Постанова Миколаївський апеляційний суд № 489/6508/21

13.10.22 33/812/182/22 Єдиний унікальний номер судової справи: 489/6508/21 Номер провадження: 33/812/182/22 Головуючий у місцевому суді: Губницький Д.Г. Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП Головуючий у апеляційному суді: Крамаренко Т.В. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 13 жовтня 2022 року м. Миколаїв Миколаївський апеляційний суд у складі: головуючого судді - Крамаренко Т.В., із секретарем судового засідання - Ткаченко Н. Ю., без участі особи, притягнутої до адміністративної відповідальності, розглянув у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Ленінського районного суду м. Миколаєва від 07 вересня 2022 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, в с т а н о в и в: Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ № 297538, 26 вересня 2021 року о 23 год. 55 хв. в м. Миколаєві по вул. Космонавтів, 83 А, ОСОБА_1 керувала транспортним засобом марки «Сhana Benni», державний номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння шкіри обличчя, млява мова. Проїхати до медичного закладу для встановлення факту вживання спиртних напоїв та продути прилад «Drager» на місці зупинки відмовилась, чим порушила п 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність ч.1 ст.130 КУпАП. Постановою судді Ленінського районного суду м. Миколаєва від 07 вересня 2022 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Не погоджуючись із вказаною постановою суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, а провадження у справі відносно неї закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Апеляційна скарга мотивована тим, що постанова суду першої інстанції винесена з порушенням норм як процесуального права так і з неправильним застосуванням норм матеріального адміністративного права. Крім того, судом першої інстанції неповно з`ясовані фактичні обставини справа, не досліджено і не надано належної оцінки наявним в справі доказам, а обставини справи вивчено формально. Разом з цим, суд не сприяв повному, всебічному та неупередженому розгляду справи. В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначала про те, що справа судом першої інстанції була розглянута у її відсутність, без належного її повідомлення про дату та час розгляду справи, через що її фактично було обмежено у праві на доступ до правосуддя, що є грубим порушенням п.1 «С», п.3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Вважає, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення, у якому відображено лише обставини події, без підтвердження іншими належними та допустимими доказами, не може слугувати безумовним та беззаперечним доказом доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи. Вказує на те, що поліцейськими не було залучено двох свідків під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, що є порушенням норм діючого законодавства та свідчить про недотримання процедури фіксації факту відмови водія від проходження огляду на стан сп`яніння. Зазначає, що в матеріалах справи відсутнє направлення на проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Зауважує, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що подія відбулася 26 вересня 2021 року о 23-55 год, натомість відеозапис долучений до матеріалів справи містить дату 25 вересня 2021 року, проміжок часу з 23-47 по 23-49. Крім того відеозапис розділений на дві частини. За таких обставин зазначає, що огляд на стан сп`яніння був проведений з порушенням вимог Інструкції та положень ст. 266 КУпАП, а її вина у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП не доведена допустимими та достовірними доказами. В судове засідання ОСОБА_1 не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Натомість надала клопотання про розгляд справи у її відсутність. Вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову без змін з таких підстав. Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст.252 КУпАП). Постанова суду першої інстанції в повній мірі відповідає зазначеним вище вимогам. Частина 1 ст.130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність особи за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Згідно з п.2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМ України № 1306 від 10 жовтня 2001 року (з послідуючими змінами і доповненнями) водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Європейський суд з прав людини у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (рішення від 29 червня 2007 року) зазначив, що будь-особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. За такого, ОСОБА_1 яка реалізувала своє право керувати автомобілем, тим самим погодилась нести відповідальність та виконувати обов`язки згідно встановлених в Україні правових норм у сфері дорожнього руху. Судом встановлено, що водійка ОСОБА_1 26 вересня 2021 року о 23 год. 55 хв. в м. Миколаєві по вул. Космонавтів, 83 А, ОСОБА_1 керувала транспортним засобом марки «Сhana Benni», державний номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння шкіри обличчя, млява мова. Проїхати до медичного закладу для встановлення факту вживання спиртних напоїв та продути прилад «Drager» на місці зупинки відмовилась, чим порушила п 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність ч.1 ст.130 КУпАП (а.