Постанова 4813 № 523/8625/22

Номер провадження: 22-ц/813/7883/22 Справа № 523/8625/22 Головуючий у першій інстанції Аліна С. С. Доповідач Князюк О. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17.10.2022 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії: головуючого Князюка О. В., суддів: Заїкіна А. П., Таварткіладзе О.М., розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду в м. Одеса апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 04.08.2022 року про повернення заяви без розгляду у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю третьої особи ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням, ВСТАНОВИВ: ІІ.

ОПИСОВА ЧАСТИНА До Суворовського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю третьої особи ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням. Вказана позовна заява та додані до неї документи подані в електронному вигляді. Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 04.08.2022 року позовну заяву визнано неподаною та повернуто позивачу. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, 09.08.2022 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу до Одеського апеляційного суду. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить суд скасувати ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 04.08.2022 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що направляючи процесуальні документи через підсистему «Електронний суд», ним підписано документи електронним цифровим підписом, що відповідає вимогам статей 3, 4 ЗУ від 22 травня 2003 року № 852-ІV «Про електронний цифровий підпис», однак Суворовський районний суд м. Одеси безпідставно повернув позовну заяву через відсутність підпису, чим обмежив доступ позивачу до правосуддя. Відповідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку, судове засідання не проводиться. Відзив на апеляційну скаргу матеріали справи не містять. Справу розглянуто без виклику учасників справи в порядку ст. 369 ЦПК України. ІІІ.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши докази у справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції з наступних підстав. Постановляючи ухвалу про повернення позивачу позовної заяви, суд виходив із того, що станом на теперішній час Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система функціонує лише в тестовому режимі, а тому подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюється в паперовій формі. Оскільки позовна заява надіслана до суду не у паперовій формі, не містить його оригінального підпису, то вона не відповідає вимогам ЦПК України стосовно форми поданих письмових заяв. Таким чином, даний позов повернуто позивачу, на підставі п. 1 ч.4 ст.185 ЦПК України, у зв`язку з тим, що надану позовну заяву не підписано позивачем. Апеляційний суд вважає, що такого висновку суд дійшов передчасно та з порушенням норм процесуального права. Так, відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 185 ЦПК України позовна заява повертається у випадках, коли її подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано. Згідно із ч. 2 ст. 175 ЦПК України, позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи. Разом з тим, відповідно до ч. 8 ст. 14 ЦПК України, особи, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі (надалі ЄСІТС), можуть подати процесуальні, інші документи, вчинити інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з використанням власного електронного цифрового підпису, прирівняного до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний підпис», якщо інше не передбачено цим Кодексом. Крім того, ч.8 ст.43 ЦПК України встановлено, що якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника). Пунктом 15 ч. 1 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України передбачено, що до дня початку функціонування ЄСІТС: подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі. Відповідно до пп.15.15 п.15 ч.1 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, ЄСІТС починає функціонувати через 90 днів з дня опублікування Державною судовою адміністрацію України у газеті «Голос України» та на веб-порталі судової влади оголошення про створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. У номері газети «Голос України» за 01 грудня 2018 опубліковано оголошення про створення та забезпечення функціонування ЄСІТС. З 01 січня 2019 ЄСІТС буде функціонувати в тестовому режимі, а дослідна експлуатація системи розпочнеться з 01 березня 2019 року. Однак, листом від 28 лютого 2019 року № 15-4999/19 Державна судова адміністрація України повідомила, що на виконання рішення Вищої ради правосуддя від 28 лютого 2019 року № 624/0/15-19, надіслала до Державного підприємства «Редакція газети Голос України» лист з проханням опублікувати 01 березня 2019 року оголошення в газеті «Голос України» про відкликання оголошення, опублікованого 01 грудня 2018 року № 229 (6984) щодо створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Таким чином, після публікації цього оголошення зміни, передбачені Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», пов`язані з початком функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, не набувають чинності. В той же час, на підставі вимог наказу Державної судової адміністрації України від 22 грудня 2018 року № 628 «Про проведення тестування підсистеми «Електронний суд» у місцевих та апеляційних судах» у всіх місцевих та апеляційних судах України запроваджено тестовий режим експлуатації підсистеми «Електронний суд», у ході якого всім судам та учасникам процесу слід дотримуватись вимог Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30 у відповідній редакції. Крім того, листом Державної судової адміністрації України від 23 січня 2019 року №15-1446/19 судам додатково роз`яснено, що отримані місцевими та апеляційними судами заяви та інші процесуальні документи через підсистему «Електронний суд» мають реєструватися та розглядатися в установленому порядку. Отже надсилання процесуальних документів в електронному вигляді передбачає використання сервісу «Електронний суд», розміщеному за посиланням: https://cabinet.court.gov.ua/login, відповідно з попередньою реєстрацією офіційної електронної адреси (Електронного кабінету) та з обов`язковим використанням власного електронного підпису. Тобто, альтернативою звернення учасників справи до суду із позовними заявами, скаргами та іншими визначеними законом процесуальними документами, оформленими в паперовій формі та підписаними безпосередньо учасником справи або його представником, безумовно є звернення з процесуальними документами в електронній формі з обов`язковим їх скріпленням власним електронним підписом учасника справи через Електронний кабінет. Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд в постановах від 10 вересня 2019 року у справі №640/1374/19, 06 серпня 2019 року у справі №2340/4648/18 та 22 серпня 2019 року у справі №520/20958/18. Отже, тестовий режим функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи не дає підстав суду для неприйняття процесуальних та інших документів у електронному вигляді, з використанням сервісу «Електронний суд». З матеріалів справи вбачається, що позовна заява подана адвокатом Сластніковою Ганною Олександрівною, в інтересах позивача ОСОБА_1 , на сторінках якої зазначено, що документ сформований у системі «Електронний суд» 29.07.2022 року, у графі «Підпис» зазначено прізвище, ім`я, по батькові заявника « ОСОБА_5 ». До позову було додано на підтвердження повноважень копію ордера. