Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/16596/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 жовтня 2022 рокуЛьвівСправа № 380/16596/21 пров. № А/857/9725/22 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Заверухи О.Б., суддів Ніколіна В.В., Пліша М.А., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Середньої загальноосвітньої школи № 30 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 травня 2022 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області до Середньої загальноосвітньої школи № 30 про зупинення експлуатації будівлі,- суддя (судді) в суді першої інстанції Гавдик З.В., час ухвалення рішення не зазначено, місце ухвалення рішення м. Львів, дата складання повного тексту рішення 26 травня 2022 року, В С Т А Н О В И В: 29 вересня 2021 року Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області звернулось в суд з адміністративним позовом до Середньої загальноосвітньої школи № 30, в якому просило зупинити експлуатацію будівлі Середньої загальноосвітньої школи № 30 за адресою: Україна, 79059, Львівська область, місто Львів, вулиця Гетьмана Мазепи, будинок 31, до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки, шляхом опечатування (опломбування) та відімкнення від джерел живлення, окрім виконання робіт, пов`язаних із усуненням порушень вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки. На обґрунтування позовних вимог зазначає, що уповноваженими особами Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області, у період з 22 червня 2021 року по 06 липня 2021 року у присутності директора Середньої загальноосвітньої школи № 30 Михалини С.М. проведено позаплановий захід державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки у будівлі Середньої загальноосвітньої школи № 30 за адресою: Україна, 79059, Львівська область, місто Львів, вулиця Гетьмана Мазепи, будинок

31. Вказує, що під час проведення позапланового заходу на об`єкті відповідача виявлено ряд порушень Правил пожежної безпеки в Україні затверджених наказом МВС України № 1417 від 30 грудня 2014 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 березня 2015 року за № 252/26697, Кодексу цивільного захисту України, Правил техногенної безпеки та низки інших нормативних актів. Зазначає, що порушення законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки виявлені у всій будівлі відповідача, вищезазначені порушення безумовно створюють загрозу для життя і здоров`я працівників та інших людей, що можуть там перебувати. Вказує, що продовження експлуатації будівлі школи без усунення порушень вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки становить загрозу виникнення пожежі та в подальшому перешкоджатиме її гасінню і евакуації людей з будівлі. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26 травня 2022 року адміністративний позов задоволено повністю. Зупинено експлуатацію будівлі Середньої загальноосвітньої школи № 30 за адресою: Україна, 79059, Львівська область, місто Львів, вулиця Гетьмана Мазепи, будинок 31, до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки, шляхом опечатування (опломбування) та відімкнення від джерел живлення, окрім виконання робіт, пов`язаних із усуненням порушень вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що за результатом проведеної перевірки виявлено численні порушення вимог законодавства у сфері пожежної, техногенної безпеки, цивільного захисту, при цьому вказано про високий ступень ризику. З характеру порушень, встановлених актом перевірки, та які не усунуті на час розгляду справи, останні є суттєвими, оскільки можуть призвести до виникнення пожежі як неконтрольованого процесу знищування або пошкодження вогнем майна, під час якого виникають чинники, небезпечні для людей та навколишнього природного середовища і, як наслідок, можуть створювати і небезпеку завдання шкоди життю та здоров`ю людей у процесі самої пожежі. При цьому, вказані порушення не є формальними та стосуються суттєвих недоліків у протипожежній системі у приміщенні Середньої загальноосвітньої школи №30, що у свою чергу унеможливлює забезпечити безпеку людини в разі виникнення пожежі чи іншої надзвичайної ситуації. Суд першої інстанції звернув увагу на те, що у даному випадку виявлені позивачем порушення установлених законодавством вимог пожежної безпеки самі по собі не створюють безпосереднього ризику виникнення і розвитку пожеж, але можуть створювати небезпеку завдання шкоди життю та здоров`ю людей у процесі самої пожежі. Крім того, існування (не усунення відповідачем) хоча б одного з порушень, встановлених позивачем, які загрожують життю та здоров`ю людей, вже є самостійною достатньою правовою підставою для застосування до нього заходів реагування у вигляді повного зупинення експлуатації (роботи) будівель. Не погодившись з прийнятим рішенням, Середня загальноосвітня школа № 30 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю. Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що вживала всі залежні від неї заходи щодо усунення порушень протипожежної безпеки, проте, школа не має власних коштів для здійснення цих заходів. Вказує, що протягом 2019-2021 років неодноразово зверталась до відділу з листами про виділення коштів на протипожежні цілі, проте в силу відсутності достатнього фінансування не всі з перелічених в позовній заяві заходів були виконані. Звертає увагу на те, що станом на момент подання апеляційної скарги продовжує виконувати заходи з усунення порушень Правил пожежної безпеки в Україні, які зазначені в позовній заяві та акті позапланової перевірки № 117 від 06 липня 2021 року. Зазначає, що суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, залишив поза увагою воєнний стан, який діє в Україні з 24 лютого 2022 року. Вказує, що відсутність установок автоматичної пожежної сигналізації не свідчить про наявність неприпустимого ризику виникнення і розвитку пожежі. Суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження) (п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України). Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції, у період з 22 червня 2021 року по 06 липня 2021 року Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області в особі головного інспектора відділу запобігання надзвичайним ситуаціям управління запобігання надзвичайним ситуаціям та цивільного захисту по Львівській міській територіальній громаді ГУ ДСНС України у Львівській області капітана служби цивільного захисту Борсука І. Я., у присутності директора Середньої загальноосвітньої школи №30 Михалини С.М. проведено позаплановий захід державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки у будівлі Середньої загальноосвітньої школи № 30 за адресою: Україна, 79059, Львівська область, місто Львів, вулиця Гетьмана Мазепи, будинок

