Постанова Кропивницький апеляційний суд № 391/117/22

ПОСТАНОВА Іменем України 03 жовтня 2022 року м. Кропивницький справа № 391/117/22 провадження № 22-ц/4809/735/22 Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Карпенка О. Л. (головуючий, суддя-доповідач), Голованя А. М., Єгорової С. М., за участю секретаря судового засідання Діманової Н. І., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач Сільськогосподарський виробничий кооператив «Нива», розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Компаніївського районного суду Кіровоградської області (суддя Ревякіна О. В.) від 11 травня 2022 року, ВСТАНОВИВ: Короткий опис обставин справи та зміст оскаржуваного судового рішення 19 квітня 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Нива» (даті СВК «Нива») про розірвання договору оренди землі (паю) №141 від 23 липня 2013 року, укладеного між ОСОБА_1 й СВК «Нива», та стягнення з СВК «Нива» на її користь суму боргу за оренду землі (паю) за період 2013-2022 р.р. в розмірі 82935, 66 грн. (с. 1-28). У поданій позовній заяві позивачка ОСОБА_1 також просила звільнити її від сплати судового збору за подання позовної заяви. Ухвалою Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 20 квітня 2022 року в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовлено, а позовну заяву ОСОБА_1 до СВК «Нива» про розірвання договору оренди землі та стягнення орендної плати залишено без руху для сплати судового збору в сумі 1984,80 грн (с. 30-32). 06 травня 2022 року ОСОБА_1 подала до місцевого суду нову заяву про звільнення від сплати судового збору, або відстрочення сплати судового збору на визначений строк у порядку, визначеному законом, але не більше, як до ухвалення судового рішення у справі (с. 35-38). Ухвалою Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 11 травня 2022 року в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовлено, її позовну заяву визнано неподаною та повернуто позивачці, роз`яснено, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви (с. 39-40). Ухвалу суду першої інстанції обґрунтовано тим, що довідка про дохід позивачки не є достатньою підставою для звільнення від сплати судового збору, оскільки таку об`єктивно не можна вважати загальною інформацію про майновий стан позивачки та не являється належним доказом її скрутного матеріального становища та неможливості сплати нею судового збору. Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги Не погоджуючись з цим судовим рішенням, ОСОБА_1 подала до суду апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення місцевим судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 11 травня 2022 року, а справу направити до суду першої інстанції для продовження її розгляду. В апеляційній скарзі вказується на те, що нею надано суду докази, які доводять, що розмір судового збору, який підлягав сплаті за подання позову, перевищує 5 % її доходу за попередній (2021) рік. Зазначає, що її матеріальне становище є вкрай важким, оскільки вона ніде не працює, іншого доходу окрім пенсії не має, хворіє. Згідно з довідкою №9338 5839 8408 2318, виданою 05 травня 2022 року управлінням Пенсійного фонду України, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Бориспільському об`єднаному управлінні ПФУ в Київській області та отримує пенсію за віком, сума якої за останній рік складає 26600 грн. Позивачка повідомлена належним чином про час, дату та місце розгляду справи, але в судове засідання не з`явилася, подала клопотання про розгляд справи за її відсутності. Згідно з ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. У зв`язку з неявкою учасників справи та відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Крім того, згідно з частинами 4, 5 статті 268 та статтею 383 ЦПК України, постанова не проголошується, а датою її ухвалення є дата складання повного тексту судового рішення. У цій справі апеляційний суд апеляційний суд склав повний текст постанови 03 жовтня 2022 року, а отже ця дата є датою ухвалення судового рішення. Обставини справи встановлені судами 19 квітня 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Нива» (даті СВК «Нива») про розірвання договору оренди землі (паю) №141 від 23 липня 2013 року, укладеного між ними, та стягнення з СВК «Нива» на її користь суму боргу за оренду землі (паю) за період 2013-2022 р.