Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 753/5537/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 753/5537/21 Суддя (судді) першої інстанції: Трусова Т.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 жовтня 2022 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді - Лічевецького І.О., суддів - Мельничука В.П., Оксененка О.М., при секретарі - Рейтаровській О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на додаткове рішення Дарницького районного суду міста Києва від 24 січня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції міста Києва, третя особа: Департамент патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, ВСТАНОВИВ ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила скасувати постанову інспектора управління патрульної поліції м. Києва старшого лейтенанта поліції 1 батальйону 1 рота Устимовича Дениса Анатолійовича від 05.03.2021 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, за ознаками ч. 6 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 29 листопада 2021 року позов задоволено. 07.12.2021 року на адресу Дарницького районного суду міста Києва надійшла заява представника позивача - адвоката Олексієнка М.М. про ухвалення додаткового судового рішення по справі, шляхом вирішення питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн. Додатковим рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 24 січня 2022 року стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції м. Києва на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 3 000 гривень. Не погоджуючись із додатковим рішення суду Департамент патрульної поліції подав апеляційну скаргу, у якій останній просить скасувати вказане судове рішення. Апелянт зазначив, що не погоджується із висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення з відповідача судових витрат в розмірі 3 000 гривень, оскільки вважає, що дана справа є справою незначної складності, На переконання апелянта, розмір визначених позивачем судових витрат не відповідає складності справи та обсягу робіт, зазначає, що по цій категорії справ існує стала судова практика, а тому написання позовної заяви не потребувало додаткових зусиль. Ухвалою колегії Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2022 року відкрито провадження за апеляційною скаргою скаргу Департаменту патрульної поліції, встановлено строк до 05.10.2022 року для подання відзиву на апеляційну скаргу. Іншою ухвалою від 26.09.2022 року призначено справу до апеляційного розгляду у відкритому судового засіданні на 06 жовтня 2022 року. Від ОСОБА_1 та інспектора роти №1 батальйону №1 УПП у м. Києві ДПП лейтенанта поліції Устимовича Д.А. відзиву на апеляційну скаргу не надходило, що не перешкоджає розгляду справи за наявними у ній матеріалами. Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов наступного. Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до частини сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). За приписами статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Частиною дев`ятою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. Як вбачається із матеріалів справи, на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу було надано: - договір № 13/03/21-122 про надання правової допомоги від 13.03.2021 року; - додаткову угодою № 1 до договору від 13.03.2021 року; - акт виконаних робіт від 03.12.2021 року; - ордер серії КС № 880658; - копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю; - банківські квитанції від 15.05.2021 року на суму 4 000 грн., та від 04.11.2021 року на суму 2 000 грн. Колегія суддів зазначає, що такі документи є достатніми для підтвердження понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу та у своїй сукупності підтверджуються їхній розмір. Вирішуючи питання про розмір судових витрат, які підлягають стягненню з відповідача, суд першої інстанції зазначив, що даний позов подано без додержання вимог, викладених у статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України та до неналежного відповідача, що свідчить про неправильні дії представника позивача. Враховуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов висновку, що за встановлених обставин справи справедливим і співмірним відшкодуванням витрат на правову допомогу буде стягнення з відповідача таких витрат у розмірі 3 000 грн. Таким чином, суд першої інстанції, керуючись положеннями частини восьмої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України надав оцінку розміру витрат на правничу допомогу, враховуючи співмірність таких витрат та відповідно зменшив їхній розмір. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків про наявність правових підстав для задоволення часткового задоволення вимог заяви позивача про ухвалення додаткового судового рішення. Отже, посилання відповідача на те, що судом першої інстанції не надано оцінки обґрунтованості розміру витрат на професійну правничу допомогу заявлених позивачем є безпідставним. При цьому, з огляду на обставини справи, наявні у ній матеріали, колегія суддів, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, підстав для перегляду та зміни встановленого судом першої інстанції розміру витрат на правову допомогу, що підлягає відшкодуванню не вбачає. Враховуючи положення статей 132, 134, 139 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів констатує, що при ухваленні оскаржуваного додаткового судового рішення суд першої інстанції не допустив порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційна скарга Департаменту патрульної поліції задоволенню не підлягає. Доводи апеляційної скарги висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при ухваленні додаткового судового рішення неправильно застосовано норми матеріального права чи порушено норми процесуального закону. З огляду на викладене, колегія суддів не знаходить підстав для скасування додаткового судового рішення з мотивів наведених в апеляційній скарзі. За правилами статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення, а додаткове рішення Дарницького районного суду міста Києва від 24 січня 2022 - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя І.О.Лічевецький Суддя В.П.Мельничук Суддя О.М.Оксененко