Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/2520/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 жовтня 2022 рокуЛьвівСправа № 380/2520/22 пров. № А/857/9139/22 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Онишкевича Т.В., суддів Сеника Р.П., Судової-Хомюк Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Адміністрації Державної прикордонної служби України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 травня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України про зобов`язання вчинити дії, суддя у І інстанції Коморний О.І., час ухвалення рішення не зазначено, місце ухвалення рішення м. Львів, дата складення повного тексту рішення 13 травня 2022 року, ВСТАНОВИВ : У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив: - визнати протиправною бездіяльність Адміністрації Державної прикордонної служби України (далі Адміністрація ДПС) щодо неоформлення та неподання до Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області (далі ГУ ПФУ) всіх необхідних документів для призначення пенсії за вислугою років на пільгових умовах позивачу; - зобов`язати відповідача підготувати та подати до ГУ ПФУ подання та документи для призначення ОСОБА_1 за вислугою років на пільгових умовах на підставі вимог пункту «а» статті 12, статті 17-1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та підпункту «в» пункту 3 постанови Кабінету Міністрів № 393 від 17 липня 1992 року «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей». Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 13 травня 2022 року у справі № 380/2520/22, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, вказаний позов було задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив із того, що під час розгляду даної справи встановлено, що вислуга років позивача із врахуванням часу служби, який підлягає зарахуванню на пільгових умовах, становить 28 років 00 місяців 25 днів. Відтак, позивач набув право на призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». У апеляційному порядку рішення суду першої інстанції оскаржено Адміністрацією ДПС, яка у своїй скарзі просила таке скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову або такий позов залишити без розгляду. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що при винесенні рішення судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи. На думку скаржника, для отримання права на призначення пенсії обов`язковою умовою є наявність саме календарної вислуги років. У позивача така становить лише 21 рік 03 місяці 00 днів, що є недостатнім для призначення пенсії. Вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду, оскільки із запитом до Адміністрації ДПС про оформлення та подання документів для призначення пенсії він звернувся через сім років після його звільнення з військової служби. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається у порядку письмового провадження. Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із такого. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 у відповідності до наказу Голови Держприкордонслужби України від 17 листопада 2014 року № 997-ОС звільнений з військової служби та виключений із списків особового складу та всіх видів забезпечення Адміністрації ДПС. Остаточною датою закінчення військової служби наказом визначено 17 листопада 2014 року. Зазначеним наказом визначено, що вислуга років позивача на пенсію на 1 листопада 2014 становить: календарна - 21 рік 03 місяці 00 днів; пільгова - 06 років 09 місяць 25 днів; всього - 28 років 00 місяців 25 днів. Позивач 15 листопада 2021 року звернувся із заявою до Адміністрації ДПС з приводу оформлення та подання необхідних документів до ГУ ПФУ в Львівській області для призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» та постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей». До листа ним було додано заяву до ГУ ПФУ про призначення пенсії, копію ідентифікаційного номеру, копію паспорта, копію витягу з наказу про виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу Держприкордонслужби України, довідку AT «Ощадбан»" про відкриття рахунку, назву та номер відділення AT «Ощадбанк». Листом від 22 грудня 2021 року № 115/М-15665-10345 Адміністрація ДПС відмовила ОСОБА_1 у підготовці та поданні до ГУ ПФУ документів для призначення пенсії, мотивуючи свою позицію відсутністю у позивача достатньої кількості вислуги років у календарному обчисленні, які надають право на пенсійне забезпечення. Вважаючи такі дії Адміністрації ДПС протиправними, ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду за захистом своїх прав із позовом, що розглядається. Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого. Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Як встановлено пунктом «а» частини 1 статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон №2262-XII, в редакції, чинній на час звільнення позивача з військової служби), пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки і більше. За змістом пунктів «а», «б», «в» частини 1 статті 17 Закону № 2262-XII особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д" статті 1-2 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом, до вислуги років для призначення пенсії зараховуються військова служба; служба в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Державній кримінально-виконавчій службі України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду; час роботи в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях і у вищих навчальних закладах із залишенням на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України. Частиною 3 статті 17 Закону № 2262-XII передбачено, що при призначенні пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, враховуються тільки повні роки вислуги років або страхового стажу без округлення фактичного розміру вислуги років чи страхового стажу в бік збільшення. Згідно зі статтею 17-1 Закону № 2262-XII порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України. На виконання вимог Закону № 2262-XII було прийнято постанову Кабінету Міністрів України №393 від 17 липня 1992 року «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей» (далі Постанова №393). Положеннями підпункту «в» пункту 3 Постанови № 393 до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах один місяць служби за півтора місяця: на заставах, постах, у комендатурах, відділеннях КПП, маневрових групах зі змінними заставами, на кораблях і катерах, що несуть службу по охороні державного кордону України, інших підрозділах Державної прикордонної служби за Переліком, затверджуваним Адміністрацією Державної прикордонної служби України. Виходячи з наведеного, апеляційний суд зазначає, що як Законом № 2262-XII, так і Постановою № 393 не визначено та не передбачено таких понять як пільгове обчислення вислуги років, пільгова пенсія, пільгова вислуга років або загальна вислуга років. Отже, статтею 12 Закону № 2262-XII визначені умови, коли пенсія призначається саме за вислугу років. Окрім того, стаття 17-1 Закону № 2262-XII також регулює питання обчислення саме вислуги років за наявності у конкретної особи певних умов при проходженні служби, які обумовлюють застосування пільг при призначенні пенсії згідно із Законом № 2262-XII. Водночас апеляційний суд звертає увагу, що згідно з Постановою № 393 пільгами є зарахування до вислуги років, яка надає право на отримання пенсії, у певній кратності тих періодів служби, які відповідають визначеним цією Постановою умовам (конкретні умови передбачають застосування певної кратності). Поняття вислуга років, яка обчислюється у будь-якому випадку календарними роками та місяцями, застосовується як до осіб, які не мають пільгових умов на призначення пенсії за Законом № 2262-XII, так і до осіб, які мають такі пільгові умови. Як слідує з матеріалів справи, вислуга років на день звільнення позивача складає: календарна 21 рік 03 місяці 00 днів; пільгова 06 років 09 місяців 25 днів; загальна 28 років 00 місяців 25 днів. Суд першої інстанції вірно послався у даній справі на правову позицію Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду, що висловлена в постанові від 03 березня 2021 року у справі № 805/3923/18-а, у якій Суд дійшов висновку, що: основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон № 2262-XII. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Постановою №393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов`язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку. Вказано на необґрунтованість висновку про те, що визначальною для набуття права на призначення пенсії за вислугу років є саме календарна вислуга років, оскільки цей висновок ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини. Також у справі № 480/4241/18 Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду в постанові від 14 квітня 2021 року дійшов висновку про те, що передбачена Постановою №393 можливість пільгового зарахування окремих видів служби спрямована на реалізацію Закону № 2262-XII і положенням цього Закону не суперечить. В цілях Закону № 2262-XII календарна вислуга - це вислуга, яка складається з повної кількості календарних днів відповідного періоду (календарний рік - 365 календарних днів, календарний місяць - 30 календарних днів). Для призначення пенсій за вислугу років за Законом № 2262-XII календарна вислуга років може бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Порядку №393. Таким чином, апеляційний суд зазначає, що період часу 06 років 09 місяців 25 днів є календарною одиницею виміру та повинен бути врахований до вислуги років, яка підлягає обчисленню та застосуванню в порядку статей 12, 17 та 17-1 Закону № 2262-XII та Постанови № 393, разом із визначеним періодом часу 21 рік 03 місяці 00 днів. Отже, вислуга років позивача, з врахуванням часу служби, який підлягає зарахуванню на пільгових умовах, становить 28 років 00 місяців 25 днів, а тому апеляційний суд вважає, що позивач набув право на призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту «а» статті 12 Закону № 2262-XII. Доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доводів, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції. Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було. З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Підстав для зміни розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог частини 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України немає. Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ : апеляційну скаргу Адміністрації Державної прикордонної служби України залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 травня 2022 року у справі № 380/2520/22 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя Т. В. Онишкевич судді Р. П. Сеник Н. М. Судова-Хомюк