Постанова Сумський апеляційний суд № 575/963/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 жовтня 2022 року м.Суми Справа №575/963/21 Номер провадження 22-ц/816/938/22 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач), суддів - Кононенко О. Ю. , Криворотенка В. І. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Великописарівського районного суду Сумської області від 19 липня 2022 року в складі судді В`юник Н.Г., ухваленого в смт Велика Писарівка Сумської області у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, В С Т А Н О В И В: У грудні 2021 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк»)звернулося до суду з вищевказаним позовом до ОСОБА_1 , мотивуючи позовні вимоги тим, що 20 липня 2020 року між банком та відповідачем був укладений договір, відповідно до умов якого останній отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунокзі сплатою процентів за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом. Скориставшись кредитними коштами, взятих на себе зобов`язань із своєчасного їх повернення ОСОБА_1 не виконав, тому станом на 24 листопада 2021 року утворився борг на загальну суму 222975 грн, з яких: 199788,06 грн - заборгованість за кредитом, 10989,01 грн - заборгованість за нарахованими відсотками, 12197,93 грн заборгованість за простроченими відсотками. Просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором в сумі 222975 грн. Рішенням Великописарівського районного суду Сумської області від 19 липня 2022 року у задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішення суду, АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухваливши нове рішення про задоволення позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про недоведеність заявленого розміру заборгованості. Заявник звертає увагу на те, що разом з Анкетою-заявою ОСОБА_1 підписав паспорт споживчого кредиту, яким визначені зокрема, відсоткова ставка за користування кредитними коштами, платежі за додаткові та супутні послуги кредитора, орієнтована загальна вартість кредиту для споживачів, розмір штрафу та підвищеної процентної ставки. Тобто сторонами була досягнута згода з усіх істотних умов договору. Активація відповідачем картки «Універсальна» та користування картковим рахунком свідчать про укладення сторонами кредитного договору. Надана суду виписка з банківського рахунку відповідача підтверджує факт користування кредитними коштами та розмір заборгованості. Відповідач в установлений апеляційним судом строк відзиву на апеляційну скаргу не подав. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України. Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи те, що апеляційна скарга подана на рішення суду з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Проте, зазначеним вимогам закону рішення суду відповідає не повній мірі. Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 20 липня 2020року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір б/н, шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку (а. с. 18-19). У заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг складають договір про надання банківських послуг, з яким він ознайомився та згоден з його умовами. Зі змінами Умов та правил надання банківських послуг відповідач зобов`язався ознайомлюватись на офіційному сайті Приватбанку: www.privatbank.ua/terms/. До позовної заяви банк додав паспорт споживчого кредитування, підписаний відповідачем 25 листопада 2020 року та не підписаний сторонами витяг з Тарифів банку (а.с. 21-28). З наданої банком довідки вбачається, що ОСОБА_1 25 листопада 2020 року було видано кредитну карту № НОМЕР_1 , терміном дії до 11/23 (а.с. 17). Кредитний ліміт на картку в сумі 100000 грн встановлено 26 листопада 2020 року (а.с. 20). З наданої банком виписки за договором б/н за період з 25 листопада 2020 року по 26 листопада 2021 року вбачається, що розмір витрат за кредитних коштів відповідача за вказаний період становить 1732239,25 грн (а.с. 12-15). Згідно з наданим банком розрахунком за вказаним кредитним договором станом на 24 листопада 2021 року ОСОБА_1 погашено заборгованість за поточним тілом кредиту у розмірі 1512618,95 грн, погашено заборгованості за простроченим тілом кредиту 168,21 грн, заборгованість за тілом кредиту становить 199788,06 грн, заборгованість за нарахованими відсотками становить 10989,01 грн, заборгованість за простроченими відсотками 12197,93 грн, загальна заборгованість за кредитом становить 222975 грн (а.с. 9-11). Відмовляючи у задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк», суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів, яка саме кредитна картка була видана відповідачу в межах договору, укладеного сторонами 20 липня 2020 року, та на яких умовах, а тому дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення заборгованості. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України). Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у цьому випадку - АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Згідно з ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). З наданого позивачем розрахунку заборгованості відповідач за кредитним договором вбачається, що за весь період користування кредитними коштами відповідачу нараховувалися відсотки. Проте, у анкеті-заяві ОСОБА_1 від 20 липня 2020 року процентна ставка за користування кредитними коштами не зазначена (а.с. 18-19), що також було встановлено місцевим судом. Витяг з Тарифів обслуговування преміальних кредитних карток Platinum, World Blask Edition, World Elite, Infinite, VISA Signature, які надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначає, умови кредитування за різними видами преміальних карток. При цьому матеріали справи не містять підтверджень про те, яку саме картку отримав відповідач, а також, що саме з цим витягом з Тарифів ознайомився і погодився відповідач, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку, та чи містив взагалі вказаний документ на момент отримання відповідачем кредитних коштів умови зазначеного у ньому змісту. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та Правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи. Колегія суддів вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, надані суду Тарифи, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua), неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (20 липня 2020 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (грудень 2021 року) - тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Тарифів у будь-якій редакції, що найбільш сприятлива для задоволення позову. Щодо підписання відповідачем паспорту споживчого кредиту, апеляційний суд зазначає наступне. Паспорт споживчого кредиту, у розумінні Закону України «Про споживче кредитування», - є способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку банку з інформування споживача про різні кредитні пропозиції з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту. Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, висловленою у постанові від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20 (провадження № 61-14545сво20). За встановлених обставин, без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови кредитного договору, за відсутності у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, наданий банком витяг з Тарифів та паспорт споживчого кредиту не можуть розцінюватися як складова укладеного із відповідачем кредитного договору. Таким чином, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами. Разом з тим, колегія суддів не може погодитися із висновками суду першої щодо відмови у стягненні з відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості по тілу кредиту. Зокрема, матеріалами справи підтверджується факт укладання сторонами договору про надання банківських послуг від 20 липня 2002 року (а.с. 18-19), в межах указаного договору 25 листопада 2020 року відповідачем отримана кредитна карта № НОМЕР_1 (а.с. 17). Відповідач активно користувався кредитними коштами, що підтверджується випискою за договором (а.с. 12-15), проте своїх зобов`язань з їх повернення в повній мірі не виконував, що призвело до утворення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 199788,06 грн (а.с. 9-11). Зазначених обставин відповідач не спростував. Отже, виходячи з викладеного, рішення суду першої інстанції на підставі п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог в цій частині, про стягнення з ОСОБА_1 на користь банку заборгованості по тілу кредиту в сумі 199788,06 грн. Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Пропорційно до розміру задоволених позовних вимог та апеляційної скарги з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» підлягають стягненню судові витрати в розмірі 3010,20 грн судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та 4515,30 грн за апеляційний перегляд рішення суду. Відповідно до ч. 6 ст. 19, п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судове рішення у даній справі, як малозначній, не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389 ЦК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» задовольнити частково. Рішення Великописарівського районного суду Сумської області від 19 липня 2022 року скасувати в частині вирішення вимог по стягнення заборгованості за тілом кредиту та ухвалити в цій частині нове рішення. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» заборгованість по тілу кредиту в розмірі 199788,06 грн та 3010,20 грн судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» сплачений судовий збір у розмірі 4515,30 грн за розгляд справи в суді апеляційної інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий - О. І. Собина Судді: О. Ю. Кононенко В. І. Криворотенко