Постанова Київський апеляційний суд № 753/22359/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Унікальний номер справи № 753/22359/21 Апеляційне провадження № 33/824/5841/2022 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 18 серпня 2022 року Київський апеляційний суд в складі судді Білич І.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Андрушко Ігора Петровича на апеляційне оскарження постанови Дарницького районного суду м. Києва від 08 грудня 2021 року, про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 в справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 173-2 КУпАП. в с т а н о в и в : Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 08 грудня 2022 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн. Стягнено з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 454 грн. Не погоджуючись з постановою суду ОСОБА_1 в особі свого представника подав апеляційну скаргу, за результатами розгляду якої просив скасувати постанову суду щодо притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП та закрити провадження у зв`язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначав, що суд неповно з`ясував обставини справи, оскільки в протоколі про адміністративне правопорушення відсутні обставини психологічного насильства, що прямо передбачено диспозицією статті за якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності. Так підставою для визнання його винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, відповідно до позиції суду першої інстанції стало те, що « ОСОБА_1 прибув до квартири, яка належить на праві власності виключно потерпілій, яка в судовому засіданні підтвердила, що ОСОБА_1 ображав її, погрожував життю, висловлювався нецензурною лайкою, що є різновидом психологічного насильства.» Однак, судом безпідставно не взято до уваги, що нецензурні висловлювання та образи не формують собою домашнє насильство та не утворюють склад адміністративного правопорушення. Конфліктна ситуація між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо побачення з дитиною за відсутності доказів на підтвердження завдання або можливості завдати шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілої не охоплюється складом адміністративного правопорушення. У судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник Андрушко І.П. підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити з наведених в ній підстав. Представник ОСОБА_2 - адвокат Дворницький О.Б. заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив постанову суду першої інстанції залишити без змін. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб що з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд вважає, що подана апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до вимог ст.245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом. Статтею 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю. Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративні правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні психологічного насильства, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, ґрунтується на даних, що містяться у протоколі про адміністративне правопорушення та заяві потерпілої. Так, визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушення передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП , суд вказував на теОСОБА_1 прибув до квартири, яка належить на праві власності виключно потерпілій, яка в судовому засіданні підтвердила, що ОСОБА_1 ображав її, погрожував життю, висловлювався нецензурною лайкою, що є різновидом психологічного насильства. Зазначаючи також про те, що висновок поліції про вчинення фізичного насильства є непідтвердженим, оскільки потерпіла не надала доказів, що ОСОБА_1 вчинив відносно неї дії фізичного характеру та підтвердила, що за медичною допомогою не зверталась. Проте повністю погодитися з такими висновками суду не можна виходячи з наступного. Враховуючи, що подана апеляційна скарга не містить у собі доводів щодо невідповідності висновків суду в частині виключення посилань на вчинення ОСОБА_1 фізичного насильства, судом апеляційної інстанції в цій частині постанова суду першої не перевіряється. Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення - 30 жовтня 2021 приблизно о 18:30 год. за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 вчинив сварку в ході якої виражався нецензурними словами та погрожував фізичною розправою чим своїми діями вчинив домашнє насильство у формі психологічного та фізичного характеру. Обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Згідно з диспозиції ч.1 ст.173-2 КУпАП вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення. Об`єктом вказаного правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян. Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких із зазначених в диспозиції дій, та передбачає існування обов`язкової ознаки - можливість настання чи настання фізичної або психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілому. Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу. Відповідно до п.3 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч.1 ст.173-2 КУпАП, необхідно з`ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство. З аналізу вищевказаних норм вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ч.1ст.173-2 КУпАП, має місце тоді, коли будь-які діяння фізичного, психологічного чи економічного характеру тягнуть за собою можливість настання чи настання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого. Таким чином, під домашнє насильство, зокрема психологічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному здоров`ю іншого члена сім`ї. Отже, самі по собі, зокрема, нецензурні висловлювання та образи не формують собою домашнє насильство та утворюють склад адміністративного правопорушення у тому випадку, коли такі висловлювання спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи. З встановлених судом першої інстанції в судовому засіданні обставин справи вбачається, що з 2013 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі який було розірвано рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 11 жовтня 2018 року шлюб між сторонами по справі було розірвано. І стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітньої доньки. Після розірвання шлюбу, малолітня дитина ОСОБА_3 проживає разом з матір`ю за адресою: АДРЕСА_2 . На час складання адміністративного протоколу рішення щодо встановлення місця проживання дитини чи встановлення часів побачення батька з дитиною не приймались. ОСОБА_1 в судовому засіданні вказував на те, що 30 жовтня 2021 року прийшовши по місцю проживання колишньої дружини він ходів побачитися з дитиною. І коли він подзвонив у двері, то саме відносно нього почали висловлюватися нецензурною лайкою, сварка виникла з співмешканцем ОСОБА_2 , який вийшовши з квартири наніс йому тілесні ушкодження. Дані обставини не були відображені працівниками поліції при приїзді на місце виклику. На жаль протокол був складений тільки відносно нього. Ніяких погроз він не висловлював. Відомості щодо нанесення ОСОБА_1 тілесних ушкоджень були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, дата реєстрації - 31 жовтня 2021 року 03:36:46, номер кримінального провадження :12021105020003626, правова кваліфікація кримінального правопорушення: с.125 КК України. ОСОБА_2 в судовому засіданні в суді першої інстанції вказала на те, що ОСОБА_1 постійно вчиняє відносно неї психологічне насильство. 30 жовтня 2021 року вона перебувала у себе вдома, чекала гостей. Приблизно о18 год.30 хв. до її квартири прибув колишній чоловік, який почав кричати, ображати її, погрожувати життю, ламати двері у зв`язку з чим вона викликала поліцію. При цьому ніякої домовленості із ОСОБА_1 щодо зустрічей з дитиною у неї не було, оскільки дитина не бажає спілкуватись з батьком та боїться його. Він уже неодноразово притягувався до відповідальності. Письмові пояснення надані ОСОБА_2 до суду апеляційної інстанції відображають обставини, які були повідомлені нею раніше та покладені в основу постанови судом першої інстанції. Відповідно до виписаних у ст.ст. 252, 254, 255, 256 КУпАП положень, протокол про адміністративне правопорушення - це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою на те особою про вчинення діяння (діянь), яке (які) містять ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, є найважливішим джерелом доказів у справах про адміністративні правопорушення. У ньому, крім іншого, зазначаються відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, місце, час і суть адміністративного правопорушення. З цього слідує, що протокол про адміністративне правопорушення є не тільки джерелом доказів у справі, але й актом обвинувачення у вчиненні конкретного адміністративного правопорушення. Розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувається в межах протоколу про адміністративне правопорушення відносно конкретної особи, суд не має права у будь-який спосіб конкретизувати пред`явлене посадовою особою адміністративне обвинувачення та його змінювати, оскільки це суперечить загальним засадам судочинства, які передбачені ст.129 Конституції України, та буде порушено право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на захист. Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ №459885 від 30 жовтня 2021 року, ОСОБА_4 30 жовтня 2021 року о 18 год. 30 хв. за адресою: АДРЕСА_3 вчинив сварку в ході якої виражався нецензурними словами та погрожував фізичною розправою, своїми діями вчинив домашнє насильство у формі психологічного та фізичного характеру. Досідивши наявні у матеріалах справи докази, апеляційний суд вважає, що обставини домашнього насильства, описані у протоколі, не дозволяють зробити висновок про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Отже, у ході складання протоколу можливість настання психологічної шкоди потерпілому встановлена не була, та як наслідок, в протоколі не зазначена. Такі дані не узгоджуються із диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, яка передбачає завдання або можливість завдання шкоди психічному здоров`ю потерпілої особи, тобто не конкретизовано об`єктивну сторону вчиненого адміністративного правопорушення. Суд звертає увагу на те, що нецензурна лайка в межах конфлікту, за відсутності доказів на підтвердження завдання шкоди психічному здоров`ю потерпілого не охоплюються складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, оскільки завдання шкоди в даному випадку є обов`язковою ознакою об`єктивної сторони даного проступку. Згідно п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення. З огляду на викладене, оскаржувана постанова Дарницького районного суду м. Києва від 08 грудня 2022 року стосовно ОСОБА_1 підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Андрушко Ігора Петровича задовольнити. Постанову Дарницького районного суду м. Києва від 08 грудня 2021 року скасувати. Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити на підставі ст.247 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Постанова набирає чинності з моменту прийняття, є остаточною, оскарженню не підлягає. Суддя