31. За результатами перевірки складено акт від 06 липня 2021 року за № 117, та виявлені наступні порушення:

1. Приміщення не обладнано системами протипожежного захисту відповідно до ДБН В.2.5-56:2014 «Системи протипожежного захисту», а саме: системою пожежної сигналізації, системою оповіщення про пожежу та управління евакуацією людей, системами централізованого пожежного спостерігання.

2. Дерев`яні елементи горищних покриттів (крокви, лати) необроблені засобами вогнезахисту, які забезпечують І групу вогнезахисної ефективності.

3. Не забезпечено сходові клітки, коридори, проходи та інші шляхи евакуації евакуаційним освітленням відповідно до вимог.

4. Захист будівлі від прямих попадань блискавки і вторинних її проявів не виконано відповідно до вимог ДСТУ EN 62305-3:2012.

5. Допускається встановлення на вікнах приміщень, де перебувають люди, ґрат, останні не виконано розкривними, розсувними або знімними.

6. У кожному приміщенні закладу не розміщені таблички, на яких вказується прізвище відповідального за пожежну безпеку, номер телефону найближчого пожежно-рятувального підрозділу, а також інструкція з пожежної безпеки (а.с.4-11). Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог. Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав. Відповідно до ст. 1 Закону України від 05 квітня 2007 року № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі Закон № 877) державний нагляд (контроль) діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища. Згідно із п. 1 Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2015 року № 1052 (далі Положення № 1052) Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності. Пунктом 3 Положення № 1052 встановлено, що основними завданнями ДСНС України є, зокрема, реалізація державної політики у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності; здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням і виконанням вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб. Відповідно до ст. 64 Кодексу цивільного захисту України (далі КЦЗ України) центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, уповноважений організовувати та здійснювати державний нагляд (контроль) щодо виконання вимог законів та інших нормативно-правових актів з питань техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту і діяльності аварійно-рятувальних служб. Центральний орган виконавчої влади, який здійснює нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки, реалізує повноваження безпосередньо і через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення. До складу центрального органу виконавчої влади, який здійснює нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки, і його територіальних органів входять: органи державного нагляду у сфері пожежного нагляду; органи державного нагляду у сфері цивільного захисту і техногенної безпеки; підрозділи забезпечення та інші структурні підрозділи. Згідно із ст. 66 КЦЗ України центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, здійснює державний нагляд (контроль) шляхом проведення планових та позапланових перевірок відповідно до закону. Абзацом 1 ч. 1 ст. 6 Закону № 877-V визначено, що підставою для здійснення позапланових заходів є подання суб`єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням. Відповідно до ч. 7 ст. 7 Закону № 877-V на підставі акту, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. Згідно із ч. 5 ст. 4 Закону № 877-V виробництво (виготовлення) або реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання можуть бути призупинені виключно за рішенням суду. Відновлення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання після призупинення можливе з моменту отримання органом державного нагляду (контролю), який ініціював призупинення, повідомлення суб`єкта господарювання про усунення ним усіх встановлених судом порушень. Пунктом 12 ч. 1 ст. 67 КЦЗ України передбачено, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей. Відповідно до ч. 2 ст. 68 КЦЗ України у разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом. Згідно із ч. 1 ст. 70 КЦЗ України підставою для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів є, зокрема, недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами, нездійснення заходів щодо захисту персоналу від шкідливого впливу ймовірних надзвичайних ситуацій, неготовність до використання за призначенням аварійно-рятувальної техніки, засобів цивільного захисту, а також обладнання, призначеного для забезпечення безпеки суб`єктів господарювання. Частиною 2 ст. 70 КЦЗ України встановлено, що повне або часткове зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду. Предметом спору у справі, що розглядається, є застосування заходів реагування до Середньої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 30 м. Львова у вигляді зупинення експлуатації будівлі, шляхом опечатування (опломбування) та відімкнення від джерел живлення, окрім виконання пробіт, пов`язаних із усуненням порушень вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки. Підставою звернення до суду слугувало встановлення під час позапланової перевірки відповідача порушень щодо додержання законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, та невиконання Припису № 97 від 09 жовтня 2020 року у визначений строк. Скаржником до апеляційної скарги долучено копію Акту перевірки № 99 від 08 лютого 2022 року, яким встановлено наступні порушення:

