Постанова 4873 № 910/21639/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "13" жовтня 2022 р. Справа№ 910/21639/21 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Євсікова О.О. суддів: Попікової О.В. Корсака В.А. розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційні скарги Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2022 (повний текст складено 17.05.2022) і на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2022 у справі №910/21639/21 (суддя Плотницька Н.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення 1 748,68 грн,- в с т а н о в и в : Короткий зміст і підстави позовних вимог. 23.12.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" (далі - ТОВ «Маркс.Капітал») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою, у якій просить стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - МТСБУ) 1 748,68 грн (275,84 грн 3% річних та 1 472,84 грн інфляційних втрат) та вирішити питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу. В обґрунтування заявлених вимог ТОВ «Маркс.Капітал» вказує, що у зв`язку із визнанням банкрутом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" (далі - ПАТ «СК «України») на підставі ст. 41 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" МТСБУ зобов`язане відшкодувати йому шкоду за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, право вимоги якої у останнього виникло на підставі укладення договору фінансових послуг факторингу №5/30-06/2016 від 30.06.2016. ТОВ «Маркс.Капітал» у позовній заяві навело попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які воно понесло та які очікує понести у зв`язку з розглядом справи, а саме: 2 270,00 грн - судовий збір, 4 600,00 грн - витрати на правову допомогу. 07.06.2022 ТОВ «Маркс.Капітал» звернулось до Господарського суду міста Києва із заявою про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, у якій просить стягнути з МТСБУ 4 600,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Короткий зміст рішень місцевого господарського суду та мотиви їх прийняття. Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.05.2022 позов задоволено повністю. Стягнуто з МТСБУ на користь ТОВ «Маркс.Капітал» 275,84 грн 3% річних, 1 472,84 грн інфляційних втрат та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 270,00 грн. З огляду на встановлений факт переходу до МТСБУ обов`язку здійснити відшкодування суми 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих за прострочення ліквідованим страховиком виплати суми страхового відшкодування, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених ТОВ «Маркс.Капітал» позовних вимог. Розглянувши заяву МТСБУ про застосування строків позовної давності, господарський суд вказав, що початком перебігу строку позовної давності у даній справі є постановлення господарським судом ухвали про ліквідацію ПАТ "СК "Україна", а саме 17.07.2019, тому звернення позивача щодо стягнення компенсаційних втрат, які складаються з 3% річних та інфляційних втрат здійснено в межах строку загальної позовної давності. Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 15.06.2022 стягнуто з МТСБУ на користь ТОВ "Маркс.Капітал" судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 000,00 грн. Господарський суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність покладення на відповідача витрат позивача на правову допомогу у розмірі 1 000,00 грн, що є пропорційним предмету спору, складності даної справи та обсягом робіт (наданих послуг), виконаних за договором правової допомоги №96 від 01.06.2020. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів. Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 17.05.2022, МТСБУ звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення скасувати та відмовити ТОВ «Маркс.Капітал» у задоволенні позовних вимог, а також розподілити судові витрати. В обґрунтування апеляційної скарги МТСБУ посилається на невідповідність викладених у оскаржуваному рішенні місцевого господарського суду висновків обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права. На думку скаржника, суд першої інстанції належним чином не встановив, коли позивач дізнався про своє порушене право, та помилково дійшов висновку, що строк позовної давності обраховується не з моменту ДТП, а з моменту визнання ПАТ «СК «Україна» банкрутом. Оскільки про своє порушене право позивач дізнався не з моменту визнання ПАТ «СК «Україна» банкрутом, а з моменту настання ДТП, суд неправомірно не застосував строк позовної давності. МТСБУ вказує, що позивач звернувся з позовом у цій справі з пропуском як загального так і спеціального строків позовної давності, а тому підлягають застосуванню наслідки пропуску строків позовної давності - відмова в позові в повному обсязі. Також скаржник вважає, що відповідальність страховика-банкрута за порушення грошового зобов`язання, яка визнана погашеною, не входить до зобов`язань МТСБУ. У поданій апеляційній скарзі відповідач, як на підтвердження своєї позиції, посилається на висновок науково-правової експертизи на запит МТСБУ щодо порядку застосування законодавства про відшкодування шкоди від 22.02.2022 №126/26-е, затверджений головою Ради науково-правових експертиз при Інституті держави і права імені В.М. Корецького НАН України. Також не погодившись з додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 15.06.2022, МТСБУ звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване додаткове рішення скасувати. В обґрунтування апеляційної скарги МТСБУ вказує на порушення господарським судом першої інстанції норм процесуального права та зазначає, що ТОВ «Маркс.Капітал» не виконало вимоги ч. 2 ст. 170 ГПК України та не направило МТСБУ заяву про ухвалення додаткового рішення; крім того, представник позивача при наданні пояснень не робив заяв про те, що докази правової допомоги будуть надані пізніше та чому вони не були надані з документами по суті спору. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.06.2022 для розгляду апеляційної скарги МТСБУ на рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2022 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Попікова О.В., Корсак В.А. