Постанова 4852 № 280/11481/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 11 жовтня 2022 року м. Дніпросправа № 280/11481/21 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач), суддів: Прокопчук Т.С., Кругового О.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 06 червня 2022 р. (суддя Калашник Ю.В.) в адміністративній справі №280/11481/21 за позовом ОСОБА_1 до Запорізької обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора, про визнання протиправним та скасування рішення, наказу, поновлення на роботі, зобов`язання вчинити дії та стягнення середнього заробітку,- В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив суд визнати протиправним та скасувати рішення п`ятнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) за № 195 від 13.09.2021 про неуспішне проходження ним, як прокурором Запорізької місцевої прокуратури № 1 Запорізької області, атестації за результатами складання іспит) у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки»; зобов`язати Офіс Генерального прокурора або уповноважену кадрову комісію з атестації прокурорів місцевих прокуратур, створену на підставі наказу Генерального прокурора, призначити у розумні строки нову дату складання ним іспиту у формі анонімною юстування на загальні здібності та навички; визнати протиправним та скасувати наказ керівника Запорізької обласної прокуратури № 1451 к від 22.10.2021 про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Запорізької місцевої прокуратури № 1 Запорізької області та з органів прокуратури Запорізької області з 22.10.2021; поновити його в органах Запорізької обласної прокуратури з 23.10.2021 та на посаді прокурора Шевченківської окружної прокуратури Запорізької області або на посаді із рівнозначними умовами, функціями та повноваженнями в органах Запорізької обласної прокуратури з 23.10.2021; стягнути із Запорізької обласної прокуратури середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 23.10.2021 і до моменту фактичного поновлення на роботі. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що П`ятнадцята кадрова комісія обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) не мала законних підстав приймати щодо позивача жодних рішень, оскільки Першою кадровою комісією за результатами розгляду заяви позивача, його було виключено із списку осіб, які не склали іспит у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки та вирішено внести до графіку для складання повторного іспиту. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 06 червня 2022 р., ухваленим за результатами розгляду справи за правилами загального позовного провадження, у задоволенні позову відмовлено. Рішення суду першої інстанції оскаржено в апеляційному порядку позивачем. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, скаржник просить скасувати оскаржене рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про задоволення позову. Скаржник, окрім доводів, викладених в обґрунтування пред`явленого позову, вказує на залишення судом першої інстанції без оцінки переважної більшості аргументів та доводів, викладених у позовній заяві. Суд, в порушення ч. 2 ст. 9 КАС України, здійснив перевірку обґрунтованості процедурного рішення першої кадрової комісії № 13 від 23.11.2020, яке не було предметом спору. Також, судом залишено без уваги та обставина, що звільнення позивача відбулось у період його перебування на лікарняному, що є свідченням протиправності спірного наказу про звільнення. У письмовому відзиву на апеляційну скаргу Запорізька обласна прокуратура просить залишити оскаржене рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обґрунтоване та зазначає, що Законом України №113-IX запроваджено реформування системи органів прокуратури, при цьому згідно з пунктом 6 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ з дня набрання чинності вказаним вище законом всі прокурори вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру». Рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації є підставою для видання наказу керівника регіональної (обласної) прокуратури про звільнення відповідного прокурора на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру». Таким чином, у зв`язку із надходженням до прокуратури Запорізької області рішення П`янадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора про неуспішне проходження позивачем атестації, його було звільнено з посади прокурора на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру». Частиною 5 цієї ж статті передбачено, що на звільнення прокурорів з посади з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої цієї статті, не поширюються положення законодавства щодо пропозиції іншої роботи та переведення на іншу роботу при звільненні у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, щодо строків попередження про звільнення, щодо переважного права на залишення на роботі, щодо переважного права на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, щодо збереження місця роботи на період щорічної відпустки та на період відрядження. Поновлення позивача на посаді в обласній прокуратурі та Шевченківській окружній прокуратурі Запорізької області, як і в органах прокуратури, є неможливим, оскільки позивач не пройшов атестацію. Розгляд апеляційної скарги здійснено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, як це передбачено статтею 311 Кодексу адміністративного судочинства України. Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Перевірка оскарженого рішення суду першої інстанції здійснюється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, як це передбачено статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України. Судом апеляційної інстанції встановлені наступні обставини: ОСОБА_1 працював в органах прокуратури Запорізької області з 08.08.2012 по 22.10.2021, що підтверджується записами у його трудовій книжці НОМЕР_1 ( а.с.45,46). 09 жовтні 2019 року ним було подано заяву про переведення на посаду прокурора в окружній прокуратурі та про намір пройти атестацію (а.с.98). Рішенням П`ятнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора №195 від 13 вересня 2021 р. «Про неуспішне проходження прокурором атестації» за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки прокурор Запорізької місцевої прокуратури № 1 Запорізької області ОСОБА_1 набрав 87 балів, що є менше прохідного балу (93) для успішного складання іспиту. Він не був допущений до етапу проходження співбесіди та визнаний таким, що припи нив участь в атестації (а.с.48). Наказом Запорізької обласної прокуратури №1451к від 22 жовтня 2021 р., на підстві статті 11 Закону України «Про прокуратуру», підпункту 2 пункту 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора Запорізької місцевої прокуратури № 1 Запорізької області та з органів Запорізької обласної прокуратури з 22 жовтня 2021 року (а.с.47). Не погодившись з рішенням П`ятнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора №195 від 13 вересня 2021 р. та наказом Запорізької обласної прокуратури №1451к від 22 жовтня 2021р., позивач оскаржив їх в судовому порядку. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, оскільки позивач не успішно пройшов 2 етап атестації: складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки, що і стало підставою для його звільнення з посади та з органів прокуратури у відповідності до закону. Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Законом №113-ІХ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури запроваджено реформування системи органів прокуратури. Зокрема, згідно з п. 6 розділу II Прикінцеві і перехідні положення цього Закону з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України Про прокуратуру (Закон №1697). За приписами п. 7 розділу II Прикінцеві і перехідні положення Закону №113-ІХ прокурори та слідчі органів прокуратури, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів і слідчих у Генеральній і прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом. Згідно з пп. 8 п. 22 розділу II Прикінцеві і перехідні положення Закону №113-ІХ Генеральний прокурор визначає перелік, склад і порядок роботи кадрових комісій Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур. За змістом пунктів 9, 10, 12 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону N 113-IX атестація здійснюється згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором. Прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації. Предметом атестації є оцінка: професійної компетентності прокурора; професійної етики та доброчесності прокурора. Таким чином, процедура реформування органів прокуратури розпочата з дня набрання чинності Законом N 113-IX та вищенаведеними нормами цього Закону визначено основну її умову, а саме: проходження прокурорами атестації з метою подальшого несення служби в органах прокуратури. Наказом Генерального прокурора від 03.10.2019 № 221 затверджено Порядок проходження прокурорами атестації ( Порядок № 221). Відповідно до пунктів 1, 9 та 10 розділу I Порядку № 221 атестація прокурорів - це встановлена розділом II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" (далі - Закон) та цим Порядком процедура надання оцінки професійній компетентності, професійній етиці та доброчесності прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур і військових прокуратур. Атестація проводиться на підставі письмової заяви прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури про переведення на посаду прокурора відповідно в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах, в якій зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних і на застосування процедур та умов проведення атестації. Абзацами 1, 3 пункту 2 розділу І Порядку №221 визначено, що атестація прокурорів Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), регіональних, місцевих прокуратур та військових прокуратур проводиться відповідними кадровими комісіями. Проведення атестації прокурорів та слідчих регіональних прокуратур, військових прокуратур регіонів (на правах регіональних) забезпечують кадрові комісії Офісу Генерального прокурора, а прокурорів та слідчих місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) кадрові комісії обласних прокуратур. Пунктом 4 розділу І Порядку №221 визначено, що порядок роботи, перелік і склад кадрових комісій визначаються відповідними наказами Генерального прокурора. Відповідно до п. 6 розділу І Порядку №221 атестація включає такі етапи: 1) складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора; 2) складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки; 3) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання. Пунктом 8 розділу І Порядку №221 визначено, що за результатами атестації прокурора відповідна кадрова комісія ухвалює одне із таких рішень: 1) рішення про успішне проходження прокурором атестації; 2) рішення про неуспішне проходження прокурором атестації. Рішення кадрової комісії є підставою для звільнення відповідного прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України Про