р. в розмірі 82935, 66 грн. (с. 1-28). У поданій позовній заяві позивачка ОСОБА_1 , серед іншого, просила суд звільнити її від сплати судового збору за подання позовної заяви. Ухвалою Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 20 квітня 2022 року в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовлено. Позовну заяву ОСОБА_1 до СВК «Нива» про розірвання договору оренди землі та стягнення орендної плати залишено без руху для сплати судового збору в сумі 1984,80 грн (с. 30-32). Суд вважав, що позивачка не надала належних, допустимих і достатніх доказів про розмір її доходів за минулий рік. Вимоги цієї ухвали суду ОСОБА_1 не виконала, натомість 06 травня 2022 року вона подала до місцевого суду повторну заяву про звільнення її від сплати судового збору в сумі 1984,80 грн, або відстрочення сплати судового збору на визначений строк у порядку, визначеному законом, але не більше, як до ухвалення судового рішення у справі (с. 35). Свою заяву позивачка обґрунтовувала своїм майновим станом та перевищенням визначеного судом розміру судового збору 5% розміру її доходів за рік. До заяви вона додала нову довідку про доходи (пенсію) за період з травня 2021 року по квітень 2022 року (с. 36). Ухвалою Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 11 травня 2022 року в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовлено, а позовну заяву ОСОБА_1 до СВК «Нива» про розірвання договору оренди землі визнано неподаною та повернуто позивачці (с. 39-40). Суд зазначив, що довідка Пенсійного фонду України про доходи позивачки за попередні дванадцять місяців не містить інформації про всі доходи позивачки, що позбавляє суд можливості оцінити її спроможність сплатити судовий збір відповідно до закону. Суд виснував, що поданих доказів недостатньо для звільнення позивачки від сплати судового збору. Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення Колегія суддів апеляційного суду вважає, що вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 підлягають задоволенню з таких підстав. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (перше речення абзацу десятого пункту 9 мотивувальної частини рішення суду від 30 січня 2003року № 3-рп/2003). Таким чином, конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких установлена в належній судовій процедурі та формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному обсязі та забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція). Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначав, що право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати легітимну мету та гарантувати пропорційність між їх використанням і такою метою (§ 22, рішення ЄСПЛ у справі «Мельник проти України» від 28 березня 2006 року, заява № 23436/03). Як встановлено апеляційним судом, повертаючи позовну заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції послався на те, що зазначені в ухвалі від 20 квітня 2022 року недоліки у встановлений строк позивачем усунуто не було, а саме не сплачено судовий збір. Судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат (ст.. 1 закону України «Про судовий збір»). Судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством. За висновком Європейського суду з прав людини, загалом прийнятним вважається встановлення в національному законодавстві процесуальних обмежень та вимог з метою належного здійснення правосуддя; проте вони не повинні підривати саму суть права на доступ до суду (рішення Європейського суду з прав людини від 16 грудня 1992 року у справі «Хаджіанастасіу проти Греції», пункти 32-37). Тож законодавством України, зокрема нормами ст. 136 ЦПК України, ст. 8 Закону України «Про судовий збір» унормовано питання відстрочення та розстрочення судових витрат, зокрема судового збору, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати. За змістом ч.ч. 1, 3 ст. 136 ЦПК України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати. Умови відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати встановлено ст. 8 Закону України «Про судовий збір» (далі Закон). Так, зокрема, враховуючи майновий стан сторони,суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або... Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті. Зміст наведених правових норм дає підстави вважати, що суд наділений правом у передбачених законом випадках полегшити покладений на особу майновий тягар судових витрат у цивільній справі. Визначене Законом право суду відстрочити, розстрочити сплату судового збору, зменшити його розмір або звільнити від його сплати може бути реалізоване, зокрема, у випадку, коли розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік (п.1 ч.1 ст. 8 Закону). Отже, заявник, за визначених законом умов, може правомірно сподіватися, що за його клопотанням суд зменшить покладений на нього тягаря зі сплати судового збору, або звільнення від нього, або відстрочення чи розстрочення сплату судового збору. 