Постанова Полтавський апеляційний суд № 645/6335/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 645/6335/20 Номер провадження 22-ц/814/2395/22Головуючий у 1-й інстанції Сілантьєва Е.А. Доповідач ап. інст. Чумак О. В. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 жовтня 2022 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Чумак О.В. суддів: Бутенко С.Б. Прядкіної О.В. за участю секретаря Даценко Н.В. розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 11 лютого 2021 року в складі судді Сілантьєвої Е.Є., по справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Міністерство оборони України, про встановлення факту, що має юридичне значення. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, - ВСТАНОВИЛА: У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до місцевого суду із заявою, в якій, з урахуванням поданих уточнень, остаточно просить встановити факт того, що він, на час загибелі військовослужбовця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був членом сім`ї свого батька, загиблого (померлого) військовослужбовця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання обов`язків військової служби. В обґрунтування заяви заявник зазначає, що він народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Харкові. Його батьками є ОСОБА_2 - батько, ОСОБА_3 -мати. 23 травня 2003 року шлюб між батьками було розірвано. На теперішній час він проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , де був зареєстрований та постійно разом із ним проживав до смерті батько ОСОБА_2 . Під час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 23.01.2019 року загинув його батько сержант ОСОБА_2 . За даним фактом у військовій частині було проведено спеціальне розслідування, за результатами якого складено Акт про нещасний випадок та видано наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 15.02.2019 року № 418, відповідно до якого нещасний випадок та загибель батька вважати такими, що пов`язані з виконанням обов`язків військової служби. На підставі довідки про причину смерті від 26.01.2019 року №150 було видано свідоцтво про смерть від 29.01.2019 року серії НОМЕР_2 . Відповідно до витягу з протоколу засідання Військово-лікарської комісії Північного регіону по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишніх військовослужбовців від 10.05.2019 року №209 - травма і причина смерті сержанта ОСОБА_2 , пов`язані з виконанням обов`язків військової служби. В порядку, передбаченому постановою Кабінету міністрів України від 25.12.13 р. №975 «Про затвердження порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі(смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні(або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», та на підставі положень Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ОСОБА_1 подав до ІНФОРМАЦІЯ_4 пакет документів для отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку з загибеллю його батька. Харківським обласним військовим комісаріатом вказаний пакет документів з висновком було направлено до Департаменту фінансів Міністерства оборони України для вирішення питання призначення одноразової грошової допомоги. В даному висновку також зазначено, що син загиблого ОСОБА_1 не має права на одержання зазначеної грошової допомоги. У липні 2019 року ОСОБА_1 отримав Витяг з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 31.05.2019 року №69, яким йому було відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги з посиланням на той факт, що на час загибелі батька він досяг повноліття, не має статусу дитини або утриманця, проживав з дідом, та посвідчення «Член сім`ї загиблого» до матеріалів не додано. Після прийняття постанови Другим апеляційним адміністративним судом від 05.03.2020 по справі № 520/10629/19 згідно витягу з протоколу засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 16липня 2020 року №103, ОСОБА_1 стало відомо, що комісія знову дійшла висновку про скасування попереднього рішення та відмову в призначенні одноразової грошової допомоги. Таким чином, у витягу від 31.05.2019 року №69 та у витягу від 16 липня 2020 року №103 зазначається, що комісія дійшла висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги громадянину ОСОБА_1 - сину загиблого ОСОБА_2 внаслідок травми, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби, сержанта ОСОБА_2 , оскільки відповідно до ст. 6 Сімейного кодексу України правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття. Також, на обґрунтування відмови у призначенні одноразової грошової допомоги у витягах вказується, що ОСОБА_1 досяг повноліття, на час загибелі батька його вік перевищував 23 роки, тобто він не має правового статусу дитини (відповідно до Сімейного кодексу України) або утриманця загиблого (відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб). Посвідчення член сім`ї загиблого до поданих документів громадянином ОСОБА_1 не надано. Таким чином, комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум повторно відмовляє заявнику у виплаті одноразової грошової допомоги на тій підставі, що посвідчення член сім`ї загиблого до поданих документів громадянином ОСОБА_1 не надано. Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 11 лютого 2021 року заяву ОСОБА_1 задоволено. Встановлено факт того, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на час загибелі військовослужбовця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був членом сім`ї свого батька, загиблого (померлого) військовослужбовця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання обов`язків військової служби. З цим рішенням не погодилося Міністерство оборони України та подало на нього апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на необґрунтованість та безпідставність рішення, внаслідок надання неправильно правової оцінки встановленим обставинам справи, доказам та неправильного застосування норм матеріального права та їх невірного тлумачення та порушення, прохає скасувати рішення місцевого суду та ухвалити нове про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 . В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що метою встановлення факту, який прохає встановити заявник, є отримання права на виплату йому одноразової грошової допомоги на підставі та у порядку, визначеному Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», у зв`язку із загибеллю батька сержанта ОСОБА_2 , смерть якого пов`язана з виконанням військового обов`язку. Отже, при вирішенні цієї справи суд першої інстанції мав би керуватися вказаними нормами та Сімейним кодексом України, а також ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», до яких відсилають спеціальні норми ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку №

975. Відзиви на апеляційну скаргу не надходили. Справа перебувала у провадженні Харківського апеляційного суду та розпорядженням голови Верховного Суду № 14/0/9-22 від 25.03.2022 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (окремі суди Сумської, Харківської області), відповідно до ч. 7 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», з урахуванням неможливості судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено територіальну підсудність справ Харківського апеляційного суду на Полтавський апеляційний суд. 15.07.2022 р. ця цивільна справа надійшла до Полтавського апеляційного суду та ухвалою цього ж суду від 19.07.2022 р. прийнята до провадження та призначена до розгляду. У судове засідання в режимі відеоконференції з`явився представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Смородський О.Г. Представник Міністерства оборони України до апеляційного суду не з`явився. Про день, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, направив суду заяву про розгляд справи у його відсутність. Неявка осіб, належним чином повідомлених про день, час і місце розгляду справи не перешкоджає її розгляду, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 372 ЦПК України. Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За змістом ст. 374 ч. 1 п. 1 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника заявника Смородського О.Г. , перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав. Суд першої інстанції встановив, і це вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_6 та його батьками записані: ОСОБА_2 - батько, ОСОБА_3 - мати, що підтверджується копією свідоцтва про народження НОМЕР_3 від 20.05.1993 (а.с. 7). 23 травня 2003 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було розірвано, що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу серія НОМЕР_4 від 24.05.2003 р. (а.с. 9). За інформацією у довідці про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 05.02.2019 р. за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані та постійно проживали ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 8). ІНФОРМАЦІЯ_7 помер його батько ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 (а.с. 11). Як убачається з витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 15.02.2019 р. № 50, сержанта ОСОБА_2 , гранатометника механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти механізованого батальйону, який помер внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 23 січня 2019 року у результаті множинних переломів кісток скелету, виключено зі списків Збройних Сил України, зі списків особового складу частини, та всіх видів забезпечення з 23 січня 2019 року. Смерть сержанта ОСОБА_2 вважати такою, що пов`язана з виконанням обов`язків військової служби…(а.с. 54). Згідно витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 31 травня 2019 року за № 69, ОСОБА_1 відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги (а.