1. Приміщення не обладнано системами протипожежного захисту відповідно до ДБН В.2.5-56:2014 «Системи протипожежного захисту», а саме: системою пожежної сигналізації, системою оповіщення про пожежу та управління евакуацією людей, системами централізованого пожежного спостерігання.

2. Дерев`яні елементи горищних покриттів (крокви, лати) необроблені засобами вогнезахисту, які забезпечують І групу вогнезахисної ефективності.

3. Не забезпечено сходові клітки, коридори, проходи та інші шляхи евакуації евакуаційним освітленням відповідно до вимог (а.с.84-97). Таким чином, колегія суддів констатує, що станом на момент подання апеляційної скарги та розгляду справи у суді апеляційної інстанції відповідачем не усунуто усіх порушень, виявлених в акті № 117 від 06 липня 2021 року. При цьому, колегія суддів зауважує, що поняття порушення, яке створює загрозу життю та/або здоров`ю людей, є оціночним. Водночас, встановлені у цій справі порушення, безперечно, в тій чи іншій мірі створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей, оскільки стосуються, зокрема, протипожежних норм. Зокрема, колегія суддів вважає, що системи пожежної сигналізації призначені для раннього виявлення пожежі та подавання сигналу тривоги для вжиття необхідних заходів, як наприклад, евакуювання людей, виклик пожежно-рятувальних підрозділів, відключення або блокування (розблокування) інших інженерних систем. Невлаштування систем протипожежного захисту збільшує час виявлення пожежі, що, у свою чергу, призводить до несвоєчасних заходів щодо евакуації людей та матеріальних цінностей на ранній стадії виникнення пожежі та може призвести до отримання травм, загибелі людей, що знаходяться в будівлі, та значних матеріальних втрат. Наведені порушення є окремими самостійними підставами для висновків про наявність небезпечних чинників, які можуть призвести до займання, розповсюдження вогню, виникнення аварій (катастроф) та з впливом небезпечних факторів, які породжують вказані явища. Що стосується конкретних обставин справи, то заходи реагування у сфері державного нагляду (контролю) у вигляді заборони експлуатації будівлі слід застосувати з метою попередження негативних наслідків, які можуть настати за наявних умов існування реальної загрози життю та здоров`ю людей. Неусунуті відповідачем порушення є істотними та виключними, несуть ризик виникнення надзвичайної ситуації, аварії чи пожежі, що спричинить загрозу життю та здоров`ю людей, оскільки впливають: на забезпечення безпеки роботи відповідача (його працівників, відвідувачів, дітей (учнів)) у відповідності з вимогами протипожежних норм, техногенної безпеки та цивільного захисту; на своєчасність виявлення надзвичайної ситуації, пожежі; на ліквідацію пожежі, надзвичайної ситуації та ліквідації її наслідків; на евакуацію людей (учнів) та їх захисту від наслідків пожежі, надзвичайної ситуації. При збереженні таких умов існує реальна загроза життю, отримання травм або шкоди їх здоров`ю. Кожне із зазначених в акті перевірки порушення саме по собі створює очевидну загрозу життю та здоров`ю людей, а їх сукупність вказує на максимальний ступінь такої загрози, що є неприпустимим і вимагає застосування відповідних заходів реагування. При цьому, існування (неусунення відповідачем) хоча б одного з порушень, встановлених позивачем, які загрожують життю та здоров`ю людей, є самостійною достатньою правовою підставою для застосування до нього заходів реагування у вигляді, зокрема, повного зупинення експлуатації (роботи) будівель та приміщень. Водночас, можливі обмеження відповідача в здійсненні ним основної діяльності за наслідками застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю), не можуть бути співрозмірними із гарантованими державою правами людини на життя і здоров`я, особисту безпеку, які є найвищою соціальною цінністю, а їх забезпечення - головним обов`язком держави. Стосовно доводів скаржника про те, що ним вживаються заходи для повного усунення вивлених порушень протипожежної безпеки, колегія суддів