прокуратуру (пункт 6 розділу V Порядку № 221). Відповідно до пункту 9 частини першої статті 51 Закону України Про прокуратуру, яким встановлені загальні умови звільнення прокурора з посади, прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури. Статтю 51 Закону № 1697-VII доповнено частиною п`ятою згідно із Законом України від 19.09.2019 № 113-IX, згідно із якою на звільнення прокурорів з посади з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої цієї статті, не поширюються положення законодавства щодо пропозиції іншої роботи та переведення на іншу роботу при звільненні у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, щодо строків попередження про звільнення, щодо переважного права на залишення на роботі, щодо переважного права на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, щодо збереження місця роботи на період щорічної відпустки та на період відрядження. Разом з цим, пунктом 2 розділу V Порядку № 221 передбачено, що у разі виникнення у прокурора зауважень чи скарг на процедуру проведення атестації він може звернутися до голови або секретаря комісії. Якщо складання відповідного іспиту було перервано чи не відбулося з технічних або інших причин, незалежних від членів комісії та прокурора, комісія призначає новий час (дату) складання відповідного іспиту для прокурора (п.7 розділу І Порядку №221). Таким чином, виключною умовою для призначення нового часу (дати) іспиту є наявність обставин, внаслідок яких атестація або будь-який із її етапів фактично не відбулися або були перервані. Так, відповідно до протоколу засідання Першої кадрової комісії від 23 листопада 2020 р. № 13 комісією вирішено задовольнити заяву ОСОБА_1 та призначити йому відповідно до п. 7 розділу І Порядку №221 нової дати складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки. Також Першою комісією прийнято протокольне рішення про виключення ОСОБА_1 зі списку осіб, які не склали іспит у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки. Члени комісії голосували «за» - «одноголосно» (а.с.52, 53). В подальшому, наказом Генерального прокурора №239 від 22.07.2021 створено п`ятнадцяту кадрову комісію обласних прокуратур (а.с.58), члени якої на засіданні, що відбулось 13 вересня 2021 р., проголосували проти включення ОСОБА_1 до графіку складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки (а.с.62-64). Колегія суддів звертає увагу, право позивача на повторне складання іспиту на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки було визнано протокольним рішенням Першої кадрової комісії ще 23 листопада 2020 року. Позивача було виключено зі списків осіб, які незадовільно склали другий етап тестування, тому позивач мав законні сподівання на те, що його право на повторне проходження тесту на загальні здібності та навички буде реалізоване. П`ятнадцята кадрова комісія, приймаючи рішення про неуспішне проходження атестації позивачем, проігнорувала процедурне рішення Першої кадрової комісії від 23.11.2020, визначивши, що позивач на повторне проходження другого етапу атестації права не має. Таке рішення не відповідає критеріям законності та обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень. У рішенні у справі «Рисовський проти України» (№ 29979/04) від 20 жовтня 2011 року Європейський суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування», який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик їх помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Також зазначено, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен накладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що спірне рішення П`ятнадцятої кадрової комісії про неуспішне проходження позивачем атестації є протиправним та підлягає скасуванню. З урахуванням того, що підставою для видання наказу про звільнення позивача з органів прокуратури слугувало саме рішення П`ятнадцятої кадрової комісії про неуспішне проходження позивачем атестації, колегія суддів приходить до висновку, що вимога про скасування наказу про звільнення позивача також підлягає задоволенню. Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Враховуючи, що позивача було звільнено з посади прокурора прокурора Запорізщької місцевої прокуратури № 1 Запорізької області та органів прокуратури Запорізької області, колегія суддів приходить до висновку, що позивача має бути поновлено на посаді, з якої його було звільнено. Відповідно до частини 5 статті 241-1 КЗпП України коли строки визначаються днями, то їх обчислюють з дня, наступного після того дня, з якого починається строк. Якщо останній день строку припадає на святковий, вихідний або неробочий день, то днем закінчення строку вважається найближчий робочий день. Згідно з пунктом 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за №110, днем звільнення вважається останній день роботи. Таким чином, враховуючи встановлення судом факту незаконного звільнення позивача зі займаної посади саме 22.10.2021 (останній робочий день), про що наявний відповідний запис у трудовій книжці позивача, він підлягає поновленню на посаді з наступного робочого дня, тобто з 25.10.2021. Відповідно частини 2 статті 235 Кодексу законів про працю України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати. Відповідно до пункту 2 цього Порядку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Пунктом 8 Порядку № 100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Згідно довідки № 21-954 від 11.11.2021, виданої Запорізькою обласною прокуратурою на підставі постанови КМУ № 100), середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складала 350,29 грн. (а.