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2022 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/21639/21. Відкласти вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою МТСБУ на рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2022 до надходження матеріалів справи №910/21639/21. 11.07.2022 матеріали справи № 910/21639/21 надійшли до Північного апеляційного господарського суду. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2022 апеляційну скаргу МТСБУ на рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2022 у справі №910/21639/21 залишено без руху. Надано МТСБУ строк десять днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме для надання доказів сплати судового збору в сумі 3 405,00 грн у встановленому порядку та для надання доказів направлення копії апеляційної скарги (з доданими до неї документами) позивачу - ТОВ «Маркс.Капітал» у встановленому порядку. Попереджено МТСБУ, що у випадку не усунення у встановлений термін недоліків, апеляційну скаргу буде повернуто скаржнику. Згідно з протоколом передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 12.07.2022 для розгляду апеляційної скарги МТСБУ на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2022 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Корсак В.А., Попікова О.В. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2022 апеляційну скаргу МТСБУ на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2022 у справі №910/21639/21 залишено без руху. Надано МТСБУ строк десять днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме для надання доказів направлення копії апеляційної скарги (з доданими до неї документами) позивачу - ТОВ «Маркс.Капітал» у встановленому порядку та для надання клопотання про поновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги (з відповідним обґрунтуванням та доказами). Попереджено Моторне (транспортне) страхове бюро України, що у випадку не усунення у встановлений термін недоліків, апеляційну скаргу буде повернуто скаржнику. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.08.2022 поновлено МТСБУ пропущений строк на апеляційне оскарження додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2022 у справі №910/21639/21. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою МТСБУ на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2022 у справі №910/21639/21. Зупинено дію додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2022 у справі №910/21639/21 до закінчення його перегляду у суді апеляційної інстанції. Роз`яснено сторонам, що апеляційна скарга розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання). Запропоновано учасникам справи надати відзив на апеляційну скаргу протягом п`яти днів з дня вручення копії даної ухвали. Роз`яснено апелянту має право подати до суду відповідь на відзив протягом п`яти днів з дня вручення йому відзиву на апеляційну скаргу. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.08.2022 відмовлено у задоволенні клопотання МТСБУ про розгляд апеляційної скарги з повідомленням та викликом учасників справи. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою МТСБУ на рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2022 у справі №910/21639/21. Ухвалено здійснювати розгляд апеляційної скарги МТСБУ на рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2022 та апеляційної скарги МТСБУ на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2022 у справі №910/21639/21 в одному апеляційному провадженні. Розгляд апеляційної скарги МТСБУ на рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2022 у справі №910/21639/21 та розгляд апеляційної скарги МТСБУ на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2022 у справі №910/21639/21 ухвалено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання). Запропоновано учасникам справи надати відзив на апеляційну скаргу протягом п`яти днів з дня вручення копії даної ухвали. Роз`яснено апелянту має право подати до суду відповідь на відзив протягом п`яти днів з дня вручення йому відзиву на апеляційну скаргу. Постанову підписано 13.10.2022 після виходу судді Попікової О.В. з відпустки та у зв`язку з фактичною неможливістю повноцінно здійснювати правосуддя 10.10.2022 - 11.10.2022 через ракетні удари по м. Києву і відсутність в суді електропостачання. Позиції учасників справи. Від ТОВ «Маркс.Капітал» не надійшов відзив на апеляційну скаргу МТСБУ на рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2022 у цій справі. ТОВ «Маркс.Капітал» надало відзив на апеляційну скаргу МТСБУ на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2022, у якому просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити повністю. ТОВ «Маркс.Капітал» вказує, що докази направлення МТСБУ документів на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу знаходяться в матеріалах справи, були додані до позовної заяви і нові докази суду не надавались. Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції. Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Колегія суддів зазначає, що наданий МТСБУ з апеляційною скаргою Висновок науково-правової експертизи на запит МТСБУ щодо порядку застосування законодавства про відшкодування шкоди, який складений 22.02.2022 науковим експертом Поліводським О.А. (Інститут держави та права імені В.М.Корецького НАН України) не подавався МТСБУ до господарського суду першої інстанції. Вказаний Висновок не приймається судом апеляційної інстанції, оскільки відповідачем не дотримано порядок залучення експерта з питань права (ст. 70 ГПК України), сам висновок не відповідає положенням ст. 108 ГПК України, якою врегульовано порядок подання і зміст висновку експерта в галузі права, а також МТСБУ не надало доказів неможливості подання цього Висновку господарському суду першої інстанції. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом. Постановою Московського районного суду міста Харкова від 12.06.2015 у справі №643/9362/15-п встановлено, що 22.05.2015 о 14 год. 30 хв. в місті Харкові ОСОБА_1 , керуючи належним ОСОБА_2 автомобілем ВАЗ 2108, д.н.з. НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості руху та безпечного інтервалу (дистанції), в результаті чого скоїв зіткнення з автомобілем Changan Benni, д.н.з. НОМЕР_2 . В результаті дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Вказаною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу. Власником автомобіля Changan Benni, д.