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням РСУ від 26 листопада 2019 року №30, в редакції рішення РСУ від 02 березня 2018 року №17 із змінами (далі - Положення про АСДС), передбачає можливість до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи використання судами в тестовому режимі окремих інструментів електронного правосуддя, серед яких і підсистема «Електронний суд». Наказом ДСА України від 22.12.2018 №628 «Про проведення тестування підсистеми «Електронний суд» запроваджено тестовий режим експлуатації підсистеми «Електронний суд» у всіх місцевих та апеляційних судах України (пілотних судах). Отже, починаючи з 22 грудня 2018 року існує можливість прийняття місцевими та апеляційними судами заяв та інших процесуальних документів, поданих особами через підсистему «Електронний суд». Крім того, колегія суддів також звертає увагу, що можливість використання електронних документів та організаційно-правові засади електронного документообігу також передбачені Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг». Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», порядок електронного документообігу визначається державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності згідно з законодавством. Таким порядком електронного документообігу, визначеним для судів у розумінні статті 9 вищезгаданого Закону, є Положення про АСДС. Відповідно до ст. 8 цього Закону юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму. Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 18 Закону України «Про електронні довірчі послуги», електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та позбавлені можливості розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки. Кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису. Тобто згадані норми Закону також передбачають визнання юридичної сили електронних документів, підписаних електронним підписом. Пунктом 2 розділу XI Положення про АСДС передбачено, що учасники судового процесу за допомогою зареєстрованого електронного кабінету можуть надсилати копії електронних документів іншим учасникам судової справи, крім випадків, коли інший учасник не має зареєстрованого електронного кабінету, подавати позовні заяви та інші передбачені законом процесуальні документи, що подаються до суду і можуть бути предметом судового розгляду, а також отримувати судові рішення та інші електронні документи. Згідно пунктів 3-5 Положення про АСДС особи, за допомогою зареєстрованого електронного кабінету формують проекти (створюють шляхом заповнення відповідних форм, редагують, долучають), підписують та подають до суду і ОСП електронні запити, скарги, пропозиції та інші не процесуальні звернення, що стосуються діяльності таких органів, а також отримують відповідь на них. Для формування проектів електронних документів особи використовують загальні форми, створені адміністратором або створюють власні форми засобами електронного кабінету з можливістю їх збереження в підсистемі електронного суду та повторного використання. Адміністратор може встановлювати додаткові технічні обмеження щодо форм та змісту електронних документів (щодо розміру, формату тощо). Для проекту будь-якого електронного документу, створеного в підсистемі електронного суду на всіх стадіях його формування забезпечується конфіденційність його змісту за допомогою шифрування із використанням ЕЦП автора проекту. Осіб, допущених до інформації, що захищається, визначає автор документу. З моменту переведення документу у стан "Оригінал" такий документ втрачає статус конфіденційного і перелік осіб, допущених до його змісту визначає адміністратор відповідно до вимог законодавства. Отже, надсилання процесуальних документів в електронному вигляді передбачає використання сервісу «Електронний суд», відповідно з попередньою реєстрацією офіційної електронної адреси (Електронного кабінету) та з обов`язковим використанням власного електронного підпису. Альтернативою звернення учасників справи до суду із позовними заявами, скаргами та іншими визначеними законом процесуальними документами, оформленими в паперовій формі та підписаними безпосередньо учасником справи або його представником, безумовно, є звернення з процесуальними документами в електронній формі з обов`язковим їх скріпленням власним електронним підписом учасника справи через Електронний кабінет. З огляду на те, що подання документу через систему «Електронний суд» без використання власного електронного цифрового підпису неможливо, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що заява ОСОБА_1 не містить належного підпису особи, яка її подає. Таким чином, повернення позовної заяви ОСОБА_1 , є порушенням права позивача на доступ до правосуддя, оскільки згідно норм законодавства України кожна особа наділена правом на звернення до суду за захистом своїх прав та свобод, а на суд в свою чергу покладено обов`язок повного та всебічного розгляду виниклих спорів, що можливо лише під час розгляду справи по суті. Крім того, слід зазначити, що за змістом ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права. Згідно п. 1 ст. 6 Конвенції державою гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. ЄСПЛ при розгляді справ виходить із того, що, реалізуючи положення Конвенції необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист. Зокрема, у рішенні від 04 грудня 1995 року у справі «Беллет проти Франції» ЄСПЛ зазначив, що ст. 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. У рішенні від 13 січня 2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та у рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» ЄСПЛ вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції. Статтею 13 Конвенції державою також гарантовано, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Крім того, згідно вимог ст. 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Отже, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про визнання неподаною та повернення позовної заяви ОСОБА_1 , оскільки такий висновок не ґрунтується на нормах процесуального права. Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги надав суду достатні, належні і допустимі докази існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти оскаржуваної ухвали суду та доводів апеляційної скарги. Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувана ухвала не відповідає зазначеним вимогам, доводи апеляційної скарги її спростовують, оскільки ухвалу постановлено не у відповідності до вимог процесуального права. У зв`язку з цим, апеляційну скаргу слід задовольнити, оскаржувану ухвалу суду скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. ІV. РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА Керуючись ст. ст. 268, ст. 374, 379, 382, 381-389 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 04.08.2022 року - скасувати. Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю третьої особи ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням - направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному не підлягає за винятками, передбаченими частиною 3 статті 389 ЦПК України. Повний текст Постанови складено 17 жовтня 2022 року. Головуючий: О. В. Князюк Судді: О.М. Таварткіладзе А.П. Заїкін