Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/9534/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 жовтня 2022 рокуЛьвівСправа № 380/9534/22 пров. № А/857/10971/22 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді: Запотічного І.І., суддів: Довгої О.І., Хобор Р.Б., при секретарі судового засідання: Пославському Д.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтопродукт-Захід" на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 13 липня 2022 року (суддя Карп`як О.О., ухвалену в м. Львові) у справі № 380/9534/22 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтопродукт-Захід" до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування розпорядження, зобов`язання вчинити дії,- ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтопродукт-Захід" звернулося в суд з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Львівській області, про визнання протиправним та скасування розпорядження від 28.06.2022 №409-РЛ про анулювання ліцензії на роздрібну торгівлю пальним № 13300314202000098 та зобов`язати Головне управління ДПС у Львівській області видати з Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним інформацію щодо анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним за реєстраційним номером 13300314202000098. Також з позовом подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії розпорядження Головного управління ДПС у Львівській області від 28.06.2022 року № 409-РЛ про анулювання ліцензії на роздрібну торгівлю пальним 13300314202000098. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 13 липня 2022 року в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено. Не погоджуючись з даною ухвалою, його оскаржив позивач- Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтопродукт-Захід" подавши апеляційну скаргу до Восьмого апеляційного адміністративного суду та з наведених у ній підстав, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції та прийняти постанову, якою заяву про забезпечення позову задовольнити. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що очевидними у розглядуваній справі є ознаки протиправності розпорядження ГУ ДПС у Львівській області від 28.06.2022 р. №409-РЛ, оскільки на момент зміни юридичної адреси позивача (20 липня 2021 р) законодавством не було передбачене застосування санкції у вигляді анулювання ліцензії а зазначені зміни набули чинності 01.01.2022 року. Вважає, що відповідне розпорядження ГУ ДПС у Львівській області суперечить вимогам закону за визначеними ч. 2 ст. 2 КАС України критеріями, адже прийняте із порушенням ст. 58 Конституції України. Також зазначає, що розпорядження ГУ ДПС у Львівській області істотно порушує права, свободи та інтереси Позивача, а вжиття заходів забезпеченн позову дозволить запобігти істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень, оскільки суд першої інстанції не врахував ту обставину, що навіть в разі можливого задоволення позову позивач не зможе відновити в повному обсязі свої порушені права, враховуючи те, що позивач не зможе здійснювати господарську діяльність, а орієнтовний час розгляду даної справи складає 6 місяців і цей період для позивача буде втрачено. Вважає, що суд першої інстанції не врахував і те, що підприємство не може сплачувати податки, що завдасть державі істотних збитків у період воєнного стану. Відтак апелянт зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до порушення прав та інтересів держави та про можливість настання невідворотних наслідків у вигляді втрат державного бюджету. Натомість апелянт зазначає, що забезпечення позову не завдасть ні відповідача ні державі збитків, оскільки дозволить позивачу надалі сплачувати податкові зобов`язання протягом періоду розгляду справи. Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу ухвалу суду першої інстанції вважає законною та просить залишити її без змін. В судовому засіданні представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримав, просив таку задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати та прийняти постанову про забезпечення позову. Відповідач, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, явки уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, що відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України не перешкоджає розгляду справи без його участі. Заслухавши суддю-доповідача, представника апелянта, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного. Відповідно до частин 1 статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Згідно з частиною 2 статті 150 КАС України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Статтею 151 КАС України зокрема передбачено, що позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб. Судом першої інстанції вірно зазначено, що забезпечення позову - сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог. Заходи забезпечення позову вживаються судом з метою захисту прав та інтересів позивача на час розгляду справи та не можуть вирішувати спірні правовідносини по суті. Підстави для вжиття заходів забезпечення позову є оціночними, зважуються обставини, що містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті з огляду на формальність дотримання вимог. Суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, наявних в справі встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти. Як вірно зазначено судом першої інстанції, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів позивача у адміністративному процесі, механізмом, що покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого у адміністративній справі. Як вірно встановлено судом першої інстанції, 28 червня 2022 року