Постанова 4801 № 363/3197/21

Справа № 363/3197/21 Провадження № 22-ц/801/1539/2022 Категорія: 53 Головуючий у суді 1-ї інстанції Скаковська І. В. Доповідач:Береговий О. Ю. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 жовтня 2022 рокуСправа № 363/3197/21м. Вінниця Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Берегового О.Ю. (судді - доповідача), суддів: Панасюка О.С., Шемети Т.М., за участю секретаря судового засідання: Ковальчук О.А., учасники справи: позивач: Акціонерне товариство «Вінницяобленерго», відповідач: ОСОБА_1 , розглянув цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Вінницяобленерго» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Томашпільського районного суду Вінницької області від 27 червня 2022 року, ухваленого в залі судових засідань місцевого суду під головуванням судді Скаковської І.В., дата складення повного тексту рішення 07 липня 2022 року, встановив: В серпні 2021 року Акціонерне товариство «Вінницяобленерго» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Позовні вимоги мотивовані тим, що 11 березня 2020 року близько 17 год 30 хв. ОСОБА_1 керуючи автомобілем «VOLKSWACEN GOLF», держномер НОМЕР_1 рухаючись по вул. Монастирській в напрямку вул.Оводова на перехресті нерівнозначних доріг з вул. Кропивницького допустив зіткнення з автомобілем «FIAT DOBLO», держномер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , що належить позивачу. За наслідками ДТП Державного бюро розслідувань було відкрито кримінальне провадження № 12020020010000599 від 11 березня 2020 року, яке 11 грудня 2020 року закрито за відсутності в діянні складу кримінального правопорушення. Постановою Вишгородського районного суду Київської області від 23 березня 2021 року визнано винним в скоєнні ДТП - ОСОБА_1 . На час вчинення ДТП автомобіль відповідача був застрахований ТДВ Страхова компанія «Київ РЕ». Полісом була визначена страхова сума за шкоду заподіяну майну в розмірі 100000 грн. Відповідно до автотоварознавчого дослідження автомобіля ««FIAT DOBLO" матеріальні збитки становлять 308441,01 грн. Вказані обставини стали підставою для звернення Акціонерного товариства «Вінницяобленерго» до суду із вказаним позовом, в якому вони просили стягнути на їх користь з ОСОБА_1 208441,01 грн. у відшкодування шкоди заподіяну майну. Рішенням Томашпільського районного суду Вінницької області від 27 червня 2022 року, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 01 липня 2022, позовну заяву Акціонерного товариства «Вінницяобленерго» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Вінницяобленерго» відшкодування за шкоду заподіяну майну відповідно до полісу АО/1380804 в розмірі 208441,01 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Вінницяобленерго» судовий збір в сумі 4326,62. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що в силу ст. 1194 ЦК України у відповідача виник обов`язок зі сплати різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Не погоджуючись із вказаним рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду першої інстанції дійсним обставинам справи просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, а судові витрати покласти на відповідача. Апеляційна скарга мотивована тим, що на думку заявника суд попередньої інстанції не звернув увагу на те, що автотоварознавче дослідження є неналежним доказом, оскільки останнє проведено у відсутність відповідача, а також через значний проміжок часу. Крім того, в автотоварознавчому дослідженні використані ціни запчастин на дизельний автомобіль, а не бензиновий, який був пошкоджений. Зазначає, що позивачем не надано суду документально підтверджених доказів фактично понесених витрат на ремонт пошкодженого автомобіля, а тому відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою в силу ст. 1194 ЦК України. 11 серпня 2022 року від АТ «Вінницяобленерго» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вони заперечили аргументи викладені в апеляційній скарзі вказавши, що суд попередньої інстанції прийшов до вірного висновку про задоволення позовних вимог. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з огляду на наступне. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції відповідає цим вимогам. Судом встановлено, що 11 березня 2020 року о 17 год 30 хв. ОСОБА_1 в м. Вінниця по вул. Монастирській керуючи автомобілем «VOLKSWACEN GOLF», держномер НОМЕР_1 при виїзді на нерегульоване перехрестя з вул. Кропивницького не надав перевагу в русі автомобілю «FIAT DOBLO», держномер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , який рухався по головній дорозі та скоїв з ним зіткнення. 12 березня 2020 року ОСОБА_1 написав повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду до ТОВ Страхова компанія «Київ Ре»( т. 1, а.с.5-6). На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_1 була застрахована у ТДВ Страхова компанія «Київ Ре» (т. 1, а.с.9) Постановою Вишгородського районного суду Київської області від 23 березня 2021 року (справа № 363/318/21) визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Провадження у справі відносно ОСОБА_1 закрито, за закінченням строку, передбаченого ст. 38 КУпАП. Дана постанова набрала законної сили 05 квітня 2021 року (т. 1, а.с.23). Згідно полісу № АО /1380804 шкода заподіяну майну становить 100000 грн (т. 1, а.с.8). Відповідно до висновку експерта за результатами проведення автотоварознавчого дослідження № 2433/21-21 від 12 травня 2021 року вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «FIAT DOBLO», держномер НОМЕР_2 внаслідок його пошкодження станом на 28 квітня 2021 року становить 308441,01 грн (т. 1, а.с.27-32). Як вбачається з рішення Господарського суду м. Києва від 30 листопада 2021 року в справі № 910/12205/21, позовні вимоги АТ « Вінницяобленерго» задоволено повністю. Стягнуто з ТДВ Страхова компанія «Київ РЕ» на користь АТ «Вінницяобленерго» відшкодування за шкоду заподіяну майну в розмірі 100000 грн.(т. 1, а.с.100-105). Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилався на те, що розмір завданої шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, отже решту збитків має відшкодувати винуватець ДТП, тобто відповідач. За змістом ст. 979 ЦК України і ст. 16 ЗУ "Про страхування" за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату в строк, встановлений договором. Згідно з ч. 1 ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Згідно з частиною першою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. Частиною першої статті 1188 ЦК України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Згідно зі статтею 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення речі. Відповідно до частини першої статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 вказаного Закону). Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. За змістом зазначеної норми закону обов`язок відшкодування шкоди у особи, яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, виникає у разі недостатності страхового відшкодування для повного відшкодування завданої нею шкоди. Покладення обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності. Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди. Такі висновки вбачаються з постанови ВП ВС від 04 липня 2018 року у справі №14-176цс18, а також відображено в постанові ВС від 26 червня 2019 року у справі №712/7242/16-ц. Колегія суддів звертає увагу на те, що внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов`язки, пов`язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов`язок виплатити відповідне відшкодування згідно із Законом №1961-IV виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність (у визначених Законом № 1961-IV випадках - МТСБУ) та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик (МТСБУ) за Законом №1961-IV не має обов`язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ). Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20). Як вбачається з матеріалів вказаної справи вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «FIAT DOBLO», держномер НОМЕР_2 внаслідок його пошкодження станом на 28 квітня 2021 року становить 308441,01 грн, а ліміт відповідальності вказаного страховика за полісом № АО/ 1380804 від 14 червня 2019 року відповідача в цій справі за шкоду заподіяну майну визначено в розмірі 100000,00 грн, відтак, у межах цієї суми страхувальник не повинен відповідати. Водночас, з рішення Господарського суду м. Києва від 30 листопада 2021 року в справі № 910/12205/21, вбачається, що з ТДВ Страхова компанія «Київ РЕ» на користь АТ «Вінницяобленерго» стягнуто відшкодування за шкоду заподіяну майну в розмірі 100000,00 грн. З огляду на викладені обставини, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що в даному випадку, оскільки розмір завданої матеріальної шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, згідно укладеного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідач, в силу положень ст.1194 ЦК України зобов`язаний відшкодувати різницю між вартістю матеріального збитку та сумою страхового відшкодування, яка становить 208441,01 грн. = (308441,01 грн. - вартість матеріального збитку - 100000,00 грн. - ліміт відповідальності). Фактично понесені витрати на ремонт пошкодженого автомобіля підтверджується, зокрема, нарядом-замовленням № АВ-0001648 від 04 травня 2021 року (т. 1, а.с. 141-142), рахунком на оплату № АВ-0001648 від 31 серпня 2021 року (т. 1, а.с. 138), платіжним дорученням № 3292404 від 31 серпня 2021 року та № 3301670 від 28 жовтня 2021 року (т. 1, а.с. 139), актом виконаних робіт № АВ-0001648 від 29 вересня 2021 року (т. 1, а.с. 140), а також доданих позивачем до відзиву на апеляційну скаргу податковими накладними (т. 2, а.с. 27-28), договором виконання робіт з технічного та гарантійного обслуговування, ремонту транспортних засобів та поставки товарів від 29 січня 2021 року № 49 і додатковою угодою № 1 від 31 грудня 2021 року (т. 2, а.с. 29-33), що спростовує покликання в апеляційній скарзі про відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження понесення вказаних витрат. Доводи апеляційної скарги про те, що при дослідженні огляд транспортного засобу проводився у відсутності ОСОБА_1 не заслуговують на увагу, з огляду на наступне. Відповідно до п.5.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 (у редакції наказу Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 липня 2009 року № 1335/5/1159): «У разі потреби виклик заінтересованих осіб для технічного огляду із зазначенням дати, місця та часу проведення огляду КТЗ (після їх узгодження з виконавцем дослідження) здійснюється замовником дослідження шляхом вручення відповідного виклику під розписку особі, що викликається, або телеграмою з повідомленням про її вручення адресату». Отже вказана норма не є імперативною та не визначає випадків в яких необхідним є виклик зацікавленої особи для огляду транспортного засобу. Покликання в апеляційній скарзі на те, що в автотоварознавчому дослідженні використані ціни запчастин на автомобіль з дизельним двигуном, а не з бензиновим, не заслуговують на увагу, оскільки з висновку експерта за результатами проведення автотоварознавчого дослідження та наявної ремонтної калькуляції № L2433 від 28 квітня 2021 року вбачається відсутність будь-яких посилань на тип двигуна, зокрема, дизельного, як про те стверджує відповідач. Крім того, для здійснення підрахунку ремонтної калькуляції експертом використовувалась система Audatex, в якій для розрахунку ремонтних робіт вносяться дані пошкодженого автомобіля, зокрема, номер шасі, код моделі, варіанти оснащення, тощо, відтак, програма автоматично розраховує вартість автозапчастин для конкретного автомобіля, що виключає можливість використання цін запчастин на дизельний автомобіль у вказаній справі. Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не надано суду документально підтверджених доказів фактично понесених витрат на ремонт пошкодженого автомобіля не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують завдання шкоди останньому на суму, яка визначена висновком експерта. Інші доводи скарги, щодо необґрунтованого висновку суду першої інстанції про задоволення позову, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі доводи зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів та тлумаченням норм чинного законодавства на власний розсуд, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для апелянта, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції. Отже, колегія суддів приходить до висновку, що розглядаючи зазначений спір, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку згідно із положеннями ЦПК України, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32). Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41). Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Томашпільського районного суду Вінницької області від 27 червня 2022 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Головуючий О.Ю. Береговий Судді: О.С. Панасюк Т.М. Шемета