с. 18). Як убачається з витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 16 липня 2020 року за № 103, у зв`язку з набранням законної сили рішень судів, прийнято рішення про скасування попереднього рішення та відмову ОСОБА_1 в призначенні одноразової грошової допомоги, на виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2020 року у справі № 520/10629/19 скасовано пункт 3 протоколу засідання комісії МОУ з розгляду питань, пов`язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 31.05.2019 р. № 69 та відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) - сину загиблого ІНФОРМАЦІЯ_7 сержанта ОСОБА_2 , оскільки відповідно до ст. 6 СК України правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття. На час загибелі батька вік ОСОБА_1 перевищував 23 роки, тобто він не має правового статусу дитини (відповідно до Сімейного кодексу України) або утриманця загиблого (відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб»). Посвідчення «Член сім`ї загиблого» до поданих документів ОСОБА_1 не додано (а.с. 19). Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 є близьким родичем померлого ОСОБА_2 , а саме його сином; був зареєстрований разом з батьком за однією адресою, та дійшов висновку про те, що він є членом сім`ї свого батька ОСОБА_2 . Факт, про встановлення якого просить заявник, має юридичне значення, оскільки необхідний для отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку з загибеллю батька, який був військовослужбовцем. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке. Відповідно до ч. ч. 2-4 ст. 2 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік, у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає. Права члена сім`ї має одинока особа. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства. Згідно зі ст. 6 СК України, правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття. Малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років. Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років. Відповідно до ч. 1 ст. 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Згідно зі ст. 31 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. У Сімейному кодексі України широко застосовується поняття "член сім`ї", але юридичного визначення цього поняття цей нормативний акт не містить. Статтею 16-1 Закону № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Служби безпеки України, Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України, Міністерства фінансів України щодо офіційного тлумачення положень пункту 6 статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", частин четвертої і п`ятої статті 22 Закону України "Про міліцію" та частини шостої статті 22 Закону України "Про пожежну безпеку" (справа про офіційне тлумачення терміна "член сім`ї") від 03.06.1999 р. № 5-рп/99 зазначено, що у Конституції України терміни "сім`я", "члени сім`ї", "родичі", "сімейне життя", "утримання" тощо без визначення змісту вживаються неодноразово. Фундаментальним правовим підґрунтям тлумачення понять "член сім`ї", "член сім`ї", який проживає з працівником міліції, "член сім`ї", який перебуває на утриманні військовослужбовця, є визнання Конституцією України людини найвищою соціальною цінністю (стаття 3), проголошення України соціальною державою (преамбула, стаття 1), гарантування громадянам права на соціальний захист, на рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму (стаття 46), на соціальний захист громадян, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей (стаття 17), закріплення права кожного на житло (стаття 47), на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї (стаття 48), на вільний вибір місця проживання (стаття 33). Важливе значення для розуміння терміна "член сім`ї" мають конституційні положення про ґрунтування шлюбу на вільній згоді жінки і чоловіка, про рівні права і обов`язки кожного із подружжя у шлюбі та сім`ї (стаття 51), про рівність дітей у правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза шлюбом (стаття 52), та інші конституційні норми і принципи. Житловий кодекс Української РСР, визнаючи гарантії права громадян на житло, встановлює права і обов`язки наймача жилого приміщення та членів його сім`ї, які проживають разом з ним, за договором найму, обов`язковим елементом якого є плата за користування житлом та за комунальні послуги. Частина друга статті 64 цього Кодексу передбачає, що до членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Аналогічні положення щодо членів сім`ї власника будинку (квартири) містить частина четверта статті 156 Кодексу. Таким чином, законодавець не встановив вичерпного переліку осіб, які належать до кола членів сім`ї наймача, але визначив критерії, за якими осіб, не пов`язаних шлюбними або родинними стосунками, віднесено до них. У Кодексі про шлюб і сім`ю України терміни "сім`я", "члени сім`ї" та похідні від них "сімейний", "сімейні відносини", "родинний" використовуються у багатьох статтях. Відповідні положення або конкретний перелік осіб, які вважаються членами сім`ї, тут теж відсутні. Але зважаючи на загальний зміст Кодексу, особливо розділів II і III, можна дійти висновку про такі важливі ознаки сім`ї, членства в сім`ї, як кровна спорідненість, родинні зв`язки, шлюбні відносини, а положення про встановлення батьківства, викладені у частині третій статті 53, дають підстави для визнання ознаками сім`ї фактичних шлюбних відносин. Стаття 17 цього нормативного акта вводить до правового обігу поняття "родичі по прямій