБА_1 спроможний виплатити позивачці за її частку у спільному майні та така виплата не становитиме для нього надмірний тягар. При цьому з протоколу судового засідання від 26 жовтня 2021 року вбачається, що ОСОБА_1 заперечував проти заявленого ОСОБА_2 до нього позову про стягнення компенсації вартості ј частки. Таким чином судом не були враховані, як заперечення відповідача ОСОБА_1 проти позову, так і відсутність у справі доказів, зокрема акту обстеження матеріально-побутових умов проживання в квартирі АДРЕСА_2 та висновку судової будівельно-технічної та оціночно-технічної експертизи. Між тим, позитивне вирішення вказаного спору напряму залежить від майнового стану іншого співвласника та вартості частини майна, що відповідає частці позивача, що беззаперечно впливає на можливість задоволення позовів у справах такої категорії. Тягар доведення даних обставин покладається на позивача. Вимоги про встановлення порядку користування спірною квартирою в суді першої інстанції не заявлялися. Враховуючи наведене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового судового рішення про залишення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошової компенсації вартості 1/4 частини майна - без задоволення. На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 383 ЦПК України, Одеський апеляційний суд - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Тищенка Станіслава Юрійовича задовольнити частково. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 26 жовтня 2021 року скасувати та ухвалити нове рішення. Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошової компенсації вартості 1/4 частини майна залишити без задоволення. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складений: 19.10.2022 року. Головуючий О.М. Таварткіладзе Судді: А.П. Заїкін С.О. Погорєлова