вважає за необхідне вказати наступне. Колегія суддів враховує доводи апелянта про те, що на час апеляційного розгляду справи ним частково виконані вимоги із усунення виявлених порушень. Проте, факт виконання/невиконання суб`єктом господарювання порушень, встановлених зокрема, в акті за результатами проведення попереднього заходу (перевірки) органом державного нагляду (контролю), шляхом винесення припису, може бути встановлено лише за результатами проведення таким органом позапланових заходів (перевірки). Покликання скаржника в апеляційній скарзі на лист від 10 червня 2022 року до відповідача про проведення позапланової перевірки щодо фіксації усунення порушень вимог протипожежної безпеки та Акт приймання виконаних робіт за квітень 2022 року не можуть братись судом до уваги, оскільки належним доказом усунення зафіксованих в акті перевірки порушень є результати повторної перевірки, однак такого матеріали справи не містять. Крім того, відповідач у разі усунення недоліків в повному обсязі, виявлених органом перевірки, які створюють загрозу життю та здоров`ю людей, не позбавлений можливостей звернутись до суду першої інстанції із заявою про скасування заходів реагування щодо державного нагляду (контролю), застосованих судом за результатом розгляду адміністративної справи. Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, яка викладена в постановах від 10 вересня 2020 року у справі № 620/1857/19 та від 29 жовтня 2020 року у справі № 520/11608/19. Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що саме контролюючий орган наділений дискреційними повноваженнями щодо встановлення наявності або відсутності порушень у сфері техногенної та пожежної безпеки, та лише цей орган здійснює прогнозування імовірності виникнення надзвичайних ситуацій, визначає показники ризику. Під час апеляційного розгляду справи відповідачем не надано актів, складених за результатами проведення планових (позапланових) заходів державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, згідно яких всі вищевказані порушення є усунутими. Колегія суддів зазначає, що несунення виявлених в Акті перевірки № 99 від 08 лютого 2022 року порушень: 1) необладнання приміщення системами протипожежного захисту відповідно до ДБН В.2.5-56:2014 «Системи протипожежного захисту», а саме: системою пожежної сигналізації, системою оповіщення про пожежу та управління евакуацією людей, системами централізованого пожежного спостерігання; 2) необроблення дерев`яних елементів горищних покриттів (крокви, лати) засобами вогнезахисту, які забезпечують І групу вогнезахисної ефективності; 3) не забезпеченння сходових кліток, коридорів, проходів та інших шляхи евакуації евакуаційним освітленням відповідно до вимог, у разі виникнення пожежі, може створити умови, що призведуть до загибелі людей або ж нанесенню шкоди їх здоров`ю. У свою чергу, наявність цих порушень підтверджується матеріалами справи. Також, колегія суддів звертає увагу на те, що застосування заходів реагування у вигляді зупинення експлуатації будівлі середньої загальноосвітньої школи № 30 м. Львова, є тимчасовим заходом, який направлений на попередження настання негативних наслідків, викликаних наявністю на об`єкті порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, які створюють загрозу життю та здоров`ю людей. При цьому, поняття «загроза життю та/або здоров`ю людини» є оціночним поняттям, яке лежить у сфері захисту населення, територій, навколишнього природного середовища та майна, функція контролю (нагляду) за чим, зокрема, покладена на позивача, посадові особи якого володіють спеціальними знаннями у цій сфері. Згідно із ст. 