н.з. НОМЕР_2 , є ОСОБА_3 . Відповідно до звіту №708 дослідження спеціаліста-автотоварознавця автомобіля Changan Benni, д.н.з. НОМЕР_2 , складеного 06.09.2015 Фізичною особою-підприємцем Швечком Олександром Вікентійовичем, вартість матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу Changan Benni, д.н.з. НОМЕР_2 , в результаті його пошкодження складає 4 092,40 грн. Станом на дату ДТП (22.05.2016) цивільна відповідальність власника транспортного засобу ВАЗ 2108, д.н.з. НОМЕР_1 , була застрахована ПАТ «СК «Україна» відповідно до Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АІ/0715526. Довіреністю від 21.06.2016 ОСОБА_3 уповноважив ОСОБА_4 (далі - ОСОБА_4 ) експлуатувати та розпоряджатись належним йому автомобілем Changan Benni, д.н.з. НОМЕР_2 , з правом отримання тимчасового свідоцтва про реєстрацію ТЗ; з правом поїздок за кордон. Вказаною довіреністю ОСОБА_3 надав ОСОБА_4 в т.ч. право отримувати страхові відшкодування у випадках пошкодження автомобіля іншими особами або пошкодження інших транспортних засобів під час експлуатації автомобіля, укладати від його імені правочини щодо відшкодування шкоди, одержувати та сплачувати за такими правочинами грошові суми, отримувати страхові відшкодування, бути представником у страхових організаціях, а також виконувати інші дії, пов`язані з цією довіреністю. Довіреність видана строком на сім років з правом часткового або повного передоручення та дійсна до 21.06.2023. 29.06.2016 ОСОБА_4 (цедент, первісний кредитор) уклала з Фізичною особою-підприємцем Шияном Денисом Сергійовичем (далі - ФОП Шиян Д.С.) (цесіонарій, новий кредитор) договір відступлення права вимоги (цесія) виплати страхового відшкодування, відповідно до умов якого на підставі ст. ст. 512-519 ЦК України, цедент відступає цесіонарію, а цесіонарій приймає і зобов`язується оплатити цеденту усі права вимоги, що виникли у цедента у зв`язку з фактом настання дорожньо-транспортної пригоди за участю автомобіля ВАЗ 2108, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , відповідальність якого застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 10.09.2014, номер полісу №АІ/0715526 у розмірі 3 729,00 грн. Внаслідок укладення даного договору цесіонарій займає місце цедента (як кредитора) у зобов`язаннях, що виникли із вище зазначеної ДТП, у тому числі права одержання грошового відшкодування завданої майну цедента шкоди, від винної особи, страхової компанії або від МТСБУ, в передбачених законом випадках (п. 1.2 договору). Згідно з п. 1.4 договору зобов`язаними особами є: особа, визнана винною у ДТП,- ОСОБА_1 ; страхова компанія - ПАТ «СК «Україна»; МТСБУ у порядку, передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». 30.06.2016 ФОП Шиян Д.С. (клієнт) уклав з ТОВ «Маркс.Капітал» (фактор) договір про надання фінансових послуг факторингу №5/30-02/2016, за умовами якого клієнт передав фактору, а фактор приймає і зобов`язується оплатити клієнтові усі права вимоги за грошовими зобов`язаннями, що виникли у клієнта з договорів відступлення права вимоги (цесії) виплатити страхового відшкодування, в т.ч. з договору відступлення права вимоги (цесії) виплатити страхового відшкодування від 29.06.2016, у розмірі 3 729,00 грн (особа визнана винною у скоєнні ДТП: ОСОБА_1 ; страхова компанія: ПАТ «СК «Україна»). Згідно з п. 1.2 договору факторингу в силу даного договору фактор займає місце клієнта (як кредитора) в зобов`язаннях, що виникли із вищезазначеного договору відносно усіх прав клієнта, у тому числі права одержання від боржника сум основного боргу, відсотків, неустойок у повному обсязі. За передані права вимоги до боржника за договором факторингу фактор сплачує клієнтові 95 513,20 грн (п. 4.1 договору). Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2018 у справі №910/842/18 відкрито провадження у справі № 910/842/18 про банкрутство ПАТ «СК «Україна». 27.03.2018 ТОВ «Маркс.Капітал» подало заяву з кредиторськими вимогами до боржника на суму 14 268 524,30 грн. Заявлені кредитором вимоги складаються із заборгованості по відшкодуванню шкоди у зобов`язаннях, що виникли на підставі договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в т.ч. поліса АІ/0715526. 24.04.2018 ТОВ «Маркс.Капітал» подало уточнення до заяви про грошові вимоги до ПАТ «СК «Україна» у справі №910/842/18, в т.ч. за зобов`язанням, яке виникло на підставі договору №АІ/0715526. Уточнення стосувались детального розрахунку заборгованості ПАТ «СК «Україна» перед ТОВ «Маркс.Капітал», в т.ч. за зобов`язанням, яке виникло на підставі договору №АІ/0715526. Розмір заборгованості ПАТ «СК «Україна» перед ТОВ «Маркс.Капітал», у зобов`язанні, яке виникло на підставі договору №АІ/0715526, включає в т.ч.: 3 729,00 грн страхового відшкодування; 275,84 грн 3% річних, 1 472,84 грн інфляційних втрат та 462,29 грн пені. Ухвалою попереднього засідання Господарського суду міста Києва від 15.06.2018 №910/842/18 визнано ТОВ «Маркс.Капітал» конкурсним кредитором ПАТ «СК «Україна», першої черги на суму 9 547 674,57 грн, четвертої черги на суму 3 916 198,78 грн, шостої черги на суму 1 835 120,95 грн, загальна сума - 15 298 994,30 грн. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2019 у справі №910/842/18 затверджено звіт ліквідатора, затверджено ліквідаційний баланс банкрута станом на 17.08.2019, у відповідності до положень ч. 5 ст. 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ухвалено вважати погашеними у зв`язку з недостатністю майнових активів боржника вимоги кредиторів, зокрема, ТОВ «Маркс.Капітал» першої черги на суму 9 555 040,57 грн, четвертої черги на суму 3 916 198,78 грн, шостої черги на суму 6 868 953,48 грн, загальна сума 20 340 192,80 грн. Згідно з ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2019 у справі №910/842/18 вимоги кредиторів, які визнані судом та включені до реєстру вимог кредиторів, не задоволені у зв`язку з тим, що ліквідатором не виявлено достатньо майнових активів, що підлягають включенню до ліквідаційної маси для погашення кредиторських вимог. 09.09.2019 ТОВ «Маркс.Капітал» у зв`язку з ліквідацією ПАТ «СК «Україна» звернулось до МТСБУ із заявою про виплату боргу. 