Постанова 4814 № 631/185/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 631/185/21 Номер провадження 22-ц/814/1947/22Головуючий у 1-й інстанції Трояновська Т.М. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 вересня 2022 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Головуючого судді Бутенко С. Б. Суддів Обідіної О. І., Прядкіної О. В., за участю секретаря: Ракович Д. Г. розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» на рішення Нововодолазького районного суду Харківської області від 28 вересня 2021 року у складі судді Трояновської Т. М. у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в с т а н о в и в: У лютому 2021 року представник АТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з вказаним позовом, в якому посилаючись на факт прострочення боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № б/н від 20.02.2020 та наявність заборгованості, яка виникла станом на 25.11.2020 у сумі 257 923,91 грн і складається із: заборгованості за кредитом 205 570,45 грн, у тому числі 137 050,61 грн - заборгованості за поточним тілом кредиту та 68 519,84 грн - заборгованості за простроченим тілом кредиту, а також заборгованості за нарахованими відсотками - 11 494,76 грн та за простроченими відсотками - 40 858,70 грн, просив про стягнення з ОСОБА_1 вказаної суми з покладенням на відповідача понесених по справі судових витрат. Позов мотивовано тим, що 20.02.2020 між сторонами укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг. Своїм підписом у заяві відповідач підтвердив, що підписана ним заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає договір про надання банківських послуг. За умовами цього договору відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, що зазначений Довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. Для користування кредитним картковим рахунком відповідач 25 лютого 2020 року отримав кредитну картку типу Преміальна картка World Black Edition з розміром кредитного ліміту 200 000 грн, що підтверджується Довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. Проте, своїх зобов`язань за кредитним договором відповідач належним чином не виконував, внаслідок чого утворилась вказана заборгованість. Рішенням Нововодолазького районного суду Харківської області від 28 вересня 2021 року у задоволенні позову АТ КБ «Приватбанк» відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач, на виконання свого процесуального обов`язку не надав належних і неспростовних доказів на підтвердження своєї позиції. Не погодившись з вказаним рішенням, представник АТ КБ «Приватбанк» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги банку в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що відповідач пройшов ідентифікацію та підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, а після отримання кредитних карт здійснив дії щодо проведення їх активації, користувався усіма кредитними картами, отримував кредитні кошти, знімав ці кошти та здійснював покупки, що підтверджує факт отримання кредиту та його використання. Наголошує, що користування кредитними коштами понад встановлений розмір ліміту (за рахунок овердрафту) пояснює збільшення заборгованості за кредитом понад встановлений ліміт. Зазначає, що суд першої інстанції не дослідив належним чином розрахунок заборгованості у взаємозв`язку з випискою з особового рахунку, не спростував усіх встановлених обставин, а саме щодо фактичного отримання та використання відповідачем кредитних коштів. Вважає, що суд всупереч статті 1054 ЦК України безпідставно звільнив відповідача від відповідальності щодо повернення отриманої суми кредиту, яка підлягає стягненню в повному обсязі. Крім того, відповідачем 25.02.2020 було підписано Паспорт споживчого кредитування, що свідчить про ознайомлення з умовами кредитування та узгодження їх сторонами. Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив. Відповідно до розпорядження Голови Верховного Суду від 25.03.2022 № 14/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (окремі суди Сумської, Харківської областей)» справу прийнято до провадження Полтавським апеляційним судом. Колегія суддів апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав. Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Частинами першою, другою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України за результатами розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення згідно пунктів 3, 4 частини першої статті 376 ЦПК України є невідповідність висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. По справі встановлено, що між сторонами по справі шляхом підписання відповідачем ОСОБА_1 Анкети-заяви про приєднання до «Умов та правил надання банківських послуг» у Акціонерному товаристві Комерційний банк «Приватбанк», було укладено кредитний договір, на виконання якого відповідачу було відкрито кредитний рахунок та надано кредитні кошти в межах кредитного ліміту, встановленого на кредитну картку, яку вперше було відкрито 19.03.2018 та вподальшому перевипущено 25.02.2020 зі встановленням кредитного ліміту у розмірі 