Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 440/16798/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 жовтня 2022 р. Справа № 440/16798/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Русанової В.Б., Суддів: Перцової Т.С. , Жигилія С.П. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.01.2022, (головуючий суддя І інстанції: К.І. Клочко) по справі № 440/16798/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови визначення стажу судді 41 рік 9 місяців і 2 дні та перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 ; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області визначити стаж судді у відставці ОСОБА_1 41 рік 9 місяців і 2 дні з виплатою щомісячного довічного грошового утримання, як судді у відставці 90 відсотків щомісячної суддівської винагороди працюючого судді з 02 жовтня 2021 року; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області провести ОСОБА_1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи із стажу судді 41 рік 9 місяців і 2 дні в розмірі 90 відсотків місячної суддівської винагороди працюючого судді з 02 жовтня 2021 року з урахуванням проведених виплат. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 06.01.2022 позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови у перерахунку щомісячного грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді з урахуванням стажу роботи ОСОБА_1 , який дає йому право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці 41 рік 09 місяців 01 день. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді, який дає право на отримання довічного грошового утримання судді у відставці: 2 роки 9 місяців 12 днів - період проходження військової служби, 1 рік 10 місяців - половину строку навчання за денною формою навчання на юридичному факультеті вищого навчального закладу та 1 рік 6 місяців 12 днів - період роботи на посаді прокурора відділу прокуратури Полтавської області. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням стажу, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, 41 рік 09 місяців 01 день, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 02.10.2021. В решті позовних вимог відмовлено. Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі - відповідач), не погодившись із судовим рішенням, подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправомірного висновку, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування вимог зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що позивачем до пенсійного органу подано заяву про перерахунок пенсії довільної форми, а не відповідного зразка передбаченого чинним законодавством. Вказує, що рішення про відмову в перерахунку пенсії відповідачем не виносилось. Також зазначає, що чинним Законом України "Про судоустрій і статус суддів" не передбачено 90 % грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, а тому визначений відповідачем розмір щомісячного довічного грошового утримання позивача є правомірним. Крім того, вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо обов`язку пенсійного органу зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи 2 роки 9 місяців 12 днів - період проходження військової служби, 1 рік 10 місяців - половину строку навчання за денною формою навчання на юридичному факультеті вищого навчального закладу та 1 рік 6 місяців 12 днів - період роботи на посаді прокурора відділу прокуратури Полтавської області, оскільки статтею 137 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» встановлений виключний перелік посад які зараховуються до стажу роботи на посаді судді, серед яких зазначені посади відсутні. ОСОБА_1 відзив на апеляційну скаргу не подано. Відповідно до ч. 1 ст. 308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, апеляційну скаргу, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено апеляційним судом, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фону України в Полтавській області, де отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці. ОСОБА_1 в період з 13.11.1963 по 25.08.1966 проходив військову службу, з 01.09.1969 по 30.06.1973 навчався за денною формою у Харківському юридичному інституті (половина строку навчання складає 1 рік 10 місяців), з 01.08.1973 по 24.08.1973 працював на службі в органах УВД Полтавського облвиконкома, з 27.08.1973 по 16.09.1973 працював на посаді старшого консультанта по судовій роботі відділу юстиції, з 17.09.1973 до 12.04.1982 обраний на посаду народного судді Лохвицького району, з 12.04.1982 по 15.12.1994 обраний членом Полтавського обласного суду, з 10.01.1995 по 22.07.1996 працював на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів спеціальними підрозділами по боротьбі з організованою злочинністю слідчого управління прокуратури Полтавської області. З 01.08.1996 по 05.05.2009 суддя апеляційного суду Полтавської області , що підтверджується записами трудової книжки (а.с. 9-14). Постановою Верховної Ради України від 16.04.2009 у зв`язку з поданням заяви про відставку ОСОБА_1 звільнено з посади судді Апеляційного суду Полтавської області у відставку. З травня 2009 року ОСОБА_1 отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90 % від суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів", з урахуванням стажу роботи позивача на посаді судді 35 років 07 місяців 07 днів. 25.02.2020 вих. № 01-46/42/2020 Ліквідаційною комісією Апеляційного суду Полтавської області видано ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до норм Закону України від 02.06.2016 за № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" та Рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 за № 2-р/2020 (а.с. 42). 25.02.2020 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Полтавській області із заявою про здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі зазначеної довідки (а.с. 104, 105). Рішенням відділу з питань перерахунків пенсій №18 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №103 від 04.03.2020 позивачу відмовлено в перерахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання з урахуванням показників довідки від 25.02.2020 (а.с. 10-11). Позивач оскаржив дії відповідача в судовому порядку. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 31.08.2020 у справі № 440/3464/20 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання рішення неправомірним та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 04.03.2020 №103. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 у розмірі 90% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, на підставі довідки про суддівську винагороду від 25.02.2020 №01-46/42/2020, виданої Апеляційним судом Полтавської області, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 08.04.2021 рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 31.08.2020 у справі № 440/3464/20 скасовано в частині зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 у розмірі 90% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, на підставі довідки про суддівську винагороду від 25.02.2020 №01-46/42/2020, виданої Апеляційним судом Полтавської області, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020. Прийято в цій частині нове рішення, яким зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 у розмірі 80% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, на підставі довідки про суддівську винагороду від 25.02.2020 №01-46/42/2020, виданої Апеляційним судом Полтавської області, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020. В іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2020 року - залишити без змін. На підставі постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 08.04.2021 у справі № 440/3464/20 органом Пенсійного фонду України здійснено перерахунок пенсії позивача у розмірі 80 % грошового утримання судді, з урахування суддівського стажу - 35 років 7 місяців 7 днів. До стажу роботи ОСОБА_1 пенсійним органом не включено період проходження військової служби, половину строку навчання на денній формі вищого навчального закладу, а також період роботи на посаді прокурора відділу прокуратури Полтавської області. Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся з цим позовом до суду. Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що на підставі законодавства, чинного на час призначення позивача на посаду судді, період проходження військової служби, половина строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі, періоди роботи на посаді прокурора підлягали зарахуванню до стажу роботи, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Надаючи оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Статтею 64 Конституції України передбачено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Частиною першою статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України. Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 11.10.2005 № 8-рп/2005 зазначив, що право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов`язків судді. Надання судді за рахунок держави матеріального і соціального захисту є гарантією забезпечення його незалежності. Разом з тим, будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя. У Рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 № 3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Конституційний Суд України також висловлював аналогічні позиції у відношенні гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення у рішеннях від 24.06.1999 № 6-рп/99 (справа про фінансування судів), від 20.03.2002 № 5-рп/2002 (справа щодо пільг, компенсацій та гарантій), від 01.12.2004 № 19-рп/2004 (справа про незалежність суддів як складову їхнього статусу), від 11.10.2005 № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії та щомісячного довічного грошового утримання), від 18.06.2007 № 4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів). З огляду на викладене, конституційний статус судді зумовлює обов`язок держави гарантувати достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці - щомісячне довічне грошове утримання. Статус судді та його елементи, зокрема, матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а виступає засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 09.11.2018 у справах №713/1064/17, № 686/24597/16-а, № 686/1938/17, № 766/7021/17, №686/24597/16-а, від 11.12.2018 у справі №522/5168/17, від 22.10.2020 у справі №420/1234/19. Колегія суддів зауважує, що Конституція України у частині другій статті 19 закріплює правило, згідно з яким органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів. Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними та незаконними і відповідно - підставою для притягнення таких суб`єктів до відповідальності. Згідно з пунктом 4 частини шостої статті 126 Конституції України підставою для звільнення судді є, зокрема, подання заяви про відставку. Як встановлено судом першої та апеляційної інстанції, постановою Верховної Ради України від 16.04.2009 ОСОБА_1 звільнено з посади судді Апеляційного суду Полтавської області у зв`язку з поданням заяви про відставку. На момент призначення позивачу щомісячного довічного грошового утримання діяв Закон України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року №2862-XII (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). З 30 липня 2010 року набув чинності 3акон України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VI від 7 липня 2010 року. Пунктом 11 Розділу XII «Прикінцеві положення» 3акону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року №2453-VI пepeдбaчeнo, що судді, пpизнaчeнi чи oбpaнi на посаду до набрання чинності цим 3аконом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим 3аконом. 3аконом України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12 лютого 2015 року №192-VIII, який набрав чинності 25 березня 2015 року, 3акон України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року №2453-VI викладено у новій редакції. 3 30 вересня 2016 року набув чинності 3акон України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII). Відповідно до ч. 2 ст. 137 Закону №1402-VІІІ до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді. Згідно з пунктом 34 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VІІ судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання). Системний аналіз вказаної норми в її взаємозв`язку з абзацом четвертим пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII дає підстави для висновку, що з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зв`язку з прийняттям Закону України «Про Вищий антикорупційний суд», яким внесено зміни до статті 137 Закону №1402-VІІІ, суддям додатково до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді. Згідно з пунктом 25 Розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу. Згідно з пунктом 11 розділу ХІІІ «Перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 №2453-VI (далі також - Закон №2453-VI, в редакції, чинній до 28.03.2015) судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом. Відповідно до частини четвертої статті 43 Закону України «Про статус суддів» № 2862-ХІІ (далі - Закон № 2862-ХІІ) до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років. Відповідно до пункту 1 Указу Президента України за №584/95 від 10.07.1995 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» (в