02.10.2019 МТСБУ частково виконало зобов`язання за договором страхування №АІ/0715526 здійснивши виплату страхового відшкодування у розмірі 3 729,00 грн; інша частина зобов`язань щодо сплати 3% річних, інфляційних втрат та пені залишена МТСБУ без задоволення. ТОВ «Маркс.Капітал» звернулось до господарського суду з позовною заявою, у якій просить стягнути з МТСБУ 275,84 грн 3 % річних та 1 472,84 грн інфляційних втрат, нарахованих за період прострочення з 14.09.2015 по 02.03.2018. МТСБУ надало відзив на позовну заяву, у якому проти вимог позову заперечує, просить залишити їх без задоволення. МТСБУ вказує, що згідно з ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2019 у справі №910/842/18 вимоги до ПАТ «СК «Україна» в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат у відповідності до ч. 5 ст. 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є повністю погашеними. МТСБУ вважає, що на нього не може покладатись відповідальність ПАТ «СК «Україна» за порушення грошового зобов`язання, оскільки МТСБУ не є ані правонаступником, ані стороною договору обов`язкового страхування. МСТБУ стверджує, що в силу п. 41.1 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду (у разі її заподіяння) у разі недостатності коштів та майна страховика за договором обов`язкового страхування, а не за інші зобов`язання неплатоспроможного колишнього учасника МТСБУ, в тому числі, що виникли у зв`язку не виконанням таким учасником свого обов`язку із своєчасної виплати страхового відшкодування за полісом. МТСБУ вважає, що повністю виконало своє зобов`язання із відшкодування шкоди потерпілому у межах 90-денного строку після звернення до нього із заявою про виплату страхового відшкодування, а відтак відсутні підстави для застосування до нього міри відповідальності та штрафних санкцій. МТСБУ зауважує, що ТОВ «Маркс.Капітал» не передавались за договором цесії права вимоги щодо стягнення 3% річних, інфляційних втрат та пені. За таких підстав МТСБУ просить відмовити в задоволенні позовних вимог, в т.ч. з підстав пропуску позивачем строку позовної давності за вказаними вимогами. МТСБУ просить зменшити витрати ТОВ «Маркс.Капітал» на професійну правову допомогу, понесені останнім у зв`язку з розглядом даної справи та розподілити судові витрати відповідно до ст. 134 ГПК України. ТОВ «Маркс.Капітал» надало відповідь на відзив, у якій заявлені до МТСБУ позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити; просить стягнути з МТСБУ 2 700,00 грн витрат по сплаті судового збору та 4 600,00 витрат на професійну правничу допомогу. Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови. Щодо апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2022. Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 ЦК України). Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується в разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. За визначенням ст. 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, за якою страховик бере на себе зобов`язання в разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Відповідно до ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До сфери обов`язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 №1961-IV (далі - Закон №1961-IV). Закон № 1961-IV регулює правовідносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. За визначенням п. 9.1 ст. 9 Закон №1961-IV страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Згідно з п. 22.1 Закон №1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. За ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно зі ст. 511 ЦК України у випадках, встановлених договором, зобов`язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора. Таким чином, грошовим зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. У ч. 3 ст. 510 ЦК України визначено, що якщо кожна зі сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї. Саме до таких грошових зобов`язань належить укладений договір про надання послуг страхування, оскільки він установлює ціну договору - страхову суму. З наведеного можна зробити висновок, що правовідносини з виплати страхового відшкодування, які склалися між сторонами у справі на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, є грошовим зобов`язанням. Таким чином, зважаючи на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань, на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання. Така правова позиція узгоджується з правовими висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 06.06.2012 у справі №303/2147/14-ц (провадження №6-49цс12), а також Верховного Суду, викладеними у постановах від 30.01.2018 у справі №910/17993/15, від 28.02.2018 у справі №149/344/15-ц, від 06.06.2019 у справі №758/8819/16-ц, від 26.06.2019 у справі №760/2905/16-ц, від 04.09.2019 у справі №280/2625/13-к, від 16.10.2019 у справі №452/3519/15. Крім того, у постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі №910/22034/15 зроблений висновок, що ст. 625 ЦК України поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань, з яким погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі №910/10156/17 (провадження №12-14гс18). З огляду на викладене, існує стала судова практика Верховного Суду, що в разі прострочення боржником (страховою компанією) виконання грошового зобов`язання, передбаченого договором страхування, зокрема, виплати суми страхового відшкодування, страхова компанія зобов`язана на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Отже, право постраждалої особи (іншої особи, яка набула таке право) щодо відшкодування не лише шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а й застосування відповідальності за несвоєчасне виконання страховиком (у визначених законом випадках - МТСБУ) такого обов`язку (регламентної виплати), передбачене нормами чинного законодавства та підтверджується сталою судовою практикою. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2018 у справі №910/842/18 ТОВ «Маркс.Капітал» визнано кредитором ПАТ «СК «Україна», в т.ч. за зобов`язаннями, що є предметом спору у цій справі. Станом на момент звернення позивача із даним позовом до суду його визнано кредитором ПАТ «СК «Україна» (банкрута) з грошовими вимогами, в т.ч. за полісом №АІ/0715526. В силу положень ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. З урахуванням викладеного, встановлені у справі №910/842/18 грошові вимоги (що включають спірні нарахування) та обґрунтованість такої вимоги ТОВ «Маркс.