Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 240/41508/21

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/41508/21 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Капинос Оксана Валентинівна Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю. 10 жовтня 2022 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Сторчака В. Ю. суддів: Полотнянка Ю.П. Граб Л.С. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 31 травня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернулась до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області з наступними позовними вимогами: - визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо застосування при обчисленні пенсії середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески за 2014, 2015, 2016 роки; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" здійснити призначення, перерахунок та доплату пенсії з 24.06.2021 з урахуванням для обчислення пенсії середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески за 2018, 2019, 2020 роки; - визнати неправомірною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо невиплати грошової допомоги у розмірі 10-ти місячних пенсій; - зобов`язати відповідача провести їй виплату грошової допомоги у розмірі 10-ти місячних пенсій на день її призначення. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 31 травня 2022 року позов задоволено повністю. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Вважає, що подана позивачем заява є заявою про переведення з одного виду пенсії на інший, то пенсійним органом правомірно застосовано показник середньої заробітної плати, який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Крім того, оскільки позивачу було призначено пенсію за вислугу років, правових підстав для виплати одноразової допомоги згідно п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" немає. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу відповідача в якому вказав на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, а також на безпідставність доводів апеляційної скарги. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що позивачу була призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", що сторонами не заперечується. Проте, виплата пенсії не проводилася, оскільки позивач продовжила працювати. Зазначені обставини відповідачем не заперечуються. 24.06.2021 позивачу призначена пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Позивач звернулась до відповідача із заявою про перерахунок пенсії з урахуванням середньої заробітної плати за три роки, що передують призначенню пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а також просив виплатити грошову допомогу у розмірі 10 місячних пенсій. На заяву позивача відповідач надіслав лист, в якому зазначено, що з 15.08.2017 позивачу було призначено пенсії за вислугу років, яка в період роботі на посаді, що дає право на цей вид пенсії не виплачувалась, а з 24.06.2021 переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Оскільки подана позивачем заява є заявою про переведення з одного виду пенсії на інший, то пенсійним органом правомірно застосовано показник середньої заробітної плати, який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Крім того, оскільки позивачу було призначено пенсію за вислугу років, до переведення на пенсію за віком, правових підстав для виплати одноразової допомоги згідно п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" немає. Позивач, не погодившись із такими діями відповідача та вважаючи, звернулась до суду з даним позовом. Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог позивача. Щодо позовних вимог визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо застосування при обчисленні пенсії середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески за 2014, 2015, 2016 роки, суд відмітив, що в даному випадку має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення з одного виду пенсії на інший згідно ч. 3 ст. 45 Закону №1058-IV, а тому має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії - пенсії за віком. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно при призначенні позивачу пенсії за віком з 24.06.2021 застосував показник середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачені страхові внески та який враховано для обчислення пенсії, за 2014 - 2016 роки. Щодо позовних вимог про визнання неправомірною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо невиплати грошової допомоги у розмірі 10-ти місячних пенсій та зобов`язання відповідача провести їй виплату грошової допомоги у розмірі 10-ти місячних пенсій на день її призначення, суд вважає, що оскільки, позивач до призначення пенсії за віком не отримувала пенсію за вислугу років, вона набула права на виплату їй грошової допомоги згідно пункту 7-1 розділу "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Колегія суддів Сьомого апеляційного адміністративного суду, за результатом апеляційного розгляду справи, погоджується з висновками суду першої інстанції, та, даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, апеляційний суд враховує наступне. Положеннями ст. 9 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) встановлено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Відповідно до ст. 10 Закону №1058-ІV, особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону №1058-ІV, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. Згідно з ч. 3 ст. 45 Закону №1058-ІV, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви, на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Відтак, наведені приписи свідчать про те, що лише при переведенні з одного виду пенсії на інший можуть застосовуватись норми ч. 3 ст. 