LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4820685/1290/21

від 06.10.2022 ·

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 жовтня 2022 року м. Хмельницький Справа № 685/1290/21 Провадження № 22-ц/4820/1450/22 Хмельницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Гринчука Р.С., Костенка А.М., Спірідонової Т.В. секретар судового засідання Кошельник В.М., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Зернопродукт МХП» на рішення Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 30 червня 2022 року, суддя Бурлак Г.І., у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Зернопродукт МХП» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки, встановив: У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ПАТ «Зернопродукт МХП» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, повернення її власнику та скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки. В обґрунтування позову вказала, що вона є власником земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 2,6225 га, кадастровий номер 6824785000:04:010:0048, яка розташована на території Теофіпольської ТГ Хмельницького району Хмельницької області. Відповідно до договору оренди землі №908-Н-Т-Х, укладеного 03.09.2012 року між нею та ПАТ «Зернопродукт МХП», вказана земельна ділянка була передана в оренду ПАТ «Зернопродукт МХП» строком на п`ять років. Позивач ствердив, що станом на 02.06.2019 року закінчився термін оренди земельної ділянки, однак відповідач продовжує користуватися землею, посилаючись на право оренди, яке продовжує існувати на підставі договору оренди землі № 908-Н-Т-Х від 30.08.2018 року. Однак такого договору оренди вона з відповідачем не укладала, його тексту не підписувала. Оскільки такого правочину вона не вчиняла, прав та обов`язків за таким правочином вона не набула, тому жодних правовідносин за ним не виникло. На підставі викладеного, просила зобов`язати ПАТ «Зернопродукт МХП» повернути їй земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,6225 га, кадастровий номер 6824785000:04:010:0048, скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, що виникло на підставі договору оренди землі №908-Н-Т-Х від 03.09.2012 року, яке продовжене на підставі договору оренди землі №908-Н-Т-Х від 30.08.2018 року до 22.11.2028 року та стягнути з відповідача на її користь понесені нею судові витрати. Рішенням Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 30.06.2022 року позов задоволено. Зобов`язано ПАТ «Зернопродукт МХП» усунути перешкоди у користуванні належною ОСОБА_1 на праві власності земельною ділянкою площею 2,6225 га, кадастровий номер 6824785000:04:010:0048, яка розташована на території Теофіпольської ТГ Хмельницького району Хмельницької області шляхом повернення цієї земельної ділянки власниці ОСОБА_1 . Скасовано державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, що виникло на підставі договору оренди землі №908-Н-Т-Х від 03.09.2012 року, зареєстроване 02.06.2014 року Реєстраційною службою Теофіпольського районного управління юстиції Хмельницької області і продовжене на підставі договору оренди землі №908-Н-Т-Х від 30.08.2018 року до 22.11.2028 року. Вирішено питання судових витрат. Задовольняючи позов, суд виходив з тієї обставини, що договір оренди землі від 30.08.2018 року, в якому орендодавцем визначено ОСОБА_1 , а орендарем ПАТ «Зернопродукт МХП», підписаний не ОСОБА_1 , а іншою особою. Доказів того, що ОСОБА_1 уповноважувала інших осіб на укладення від її імені договорів оренди землі суду не надано. У зв`язку з тим, що договір оренди є неукладеним, тому і державна реєстрація права оренди земельної ділянки, що виникло на підставі вказаного договору, проведена безпідставно та підлягає скасуванню. Також вказав на те, що строк позовної давності до позовів про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном не застосовується, оскільки негаторний позов може бути пред`явлений позивачем доти, поки існує відповідне порушення права. В апеляційній скарзі ПАТ «Зернопродукт МХП» просило рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову. На обґрунтування скарги апелянт зазначив, що суд першої інстанції не врахував тієї обставини, що на виконання договору, який суд визнав неукладеним, сторони вчиняли дії на виконання своїх договірних зобов`язань. Зокрема, орендар сплачував орендодавцю орендну плату. Орендодавець не заперечувала щодо наявності правовідносин що виникли з договору оренди та передала орендарю правовстановлюючі документи на відповідну земельну ділянку, відтак спірний договір не може вважатись неукладеним лише з тих підстав, що орендодавцем він не був підписаний. Висновок експерта, згідно з яким підпис в оспорюваному договорі не належить ОСОБА_1 , а іншій особі, не є належним та допустимим доказом, позаяк експерт в експертному дослідженні дійшов лише до ймовірного висновку в цьому питанні. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 послалася на законність та обґрунтованість судового рішення. На думку позивача, апелянт навів власні міркування стосовно встановлених судом обставинами справи, при цьому не зазначивши жодних порушень судом норм матеріального чи то процесуального права. В судове засідання учасники справи не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені у відповідності з вимогами ЦПК України. Перевіривши матеріали справи колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови у задоволенні апеляційної скарги з огляду на наступне. Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 2,6225 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Новоставецької сільської ради Теофіпольського району Хмельницької області, кадастровий номер 6824785000:04:010:0048, яку вона успадкувала після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 8-10). 03.09.2012 року між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди землі №908-Н-Т-Х, відповідно до умов якого вищезазначена земельна ділянка була передана в оренду ПАТ «Зернопродукт МХП» строком на п`ять років (а.с. 11-13). Згідно з даними Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 02.06.2014 року реєстраційною службою Теофіпольського районного управління юстиції Хмельницької області була проведена державна реєстрація вказаного договору оренди землі, номер запису про інше речове право 5872494 (а.с. 14). Відповідно до договору оренди землі №908-Н-Т-Х від 30.08.2018 року, орендодавець ОСОБА_1 передала в оренду ПАТ «Зернопродукт МХП» земельну ділянку площею 2,6225 га, призначену для товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Новоставецької сільради Теофіпольського району Хмельницької області, строком на 10 років (а.с. 15-17). Висновком судово-почеркознавчої експертизи №327-330/22-26 від 11.05.2022 року було встановлено, що підпис від імені ОСОБА_1 у графі «Орендодавець» у договорі оренди землі від 30.08.2018 року виконано не ОСОБА_1 , а іншою особою; підпис від імені ОСОБА_1 у графі «Від орендодавця» Акту приймання-передачі земельної ділянки від 30.08.2018 року виконано не ОСОБА_1 , а іншою особою (а.с. 134-138). Частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Частиною другою статті 792 ЦК України передбачено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України). Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію. Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті). Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини. У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли. За правилами статті 93 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Згідно з частиною першою статті 14 Закону України «Про оренду землі» (тут і далі - у редакції, чинній на дату, зазначену у договорі оренди земельної ділянки) договір оренди землі укладається в письмовій формі, а за статтею 18 цього Закону договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації. За частиною першою статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті). У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини. До таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.06.2020 року у справі №145/2047/16-ц. За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.06.2020 року у справі № 145/2047/16-ц звертала увагу на те, що такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. У випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення. У пункті 7.27 постанови від 16.06.2020 року у справі №145/2047/16-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач, як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок. У пункті 71 постанови від 23.11.2021 року Велика Палата Верховного Суду уточнила вказаний висновок, виклавши його перше речення так: зайняття земельних ділянок, зокрема фактичним користувачем, треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його володіння цими ділянками. Установивши факт непідписання ОСОБА_1 договору оренди спірної земельної ділянки від 30.08.2018 року з ПАТ «Зернопродукт МХП», що свідчить про неукладеність цього договору, відсутність волевиявлення власника на передачу в оренду земельної ділянки та безпідставність користування відповідачем майном, яке належить позивачу на праві власності, суд першої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог. Стосовно посилань апелянта на укладення договору оренди землі шляхом вчинення позивачем конклюдентних дій, колегія суддів зазначає. Згідно частин 1-2 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Таким чином, враховуючи, що Законом прямо встановлено обов`язок дотримання письмової форми договору оренди землі, укладення його шляхом вчинення конклюдентних дій не допускається. Вказане також узгоджується із правовим висновком викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 року у справі №145/2047/16-ц. Суд першої інстанції правильно встановив правовідносини, які склалися між сторонами, повно, всебічно та об`єктивно з`ясував обставини справи, надав правильну правову оцінку наданим сторонами доказам, яких було достатньо для ухвалення рішення та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог. Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд, постановив: Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Зернопродукт МХП» залишити без задоволення. Рішення Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 30 червня 2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 07 жовтня 2022 року. Судді: Р.С. Гринчук А.М. Костенко Т.В. Спірідонова

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»