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що право кожного на життя охороняється законом. Цей припис зобов`язує державу вживати належних заходів для захисту життя осіб, які знаходиться під її юрисдикцією. Слід зазначити, що це зобов`язання повинно тлумачитися як таке, що застосовується в контексті будь-якої діяльності, публічної чи ні, в якій право на життя може бути поставлене під сумнів. Недодержання суб`єктами господарювання вимог у сфері техногенної та пожежної безпеки призводить до невиправданого ризику виникнення надзвичайних ситуацій та, відповідно, ризику завдання шкоди життю і здоров`ю населення. Також колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що враховуючи характер порушень, виявлених під час проведення перевірки відповідача, які станом на час розгляду цієї справи в суді не усунуті, вони можуть призвести до займання і розповсюдження вогню та безумовно пов`язанні з ризиком настання реальної загрози життю та здоров`ю людей від пожежі. Вказані порушення не є формальними, а стосуються виключно відсутності у відповідача необхідної системи заходів для уникнення виникнення пожежі, її гасіння та швидкого реагування у разі її виникнення. Покликання скаржника на лист в.о. директора Середньої загальноосвітньої школи № 30 від 31 травня 2022 року № 92 до начальника відділу освіти Шевченківського та Залізничного району УО ДГП ЛМР щодо виділення фінансування на проведення заходів щодо усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної і пожежної безпеки, не можуть вважатись поважною причиною неусунення виявлених порушень протипожежної безпеки. Крім того, в апеляційній скарзі скаржник вказує, що всі наявні кошти, крім захищених статей видатків, перераховуються в першу чергу на потреби оборони та заробітну плату, в тому на період воєнного стану в Україні не має належного фінансування для виконання зазначених в позові протипожежних заходів. Відповідно до наказів Управління освіти Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради 91р від 23 лютого 2022 року, № 93р від 24 лютого 2022 року в приміщеннях будівлі Середньої загальноосвітньої школи № 30 розгорнутий пункт евакуації населення, де проживають біженці з інших областей України (копії наказів містяться в матеріалах справи). Від початку війни в приміщеннях Відповідача постійно чи тимчасово проживає велика кількість біженців. Загальна кількість людей, яку може вмістити приміщення Середньої загальноосвітньої школи № 30 м. Львова, складає 900 чоловік. Разом з тим, оскільки на час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанції не надано доказів, які б підтверджували повне усунення відповідачем порушень, які створюють загрозу життю та здоров`ю людей, а ті порушення, які залишались, продовжують створювати загрозу життю та здоров`ю людей, призводять до невиправданого ризику виникнення надзвичайних ситуацій та, відповідно, ризику завдання шкоди життю і здоров`ю людей, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність передбачених законом підстав для застосування до відповідача заходів реагування у виді зупинення експлуатації будівлі Середньої загальноосвітньої школи № 30 до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки, окрім виконання робіт, пов`язаних із усуненням порушень вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки. На переконання суду апеляційної інстанції, порушення протипожежної безпеки, які залишились неусунутими, сприяють виникненню загрози життю та здоров`ю людей, а особливо дітей, що знаходяться в цьому закладі. При цьому, суд апеляційної інстанції зауважує, що застосування заходу реагування не є юридичною відповідальністю, а необхідним оперативним та превентивним заходом, мета якого усунути існування загрози життю та здоров`ю людей. В свою чергу, скаржник не позбавлений права відновити експлуатацію відповідних будівель після повідомлення позивача, як органу державного нагляду (контролю), який ініціював призупинення, про усунення ним усіх встановлених судом порушень. Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін. Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Середньої загальноосвітньої школи № 30 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 травня 2022 року у справі № 380/16596/21 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя О. Б. Заверуха судді В. В. Ніколін М. А. Пліш Повне судове рішення складено 12 жовтня 2022 року.