с.1). За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що ОСОБА_1 допустила порушення п.2.5 ПДР України та вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП. Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується розглянутими в судовому засіданні доказами і є обґрунтованим. Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, а також іншими документами. Так, винуватість водійки ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП підтверджується даними, які містяться: - у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААБ № 297538, відповідно до якого 26 вересня 2021 року о 23 год. 55 хв. в м. Миколаєві по вул. Космонавтів, 83 А, ОСОБА_1 керувала транспортним засобом марки «Сhana Benni», державний номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння шкіри обличчя, млява мова. Проїхати до медичного закладу для встановлення факту вживання спиртних напоїв та продути прилад «Drager» на місці зупинки відмовилась, чим порушила п 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність ч.1 ст.130 КУпАП (а.с.1). - у відеозаписі, з якого чітко вбачається, що працівником поліції було неодноразово запропоновано водійці ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою приладу Драгер або проїхати у медичний заклад, на що остання відмовилась (а.с. 3). Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб, а тому будь-які сумніви у їх достовірності та істинності відсутні. Протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ № 297538 від 26 вересня 2021 року та додані до нього матеріали по документуванню адміністративного правопорушення складено відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі від 07 листопада 2015 року; Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції від 06 листопада 2015 року; Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09 листопада 2015 року. Зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення ознаки алкогольного сп`яніння, виявлені працівниками поліції 26 вересня 2022 року у водійки ОСОБА_1 , а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння шкіри обличчя, млява мова в розумінні п.п.2 та 3 розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09 листопада 2015 року, є безпосередніми підставами для проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки або у закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення, а у випадку відмови від проходження огляду - визначають наявність в діях водія ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. На вимогу працівників поліції водійка ОСОБА_1 мала беззастережно виконати їх законну вимогу щодо огляду на стан сп`яніння. Таке прямо передбачено п.2.5 ПДР України та абз.3 ч.2 ст.16 Закону України «Про дорожній рух», які покладають на водія безумовний обов`язок виконати передбачені законом вимоги поліції, в тому числі про проходження огляду на стан сп`яніння. З урахуванням встановленого, суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови повно, об`єктивно та всебічно проаналізував зібрані по справі докази, дав їм належну оцінку та дійшов правильного й законного висновку про доведеність наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП і такий висновок, всупереч тверджень самої водійки ОСОБА_1 ґрунтується на наявних у справі доказах. Доводи апеляційної скарги про те, що протокол про вчинення адміністративного правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП, складений посадовими особами патрульної поліції з грубим порушення її прав та інтересів, а також норм чинного законодавства є безпідставними, оскільки істотних порушень співробітниками поліції при оформленні відносно ОСОБА_1 матеріалів про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст.130 КУпАП положень ст. 256 КУпАП, а також Інструкції, судом апеляційної інстанції не встановлено. А крім того, матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять жодних доказів щодо протиправності дій працівників поліції, зокрема на час складання протоколу, щодо оскарження таких дій та його результатів. Щодо посилання в апеляційній скарзі на те, що справа судом першої інстанції була розглянута у її відсутність, без належного її повідомлення про дату та час розгляду справи, через що її фактично було обмежено у праві на доступ до правосуддя, що є грубим порушенням п.1 «С», п.3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод не мають правового значення, оскільки ОСОБА_1 скористалась своїм правом апеляційного оскарження. Судом апеляційної інстанції було враховано те, що ОСОБА_1 не приймала участь у розгляді справи в суді першої інстанції та було поновлено строк на подачу апеляційної скарги. Апеляційний суд також вважає безпідставними доводи апеляційної скарги про те, що в матеріалах справи відсутнє направлення на проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, оскільки таке направлення наявне в матеріалах справи ( а.с.2). Посилання в апеляційній скарзі на те, що в протоколі про адміністративне правопорушення відсутні свідки є безпідставні з огляду на положення ч.2 ст. 266 КУпАП, відповідно до якої огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Також не заслуговують на увагу посилання на те, що відеозапис, який міститься в матеріалах справи не є належним доказом, оскільки має неточності та розбіжності в даті та часі фіксації та події щодо обставин відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння з огляду на наступне. Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення відео фіксація здійснювалась на боді камеру IV BE

