LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Ухвала КАС ВС420/12159/21

від 06.10.2022 · Адміністративна

УХВАЛА 06 жовтня 2022 року м. Київ справа №420/12159/21 адміністративне провадження № К/990/25264/22 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Кашпур О.В., суддів -Мацедонської В.Е., Радишевської О.Р., перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2021 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2022 року у справі №420/12159/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправними дій, бездіяльності, зобов`язання вчинити дії та стягнення коштів, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив: визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Одеській області щодо зазначення в наказі від 07 червня 2021 року №891 о/с стажу служби ОСОБА_1 у розмірі 22 роки 9 місяців 17 днів та кількості днів невикористаної відпустки; зобов`язати Головне управління Національної поліції в Одеській області внести зміни до наказу від 07 червня 2021 року №891 о/с в частині, що стосується ОСОБА_1 , виклавши частину, що стосується стажу служби в наступні редакції: «Вислуга років на день звільнення складає: у календарному обчисленні для виплати надбавки за вислугу років складає - 25 років 2 місяць 15 днів; для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби - 25 років 2 місяць 15 днів; усього для призначення пенсії - 25 років 2 місяць 15 днів»; зобов`язати Головне управління Національної поліції в Одеській області внести зміни до наказу від 07 червня 2021 року №891 о/с в частині, що стосується ОСОБА_1 , виклавши частину, що стосується кількості діб не використаної відпустки, збільшивши їх на кількість не наданих днів відпочинку в порядку компенсації за виконання службових обов`язків у святкові дні в кількості 141 доба; визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Одеській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення, матеріальної допомоги на оздоровлення та вирішення соціально побутових питань в 2020 році та 2021 році та не здійснення остаточного розрахунку в день звільнення; зобов`язати Головне управління Національної поліції в Одеській області нарахувати та виплати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з 07 листопада 2015 року по 07 червня 2021 року наростаючим підсумком, з урахуванням раніше сплачених сум; стягнути з Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_1 матеріальну допомогу на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань в 2020 році, в розмірі місячного грошового забезпечення кожну; стягнути з Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_1 матеріальну допомогу на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань в 2021 році, в розмірі місячного грошового забезпечення кожну. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17 листопад 2021 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2022 року, позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Одеській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у період з 07 листопада 2015 року по 31 жовтня 2017 року. Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Одеській області нарахувати та виплати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 07 листопада 2015 року по 31 жовтня 2017 року. В іншій частині позовних вимог - відмовлено. 15 вересня 2022 року позивач засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2021 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2022 року. Скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення, а справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд. При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з наступного. Частиною першою статті 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Статтею 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках. Водночас пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. За змістом пункту 1 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище. Відомостей про те, що посада публічної служби, яку обіймав позивач, та у зв`язку з перебуванням на якій виник цей спір відноситься до категорії службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище відповідно до примітки статті 51-3 Закону України "Про запобігання корупції» суду касаційної інстанції не надано і у судових рішеннях така інформація відсутня. За таких обставин та правового врегулювання спірні правовідносини, що склались, відносяться до справ незначної складності. У своїй касаційній скарзі скаржник не наводить виключних обставин, передбачених підпунктами а) - г) пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, які б надавали можливість оскарження в касаційному порядку судових рішень, ухвалених в зазначеній у справі, як справі незначної складності. Доводи касаційної скарги зводяться до тлумачення матеріальних і процесуальних норм, переоцінки доказів, із посиланням на неповне з`ясування обставин справи судами попередніх інстанцій. На підставі викладеного суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень. Оскільки касаційна скарга подана на судові рішення прийняті у справі, яка відноситься до категорії справ незначної складності, а аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України виняткових обставин справи, то у відкритті касаційного провадження у цій справі слід відмовити. Згідно пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. На підставі викладеного, керуючись статтями 248, 328, 333 Кодексу адміністративного судочинства України, У Х В А Л И В : Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2021 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2022 року у справі №420/12159/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправними дій, бездіяльності, зобов`язання вчинити дії та стягнення коштів. Копію ухвали направити скаржнику за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет», а у разі його відсутності - на офіційну електронну адресу або засобами поштового зв`язку. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач О.В. Кашпур Судді: В.Е. Мацедонська О.Р. Радишевська

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»