Постанова 4855 № 640/4357/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/4357/21 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Добрівська Н.А. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 17 жовтня 2022 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Костюк Л.О.; суддів: Бужак Н.П., Кобаля М.І.; розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу судді Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 липня 2021 року (прийнята в порядку письмового провадження, м. Київ, дата складання повного тексту рішення - відсутня) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) в особі Бондарева Ігора Валерійовича, третя особа: Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Лановенко Людмила Олегівна про визнання неправомірними дій, визнання неправомірними рішення,, В С Т А Н О В И Л А: У лютому 2021 року, ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) в особі Бондарева Ігора Валерійовича (далі- відповідач), третя особа: Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Лановенко Людмила Олегівна ,з вимогами: - визнати неправомірними дії відповідача-2, що полягають у проведенні невиїзної перевірки діяльності приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Л.О. без дослідження та аналізу фактичних обставин по порушенню прав ОСОБА_1 , викладених у скаргах від 05.09.2020, 12.11.2020, 24.12.2020 і складання за їх результатами довідки від 15.01.2021; - визнати рішення відповідача-1 за результатом перевірки, здійсненої відповідачем-2 щодо відсутності зловживань у діяльності приватного виконавця Лановенко Л.О. у виконавчих провадженнях №60946847, №60946855, неправомірним. Ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 липня 2021 року позовну заяву повернуто позивачеві. Не погоджуючись з постановленою ухвалою, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить дану ухвалу скасувати, як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи та направити справу на продовження розгляду до суду першої інстанції. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо повернення позовної заяви. Повертаючи позовну заяву позивачеві, суддя суду першої інстанції виходив з того, що позивачем не виконано вимоги ухвали судді про залишення позовної заяви без руху. З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не погоджується виходячи з наступного. Ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.03.2021 позовна заява, як така, що не відповідає вимогам статтей 160, 161 КАС України, була залишена без руху, позивачу надано п`ятиденний строк з дня одержання даної ухвали для усунення недоліків. Та визначено шляхи усунення недоліків, а саме шляхом подання належних доказів на підтвердження: - сплати судового збору у розмірі 1816,00 грн. (отримувач коштів - ГУК у м.Києві/Печерс.р-н/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.); код банку отримувача (МФО) - 899998; рахунок отримувача - UA908999980313181206084026007; - код класифікації доходів бюджету - 22030101); відомості щодо кодів ЄДРПОУ відповідача - Міністерства юстиції України, Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) в особі Бондарева Ігора Валерійовича) та третьої особи - Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Лановенко Людмила Олегівна. Через канцелярію суду позивачем було подано заяву з вимогою направити копію ухвали від 09.03.2021 за адресою: м. Київ, вул. Васильківська, 28, оф.305. Копія даної ухвали була направлена за вищевказаною адресою позивача. Проте кореспонденція суду повернулась неврученою з відміткою пошти «за закінченням встановленого строку зберігання» (лист було направлено за зворотною адресою 04.06.2021). Тобто, поштове відправлення не вручено адресату з незалежних від суду причин. Однак, недолік зазначений в ухвалі суду від 09 березня 2021 року позивач не усунула, отже у встановлений судом строк позивач не усунула недоліки позовної заяви. Надаючи правову оцінку зазначеним обставинам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. Згідно з частиною 1 статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом. Частиною 2 статті 171 КАС України передбачено, що суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі. Відповідно до частини 1 статті 169 КАС України суддя, установивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, установлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів із дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Згідно з частиною 3 статті 169 КАС України, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, установленому статтею 171 цього Кодексу. Частиною 4 статті 169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліків позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Відповідно до частини 5 статті 169 КАС України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п`яти днів із дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків. Згідно з частиною 5 статті 251 КАС України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження, копія судового рішення надсилається протягом двох днів із дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня. Аналіз викладених положень КАС України дає підстави для висновку, що позовна