Капітал» до ПАТ «СК «Україна», мають преюдиційне значення і не потребують повторного доказування. Правовідносини за договором страхування в процедурі ліквідації страховика і після її завершення врегульовані Законом №1961-IV та Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон про банкрутство). За загальним правилом, викладеним в п. 3 ст. 20 Закону України «Про страхування», при настанні страхового випадку страховик зобов`язаний здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом. Норми ст. 87 Закону про банкрутство (відповідно до приписів якого здійснювалось провадження у справі №910/842/18 про банкрутство ПАТ «СК «Україна») не регулюють наслідки незадоволення вимог кредиторів в процедурі банкрутства страховика через недостатність у нього майна, а норма ч. 5 ст. 45 Закону про банкрутство встановлює, що вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними. Натомість спеціальні норми Закону №1961-IV встановлюють виняток з цього правила щодо страховиків та визначають порядок задоволення вимог кредиторів страховика, що не були задоволені у процедурі банкрутства страховика через недостатність майна страховика. Зокрема, відповідно до п. 20.3 ст. 20 Закону №1961-IV у разі ліквідації страховика за рішенням визначених законом органів обов`язки за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності виконує ліквідаційна комісія. Обов`язки страховика за такими договорами, для виконання яких у страховика, що ліквідується, недостатньо коштів та/або майна, приймає на себе МТСБУ. Виконання обов`язків у повному обсязі гарантується коштами відповідного централізованого страхового резервного фонду МТСБУ на умовах, визначених цим Законом. Підпунктом «ґ» п. 41.1 ст. 41 Закону № 1961-IV передбачено, що МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння, у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов`язань за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. За змістом викладених норм, що регулюють правила переходу від ліквідованого страховика до МТСБУ обов`язків за договором страхування, МТСБУ виконує обов`язки цього страховика відповідно до умов договору страхування в повному обсязі. При цьому преамбула ст. 41 Закону №1961-IV щодо відшкодування МТСБУ шкоди на умовах, визначених цим Законом, не може тлумачитись без взаємозв`язку із положеннями пп. «ґ» п. 41.1 цієї статті та із положеннями п. 20.3 ст. 20 Закону, п. 3 ст. 20 Закону України «Про страхування». Зазначені нормативні акти в цілому та наведені норми зокрема не передбачають винятків із загального правила про майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені) та відповідно до ст. 625 ЦК України - сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми. У спірних правовідносинах акцент потрібно ставити не на відшкодуванні шкоди, яка відшкодовується МТСБУ у випадках, передбачених ст. 41 Закону №1961-IV, а саме не переході до МТСБУ обов`язків за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності тих страховиків, які ліквідовані, що передбачено положеннями п. 20.3 ст. 20 та ст. 41 цього Закону. Отже, МТСБУ не звільняється від обов`язку сплачувати за страховика, що допустив прострочення виплати суми страхового відшкодування, передбачені законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України та п. 36.5 ст. 36 Закону №1961-IV) суми 3% річних, інфляційних втрат та пені, нарахованих за прострочення ліквідованим страховиком виплати суми страхового відшкодування, оскільки ці нарахування в силу закону (ч. 2 ст. 625 ЦК України та п. 36.5 ст. 36 Закону №1961-IV) є невід`ємною складовою частиною боргу зі сплати страхового відшкодування за договором страхування. Правильність цієї позиції узгоджується із фактом визнання у справі про банкрутство кредиторських вимог позивача до ПАТ «СК «Україна» як на суму страхового відшкодування, так і на суми 3% річних, інфляційних втрат та пені, а також узгоджується з умовами п. 1.2 договору про надання фінансових послуг факторингу щодо права позивача (фактора та кредитора за договором) одержати від боржника суми основного боргу, відсотки, неустойки у повному обсязі. Дійшовши цього висновку, для вирішення спору про покладення на МТСБУ (відповідно до п. 20.3 ст. 20 та пп. «ґ» п. 41.1 ст. 41 Закону № 1961-IV) обов`язку сплачувати за ліквідованого страховика окрім суми страхового відшкодування також 3% річних, інфляційних втрат та пені, нарахованих в силу закону за прострочення виплати страхового відшкодування, допущене страховиком, обставини прострочення МТСБУ виплати страхувальнику цього страхового відшкодування не входять до предмету дослідження та доказування, як такі, що не мають значення. У контексті спірних правовідносин та висновків Великої Палати Верховного Суду щодо спірного питання слідує, що потерпіла внаслідок ДТП особа (інша особа, яка має/набула відповідне право), у випадку наявності договору страхування та за умови виникнення у страховика обов`язку з виплати страхового відшкодування, не може звернутись з позовом до завдавача шкоди (винуватця ДТП) в рамках деліктного зобов`язання, натомість повинна захищати своє право у процедурі банкрутства страховика цієї особи (завдавача шкоди), а у випадку ліквідації такого страховика у вказаній процедурі - отримати право вимоги відшкодування до МТСБУ з огляду на приписи пп. «ґ» п. 41.1 ст. 41 Закону №1961-IV. У такому випадку невирішеним залишається питання захисту цивільного права потерпілого щодо своєчасного і належного отримання гарантованих законом виплат - страхового відшкодування, в т.ч. і у вигляді відповідальності за несвоєчасне виконання такого зобов`язання. Тому, з метою належного захисту права потерпілого на своєчасне та належне отримання гарантованих законом виплат (відшкодування завданої внаслідок ДТП шкоди), керуючись принципом верховенства права та враховуючи визначений Великою Палатою Верховного Суду спосіб захисту (щодо звернення не до завдавача шкоди, а до його страховика), колегія суддів вважає правомірним та справедливим, у даному випадку, покладення відповідальності за несвоєчасне виконання зобов`язання (страхового відшкодування) на МТСБУ. Щодо позовної давності. У відзиві на позовну заяву МТСБУ заявило про застосування наслідків спливу позовної давності. Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Отже, початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за грошовим зобов`язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання зобов`язання. За змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушені право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом яких той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. Як зазначалось вище, правовідносини з виплати страхового відшкодування, які склалися між сторонами у справі на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, є грошовим зобов`язанням. Тож у контексті спірних правовідносин таке право на позов має бути пов`язане, зокрема, з початком виникнення відповідного обов`язку у МТСБУ щодо виконання зобов`язань ліквідованого страховика. Аналіз положень п. п. 2, 3 ст. 20 та п. 41.1 ст. 41 Закону №1961-IV свідчить, що обов`язок із виконання договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності покладено на страхову компанію до завершення процедури її ліквідації в особі ліквідаційної комісії, а у разі недостатності коштів (майна) - на МТСБУ. Тому, на переконання колегії суддів, з урахуванням положень пп. «ґ» п. 41.1 ст. 41 Закону №1961-IV, обов`язок МТСБУ щодо відшкодування шкоди замість ліквідованого страховика виникає з моменту встановлення судом факту недостатності коштів та майна такого страховика, чим, у цьому випадку, є дата постановлення ухвали господарського суду про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, закриття провадження у справі про банкрутство страховика - банкрута. Важливим при цьому є врахування судами обставин того, що вимоги кредиторів не були задоволені у зв`язку з відсутністю достатніх майнових активів, що підлягають включенню до ліквідаційної маси. Відтак право вимоги потерпілого до МТСБУ за невиконаними зобов`язаннями ліквідованого страховика виникає саме з моменту ліквідації такого страховика ухвалою господарського суду у справі про банкрутство, а не від дати настання страхової події. Зазначеної позиції дотримується Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 07.09.2021 у справі №910/14293/19. Наведеним спростовуються зазначені МТСБУ в обґрунтування апеляційної скарги доводи, зокрема, про те, що суд першої інстанції належним чином не встановив, коли позивач дізнався про своє порушене право та помилково дійшов висновку, що строк позовної давності обраховується не з моменту ДТП, а з моменту визнання ПАТ «СК «Україна» банкрутом. Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на висновки Верховного Суду у постанові від 07.09.2021 у справі №910/14293/19 вважає, що право вимоги потерпілого до МТСБУ за невиконаними зобов`язаннями ліквідованого страховика виникло з моменту ліквідації такого страховика ухвалою господарського суду у справі про банкрутство. Як зазначено вище, факт ліквідації ПАТ «СК «Україна» встановлений ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2019 у справі №910/842/18 у зв`язку з неможливістю останнього виконати свої зобов`язання перед кредиторами, що стало підставою для звернення ТОВ «Маркс.Капітал» з позовом у справі, що розглядається. Таким чином судом встановлено обставини щодо ліквідації страховика ухвалою суду 17.07.2019, що за вказаних висновків є початком перебігу строку позовної давності. ТОВ «Маркс.Капітал» звернулось з позовом до МТСБУ 23.12.2021, тобто в межах такого строку. Вимоги позивача щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних у розумінні ст. 625 ЦК України мають похідну природу від основного грошового зобов`язання, тому до них застосовується загальний строк позовної давності у три роки. За наведених підстав, враховуючи дату звернення ТОВ «Маркс.Капітал» з позовом у цій справі, апеляційний господарський суд вважає правомірним висновок місцевого господарського суду про відсутність підстав для застосування наслідків пропуску строку позовної давності до вимог позову в частині стягнення інфляційних та 3% річних, про що заявив відповідач у справі. Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком господарського суду першої інстанції, що до стягнення з МТСБУ на користь ТОВ «Маркс.Капітал» підлягає 275,84 грн 3% річних та 1 472,84 грн. Щодо апеляційної скарги на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2022. ТОВ «Маркс.Капітал») у поданій позовній заяві окрім вимог про стягнення з МТСБУ 3% річних та інфляційних втрат також просило вирішити питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу. ТОВ «Маркс.Капітал» у позовній заяві навело попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які воно понесло та які очікує понести у зв`язку з розглядом справи, а саме: 2 270,00 грн - судовий збір, 4 600,00 грн - витрати на правову допомогу. До позовної заяви ТОВ «Маркс.Капітал» додало: ордер серії АІ №1059663 на надання правничої (правової) допомоги ТОВ «Маркс.Капітал» на підставі договору про надання правової допомоги №96 від 01.06.2020 на ім`я адвоката Більчука О.О., виданий Адвокатським об`єднанням «Дефендерс» (далі - АО) 05.10.2020; договір про надання правової допомоги №96 від 01.06.2020, укладений між ТОВ «Маркс.Капітал» та АО (копія), додаткову угоду №1 від 01.06.2020 до договору №96 (копія), додаток №1 від 01.06.2020 до додаткової угоди №1 та договору №96 «тарифи за надання окремих видів правової допомоги» (копія), акт приймання-передачі наданої правової допомоги №348 від 14.12.2021 (копія). МТСБУ надало відзив на позовну заяву, у якому проти вимог позову заперечує та просить залишити їх без задоволення; просить зменшити витрати ТОВ «Маркс.Капітал» на професійну правову допомогу, понесені позивачем у зв`язку з розглядом даної справи, та розподілити судові витрати відповідно до ст. 134 ГПК України. ТОВ «Маркс.Капітал» надало відповідь на відзив, у якій заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити; просить стягнути з МТСБУ 2 700,00 грн витрат по сплаті судового збору та 4 600,00 витрат на професійну правничу допомогу. Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.05.2022 позов ТОВ «Маркс.Капітал» до МТСБУ задоволено повністю. Стягнуто з МТСБУ на користь ТОВ «Маркс.Капітал» 275,84 грн 3% річних, 1 472,84 грн інфляційних втрат та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 270,00 грн. У червні 2022 року ТОВ «Маркс.