Постанова КАС ВС № 810/4667/15

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 жовтня 2022 року м. Київ справа № 810/4667/15 касаційне провадження № К/9901/11201/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф., розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аніка» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 травня 2016 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Дудін С.О., судді - Кушнова А.О., Терлецька О.О.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2019 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Земляна Г.В., судді - Ісаєнко Ю.А., Лічевецький І.О.) у справі № 810/4667/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аніка» до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Київській області, Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області про визнання незаконними та скасування рішень та зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В: У вересні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Аніка» (далі - ТОВ «Аніка»; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України (далі - ДФС України; відповідач-1), Головного управління ДФС у Київській області (далі - ГУ ДФС у Київській області; відпвідач-2), Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області (далі - ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області; відповідач-3), в якому, з урахуванням ухвали Київського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2015 року про повернення позовної заяви в частині позовних вимог, заявлених до Міністерства фінансів України, Державної служби України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва в особі правонаступника Державної регуляторної служби України, Міністерства юстиції України, Державного підприємства «Українська правова Інформація», просило: визнати незаконним та скасувати рішення (лист) ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області від 16 лютого 2015 року № 2349/10/10-13-11-02-10 про відмову у прийнятті податкової звітності; визнати незаконним та скасувати рішення ГУ ДФС у Київській області від 17 квітня 2015 року № 1180/10/10-36-11-01-10 про результати розгляду скарги; визнати незаконним та скасувати рішення ДФС України від 16 липня 2015 року № 14847/6/99-99-11-02-02-15 про результати розгляду скарги; зобов`язати відповідача-3 включити відомості з поданої позивачем податкової декларації з податку на додану вартість за податковий період календарний місяць січень 2015 року, доповнення та додатків до цієї декларації до облікових даних щодо платника в інформаційних базах даних ДФС України. Київський окружний адміністративний суд постановою від 23 травня 2016 року відмовив у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі. Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 19 березня 2019 року рішення суду першої інстанції залишив без змін. ТОВ «Аніка» звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 травня 2016 року, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2019 року повністю та прийняти нове рішення про задоволення позовної заяви повністю. В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права. При цьому наголошує, що встановлені судами в розглядуваній справі обставини не відповідають дійсності, закону та матеріалам справи. Верховний Суд ухвалою від 25 квітня 2019 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «Аніка». Відзиву на касаційну скаргу від відповідачів не надійшло, що в силу частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій. Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 10 лютого 2015 року позивачем подано до ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2015 року з додатками до неї. Разом із декларацією платником подано доповнення від 10 лютого 2015 року № 14/02-15 до цієї податкової звітності. Листом від 16 лютого 2015 року № 2349/10/10-13-11-02-10 відповідач-3 повідомив ТОВ «Аніка» про відмову в прийнятті зазначеної податкової звітності з огляду на те, що вона подана не у відповідній формі, а саме у формі, затвердженій наказом Міністерства фінансів України від 23 вересня 2014 року № 966 в редакції наказу Міністерства фінансів України від 23 січня 2015 року № 13, яка набирає чинності з 01 лютого 2015 року. За наслідками адміністративного оскарження рішеннями ГУ ДФС у Київській області від 17 квітня 2015 року № 1180/10/10-36-11-01-10 та ДФС України від 16 липня 2015 року № 14847/6/99-99-11-02-02-15 скарги позивача залишено без задоволення, а рішення ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області, викладене в листі від 16 лютого 2015 року № 2349/10/10-13-11-02-10, - без змін. Відповідно до підпунктів 16.1.2, 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) платник податків зобов`язаний: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів. Пунктом 46.1 статті 46 ПК України визначено, що податковою декларацією, розрахунком є документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Згідно з пунктом 48.1 статті 48 ПК України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов`язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору. За правилами пункту 46.5 статті 46 ПК України форма податкової декларації встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Державні органи, які встановлюють відповідно до цього пункту форми податкових декларацій, зобов`язані оприлюднити такі форми для використання їх платниками податків. 23 вересня 2014 року Міністерством фінансів України прийнято наказ № 966, яким затверджено форму та Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість. Пунктом 4 цього наказу передбачено, що він набирає чинності з першого числа місяця, що настає за місяцем його офіційного опублікування. Зазначений наказ офіційно опубліковано 04 листопада 2014 року у виданні «Офіційний вісник України» № 86 та набрав чинності 01 грудня 2014 року. В подальшому, Міністерством фінансів України видано наказ від 23 січня 2015 року № 13 «Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства фінансів України», яким внесено зміни, зокрема, до форми податкової декларації з податку на додану вартість, уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок, Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 23 вересня 2014 року №

