Постанова 4855 № 640/34546/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/34546/21 Суддя (судді) першої інстанції: Мамедова Ю.Т. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 жовтня 2022 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді Оксененка О.М., суддів: Лічевецького І.О., Мельничука В.П., при секретарі Борисовській Л.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні (без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу) апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 липня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення, - В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Офісу Генерального прокурора, в якому просив: стягнути з Офісу Генерального прокурора на його користь середній заробіток за час затримки виконання рішення Окружного адміністративного суду від 28.01.2021 у справі № 640/22934/20 про поновлення на посаді ОСОБА_1 за період з 29 січня 2021 року по день винесення судового рішення у даній справі. Позов обґрунтовано протиправним невиконанням з боку відповідача рішення суду про поновлення позивача на посаді. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 липня 2022 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на посаді за період з 28.01.2021 по 04.07.2022 в сумі 766885, 98 (сімсот шістдесят шість тисяч вісімсот вісімдесят п`ять) грн. 98 коп. Не погоджуючись з вказаним судом рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що на момент вирішення даної справи у суді першої інстанції наказ про поновлення позивача на посаді не видавася, що свідчить про неможливість здійснення розрахунку належних до стягнення сум. На думку апелянта, згідно з даними Єдиного реєстру адвокатів України позивач 04.06.2020 отримав у Раді адвокатів Закарпатської області свідоцтво про зайняття адвокатською діяльністю, при цьому дані про зупинення дії свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю - відсутні. З огляду на вказане, відповідачем не було допущено порушень прав позивача, а відтак підстави для виплати середнього заробітку у зв`язку з несвоєчасним виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.01.2021 у справі №640/22934/19 про поновлення позивача на посаді. У відзиві на апеляційну скаргу позивачем зазначено про те, що оскільки рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконується негайно, відтак відповідач свідомо не виконує рішення про поновлення ОСОБА_1 в органах прокуратури. Cторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з`явилися. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов`язкова, колегія суддів у відповідності до частини другої ст. 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін. Апеляційний розгляд справи здійснюється без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у силу вимог частини четвертої ст. 229 КАС України, оскільки сторони у судове засідання не з`явились. Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку. Як вбачається з матеріалів справи, наказом Генерального прокурора від 22 жовтня 2019 року №1173ц, керуючись статтею 9, пунктом 2 частини другої статті 41 Закону України «Про прокуратуру», підпунктом 1 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» ОСОБА_1 звільнено з посади начальника четвертого відділу з розслідування кримінальних проваджень управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України Про прокуратуру» з 23 жовтня 2019 року. При цьому, рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.01.2021 у справі №640/22934/19, визнано протиправним та скасовано наказ Генерального прокурора від 22 жовтня 2019 року №1173ц. Вказаним рішенням поновлено ОСОБА_1 на посаді рівнозначній тій, яку він обіймав на момент звільнення, а саме посаді начальника четвертого відділу з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України; стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 2 373 263,98 грн. (два мільйони триста сімдесят три тисячі двісті шістдесят три гривні дев`яносто вісім копійок); допустити негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді рівнозначній тій, яку він обіймав на момент звільнення, а саме посаді начальника четвертого відділу з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України. У свою чергу, 05 лютого 2021 року Окружним адміністративним судом м. Києва видано виконавчі листи в частині негайного виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.01.2021 у справі №640/22934/19. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.06.2021 у справі №640/22934/19 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 січня 2021 року змінено, викладено абзац 4 резолютивної частини у наступній редакції: «Стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 2 169 341,18 грн. (два мільйони сто шістдесят дев`ять тисяч триста сорок одна гривня вісімнадцять копійок). В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 січня 2021 року у справі №640/22934/19 залишено без змін. Не погоджуючись із затримкою виконання судового рішення у межах справи №640/22934/19 та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки строк вимушеного прогулу під час затримки виконання рішення суду про поновлення позивача на публічній службі (роботі) в органах прокуратури починаючи з 28 січня 2021 року до 04 липня 2022 року включно складає 357 робочих днів, відтак середній заробіток позивача за час затримки виконання рішення суду про поновлення його на посаді становить 766 885,98 грн. (2145,14 грн. * 357 робочих днів). Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У даному випадку, КЗпП України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини. Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників (стаття 1 КЗпП України). Приписами статті 235 Кодексу законів про працю України закріплено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню. За правилами частини другої ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. У даному випадку, середній заробіток за своїм змістом також є державною гарантією, право на отримання якої виникає у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно. За приписами пункту 34 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 № 9 рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу. Аналіз зазначених правових норм, дає підстави для висновку про те, що законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення. Цей обов`язок полягає в тому, що роботодавець зобов`язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде це рішення суду оскаржуватися. У той же час, відповідно до статті 236 КЗпП України, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки. У даному випадку, стаття 236 КЗпП України не містить застережень, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, якщо працівник не вчинив додаткові дії, що вказують на його бажання поновитися на роботі. Добровільне виконання рішення суду боржником - це його законодавчо встановлений обов`язок. Зазначений обов`язок не є похідним від дій особи (подання заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження), яку поновлено на роботі. Отже, для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 КЗпП України, належить встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення, у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного для після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати, що передує даті видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період. З матеріалів справи вбачається, що рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.01.2021 у справі №640/22934/19, визнано протиправним та скасовано наказ Генерального прокурора від 22 жовтня 2019 року №1173ц. Вказаним рішенням поновлено ОСОБА_1 на посаді рівнозначній тій, яку він обіймав на момент звільнення, а саме посаді начальника четвертого відділу з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України; стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 2 373 263,98 грн. (два мільйони триста сімдесят три тисячі двісті шістдесят три гривні дев`яносто вісім копійок); допустити негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді рівнозначній тій, яку він обіймав на момент звільнення, а саме посаді начальника четвертого відділу з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.06.2021 у справі №640/22934/19 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 січня 2021 року змінено, викладено абзац 4 резолютивної частини у наступній редакції: «Стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 2 169 341,18 грн. (два мільйони сто шістдесят дев`ять тисяч триста сорок одна гривня вісімнадцять копійок). В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 січня 2021 року у справі №640/22934/19 залишено без змін. При цьому, слід відмітити, що обов`язковість рішень суду віднесена Конституцією України до основних засад судочинства, а тому, з огляду на принцип загальнообов`язковості судових рішень судові рішення, які відповідно до закону підлягають негайному виконанню, є обов`язковими для виконання, зокрема, посадовими особами, від яких залежить реалізація прав особи, підтверджених судовим рішенням. Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків. У свою чергу, законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі і цей обов`язок полягає у тому, що у роботодавця обов`язок видати наказ про поновлення працівника на роботі виникає відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде дане рішення суду оскаржуватися. Виконання рішення вважається закінченим з дня видачі відповідного наказу або розпорядження власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою - підприємцем, який прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника. Разом з тим, апелянт звертає увагу на те, що рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.01.2021 у справі №640/22934/19, яке підлягало негайному виконанню в частині поновлення позивача на посаді, станом на час розгляду справи, не виконано. Однак, як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 34 постанови від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу». У той же час, Верховний Суд у постанові від 16 вересня 2020 року у справі №140/3020/19 вказав, що невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Ця відповідальність не поставлена в залежність від дій чи ініціативи звільненого працівника, а тому колегією суддів відхиляються доводи апеляційної скарги про безпідставність вимог позивача через затримку виконання судового рішення з незалежних від відповідача причин, в тому числі бездіяльності самого позивача. Також, колегія суддів оцінює критично посилання відповідача на відсутність рівнозначної посади, з огляду на те, що такі доводи свідчать про незгоду з судовим рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.01.2021 у справі №640/22934/19, при цьому вказані обставини вже існували на момент прийняття вказаного рішення. Так, Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100. Підпунктом «л» пункту 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (далі - Порядок №100) визначено, що цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках: інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати. Відповідно до п.5 Порядку № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Згідно пункту 8 вказаного Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Відповідно до абз. 5 п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення. Системний аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку зменшується на суму податків і зборів. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 18 липня 2019 року у справі №809/4462/15. З матеріалів справи вбачається, що строк вимушеного прогулу під час затримки виконання рішення суду про поновлення позивача на публічній службі (роботі) в органах прокуратури починаючи з 28 січня 2021 року до 04 липня 2022 року включно складає 357 робочих днів. Згідно довідки від 08 жовтня 2020 року №21-1187зп, виданої Генеральною прокуратурою України, заробітна плата позивача за серпень 2019 року складає 45 827,59 грн., за вересень 2019 року - 44 394,29 грн.; середньоденна заробітна плата складає 2148,14 грн. Отже, середній заробіток позивача за час затримки виконання рішення суду про поновлення його на посаді становить 766 885,98 грн. (2145,14 грн. * 357 робочих днів). Твердження апелянта про неможливість стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення, з огляду на видачу 04.06.2020 свідоцтва про зайняття адвокатською діяльністю, колегія суддів не приймає до уваги, з огляду на наступне. За приписами частини другої статті 7 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» у разі виникнення обставин несумісності, встановлених частиною першою цієї статті, адвокат у триденний строк з дня виникнення таких обставин подає до ради адвокатів регіону за адресою свого робочого місця заяву про зупинення адвокатської діяльності. Відповідно до підпункту «е» пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» дія цього законодавчого акту поширюється на посадових та службових осіб органів прокуратури. За правилами статті 36 Закону України «Про запобігання корупції» щодо запобігання конфлікту інтересів у зв`язку з наявністю в особи підприємств чи корпоративних прав, - особи, зазначені у пункті 1 частини першої статті 3 Закону, зобов`язані протягом 30 днів після призначення (обрання) на посаду передати в управління іншій особі належні їм підприємства та корпоративні права у порядку, встановленому законом. Перебіг строку передачі починається з наступного календарного дня після призначення особи на посаду. Якщо ж останній день строку припадає на вихідний день, святковий або інший неробочий день, днем закінчення строку є перший за ним робочий день. З системного аналізу вищевикладених норм вбачається, що законодавцем передбачено чіткий порядок дій особи, щодо якої виникають обставини несумісності або можливого конфлікту інтересів у зв`язку з наявністю в особи підприємств чи корпоративних прав (зокрема це стосується й посадових та службових осіб органів прокуратури). Разом з тим, враховуючи, що такі обставини не настали, а перебіг передбачених законом строків для їх усунення не почався, то у позивача був відсутній обов`язок щодо зупинення чи припинення адвокатської діяльності як умови поновлення на попередній посаді на виконання рішення суду, на що наполягає відповідач. З огляду на вказане, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог. Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі. Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні. За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи. Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування. За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 229, 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 липня 2022 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України. Головуючий суддя О.М. Оксененко Судді І.О. Лічевецький В.П. Мельничук