висхідній і низхідній лінії", "повнорідні і неповнорідні брати і сестри", а в статті 95 вжито термін "інші родичі", до яких віднесено діда, бабу, брата, сестру, а також вітчима і мачуху дитини та осіб, які постійно виховували дитину і утримували її як члена своєї сім`ї, надаючи їй систематичну матеріальну допомогу (п. 3 Рішення від 03.06.1999 р. № 5-рп/99). Що ж до терміна "член сім`ї", який перебуває на утриманні військовослужбовця, то поняття "утримання" вживається у Конституції України у формулюванні обов`язку батьків утримувати дітей до їх повноліття (стаття 51), обов`язку держави утримувати дітей-сиріт (стаття 52) і тісно пов`язується з обов`язком піклування (батьків про дітей, повнолітніх дітей про непрацездатних батьків). Але у цілому національне законодавство чіткого визначення поняття "утриманство" не містить. Стаття 32 Кодексу про шлюб та сім`ю України закріплює положення, згідно з якими подружжя повинно матеріально підтримувати одне одного, а один із розведеного подружжя, який потребує допомоги, має право на утримання, якщо він став непрацездатним протягом одного року після розірвання шлюбу. Названа стаття цього нормативного акта ототожнює поняття "утримання" і "аліменти". Стаття 80 Кодексу зобов`язує батьків утримувати своїх неповнолітніх дітей і непрацездатних повнолітніх дітей, які потребують матеріальної допомоги, а стаття 81 покладає на повнолітніх дітей зобов`язання утримувати непрацездатних батьків, які потребують допомоги. Отже, утриманцями можуть бути як батьки, так і діти за умови, якщо хтось із них потребує матеріальної допомоги. Відповідно до статті 95 названого Кодексу обов`язок щодо утримання неповнолітніх дітей, якщо вони не мають батьків або якщо батьки з поважних причин не в змозі їх утримувати, може бути покладений на інших родичів. А стаття 96 покладає обов`язок щодо утримання непрацездатних повнолітніх членів сім`ї, що потребують матеріальної допомоги, якщо вони не мають чоловіка або дружини, батьків або повнолітніх дітей, на онуків, пасинків і падчерок, а також на осіб, яких вони виховували і надавали їм систематичну матеріальну допомогу протягом не менш як п`яти років. Важливі положення щодо розуміння поняття "утриманство" та похідних від нього термінів "утримання", "утриманець" тощо містять стаття 38 Закону України "Про пенсійне забезпечення" і стаття 31 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ". Цими статтями передбачено, що члени сім`ї померлого вважаються такими, що були на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування (п. 5 рішення від 03.06.1999 р. № 5-рп/99). В резолютивній частині рішення Конституційного Суду України від 03.06.1999 р. № 5-рп/99 зроблений висновок про наступне: 1) Під членом сім`ї військовослужбовця, працівника міліції, особового складу державної пожежної охорони за змістом пункту 6 статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", частин четвертої та п`ятої статті 22 Закону України "Про міліцію" та частини шостої статті 22 Закону України "Про пожежну безпеку" треба розуміти особу, що перебуває з суб`єктом права на пільги щодо оплати користування житлом і комунальними послугами у правовідносинах, природа яких визначається: кровними (родинними) зв`язками або шлюбними відносинами; постійним проживанням з військовослужбовцем, працівником міліції, особового складу державної пожежної охорони; веденням з ним спільного господарства. Такі ознаки (вимоги) застосовуються диференційовано при конкретному визначенні членів сім`ї, які мають право на названі пільги. До кола членів сім`ї військовослужбовця, працівника міліції, особового складу державної пожежної охорони належать його (її) дружина (чоловік), їх діти і батьки. Щодо них ознака (вимога) ведення спільного господарства з суб`єктом права на пільги в оплаті користування житлом і комунальними послугами застосовується лише у передбачених законом випадках. Діти є членами сім`ї незалежно від того, чи є це діти будь-кого з подружжя, спільні або усиновлені, народжені у шлюбі або позашлюбні. Членами сім`ї військовослужбовця, працівника міліції, особового складу державної пожежної охорони можуть бути визнані й інші особи за умов постійного проживання разом з суб`єктом права на пільги і ведення з ним спільного господарства, тобто не лише його (її) близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід, баба), але й інші родичі або особи, які не перебувають з військовослужбовцем, працівником міліції, особового складу державної пожежної охорони у безпосередніх родинних зв`язках (неповнорідні брати, сестри; зять, невістка; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки та інші) (п 1 рішення від 03.06.1999 р. № 5-рп/99); 2) Членом сім`ї, що перебуває на утриманні військовослужбовця (пункт 6 статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"), є та з визначених у пункті 1 цього Рішення особа, що перебуває на повному утриманні військовослужбовця або одержує від нього допомогу, яка є для неї постійним і основним джерелом засобів до існування. Це особи, що не мають власних доходів, або