Постанова Харківський апеляційний суд № 638/12318/21

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 жовтня 2022 року м. Валки справа № 638/12318/21 провадження №22-ц/818/2864/22 Харківській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Тичкової О.Ю., суддів - Маміної О.В., Пилипчук Н.П., сторони справи: позивач - Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» відповідач - ОСОБА_1 розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 08 грудня 2021 року ухвалене у складі судді Яковлевої В.М.,- УСТАНОВИВ: 10 серпня 2021 року Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на користь КП «ХТМ» заборгованість за послуги з теплопостачання в сумі 49 793, 75 грн., інфляційні витрати у сумі 2502, 13 грн.; 3 % річних у сумі 1082, 79 грн., судові витрати. Позовна заява мотивована тим, що КП «ХТМ» надає послуги з централізованого опалення та підігріву холодної води для потреб гарячого водопостачання. Відповідач є споживачем вказаних послуг з теплопостачання за адресою: АДРЕСА_1 . КП «ХТМ» направляло відповідачу лист з пропозицією укласти договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. В порушення вимог чинного законодавства остання свого обов`язку щодо своєчасної оплати за надані комунальні послуги з теплопостачання належним чином не виконувала, внаслідок чого має перед позивачем заборгованість за надані послуги за період з 01 серпня 2001 року по 30 червня 2021 року в розмірі 49 793 грн 75 коп. В зв`язку з наявністю заборгованості на прострочену суму позивачем також нараховані інфляційні витрати та 3% річних. Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємство «Харківські теплові мережі» заборгованість за послуги з теплопостачання за період з 01 серпня 2018 року по 30 червня 2021 року в розмірі 24 836 грн 87 коп. , три відсотки річних від простроченої суми заборгованості в розмірі 1082 грн 79 коп., інфляційні витрати в розмірі 2502 (дві тисячі п`ятсот дві) грн 13 коп. та судовий збір в розмірі 1208 грн 67 коп. Судове рішення мотивоване тим, що оскільки, представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 заявив клопотання про застосування позовної давності, позовні вимоги КП «ХТМ» в частині стягнення заборгованості за надані послуги з теплопостачання за період з 01 серпня 2001 року по 31 липня 2018 року задоволенню не підлягають, у зв`язку із пропуском позивачем строків позовної давності. Судом встановлено, що заборгованість відповідача за надані послуги з теплопостачання за період з 01 серпня 2018 року по 30 червня 2021 року складає 24 836 грн 87 коп, інфляційні витрати - 2502 грн 13 коп, три відсотки річних - 1082 грн 79 коп. Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Прохав рішення суду першої інстанції скасувати, в частині часткового задоволення позовних вимог та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Апеляційна скарга обгрунтована тим, що судом не встановлена доведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими: Право власності на квартиру АДРЕСА_2 було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав за Відповідачем - 18.02.2016 р що підтверджується Інформаційною довідкою № 147956049 від 04.12.2018. Датою реєстрації місця проживання Відповідача за адресою: АДРЕСА_3 є 26.09.2016. Підставою виникнення права власності на квартиру АДРЕСА_2 стало рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 18.12.2014 у справі № 63 8/20941/13-ц, ухвала Апеляційного суду Харківської області від 25.08.2015 у справі № 2/638/20941/13 провадження № 22-ц/790/5930/15 та ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18.11. 2015 року у справі № 6-28780св15. Враховуючи факт створення перешкод колишніми власниками квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . ОСОБА_1 вимушена була звернутися до Дзержинського районного суду м. Харкова з відповідним позовом про усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням. Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 29.07.2019 р. у справі № 638/1003/19 провадження № 2/638/2474/19 позов ОСОБА_1 було задоволено. А тому, лише 02.11.2021 р. після використання відповідних судових процедур Відповідач фактично зміг попасти до своєї квартири АДРЕСА_2 . Апелянт зазначив, що при обстежені своєї квартири Відповідачем було з`ясовано, що квартира знаходиться в будівельному стані, стан квартири не житловий, відсутній прилад обліку електричної та теплової енергії, відсутнє підключеня до загальнобудинкових мереж електропостачання та опалення, холодної та гарячої води, в квартирі відсутні радіатори опалення. А тому відсутність фактичного підключення квартири Відповідача до загальнобудинкових мереж опалення та гарячої води, які знаходяться поза межами квартири АДРЕСА_2 , унеможливлює отримання Відповідачем від Позивача послуг з теплопостачання та постачання гарячої води. Скаржник також зазначив, що Позивач звернувся до суду з позовом 09.08.2021 Заборгованість, яку він намагається стягнути з Відповідача заявлена в позові за період з 01.08.2001 р. по 30.06.2021 р. Суд першої інстанції частково задовольнив позов, стягнувши з Відповідача на користь Позивача заборгованість за послуги з теплопостачання за період з 01 серпня 2018 року по 30 червня 2021 року. Отже, враховуючи трирічний строк позовної давності, дату звернення Позивача до суду з цим позовом (09.08.2021 ), при наявності факту обґрунтованості позовних вимог, стягненню підлягала заборгованість саме з 09.08.2018, а не з 01.08.2018 р. як зазначено в оскаржуваному судовому рішенні. Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив. Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - залишити без змін. Відповідно до ст. 375 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи відповідач ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та є споживачем послуг з опалення та підігріву холодної води для потреб гарячого водопостачання, які надаються Комунальним підприємством «Харківські теплові мережі» за вказаною адресою. (а.с.3) Відповідно до відомості про нарахування інфляційних витрат та 3% річних за останні три роки з 01.08.2018 по 30.06.2021 становить 3584,92 грн. (а.с 5) Відповідно до акту обстеження системи теплоспоживання житлового приміщення №173/10564 від 05.03.2021 та №173/10563 від 04.03.2021, що за адресою: АДРЕСА_4 , квартира знаходиться в будівельному стані, в квартирі ніхто не проживає, гаряча вода відключена шляхом перекриття вентиля на водопроводі гарячого водопостачання з наступним його опломбуванням. (а.с. 49-50) Відповідно до довідок №027 ві 13.03.2018, №013 від 18.04.2018,№013 від 21.06.2018,№032 від 10.08.2020,№033 від 07.09.2020,№ 018 від 02.03.2021, №033 від 01.10.2021 виданих головою управління ОСББ Житлового комплексу Рожевий будинок у кв. АДРЕСА_2 відсутні прилади обліку теплової енергії, не виконано підключення до мережі центрального теплопостачання, у приміщенні відсутні радіатори опалення та у квартирі ніхто не проживає.(а.с.39-45). Судова колегія вважає, що суд правильно встановив характер спірних правовідносин та застосував до них норми матеріального права, що їх регулюють. Статтями 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено обов`язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, обов`язком споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом, а обов`язком виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення зі споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором. Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Вовчанське підприємство теплових мереж надавало послуги з централізованого теплопостачання, а відповідач їх отримував. За приписамист.162 ЖК України,ст.21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Правил користування приміщеннями жилих будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 572 від 08.10.92, та у редакції, затвердженої постановою Кабінету Міністрів № 45 від 24.01.2006 року, власник та його повнолітні члени сім`ї зобов`язані оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Згідно заст.67 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Відповідно дост.68 ЖК України, Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630(далі за текстом Правила), плата за надання цих послуг повинна надаватися не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним. Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язання виникають з підстав, встановленихст.11 ЦК України, згідно якої цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, і із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Згідно вимогст.530 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином i у встановлений строк, відповідно до умов договору та вимог закону. Відповідно ст.162 Житлового кодексу України, споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги по затвердженим в установленому порядку тарифам та в строки, встановлені договором або законом. Частина 3 ст.31 Закону України Про житлово-комунальні послуги визначає, що органи місцевого самоврядування встановлюють тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі не нижче економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво. Відповідно до положень ст.32 Закону України Про житлово-комунальні послуги, плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. Наведене свідчить, що відповідач зобов`язаний був своєчасно і в повному обсязі оплачувати витрати на утримання будинку, споруд і прибудинкової території, послуги з теплопостачання, водопостачання, водовідведення, газопостачання, тощо. З матеріалів справи вбачається, що письмовий договір на постачання теплової енергії у квартиру відповідача, як встановлено судом, між сторонами не укладався. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відкриття особового рахунку № 83 за адресою розташування належної відповідачу квартири №83 , відповідно до якого нараховується плата за послуги з теплопостачання, що надавалися позивачем будинку АДРЕСА_4 до точки розподілу в межах балансової належності та відсутність відмови від отримання послуги у передбаченому законом порядку, свідчать про фактичне укладення договору між сторонами. Аналогічна позиція висловлена у постановах Верховного суду України від 16.12.2015 (справа № 6-2023цс15), від 20.04.2016 (справа № 6-2951цс15), від 26.09.2018 (справа №750/12850/16-ц), від 18.03.2019 (справа № 210/5796/16-ц) та підтримана Верховним судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 25.07.2019 по справі № 916/2267/17. Про існування між сторонами цивільних прав та обов`язків також свідчать звернення відповідача до позивача з актом та заявами про перерахунок вартості наданої послуги з теплопостачання через те, що в квартирі ніхто не проживає та дім був зданий без системи опалення в квартирі.