Головним управлінням ДПС у Львівській області видано розпорядження № 409-рл, яким начальника Управління контролю за підакцизними товарами зобов`язано забезпечити виконання вимог цього розпорядження Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтопродукт - Захід" на право роздрібної торгівлі пальним: - реєстраційний номер № 13300314202000098 за адресою місця торгівлі: Львівська область, Стрийський район, с. Гірне, вул. Стрийська 55а. Згідно з статтею 1 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального", ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ, що засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку; роздрібна торгівля пальним - діяльність із придбання або отримання та подальшого продажу або відпуску пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик з автозаправної станції/автогазозаправної станції/газонаповнювальної станції/газонаповнювального пункту та інших місць роздрібної торгівлі через паливороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки та/або реалізація скрапленого вуглеводневого газу в балонах для побутових потреб населення та інших споживачів. Статтею 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального", зокрема передбачено, що роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами, або рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, або пальним може здійснюватися суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю. Ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем торгівлі суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) терміном на п`ять років. Ліцензія анулюється та вважається недійсною з моменту одержання суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) розпорядження про її анулювання в електронній формі засобами електронного зв`язку. Ліцензія анулюється шляхом прийняття органом, який видав ліцензію, відповідного розпорядження. Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що станом на час розгляду вказаної заяви, не встановлені наявні докази існування перелічених у статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для вжиття заходів забезпечення позову. До заяви про забезпечення позову такі долучені не були. Відтак, виходячи з завдання адміністративного судочинства та цілей, які спрямовані на вжиття заходів забезпечення позову, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що у заяві про забезпечення позову позивачем не наведено беззаперечних доводів, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або є очевидними ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Як вірно зазначено судом першої інстанції, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі. При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Відтак, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу (аналогічна правова позиція відповідає, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 826/8556/17, від 25 квітня 2019 року у справі № 826/10936/18, від 30 вересня 2019 року у справі №420/5553/18 та від 29 січня 2020 року у справі №640/9167/19). У випадку звернення сторони із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із такою заявою, відтак із цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Разом з тим, суд першої інстанції вірно зазначив, що при розгляді заяви про забезпечення позову не вирішується питання про законність або обґрунтованість позовних вимог по суті. Правомірність та оцінка оскаржуваного рішення підлягає з`ясуванню під час розгляду справи по суті про його оскарження та буде надана судом за результатами розгляду справи. Задоволення заяви про забезпечення позову фактично буде розглядом позовних вимог по суті, що не відповідає призначенню правового інституту забезпечення адміністративного позову. Суд першої інстанції вірно звернув увагу, що підприємницька діяльність передбачає ведення господарської діяльності на власний ризик, який включає в себе можливі втрати інвестицій, виникнення додаткових витрат та інше. Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що з наявних матеріалів заяви не встановлено підстав, які б свідчили про те, що невжиття судом таких заходів створить очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам позивача або ускладнить чи зробить неможливим виконання рішення суду за наслідками розгляду даної справи. При цьому суд першої інстанції вірно зазначив, що правовий інститут забезпечення позову має застосовуватися лише у виключних випадках та за умови існування обґрунтованої небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам особи до ухвалення рішення в адміністративній справі, або у випадках, якщо захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат. Враховуючи все викладене вище вірним є висновок суду першої інсатанції про відсутність підстав для забезпечення позову, оскільки відсутні підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся. З врахуванням викладеного колегія суддів апеляційного суду погоджується з судом першої інстанції про відсутність підстав для забезпечення позову. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апелянта не спростовують висновків суду з наведених вище мотивів, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін. Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України суд ,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтопродукт-Захід" залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 13 липня 2022 року у справі № 380/9534/22 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків визначених п.2 ч.5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя І. І. Запотічний судді О. І. Довга Р. Б. Хобор Повне судове рішення складено 13.10.2022