Постанова Харківський апеляційний суд № 638/4163/22

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 638/4163/22 Головуючий 1 інстанції Цвірюк Д.В. Провадження № 33/818/1240/22 Суддя суду апеляційної інстанції Курило О.М. Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 жовтня 2022 року Харківський Апеляційний суд у складі: судді судової палати з розгляду кримінальних справ Курила О.М., при секретареві Ковері Р.М., з участю особи притягнутої до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , який взяв захист своїх інтересів на себе, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Валках, справу за апеляційною скаргою правопорушника на постанову Дзержинського районного суду м.Харкова від 31 серпня 2022 року, - ВСТАНОВИВ: Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Постановою Дзержинського районного суду м.Харкова від 31 серпня 2022 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі 1000 (тисяча) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що дорівнює 17000 грн. (сімнадцять тисяч гривень) 00 коп. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в сумі 496 грн. 20 коп. на користь держави. З постанови Дзержинського районного суду м.Харкова від 31.08.2022 року вбачається, що 13 липня 2022 року об 11 год. 21 хв. ОСОБА_1 у м.Харкові по вул.Сумгаїтська, 14, керував транспортним засобом Chevrolet Aveo, державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме порушення мови, порушення координації рухів, почервоніння очей. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в закладі охорони здоров`я відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу. На вказану постанову правопорушник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Дзержинського районного суду м.Харкова від 31.08.2022 року та прийняти нову постанову, якою закрити провадження у справі. Зазначає, що не згодний з постановою суду першої інстанції у зв`язку з невідповідністю висновків судді обставинам справи, а також через порушення ним норм матеріального і процесуального права. Вказує, що дійсно 13.07.2022 р. приблизно об 11 год. 00 хв. він знаходився на вул.Сумгаїтській поблизу буд.14 в м.Харкові, куди прибув для того, щоб забрати особисті речі з автомобіля Chevrolet Aveo, державний номерний знак НОМЕР_1 , яким користується та який знаходився там тривалий час у зв`язку з несправністю двигуна. В цей час до нього підійшли співробітники поліції з метою перевірки документів. Під час спілкування останні запитали чи має ОСОБА_1 із собою заборонені речі на що він відповів, що має при собі наркотичну речовину. Після цього була викликана слідчо-оперативна група та зазначену речовину ОСОБА_1 добровільно віддав співробітникам поліції в ході огляду місця події. Наголошує, що співробітниками поліції був складений протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП нібито за фактом його відмови від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що, зі слів поліцейських, є формальною процедурою під час вилучення наркотичних речовин, а своє посвідчення водія він зможе отримати під час розгляду справи в суді. Свій підпис в протоколі та інших документах обґрунтовує тим, що не обізнаний в правових тонкощах процедури вилучення наркотичних речовин, тому нічого не заперечував та підписав все, що було надано поліцейськими для підпису. Зазначає, що у суді першої інстанції справа була розглянута без його участі, при цьому жодних повісток або повідомлень про призначення справи до розгляду він не отримував. Позиції учасників судового апеляційного провадження. У судове засідання з`явився правопорушник, який підтримав свою апеляційну скаргу та просив її задовольнити. Основним аргументом правопорушника є те, що керування транспортним засобом він не здійснював. Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції. Згідно вимог ст.ст.245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні. Як вбачається з матеріалів справи, суд дотримався всіх вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винності ОСОБА_1 у порушенні п.2.5 Правил дорожнього руху України. Визнаючи ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суд першої інстанції послався на відомості, які містяться в протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №222992 від 13.07.2022 р., складеного у присутності двох свідків, взяв до уваги направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції та дані диску з відеозаписом. З відеозапису нагрудних камер працівників поліції вбачається, що працівниками патрульної поліції було запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння в закладі охорони здоров`я, на що останній відмовився у присутності двох свідків. Крім того, з даного відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 під час спілкування