246. Ні Інструкція з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції від 06 листопада 2015 року, ні Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі від 07 листопада 2015 року не містять приписів про обов`язкове долучення до протоколу про вчинення адміністративного правопорушення відео з бодікамери поліцейського, в тому числі повного відео з моменту зупинки. Так згідно п.15 розділу ІІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції від 06 листопада 2015 року до протоколу про адміністративне правопорушення долучаються інші матеріали про адміністративне правопорушення (пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновок експерта, речові докази, протокол про вилучення речей і документів, рапорти посадових осіб, а також інші документи та матеріали, що містять інформацію про правопорушення). Аналогічні положення містить Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі від 07 листопада 2015 року, згідно п.1 розділу ІІ якої протокол про адміністративне правопорушення складається в письмовій формі. До протоколу про адміністративне правопорушення долучаються: 1) письмові пояснення свідків правопорушення в разі їх наявності; 2) акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу в разі здійснення його затримання; 3) акт огляду на стан сп`яніння в разі проведення огляду на стан сп`яніння; 4) інші документи та матеріали, які містять інформацію про правопорушення. Отже, долучення працівниками поліції до протоколу про адміністративне правопорушення фрагментів відео з відеозапису із нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) щодо обставин зупинки транспортного засобу, проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння носить ініціативний характер і посилання апелянта на наявність фрагментів запису є необґрунтовані та не впливають на обставини події. Інші доводи апеляційної скарги зводяться до заперечень, яким суд першої інстанції надав належну правову оцінку, а тому не впливають на обґрунтовані висновки суду. Оцінюючи сукупність наявних в справі доказів, твердження ОСОБА_1 з приводу відсутності в її діях ознак правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не відповідають встановленим обставинам справи та повністю спростовуються сукупністю досліджених в суді першої інстанції матеріалів справи про адміністративне правопорушення, та відповідно розцінюються як такі, що спрямовані на спробу уникнення ОСОБА_2 адміністративної відповідальності. При цьому апеляційний суд застосовує загальноприйнятий європейський стандарт доказування «поза розумним сумнівом», сформульований у рішеннях ЄСПЛ, зокрема від 14 лютого 2008 року у справах «Кобець проти України» (п.43) та «Авшар проти Туреччини» (п. 282), «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, «Барбера, Мессеге і Ябардо про Іспанії» від 6 грудня 1998 року, згідно яких доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП доводиться сукупністю ознак та неспростовних презумпцій, які наведені вище, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, які доводять факт вчинення правопорушення і не викликають у суду сумнівів, які б можна було тлумачити на її користь, оскільки докази винуватості ОСОБА_1 одержані законним шляхом, у передбачений законом спосіб і повноважними особами. Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Не встановлено і істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови, як про це просить в апеляційній скарзі апелянт. Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції було прийнято законну і обґрунтовану постанову відносно ОСОБА_1 з наведенням обґрунтованих мотивів. Обраний суддею вид адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, відповідає обставинам справи, вимогам ст. ст. 23, 33 КУпАП, окрім того санкцією ч.1 ст.130 КУпАП не передбачено альтернативних видів стягнення. При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що адміністративне правопорушення, передбачене ст.130 КУпАП України відноситься до тих правопорушень, яке за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та є небезпечним як для самого правопорушника так і для інших учасників дорожнього руху. За таких обставин, суд першої інстанції в межах наданих йому матеріалів справи про адміністративне правопорушення провів судовий розгляд, дослідив надані йому докази, з`ясував усі обставини при розгляді справи про адміністративне правопорушення, ухвалив законну та обґрунтовану постанову про визнання ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Отже, підстав для скасування постанови суду першої інстанції та закриття провадження в справі за відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, апеляційним судом не встановлено, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає. На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд, п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову судді Ленінського районного суду м. Миколаєва від 07 вересня 2022 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Миколаївського апеляційного суду Т.В. Крамаренко