Ухвала КЦС ВС № 509/4341/16-ц

Ухвала Іменем України 30 вересня 2022 року м. Київ справа № 509/4341/16-ц провадження № 61-9296ск22 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 08 вересня 2022 року у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд постанови Апеляційного суду Одеської області від 15 березня 2018 року за нововиявленими обставинами у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на частину земельної ділянки, ВСТАНОВИВ: У листопаді 2016 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання права власності на частину земельної ділянки. Позовні вимоги мотивувала тим, що рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 13 жовтня 2015 року, що набрало законної сили, скасовано реєстраційний запис: реєстраційний номер майна: 21547051, номер запису: 553 в книзі: 4 про реєстрацію права власності ОСОБА_3 на житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , внесений до реєстру прав власності на нерухоме майно від 16 грудня 2008 року. Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Питання щодо земельної ділянки для обслуговування будинку вирішено не було. Земельна ділянка, на якій знаходиться будинок є власністю ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 08 липня 2003 року, а вони є власниками спільної часткової власності на будинок, а тому в силу частини першої статті 377 ЦК України та частини четвертої статті 120 ЗК України до неї переходить право власності на 1/2 частину земельної ділянки для обслуговування житлового будинку та господарських споруд. Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 25 січня 2017 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що позов пред`явлено не до тієї особи за відсутністю правовстановлюючих документів. Постановою Апеляційного суду Одеської області від 15 березня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 25 січня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги задоволено. Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частини земельної ділянки для обслуговування житлового будинку та господарських будівель загальною площею 0,10 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесений судовий збір в розмірі 1 157,52 грн. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 29 березня 2019 року частково задоволена заява ОСОБА_2 про виправлення описок та судове рішення доповнено посиланням на кадастровий номер земельної ділянки. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що районний суд помилково дійшов до висновку, що позов пред`явлено не до тієї особи за відсутністю правовстановлюючих документів, оскільки спірна земельна ділянка за правилами реституції повернулась у власність відповідача, на якій побудовано домоволодіння, яке належить сторонам на праві власності в рівних частках. Постановою Верховного Суду від 11 лютого 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Постанову Апеляційного суду Одеської області від 15 березня 2018 року залишено без змін. Поновлено виконання постанови Апеляційного суду Одеської області від 15 березня 2018 року. Верховний Суд погодився з висновком суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог, оскільки спірна ділянка за правилами реституції повернулась у власність відповідача, на якій побудовано домоволодіння та який їм належить на праві власності в рівних частках, а тому позивач має право на отримання у володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної їй частки у домоволодінні. У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського апеляційного суду з заявою про перегляд постанови Апеляційного суду Одеської області від 15 березня 2018 року за нововиявленими обставинами. Зазначав, що рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 23 квітня 2018 року позов задоволено. Визнано незаконним та скасовано акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, а саме житлового будинку, господарських будівель та споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Визнано незаконним та скасовано розпорядження Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області від 20 грудня 2007 року № 1730 в частині затвердження акта державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, а саме житлового будинку, господарських будівель та споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Зобов`язано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_4 та ОСОБА_5 земельною ділянкою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом приведення у відповідність до державних будівельних норм і правил нерухомого майна у вигляді житлового будинку, господарських будівель і споруд на суміжній земельній ділянці, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Вирішив питання про розподіл судових витрат. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що прийняттям спірного об`єкту в експлуатацію була створена суспільна небезпека, яка полягає не у недотриманні встановленого порядку, а у небезпеці, яка може мати місце в результаті будівництва, здійсненого порушенням вимог протипожежної безпеки, відсутності контролю за безпечністю побудованого об`єкта містобудування з початку його використання. Оскаржуваний акт складений неналежним складом державної приймальної комісії та з грубим порушенням діючого законодавства, тому і розпорядження голови Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області від 20 грудня 2007 року № 1730 в частині затвердження зазначеного акта є неправомірним та підлягає скасуванню. Постановою Одеського апеляційного суду від 11 березня 2020 року апеляційну скаргу адвоката Кешкентія Д. В., діючого в інтересах ОСОБА_2 , залишено без задоволення, а рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 23 квітня 2018 року залишено без змін. Апеляційний суд мотивував постанову тим, що суд першої інстанції у повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини у справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу. Рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Зазначені обставини дали право йому для звернення до Овідіопольського районного суду Одеської області з заявою про перегляд рішення суду від 13 жовтня 2015 року в частині визнання права власності на частину житлового будинку за ОСОБА_2 за нововиявленими обставинами. Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 08 жовтня 2018 року рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 13 жовтня 2015 року в частині вирішення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на 1/2 частину будинку за адресою: АДРЕСА_1 , скасовано за нововиявленими обставинами, у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на 1/2 частину будинку відмовлено. На дату подання заяви про перегляд судового рішення Апеляційного суду Одеської області апеляційний розгляд справи не був завершений. Заявник вважав, що скасування рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 13 жовтня 2015 року за нововиявленими обставинами та судове рішення від 23 квітня 2018 року яким визнано незаконним та скасовано акт державної приймальної комісії про прийняття спірного будинку в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта відповідно до вимог статті 423 ЦПК України є істотними обставинами, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звернулась з заявою, на час розгляду справи. Про наявність цих обставин він дізнався у жовтні 2018 року. Одеський апеляційний суд постановою від 08 вересня 2022 року відмовив ОСОБА_1 в задоволенні заяви про перегляд постанови Апеляційного суду Одеської області від 15 березня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на частину земельної ділянки та залишив відповідне судове рішення в силі. У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою. Посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, особа, яка подала касаційну скаргу, просить скасувати судове рішення та передати справу для продовження розгляду до апеляційного суду в іншому складі суддів. У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав. Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Частиною четвертої статті 394 ЦПК України передбачено, що у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Відповідно до частин третьої, четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Згідно зі статтею 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Однією з підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи. Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом. При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову. З аналізу норм чинного законодавства вбачається, що під нововиявленими обставинами розуміються обставини, які об`єктивно існували на момент вирішення справи, але не були відомі і не могли бути відомі на той час суду та особі, яка звертається із заявою про перегляд рішення, на час розгляду справи. Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність певних умов, а саме: 1) їх існування на час розгляду справи; 2) те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справ; 3) те, що такі обставини є істотними для розгляду справи та вирішення спору, тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте. Особа, яка звертається із заявою про скасування судового рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також що цей доказ є вирішальним у справі. Така процедура сама по собі не суперечить принципові юридичної визначеності в тій мірі, в якій вона використовується для виправлення помилок правосуддя. Необхідно відзначити, що у з`ясуванні наявності підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами має значення факт та момент встановлення відповідних обставин заявником та характер цих обставин як доказів у справі. У цьому випадку визначальним є істотність для справи обставин, які підтверджуються певними доказами і на які посилається заявник як на нововиявлені та з`ясування того, чи були або могли бути ці обставини відомими заявникові на момент вирішення спору. Частина четверта статті 423 ЦПК України передбачає, що не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи, докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом. Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин. Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктами 1, 2 частини другої статті 423 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі. Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини. Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами. Обставини, які виникли чи змінилися тільки після ухвалення судового рішення і не пов`язані з вимогою в цій справі, а тому не могли бути враховані судом при ухваленні судового рішення, є новими обставинами і можуть бути підставою для пред`явлення нової вимоги. Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами. Апеляційним судом встановлено, що постановою Одеського апеляційного суду від 10 серпня 2021 року рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 08 жовтня 2018 року скасовано та направлено справу за заявою ОСОБА_1 про перегляд судового рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 13 жовтня 2015 року за нововиявленими обставинами у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Овідіопольського районного управління юстиції в Одеській області та ОСОБА_3 про визнання нечинним запису про реєстрацію права власності та визнання права власності на нерухоме майно, за позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_6 до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про визнання права власності на нерухоме майно та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , Овідіопольське районне управління юстиції в Одеській області та Публічне акціонерне товариство «Креді Агріколь Банк», про поділ майна для продовження розгляду до суду першої інстанції, а саме до Овідіопольського районного суду Одеської області, до повноважень якого у цій справі віднесено вирішення питання про розгляд заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами по суті. Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 29 серпня 2022 року провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами зупинено, до набрання сили рішення суду у кримінальній справі № 509/6971/16-к за обвинуваченням ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за частиною четвертою статті 358 та частиною четвертою статті 190 КК України. За таких обставин, рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 08 жовтня 2018 року не може бути нововиявленою обставиною оскільки воно скасовано постановою Одеського апеляційного суду від 10 серпня 2021 року та судом першої інстанції заява не розглянута. Посилання на постанову Верховного Суду від 04 травня 2022 року у справі № 509/3714/15-ц, яким рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 23 квітня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 11 березня 2020 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнання незаконним та скасування акта про прийняття в експлуатацію, скасовано та прийнято в цій частині нову постанову про відмову в їх задоволенні з наведених у цій постанові підстав, а в решті залишено без змін, є безпідставними, оскільки постанова прийнята вже після прийняття постанови Апеляційного суду Одеської області від 15 березня 2018 року. Отже, відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд постанови Апеляційного суду Одеської області від 15 березня 2018 року за нововиявленими обставинами, апеляційний суд, правильно виходив з того, що наведені заявником підстави та обставини, не є нововиявленими у розумінні статті 423 ЦПК України та не можуть бути підставою для скасування судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами. Доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції згідно зі статтею 400 ЦПК України. Зі змісту касаційної скарги, судового рішення, що оскаржене,та доданих до касаційної скарги матеріалів убачається, що скарга є необґрунтованою, правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Керуючись частиною першою статті 389, частиною другою та четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 08 вересня 2022 року у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд постанови Апеляційного суду Одеської області від 15 березня 2018 року за нововиявленими обставинами у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на частину земельної ділянки. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: С. Ю. Мартєв В. В. Сердюк І. М. Фаловська