з працівниками патрульної поліції не повідомляв про те, що він не керував транспортним засобом. За таких обставин, відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об`єктивно зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення. Статтею 266 КУпАП визначений порядок проведення огляду на стан сп`яніння. Огляд особи, яка керувала транспортним засобом на стан наркотичного сп`яніння проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом на проведення огляду на стан наркотичного чи іншого сп`яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється. Відповідно до п.6 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандарт, лікарем закладу охорони здоров`я. Відповідно до п.7 цієї Інструкції, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до ст. 266 КУпАП. Відповідно до п.3 Розділу І цієї Інструкції, ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість. Згідно з вимогами п.1.3 ПДР України учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Поряд з цим, відповідно до ст.17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справах «Кобець проти України» від 14.02.2008 р., «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001 р., «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 р. неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій. У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту. Європейський суд з прав людини у практиці вищевказаних рішень зазначає, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам. Згідно з ч.2 ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником або прокурором протягом десяти днів з дня винесення постанови. Суд апеляційної інстанції, заслухавши правопорушника, дослідивши доводи апеляційної скарги та матеріали провадження, приходить до висновку, щопостанову Дзержинського районного суду м.Харкова від 31 серпня 2022 року потрібно залишити без змін, апеляційну скаргу необхіднозалишити без задоволення, виходячи з наступного. В своїй апеляційній скарзі правопорушник зазначає, що не керував транспортним засобом у стані наркотичного сп`яніння, хоча й не заперечує той факт, що взагалі вживає наркотичні засоби. Вказує, що в той день при ньому знаходились і були вилучені наркотичні засоби, відповідальність за зберігання яких вирішується на даний час за ст.309 КК України. Переглядом відеозапису встановлено, що ОСОБА_1 на вимогу працівників поліції пройти відповідне обстеження не повідомляв, що він не керував транспортним засобом, а навпаки декілька разів у присутності свідків перепитував у поліцейських та побоювався подальшої відповідальності саме за ч.1 ст.130 КУпАП, тобто як водій транспортного засобу. Більше того, ОСОБА_1 ніяких пояснень та заперечень не надав з приводу складання щодо нього протоколу саме за керування автомобілем у стані наркотичного сп`яніння і за відмову пройти медичне обстеження з цього ж приводу. ОСОБА_1 не зміг дати конкретної відповіді на запитання суду коли зламався його автомобіль та якою саме була несправність, ким і коли вона була усунута. Крім того, не пояснив суду чому він не звернув увагу поліцейських на те, що автомобіль несправний, двигун холодний, якщо дійсно це було саме так. Обставини керування правопорушником транспортним засобом підтверджується і рапортом інспектора Масло Р.О., дії якого ні правопорушником, ні його захисником не оскаржувалися. Таким чином версію ОСОБА_1 щодо обставин справи, викладених ним в тому, що він не керував транспортним засобом, суд сприймає як вигадану з метою уникнення відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП. З урахуванням зазначеного, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП і, враховуючи характер вчиненого правопорушення, призначив адміністративне стягнення в межах санкції вказаної статті. Адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік, застосоване до ОСОБА_1 є достатнім для його виправлення та попередження скоєння ним нових правопорушень і таким що відповідає характеру вчиненого правопорушення, меті адміністративного стягнення. Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п.2.5 Правил дорожнього руху України та правильно притягнуто за ч.1 ст.130 КУпАП до відповідальності і його посилання на невідповідність висновків судді обставинам справи є безпідставними, а тому, апеляційний суд вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає. Керуючись ст. ст. 1, 7, 25, 33, 38, 294, 295 КУпАП,-

ПОСТАНОВИВ: Постанову Дзержинського районного суду м.Харкова від 31.08.2022року по справі щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП, залишити без змін. Апеляційну скаргу правопорушника, залишити без задоволення. Оскарження даної постанови в касаційному порядку у відповідності до ст.294 КУпАП не передбачено. Суддя Харківського Апеляційного суду О.М.Курило