19 квітня 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до СВК «Нива» про розірвання договору оренди землі та стягнення орендної плати. У позовній заяві позивачкою поставила питання про звільнення її від сплати судового збору, враховуючи, що сума судового збору перевищує її доходу за 2021 рік (с. 1-28). На підтвердження розміру свого доходу позивачка надала до суду довідку ПФУ № 9009 93006 2089 8016 про отриману пенсію за шість місяців (з серпня 2021 року по січень 2022 року в сумі 13200,00 грн). Ухвалою Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 20 квітня 2022 року в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовлено, а її позовну заяву залишено без руху для сплати судового збору в сумі 1984,80 грн (с. 30-32). Суд дійшов висновку, що позивачка не надала належних доказів, що підтверджують підстави звільнення її від судового збору, на які вона посилалася. 06 травня 2022 року ОСОБА_1 подала до місцевого суду нову заяву про звільнення її від сплати судового збору, або в іншому разі - відстрочення сплати судового збору на визначений строк у порядку, визначеному законом, але не більше, як до ухвалення судового рішення у справі (с. 35-38). Цього разу вона доклала до своєї заяви довідку ПФУ № 9338 5039 8408 2318 про розмір отриманої неї пенсії за 12 місяці, з травня 2021 року по квітень 2022 року в сумі 26600,00 грн. Позивачка вказала, що окрім пенсії доходів з інших джерел вона не має, а визначений судом розмір судового збору в сумі 1984,80 грн перевищує 5% її річного доходу за попередній рік. В оскаржуваній ухвалі від 11 травня 2022 року Компаніївський районний суд Кіровоградської області вказав не недостатність наданих доказів. З огляду на це суд відмовив в задоволенні клопотання позивачки про звільнення від судового збору, визнав позовну заяву неподаною та повернув її. Висновок суду про недоведеність позивачкою наведених нею підстав для звільнення її від сплати судового збору є правильним. Так за змістом п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» суд може звільнити позивача фізичну особу від сплати судового збору за умови, що розм`як судового збору перевищує 5 відсотків розміру доходу позивача за попередній календарний рік. З огляду на те, що позов пред`явлено 19 квітня 2022 року, позивачка мала подати до суду докази розміру отриманого нею доходу за 2021 рік, тобто з 01 січня по 31 грудня 2021 року. Натомість у наданій позивачкою довідці ПФУ № 9009 93006 2089 8016 вказані відомості про доходи позивачки лише за сім місяців 2021 року (з травня по грудень) та чотири місяці 2022 року, але останні не підлягали врахуванню. Інших доказів на підтвердження цієї обставини не надала. Отже, позивачка дійсно не надала суду докази про розмір свого доходу за попередній календарний рік і тим самим не довела, що розмір судового збору перевищує 5 процентів її доходу за відповідний період. Однак при цьому суд залишив без уваги і вирішення інше клопотання позивачки, заявлене нею на випадок відмови суду у звільненні від сплати судового збору, а саме про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення у справі. Передбаченому п. 3 ч. 1 ст. 43, ст. 182 ЦПК України праву учасника справи заявляти клопотання кореспондується обов`язок суду розглянути їх і ухвалити щодо них судове рішення (ч. 2 ст. 258 ЦПК України). Суд першої інстанції свій обов`язок не виконав, проігнорувавши клопотання позивачки про відстрочення сплати судового збору, викладене у її заяві до суду від 06 травня 2022 року. За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду вважає, що місцевий суд передчасно визнав позовну заяву неподаною та повернув її позивачці. Таким чином суд першої інстанції допустив порушено норми процесуального права, що призвело до постановлення помилкової ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі та порушує права позивачки. З урахуванням змісту п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України колегія суддів апеляційного суду вважає, що ухвала Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 11 травня 2022 року підлягає скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись ст.ст. 367, 368, 369,374,379, 382, 383- 384ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ: Вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 11 травня 2022 року скасувати, а справу направити до того ж суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Повний текст постанови складено 03 жовтня 2022 року. Головуючий О. Л. Карпенко Судді: А. М. Головань С. М. Єгорова