200 000 грн та терміном дії до 02/23. З виписки по картковому рахунку ОСОБА_1 за період з 16.03.2018 по 02.11.2020 вбачається, що відповідач користувався кредитною карткою, знімаючи готівкові кошти, здійснюючи оплату карткою за товари та послуги тощо, та вносив кошти у часткове погашення кредиту, внаслідок чого заборгованість відповідача за кредитним договором після останньої операції 02.11.2020 склала 252 785,18 грн (а. с. 11-27). Згідно доданого до позовної заяви розрахунку заборгованості станом на 25.11.2020 заборгованість за кредитним договором відповідача у сумі 257 923,91 грн складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 205 570,45 грн, у тому числі за поточним тілом кредиту - 137 050,61 грн та простроченим тілом кредиту - 68 519,64 грн, а також заборгованості за нарахованими відсотками - 11 494,76 грн та простроченими відсотками - 40 858,70 грн (а. с. 9-10). Відмовляючи в задоволенні позовних вимог Банку, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що кредитна картка № 5221…..3687, дата видачі 19 березня 2018 року, термін дії до 03/2021 року, була фактично отримана відповідачем у зв`язку з укладенням Договору № б/н від 20 лютого 2020 року, тобто, заборгованість у розмірі 257 923,91 грн виникла до підписання відповідачем Анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг» № б/н від 20 лютого 2020 року та не є результатом укладення відповідної угоди. Крім того, наданий позивачем до справи Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг не містить даних про час їх прийняття, що в свою чергу позбавляє суд можливості перевірити чи діяли саме вони на момент підписання Анкети-заяви відповідачем, а тому вимоги позивача щодо стягнення заборгованості не підтверджені належними доказами. Колегія суддів апеляційного суду з такими висновками суду повністю погодитись не може з огляду на наступне. У статті 76 ЦПК України зазначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Статтями 77-80 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Згідно частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. За загальним правилом, встановленим у статтях 89, 264 ЦПК України обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Тобто, саме на суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами та витребувані у передбаченому законом порядку докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів. Суд першої інстанції своїх обов`язав щодо всебічного, повного та об`єктивного з`ясування обставин справи та оцінки доказів належним чином не виконав, що призвело до ухвалення помилкового судового рішення. Суд не звернув уваги, що кредитні правовідносини сторін виникли ще 19.03.2018, що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти, оформленої на ОСОБА_1 , довідкою про номери наданих відповідачу кредитних карток за кредитним договором з терміном їх дії та випискою про рух коштів на кредитному рахунку відповідача, а також Анкетою-заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, яка підписана ОСОБА_1 19.03.2018, що відповідач, діючи недобросовісно, від суду приховав. Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (стаття 638 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). За змістом частини першої статті 1048, частини другої статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (частини перша та друга статті 633 ЦК України). Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина перша статті 634 ЦК України). При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). У постанові Верховного Суду від 23 грудня 2019 року у справі № 572/1169/17 (провадження № 61-684св18) вказано, що у переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розробляє підприємець (в даному випадку АТ КБ «Приватбанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Обґрунтовуючи право вимоги в частині стягнення заборгованості за відсотками, встановленими договором, у тому числі їх розмір і порядок нарахування, позивач посилається на підписані відповідачем анкети-заяви від 19.03.2018 та 20.02.2020, паспорт споживчого кредиту від 25.02.2020, Витяг із Тарифів обслуговування преміальних кредитних карток Platinum, World Black Edition, World Elite, Infinite, VISA Signature та роздруківку Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку, яка не містить даних щодо дати їх затвердження (а. с. 28-55, 150-151). Аналізуючи вказані документи, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що такі не є доказами погодження сторонами у належній письмовій формі розміру та типу процентної ставки за кредитом. У підписаних відповідачем Анкетах-заявах про приєднання до умов та правил надання банківських послуг процентна ставка не зазначена, також не вказані конкретні Умови та правила, до яких приєднався відповідач, та на які умови кредитування за тарифом обслуговування кредитних карт він погодився. Сама по собі підписана анкета-заява про приєднання до умов та правил надання банківських послуг без надання належних та допустимих доказів, що підтверджують погодження сторонами таких істотних умов договору, як розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором, не може бути підставою для стягнення процентів за користування кредитними коштами. Роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. До того ж, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці витяг з Тарифів та витяг з Умов, що додані до позовної заяви, розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг Приватбанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати відсотків за користування кредитними коштами у зазначеному в цих документах розмірах і порядку нарахування. Також у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23.05.2022 у справі № 393/126/20 (провадження № 61-14545сво20) викладено правовий висновок, що паспорт споживчого кредиту є довідкою для споживача про умови кредитування, з якими банк зобов`язаний його ознайомити для прийняття споживачем усвідомленого рішення про наступне укладення кредитного договору. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, підписання такого паспорта не означає укладення кредитного договору. Паспорт споживчого кредиту не є тим документом, який Закон «Про споживче кредитування» (стаття 13) включає до форми договору про споживчий кредит. У цій постанові Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду відступив від правового висновку Верховного Суду, викладеного у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 284/157/20-ц (провадження № 61-13569св20), від 18 листопада 2020 року у справі № 313/346/20 (провадження № 61-14573св20) та у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 грудня 2019 року у справі № 467/555/19 (провадження № 61-17707св19), про те, що паспорт споживчого кредиту є невід`ємною складовою частини спірного кредитного договору з огляду на згоду позичальника з умовами кредитування, яка підтверджена його підписом. Таким чином, за відсутності належних та допустимих доказів про конкретні запропоновані відповідачу умови та правила надання банківських послуг в АТ КБ «Приватбанк» та умови кредитування, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про неможливість застосування до спірних правовідносин правил частини першої статті 634 ЦК України щодо договору приєднання, оскільки надані банком Витяг із Тарифів обслуговування преміальних кредитних карток Platinum, World Black Edition, World Elite, Infinite, VISA Signature та роздруківка Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку через їх мінливий характер не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. З огляду на зазначене, відсутні правові підстави для стягнення на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованості за нарахованими та простроченими відсотками за користування кредитом в загальній сумі 52 353,46 грн, оскільки в матеріалах справи відсутні дані щодо прийняття боржником Умов і Тарифів кредитування. Разом з тим, у спірних правовідносинах кредитор має право на захист своїх прав шляхом вимагання сплати заборгованості за кредитом та дострокового повернення боржником фактично отриманої суми кредитних коштів (стаття 1054, частина друга статті 1050 ЦК України), що залишено поза увагою місцевим судом. Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кредитні кошти в добровільному порядку АТ КБ «Приватбанк» не повернуті, такі кошти в сумі 205 570,45 грн підлягають стягненню з відповідача на користь позивача. Колегія суддів апеляційного суду не вбачає підстав для застосування у спорі позовної давності, оскільки строк виконання ОСОБА_1 зобов`язання з повернення кредиту збігається з терміном дії кредитної картки, який закінчується 28.02.2023, тобто на час звернення АТ КБ «Приватбанк» до суду з позовом про дострокове повернення боржником всієї суми кредиту - 23.02.2021 строк на захист прав кредитора судом не сплинув, а тому підстав для застосування правил статті 267 ЦПК України апеляційним судом не вбачається. За наведених обставин оскаржуване рішення суду першої інстанції, як таке, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права, підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового судового рішення про часткове задоволення позову АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Відповідно до частин першої, тринадцятої статті 141 ЦПК України, ухвалюючи нове рішення, апеляційний суд відповідно змінює розподіл судових витрат, зокрема, понесених позивачем витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви - 3 868,86 грн та апеляційної скарги - 5 803,29 грн (а. с. 69, 73, 154), а всього 6 172,15 грн, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» - задовольнити. Рішення Нововодолазького районного суду Харківської області від 28 вересня 2021 року -скасувати та ухвалити у справі нове рішення. Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 20 лютого 2020 року станом на 25.11.2020 в розмірі 205 570,45 грн за тілом кредиту. В іншій частині позову відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» 4919,20 грн понесених судових витрат зі сплати судового збору. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя С. Б. Бутенко Судді О. І. Обідіна О. В. Прядкіна