Капітал» звернулось до Господарського суду міста Києва із заявою про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, у якій просить стягнути з МТСБУ 4 600,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. З наданих ТОВ «Маркс.Капітал» з позовною заявою документів (копії яких були направлені ТОВ «Маркс.Капітал» відповідачу з позовною заявою) на підтвердження витрат на правничу допомогу встановлено таке. 01.06.2020 ТОВ «Маркс.Капітал» (клієнт) та АО «Дефендерс» (АО) уклали договір про надання правової допомоги №96 (далі - договір), за умовами якого клієнт доручає, без обмеження повноважень, а АО зобов`язане надати клієнту правову допомогу спрямовану на захист, забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також їх відновлення у разі порушення. Згідно з п. 3.2 договору розмір гонорару за надання адвокатським об`єднання правової допомоги, визначеної у п. 1.2 договору, та порядок його сплати визначається сторонами в додаткових угодах до даного договору. Пунктом 1 додаткової угоди №1 від 01.06.2020 до договору сторони погодили, що на підставі п. 1.3 договору клієнт доручає, без обмеження повноважень, а АО зобов`язується надати правову допомогу, що полягає у вивченні, опрацюванні, підготовці, поданні/відправленні від імені клієнта процесуальних документів, позовних заяв, консультацій, правових висновків, договорів, угод необхідних для представництва та захисту інтересів клієнта в судових справах цивільної, господарської та адміністративної юрисдикцій. Гонорар за надання адвокатським об`єднанням правової допомоги сплачується клієнтом у формі фіксованої оплати, відповідно до цін (тарифів), визначених у додатку №1 до даної додаткової угоди «Тарифи за надання окремих видів правової допомоги». Додатком №1 від 01.06.2020 «Тарифи за надання окремих видів правової допомоги» визначено види правової допомоги та їх вартість. 14.12.2021 ТОВ «Маркс.Капітал» та АО підписали акт прийому-передачі наданої правової допомоги №348 на загальну суму 4 600,00 грн. Зокрема, АО надало таку правову допомогу: ознайомлення з матеріалами справи - вартість 600,00 грн; підготовка та подання позовної заяви до суду - вартість 4 000,00 грн. Щодо доводів апеляційної скарги МТСБУ про те, що представник позивача при наданні пояснень не робив заяв про те, що докази правової допомоги будуть надані пізніше та чому вони не були надані з документами по суті спору, колегія суддів зазначає таке. У постанові від 06.10.2020 у справі №922/376/20 Верховний Суд вказав, що оскільки в процедурі спрощеного провадження стадія судових дебатів відсутня, то вимога ч. 8 ст. 129 ГПК України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат до закінчення судових дебатів не може розповсюджуватися на сторін у справі, яка розглядається у спрощеному провадженні. Водночас в даному випадку до правовідносин сторін підлягає застосуванню інша вимога ч. 8 ст. 129 ГПК України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Колегія суддів з відзначає, що ТОВ «Маркс.Капітал» у позовній заяві навело попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які воно понесло та які очікує понести у зв`язку з розглядом справи, зокрема, 4 600,00 грн - витрати на правову допомогу, а також надало докази на підтвердження цих витрат. Крім того, у відповіді на відзив ТОВ «Маркс.Капітал» просило стягнути з МТСБУ 4 600,00 витрат на професійну правничу допомогу. До вказаних заяв ТОВ «Маркс.Капітал» додало докази їх направлення на адресу МТСБУ. Таким чином, матеріалами справи підтверджується дотримання позивачем строків подання попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат (в т.ч. витрат на правничу допомогу), строків для подання доказів понесення таких витрат, а також строків заявлення цих вимог. Зазначене, у свою чергу, спростовує доводи апеляційної скарги про те, що представник позивача при наданні пояснень не робив заяв про те, що докази правової допомоги будуть надані пізніше та чому вони не були надані з документами по суті спору. Щодо доводів апеляційної скарги про те, що ТОВ «Маркс.Капітал» не виконало вимоги ч. 2 ст. 170 ГПК України та не направило МТСБУ заяву про ухвалення додаткового рішення, колегія суддів зазначає таке. Частиною 2 ст. 170 ГПК України встановлено, що письмові заяви, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником. До заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в т.ч. в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження). Тобто, вказана процесуальна норма встановлює жорстку вимогу щодо направлення заяви, скарги, клопотання чи заперечення іншим учасникам виключно на стадії виконання судового рішення, а не на будь-якій іншій. Водночас ч. 1 ст. 244 ГПК України встановлено таке. Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; судом не вирішено питання про судові витрати. Перелік підстав для ухвалення додаткового рішення є вичерпним. При порушенні питання про ухвалення додаткового рішення з інших підстав суд ухвалою відмовляє в задоволенні заяви. Додаткове рішення суду - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов`язані з порушенням вимог його повноти. Додаткове рішення суду ухвалюється тоді, коли суд не вирішив усі заявлені вимоги у справі або не розв`язав окремі процесуальні питання. Суд не вправі під виглядом додаткового рішення змінити зміст рішення або розв`язати нові питання, що не досліджувалися при судовому розгляді. Додаткове рішення є засобом саме для виправлення неповноти основного судового рішення і через незмінність судового рішення суд, який його ухвалив, не вправі його скасовувати чи змінити, проте він має право виправити деякі його недоліки, зокрема неповноту, а неповнота судового рішення може полягати у невирішеності деяких питань, що стояли перед судом (зазначені правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №910/19565/17, від 17.06.2020 у справі № 904/12170/16, від 19.10.2021 у справі №907/762/16). Зміст рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2022 свідчить, що господарський суд першої інстанції не вирішив питання про судові витрати, яке були заявлено ТОВ «Маркс.Капітал» під час розгляду справи по суті (в позовній заяві та відповіді на відзив). ТОВ «Маркс.