(а.с. 46- 47). Згідно з аст.19 Закону України «Про теплопостачання» від 02.06.2005 року № 2633-ІУспоживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. Відповідно до п.20 Правил плата за послуги з теплопостачання вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку або затверджених норм споживання на підставі платіжного документу. Згідно за п.23, п.29 Правил перерахунок розміру плати за послуги з теплопостачання проводиться лише у разі їх ненадання, надання не в повному обсязі або зниження їх якості. Відповідно до п.25 Правил відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється. Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженого наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України № 4 від 22.11.2005 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.11.2007 року за № 1320/14587 (набув чинності з 09.12.2007 року) встановлено, що таке відключення відбувається на підставі рішення постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади, допускається відключення житлового будинку лише в цілому, можливість відключення окремої квартири виключена. Пунктом 26 Правил № 630 передбачено, що відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення. Згідно з пунктами 2.6, 2.7 Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженого Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року №4(далі - Порядок), по закінченню робіт складається акт про відключення будинку від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання і в десятиденний термін подається заявником до постійно діючої міжвідомчої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення і постачання гарячої води на затвердження. Після затвердження акта на черговому засіданні постійно діючої міжвідомчої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення і постачання гарячої води сторони переглядають умови договору про надання послуг з централізованого теплопостачання. Тобто єдиною законною підставою для відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення є відповідний акт постійно діючої міжвідомчої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення і постачання гарячої води. Інших підстав чинне законодавство не передбачає. Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06 листопада 2007 року № 169 було внесено зміни, які унеможливлюють відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання окремих квартир у багатоквартирному будинку і дозволяють таке відключення лише щодо будинку в цілому. Матеріали справи не містять відповідної проектної документації, яка б засвідчувала факт відключення квартири відповідача від мережі централізованого теплопостачання та доказів ненадання йому послуг з постачання тепла. Разом з тим, матеріали справи містять підтвердження, що у квартирі відповідача відсутні батареї, однак це не є доказом відключення його квартири від мережі централізованого теплопостачання та доказом ненадання йому послуг з постачання тепла. Матеріали справи не містять доказів звернення ОСОБА_1 до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про відключення його квартири від мережі теплопостачання. Відповідно до статті 1 Закону України «Про теплопостачання» місцева (розподільча) теплова мережа - сукупність енергетичних установок, обладнання і трубопроводів, яка забезпечує транспортування теплоносія від джерела теплової енергії, центрального теплового пункту або магістральної теплової мережі до теплового вводу споживача. Згідно з пунктом 22 Правил № 630 точками розподілу у багатоквартирному будинку, в яких здійснюється передача послуги централізованого опалення від виконавця споживачеві, є відгалуження від стояків у межах квартири. Підведення централізованого опалення до стояка в межах квартири ОСОБА_1 , свідчить про виконання послуг КП «Харківські теплові мережі». Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивач виконав свої зобов`язання щодо надання послуг централізованого опалення, а відповідач, незалежно від споживання цієї послуги або відмови від її споживання, зобов`язаний оплатити надані послуги. У разі наміру споживача не отримувати відповідні послуги він не позбавлений можливості у передбачений законом спосіб провести відключення квартири від мережі теплопостачання. Самовільне відключення від вказаної мережі не є підставою для звільнення від оплати за послуги з теплопостачання. Викладене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду України, наведеними у постановах від 11 листопада 2015 року у справах № 6-1192цс15, № 6-1706цс15 та від 19.08.2019 у справі № 226/1437/16-ц. Колегія суддів також не бере до уваги доводи відповідача щодо неправомірності нарахування позивачем оплати за послуги з теплопостачання через фактичне невикористання ним цих послуг у зв`язку з відсутністю приборів опалення у квартирі не заслуговують на увагу, оскільки ним порушено встановлений Правилами порядок відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води багатоквартирних будинків з ініціативи споживачів. За приписами ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний: за власний рахунок ремонтувати та міняти санітарно-технічні прилади і пристрої, обладнання, що вийшли з ладу з його вини: дотримуватися вимог житлового та містобудівного законодавства щодо здійснення ремонту чи реконструкції приміщень або їх частин, не допускати порушення законних прав та інтересів інших учасників відносин у сфері житлово-комунальних послуг; своєчасно проводити підготовку житлового будинку, помешкання (в якому він проживає або належить йому на праві власності) та його технічного обладнання до експлуатації в осінньо зимовий період. Відповідно до п.4 та п.5ст.319 ЦК України власність зобов`язує, орієнтуючи власника на те, що кожен з них не лише має суб`єктивні права, але й несе відповідальність перед громадою та суспільством за належне використання цих прав. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам та свободам громадян. Згідно заст.322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Статтею 383 ЦК України також зазначено, що власник житла повинен використовувати належне йому майно (квартиру, будинок) за цільовим призначенням, тобто для проживання. забезпечувати його схоронність, утримувати у належному санітарному та технічному стані, утримуватись від руйнування або псування , підвищувати благоустрій житла та ін. Ремонт та інші зміни власник має право проводити, якщо вони не призведуть до порушень або обмежень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог та правил експлуатації будинку. Отже, саме відповідач зобов`язаний підтримувати систему централізованого опалення в квартирі у належному стані. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов згідно зіст.525 ЦК України не допускається, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. Тому позивач мав право проводити нарахування, навіть, за умови фактичного неотримання відповідачами послуг з теплопостачання при самовільному відключенні від мереж центрального теплопостачання, тобто в разі неотримання послуги споживачем з його вини. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем в односторонньому порядку порушені умови договору, який фактично був укладений згідно відкритого особового рахунку, відповідно до якого позивачем, як було встановлено, фактично надавалася послуга з теплопостачання у будинок АДРЕСА_4 , оскільки він самовільно, без законних підстав відключив свою квартиру від мереж централізованого опалення, що не є підставою для зупинення договору та звільнення або зменшення плати за теплову енергію. Згідно заст.625 ЦК України та п.20 Правил, положення яких носять обов`язковий характер і застосовуються незалежно від того, включені вони до конкретного договору чи ні, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. За відсутності оформлених договірних відносин, але у разі існування прострочення виконання грошового зобов`язання зі сплати житлово-комунальних послуг, на боржника покладається відповідальність, передбачена ч.2ст.625 ЦК України. Вказана позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 20 червня 2012 року у справі № 6-68цс12. Відповідно до ч.2ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Враховуючи дану норму закону, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що з відповідача також підлягає стягненню 3% річних в сумі 1082,79 грн.. та інфляційні збитки в сумі 2502,13., розраховані за період невиконання грошового зобов`язання 01 серпня 2018 року по 30 червня 2021 року. . Щодо доводів апелянта, стосовно стягнення заборгованості поза межами позовної давності колегія суддів зазначає наступне. Згідно зі статтями 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. За змістом частини третьої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Відповідно до частини першої статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. У відповідності до частини першої статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється у три роки. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина перша статті 267 ЦК України). За змістом частин 1, 3 ст, ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч.1 ст.252 ЦК України). Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Відповідно до ст.19 Закону України «Про теплопостачання» від 02.06.2005 року № 2633-ІУспоживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. Оскільки закон визначає строк виконання зобов`язання з оплати послуг з теплопостачання місяцями ( палата за отриману теплову енергію нараховуєтеся за місяць, а не за кожний день), судова колегія відхиляє доводи апеляційної скарги про пропуск позивачем строку на звернення до суду на 7 календарних днів. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують в державах - учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень (Проніна проти України, № 63566/00, пр. 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.). За таких обставин судова колегія вважає, що суд повно встановив обставини у справі, дав належну оцінку доказам на їх підтвердження та дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - залишити без змін. Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, питання щодо перерозподілу судових витрат відповідно до статті 141 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір» не вирішувалося. Керуючись ст. ст. 367, п. 1 ч. 1 ст.374, ст.375, ст. ст. 381 - 384, 389 ЦПК України, суд ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 08 грудня 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених частиною 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий О. Ю. Тичкова Судді О.В. Маміна Н.П. Пилипчук