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" в частині застосування показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Судом встановлено, що позивачу була призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", що сторонами не заперечується. Проте, з 24.06.2021 позивачу виплачується пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". При цьому, варто врахувати, що за призначенням пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" позивач звернувся вперше. Позивачу було призначено пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, ніж ті, що визначені Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Велика Палата Верховного Суду у постановах від 16 червня 2020 року у справі №127/7522/17, від 18 серпня 2020 року у справі №263/6611/17 неодноразово висловлювала правову позицію щодо того, що у випадку, якщо особа, яка вже отримує пенсію за одним законом виявила бажання отримувати пенсію, право на яку визначене іншим законом, то має місце саме призначення пенсії, а не переведення з одного виду пенсії на інший згідно із частиною 3 статті 45 Закону №1058-IV, а тому має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії - пенсії за віком згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що в даному випадку має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення з одного виду пенсії на інший згідно ч. 3 ст. 45 Закону №1058-IV, а тому має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії - пенсії за віком. Наведене свідчить, що відповідач протиправно при призначенні позивачу пенсії за віком з 24.06.2021 застосував показник середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачені страхові внески та який враховано для обчислення пенсії, за 2014 - 2016 роки. На підстав викладеного, колегія суддів приходить до висновку щодо обгрунтованості вимог позивача про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області щодо застосування при призначенні пенсії за віком з 24.06.2021 згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" показника середньої заробітної плати по Україні за 2014-2016 роки та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області здійснити з 24.06.2021 перерахунок та виплату призначеної пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням для обчислення пенсії середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески за 2018, 2019, 2020 роки, з урахуванням виплачених сум. Щодо позовних вимог про визнання неправомірною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо невиплати грошової допомоги у розмірі 10-ти місячних пенсій та зобов`язання відповідача провести їй виплату грошової допомоги у розмірі 10-ти місячних пенсій на день її призначення, колегія суддів зважує на наступне. За приписами пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону №1058-ІV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів е-ж статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України. Умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-ІV, та механізм її виплати визначає Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1191 (далі - Порядок). Пунктом 5 Порядку встановлено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону №1058-ІV та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів е - ж статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію. За приписами пункту 6 Порядку для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно із статтями 27 і 28 Закону №1058-ІV, станом на день її призначення. Відповідно до пункту 7 Порядку, виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати. З аналізу наведених норм вбачається, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з досягненням нею пенсійного віку, наявністю у неї необхідного страхового стажу, вихід на пенсію саме з посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е - ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-ІV будь-якого іншого виду пенсії. Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на те, що оскільки позивачу раніше призначалася та виплачувалась пенсія за вислугу років на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення", то під час призначення пенсії за віком у неї відсутнє право на отримання грошової допомоги, яка передбачена пунктом 7-1 розділу XV Закону №1058-ІV. З даного приводу правову позицію щодо права особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій висловив Верховний Суд у справі №234/13835/17 від 13.03.2018, в якій зазначив, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з наявністю у неї необхідного спеціального стажу (від 25 до 30 років) роботи на певних, визначених законодавством, посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної або комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-ІV будь-якого іншого виду пенсії. Аналогічна правова позиція також викладена Верховним Судом у постановах від 02.03.2020 по справі №175/4086/16-а, від 28.04.2020 по справі №678/941/17, від 12.03.2019 по справі №127/9277/17. Відповідно до ст.1 Закону №1058-ІV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом. Тобто пенсія, це перш за все виплата, яку повинна отримати застрахована особа. В той же час, з 15.08.2017 позивачу була призначена пенсія за вислугу років, яка в період роботі на посаді, що дає право на цей вид пенсії не виплачувалась, а з 24.06.2021 переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Тобто, позивач скориставшись у 2017 році своїм правом на призначення пенсії за вислугу років не реалізувала його у повній мірі, а саме не отримувала пенсію, яка повинна виплачуватися кожного місяця. Таким чином, оскільки, позивач до призначення пенсії за віком не отримувала пенсію за вислугу років, вона набула права на виплату їй грошової допомоги згідно пункту 7-1 розділу "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Враховуючи встановлені вище обставини, наявні підстави зобов`язати відповідача провести їй виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню у розмірі десяти місячних пенсій, відповідно до п.7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" станом на день призначення пенсії за віком, оскільки така бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо невиплати грошової допомоги у розмірі 10-ти місячних пенсій є протиправною. Таким чином, враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. При вирішенні даного публічно-правового спору, суд правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку і, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Зазначеним вимогам закону рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 31 травня 2022 року, відповідає. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Апеляційний суд вважає, що Житомирський окружний адміністративний суд не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін. Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 31 травня 2022 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Сторчак В. Ю. Судді Полотнянко Ю.П. Граб Л.С.