Капітал» вжило усіх залежних від нього заходів для того, щоб питання про розподіл понесених ним судових витрат на правничу допомогу було розглянуто судом. Матеріали справи також свідчать, що МТСБУ було обізнане про заявлення ТОВ «Маркс.Капітал» до стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Так, у відзиві на позовну заяву МТСБУ просило зменшити витрати ТОВ «Маркс.Капітал» на професійну правову допомогу, понесені останнім у зв`язку з розглядом даної справи та розподілити судові витрати відповідно до ст. 134 ГПК України. При цьому за текстом відзиву МТСБУ не навело підстав, за яких воно заявило такі вимоги щодо судових витрат, про стягнення яких просило ТОВ «Маркс.Капітал». Таким чином, з огляду на приписи ст. 244 ГПК України та враховуючи заявлення ТОВ «Маркс.Капітал» під час подання позову вимоги про стягнення з МТСБУ витрат на правничу допомогу та надання доказів на підтвердження їх понесення (в т.ч. щодо розміру), місцевий господарський суд, який не вирішив це питання у рішенні по суті спору, мав право ухвалити додаткове рішення з цього питання як за заявою позивача, так і з власної ініціативи, незалежно від звернення ТОВ «Маркс.Капітал» із заявою з цього приводу після ухвалення рішення по суті. За приписами ч. 3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи (аналогічний висновок міститься у п. 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №242/4741/16-ц). Згідно зі ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу. За змістом ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону). Відповідно до ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України). Практична реалізація цього принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України). Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України). Водночас за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою №58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", п.п. 79 і 112). При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). Тобто нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19). Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №912/1025/20). У постанові Верховного Суду від 11.06.2021 у справі №34-16/17-3683-2011 висловлено висновок про те, що під час вирішення питання про розподіл витрати на професійну правничу допомогу суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, визначеними у ч. 4 ст. 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені ч. ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами). Тобто критерії, визначені ч. 4 ст. 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами ч. 4 ст. 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені ч. 5 ст. 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи. Витрати на професійну правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16). Колегія суддів зазначає, що згідно з підписаним 14.12.2021 ТОВ «Маркс.Капітал» та АО актом прийому-передачі наданої правової допомоги №348 на загальну суму 4 600,00 грн, АО надало таку правову допомогу: ознайомлення з матеріалами справи - вартість 600,00 грн; підготовка та подання позовної заяви до суду - вартість 4 000,00 грн. Однак у матеріалах справи відсутнє клопотання позивача про ознайомлення з матеріалами справи або будь-який інший доказ, якій свідчив би про ознайомлення позивача в особі його представника (АО) з матеріалами справи. При цьому акт про надання послуг надано з позовною заявою, що само по собі унеможливлює ознайомлення з матеріалами справи до відкриття у ній провадження. Крім того, суд не може самостійно тлумачити такі відомості акта та надавати їм іншого змісту. Водночас ознайомлення з матеріалами (документами) особи, яка звернулась за правовою допомогою, є частиною підготовки позовної заяви та охоплюється таким видом правничої допомоги (4 000,00 грн). Враховуючи встановлене та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, апеляційний господарський суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу у сумі 4 600,00 грн не відповідають критерію «розумності їх розміру» і їх відшкодування матиме надмірний характер, а стягнення цих витрат у сумі 1 000,00 грн є співрозмірним з наданими адвокатом послугами у суді першої інстанції, обґрунтованим та відповідає критерію «необхідності і обґрунтованості». За таких підстав колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 1 000,00 грн витрат на правову допомогу. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги. Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010). Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006). Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України). Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду від 17.05.2022 у цій справі є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачається; підстави для задоволенні апеляційної скарги - відсутні. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення. Частинами 1, 2, 4 ст. 277 ГПК України встановлено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини. Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що додаткове рішення за заявою ТОВ «Маркс.Капітал» про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу (яка розглянута за загальною процедурою для прийняття додаткового рішення) має бути залишено без змін; підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні. Судові витрати. У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2022 витрати за подання цієї апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта. Керуючись ст. ст. 74, 129, 244 269, 271, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2022 у справі №910/21639/21 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2022 у справі №910/21639/21 залишити без змін.

3. Судові витрати, пов`язані з поданням апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2022 у справі №910/21639/21, покласти на апелянта.

4. Апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2022 у справі №910/21639/21 залишити без задоволення.

5. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2022 у справі №910/21639/21 залишити без змін.

6. Справу №910/21639/21 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України, за наявності підстав, визначених ч. 3 ст. 287 ГПК України. Головуючий суддя О.О. Євсіков Судді О.В. Попікова В.А. Корсак