с.77). Кількість робочих днів вимушеного прогулу з 25 жовтня 2021 р. (перший робочій день після звільнення) по день постановлення судового рішення 11 жовтня 2022 р. становить 248 днів. Середній заробіток за час вимушеного прогулу складає 86871,92 грн. (350,29 х 248), що підлягає сплаті позивачу за виключенням відрахування податків та обов`язкових платежів до бюджету та спеціальних фондів. Відповідно до пунктів 2,3 частини 1 статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби. Щодо позовної вимоги про поновлення позивача на посаді прокурора Шевченківської окружної прокуратури Запорізької області або на посаді із рівнозначними умовами, функціями та повноваженнями в органах Запорізької обласної прокуратури. Відповідно до п. 3 розділу ІІ Прикінцеві і перехідні положення Закону № 113-IX до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури. Після початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур забезпечення виконання функцій прокуратури призначеними до них прокурорами здійснюється з дотриманням вимог законодавства України та особливостей, визначених Генеральним прокурором. За прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури. Відтак, працевлаштування позивача в окружній прокуратурі можливо після успішного проходження ним атестації, у зв`язку із чим суд апеляційної інстанції відмовляє у задоволенні зазначеної позовної вимоги. Щодо позовної вимоги позивача про зобов`язання Офісу Генерального прокурора або уповноважену кадрову комісію з атестації прокурорів місцевих прокуратур, створену на підставі наказу Генерального прокурора, призначити у розумні строки нову дату складання ним іспиту у формі анонімною юстування на загальні здібності та навички, суд апеляційної інстанції зазначає, що скасування рішення про неуспішне проходження позивачем атестації тягне за собою відновлення статусу позивача, як особи, якій має бути визначений новий час проведення другого етапу атестації, тому у задоволенні цієї позовної вимоги також суд апеляційної інстанції відмовляє, як передчасно поданої. Вирішуючи питання розподілу судових витрат, колегія суддів керується приписами статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Згідно матеріалів справи, позивачем понесені судові витрати по сплаті судового збору за подачу позову до суду першої інстанції 1816 грн. за дві позовні вимоги немайнового характеру (визнання протиправним рішення кадрової комісії та зобов`язання призначити нову дату іспиту) (а.с. 39) та судового збору за подачу апеляційної скарги 2724 грн., всього на суму 4540 грн. Зважаючи на часткове задоволення позову, відшкодуванню підлягає 2270 грн. (4540:2). У позовній заяві позивач заявляв про орієнтовну суму витрат, понесених ним на професійну правничу допомогу, повідомивши про те, що документи, які їх підтверджують, будуть подані додатково. За приписами частини 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Зважаючи на те, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, до апеляційної скарги такі докази також не додано, колегією суддів розподіл судових витрат не здійснюється. Невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне тлумачення норм матеріального права, що призвели до ухвалення незаконного рішення, є підставою для його скасування, як це передбачено статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України, та прийняття нового рішення у справі. Керуючись статтями 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 06 червня 2022 р. в адміністративній справі №280/11481/21 скасувати та ухвалити нове рішення. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково. Визнати протиправним та скасувати рішення П`ятнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) від 13 вересня 2021 р. № 195 «Про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації». Визнати протиправним та скасувати наказ керівника Запорізької обласної прокуратури від 22 жовтня 2021 року № 1451к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Запорізької місцевої прокуратури Запорізької області та органів Запорізької обласної прокуратури з 22 жовтня 2021 року. Поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора Запорізької місцевої прокуратури Запорізької області та органах прокуратури з 25 жовтня 2021 року. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити. Стягнути із Запорізької обласної прокуратри на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 86871 (вісімдесят шість тисяч вісімсот сімдесят одна) грн. 92 коп. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Офісу Генерального прокурора України на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору на суму 1135 (одна тисяча сто тридцять п`ять) грн. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Запорізької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору на суму 1135 (одна тисяча сто тридцять п`ять) грн. Допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора Запорізької місцевої прокуратури Запорізької області та органах прокуратури відповідно до статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України. Допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення із Запорізької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць відповідно до статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 11 жовтня 2022 р. і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий - суддя А.В. Шлай суддя Т.С. Прокопчук суддя О.О. Круговий