особи, пенсія, стипендія чи інший сукупний середньомісячний доход яких не перевищує офіційно встановленої межі малозабезпеченості (до законодавчого визначення прожиткового мінімуму). До них належать: а) неповнолітні; б) непрацездатні; в) інші особи, яких військовослужбовець зобов`язаний утримувати за законом; г) вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі (крім курсантів і слухачів військово-навчальних закладів та навчальних закладів органів внутрішніх справ), стажисти до закінчення навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними віку, встановленого для таких членів сім`ї військовослужбовця, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника; д) працездатні члени сім`ї військовослужбовця, що зайняті доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками військовослужбовця, які не досягли 8-річного віку, за інвалідом першої групи, дитиною-інвалідом віком до 16 років, за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, та визначеними законом іншими видами трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який надає члену сім`ї військовослужбовця право на трудову пенсію; е) інші особи, визнані утриманцями у встановленому порядку (п. 3 рішення від 03.06.1999 р. № 5-рп/99). За приписами ст. 16-1 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» право призначення та отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовців мають члени сім`ї загиблого (померлого) військовослужбовця, коло яких визначається відповідно до Сімейного кодексу України. Отже, до правовідносин про встановлення факту, що має юридичне значення, підлягають застосуванню положення ч.ч. 2, 4 ст. 3 СК України, де зазначено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права й обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства. У частині першій статті 315 ЦПК України наведено перелік фактів, які можуть бути встановлені у судовому порядку. В частині другій цієї статті зазначено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення . Згідно з роз`ясненнями, викладеними у листі Верховного Суду України від 01.01.2012 року «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення», справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: - факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; - встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право; - заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; - чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів. Як встановив суд першої інстанції, відповідно до наданої позивачем копії довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб (про склад сім`ї), за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 05.02.2019 р. зареєстровані та постійно проживали ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Згідно автобіографії, яка подавалася ОСОБА_2 при вступі на військову службу, військовослужбовцем вказувалися найближчі родичі, а саме: батько - ОСОБА_6 , 1940 р.н., який помер у 2008 році; мати - ОСОБА_7 , 1937 р.н., яка померла у 2012 році; син - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . У цій автобіографії також зазначено, що ОСОБА_2 розлучений, а син ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , а проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Відповідно до довідки № 27/1/477 від 29.11.2019 р., ОСОБА_1 зарахований 28.08.2018 р. згідно наказу № 262 о/с на денне відділення Національного університету цивільного захисту України. Навчається за рахунок платних послуг та не отримує стипендії. Встановивши вказані обставини, проаналізувавши наведені правові норми суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що заявник ОСОБА_1 є членом сім`ї свого батька ОСОБА_2 (військовослужбовця), який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 , так як є його близьким родичем (сином), був зареєстрований разом з батьком за однією адресою. Доводи апеляційної скарги Міністерства оборони України, які зводяться до незгоди з оскаржуваним рішенням суду та переважно дублюють заперечення проти позовних вимог, не спростовують правильних висновків суду першої інстанції про задоволення заяви ОСОБА_1 . Крім цього, колегія суддів звертає увагу на те, що положеннями Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, який затверджений Постановою КМУ від 25.12.2013 р. № 975, не передбачено надання заявником посвідчення «Члена сім`ї загиблого» до заяви про призначення і виплату одноразової грошової допомоги. Зазначене також встановлене постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2020 р. у справі № 520/10629/19. Суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права при розгляді справи. Порушень норм процесуального права також не встановлено. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції з наведених в апеляційній скарзі мотивів відсутні. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення. Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 11 лютого 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 18.10.2022 р. Головуючий суддя О.В.Чумак Судді: С.Б.Бутенко О.В.Прядкіна