редакції, чинній на момент призначення позивача на посаду судді) до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби. На час набрання чинності Законом № 2453-VI (30 липня 2010 року) діяла постанова Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів». Згідно з пунктом 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року №865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби. Колегія суддів зазначає, що оскільки стаж роботи позивача на посаді судді становить більше ніж 34 роки (при достатніх 10), суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що до стажу роботи, який дає судді право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, враховується також строкова військова служба та половина строку навчання у Харківському юридичному інституті. Вказаний висновок узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 28.11.2019 у справі №342/119/17, від 31.03.2021 у справі № 235/7316/16-а, від 14.05.2021 у справі № 592/3354/17. Абзацом 4 пункту 34 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України №1402-VIII від 02 червня 2016 року "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання). Пунктом 11 Перехідних положень Закону № 2453-VI, в редакції чинній до 28 березня 2015 року, визначено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом. До набрання чинності Законом №2453-VI зазначені правовідносини регулювались Законом України від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ "Про статус суддів" (далі - Закон № 2862-ХІІ). Отже, при обчисленні стажу роботи на посаді судді підлягають застосуванню норми законодавства, які були чинними на день призначення (обрання) відповідного судді. На час призначення позивача на посаду народного судді Лохвицького району 17.09.1973 діяв Закон Української РСР від 30.06.1960 «Про судоустрій Української РСР», однак вказаний Закон не передбачав права судді на відставку та відповідно не регламентував питання обчислення стажу, який дає право на відставку. У подальшому, під час роботи позивача на посаді судді набрав чинності Закон № 2862-ХІІ Частиною 4 статті 42 Закону № 2862-ХІІ передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років. На час роботи позивача в органах прокуратури діяв Закон України "Про прокуратуру" від 05.11.1991р. №1789-ХІІ, відповідно до статті 56, в редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про прокуратуру" від 26.11.1993р. №3662-XII, під поняттям "прокурор" у статті 8, частині четвертій статті 9, частинах першій, другій, третій статті 12, частині першій статті 20, статтях 34, 35, 36, 44, 45, частинах першій, четвертій і шостій статті 46, частині першій статті 461, частині першій статті 47, статтях 48, 49, 50, 501, частині п`ятій статті 52 і статті 55 цього Закону слід розуміти: Генеральний прокурор України та його заступники, підпорядковані прокурори та їх заступники, старші помічники і помічники прокурора, начальники управлінь і відділів, їх заступники, старші прокурори і прокурори управлінь і відділів, які діють у межах своєї компетенції. Таким чином стаж роботи на посаді прокурора відділу прокуратури Полтавської області має бути зарахований при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді. Колегія суддів також зауважує, що стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання, є єдиним, обраховується та встановлюється (з`ясовується) Вищою радою правосуддя при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується, як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру. Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 06.03.2018 року у справі № 308/6953/17 та від 30.01.2020 у справі №592/3694/17, від 20.04.2021 у справі № 344/5707/19. Крім того, Верховний Суд у постанові від 09 листопада 2018 року у справі № 559/443/18 зазначив, що неправомірним є позбавлення особи, зокрема, судді, набутого статусу (наприклад, статусу особи, яка має стаж роботи на посаді судді у конкретному кількісному вимірі), оскільки це не узгоджується з принципом правової визначеності. При цьому, дозволяється, виключно шляхом прийняття закону, змінити механізм використання такого статусу у формі зменшення розміру фінансових виплат або пільг, а також позбавлення особи права на перерахунок певних соціальних виплат тощо. Таким чином, не включення до відповідного стажу роботи на посаді судді, за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, періоду проходження військової служби, половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах та періоду роботи на посаді прокурора, і врахування відповідачем для встановлення (визначення) розміру щомісячного довічного грошового утримання лише періоду роботи на посаді судді, є неправомірним. З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що до стажу роботи позивача на посаді судді має бути зараховано період проходження військової служби, половину строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі, роботу на посаді прокурора, що в свою чергу, дає йому право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді. Доводи апелянта про те, що врахування до стажу роботи судді, який дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання періоду проходження військової служби, половини строку навчання та роботу на посаді прокурора у чинній на момент відставки позивача редакції Закону України "Про судоустрій і статус суддів" не передбачено, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки, таке врахування прямо передбачено положеннями абз. 2 ч. 4 ст. 43 Закону України «Про статус суддів» та необхідність його здійснення випливає із змісту абз. 4 п. 34 Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Колегія суддів вважає безпідставними доводи відповідача про протиправність вимог позивача щодо виплати щомісячного довічного грошового утримання, як судді у відставці 90 відсотків щомісячної суддівської винагороди працюючого судді, адже судом першої інстанції в задоволенні позовних вимог в цій частині відмовлено. Доводи відповідача в апеляційній скарзі щодо звернення ОСОБА_1 до пенсійного органу із заявою довільної форми суд апеляційної інстанції вважає такими, що не спростовують висновків суду, крім того вказані обставини не позбавляють пенсійний орган розглянути заяву та надати відповідь за змістом заяви, яка є очевидною та зрозумілою. Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається. Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області - залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.01.2022 по справі № 440/16798/21 в частині задоволення позову - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя В.Б. Русанова Судді Т.С. Перцова С.П. Жигилій