966. Згідно з пунктом 6 вказаного наказу він набирає чинності з дня його офіційного опублікування. Наказ Міністерства фінансів України від 23 січня 2015 року № 13 офіційно опубліковано 30 січня 2015 року в журналі «Офіційний вісник України» № 6 та набрав чинності в цей же день. За правилами пункту 46.6 статті 46 ПК України якщо в результаті запровадження нового податку або зміни правил оподаткування змінюються форми податкової звітності, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, який затвердив такі форми, зобов`язаний оприлюднити нові форми звітності. До визначення нових форм декларацій (розрахунків), які набирають чинності для складання звітності за податковий період, що настає за податковим періодом, у якому відбулося їх оприлюднення, є чинними форми декларацій (розрахунків), чинні до такого визначення. Після внесення змін до нормативно-правових актів з питань оподаткування центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, повинен здійснити заходи, пов`язані з оприлюдненням та застосуванням таких змін. Наказ Міністерства фінансів України від 23 січня 2015 року № 13 набрав чинності з дня офіційного опублікування - 30 січня 2015 року. Відтак нова форма податкової декларації з податку на додану вартість, яка встановлена (змінена) цим наказом, має застосовуватися платником податку до звітного (податкового) періоду, який настає за податковим періодом, в якому відбулося оприлюднення названого акта. З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що саме з 01 березня 2015 року, починаючи за звітні періоди лютий 2015 року та перший квартал 2015 року, податкові декларації з податку на додану вартість та уточнюючі розрахунки податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок повинні подаватися за формами, передбаченими наказом Міністерства фінансів України від 23 січня 2015 року №

13. Натомість звітність з податку на додану вартість за звітні (податкові) періоди січень 2015 року та четвертий квартал 2014 року повинна подаватися за формами, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 23 вересня 2014 року № 966, без урахування змін, внесених наказом від 23 січня 2015 року №

13. За таких обставин висновок судових інстанцій про правомірність оскаржуваного рішення відповідача-3, оформленого листом від 16 лютого 2015 року № 2349/10/10-13-11-02-10, про відмову у прийнятті податкової звітності, а також безпідставність позовної вимоги ТОВ «Аніка» про зобов`язання ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області включити відомості з поданої позивачем податкової декларації з податку на додану вартість за податковий період календарний місяць січень 2015 року, доповнення та додатків до цієї декларації до облікових даних щодо платника в інформаційних базах даних ДФС України ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права. Щодо рішень ГУ ДФС у Київській області від 17 квітня 2015 року № 1180/10/10-36-11-01-10 та ДФС України від 16 липня 2015 року № 14847/6/99-99-11-02-02-15 про результати розгляду скарг, то вони прийняті за наслідками вирішення податкового спору в досудовому порядку, не є актами реалізації контролюючими органами повноважень у сфері управлінської діяльності та не породжують для платника жодних правових наслідків, у зв`язку з чим правові підстави для визнання їх незаконними та скасування відсутні. З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги платника без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін. Керуючись частиною другою розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд - П О С Т А Н О В И В: Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аніка» залишити без задоволення. Постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 травня 2016 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач І. А. Гончарова Судді І. Я. Олендер Р. Ф. Ханова