заява, яка не відповідає вимогам статей 160, 161, 172 КАС України, залишається судом без руху. Якщо позивач не усунув недоліків позовної заяви у строк, установлений судом, позовна заява повертається позивачеві. Колегія суддів звертає увагу на те, що суд першої інстанції в ухвалі від 15 липня 2021 року про повернення позовної заяви посилається на те, що через канцелярію суду позивачем було подано заяву з вимогою направити копію ухвали від 09.03.2021 за адресою: м. Київ, вул. Васильківська, 28, оф.305. Копія даної ухвали була направлена за вищевказаною адресою позивача. Проте кореспонденція суду повернулась неврученою з відміткою пошти «за закінченням встановленого строку зберігання» (лист було направлено за зворотною адресою 04.06.2021). Тобто, поштове відправлення не вручено адресату з незалежних від суду причин. З огляду на зазначене та враховуючи положення ч.6 ст.251 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвала Окружного адміністративного суду міста Києві від 09.03.2021 вважається такою, що вручена позивачу. Згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень ухвала суду від 09.03.2021, у відповідності до положень Закону України «Про доступ до судових рішень», оприлюднена 12.03.2021. Надаючи оцінку зазначеному вище колегія суддів звертає увагу на те, що статті 126, 127 КАС України розповсюджуються на порядок вручення судових повісток, а не судових рішень, і законодавець чітко розмежовує правові наслідки не вручення судових повісток та судових рішень, які не є тотожними. Дійсно, правові підстави вважати, що судова повістка вручена адресатові в тому числі, якщо поштова кореспонденція повернулось до суду із відміткою повернуто «за закінченням терміну зберігання» слідує зі змісту статей 126, 127 КАС України. Однак правила вручення судових рішень регулюються окремою статтею 251 КАС України, яке передбачає інші підстави встановлення фактів вручення судових рішень. Так, частиною 6 статті 251 КАС України визначено, що днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Як убачається з відмітки поштового зв`язку конверт,що повернувся на адресу суду першої інстанції не містить відмітки, що ОСОБА_1 відсутня за адресою місця проживання/перебування, відмітки, що вона відмовилась від отримання судового рішення, або наявність інших відміток, передбачених статтею 251 КАС України, які дають суду підстави дійти висновку, що ОСОБА_1 вручено судове рішення згідно правил передбачених Законом. Отже, суд першої інстанції, визначаючи момент вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, помилково керувалися положеннями статті 251 КАС України. Статтею 126 КАС України встановлені правила надсилання повістки та випадки, коли повістка, невручена з незалежних від суду причин, уважається врученою належним чином, що не давало судам попередніх інстанцій підстав застосовувати її положення до випадків надсилання судових рішень, різновидом яких є ухвала. Інших підстав, якими в ухвалі від 15 липня 2021 року суд першої інстанції обґрунтовує повернення позовної заяви немає. Таким чином суд першої інстанції, помилково застосував положення статті 251 КАС України та дійшов до неправильного висновку про отримання ОСОБА_1 ухвали суду від 09 березня 2021 року про залишення позовної заяви без руху. Отже, повертаючи позовну заяву ОСОБА_1 у зв`язку з неусуненням її недоліків, суд першої інстанції передчасно застосував положення статті 169 КАС України, чим порушили норми процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі. Аналргічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29 вересня 2022 року у справі №640/27792/21. Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. В Рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. У Рішенні від 27 вересня 2010 року по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» зазначено, що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»). Крім того, ЄСПЛ висловив позицію стосовно того, що, розглядаючи підстави для поновлення пропущеного строку, національні суди мають враховувати, що питання стосовно того, чи було дотримано справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (справи «Скордіно проти Італії», «Ятрідіс проти Греції»). Таким чином, апеляційний суд вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо повернення позовної заяви. Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Отже, суддя суду першої інстанції дійшов помилкового висновку про повернення позовної заяви позивачеві у зв`язку із невиконанням вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху. За таких обставин керуючись ст.320 КАС України, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала судді Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 липня 2021 року - скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись ст.ст. 2, 10, 11, 241, 242, 243, 250, 251, 271, 272, 287, 308, 311, 312, 320, 321, 322, 328, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволити. Ухвалу судді Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 липня 2021 року - скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ст. 329 КАС України. Головуючий суддя: Л.О. Костюк Судді: Н.П. Бужак М.І. Кобаль