Постанова Харківський апеляційний суд № 621/1562/22

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 621/1562/22 Головуючий 1 інстанції - Шахова В.В. Провадження № 33/818/1227/22 Головуючий апеляційної інстанції - Курило О.М. Категорія: ст. ст. 172 -15 КУпАП ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 жовтня 2022 року Харківський Апеляційний суд у складі: судді судової палати з розгляду кримінальних справ Курила О.М., при секретареві Ковері Р.М., без участі особи притягнутої до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , з участю його захисника Лихачова Р.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Валках в режимі відеоконференції справу за апеляційною скаргою правопорушника на постанову Зміївського районного суду Харківської області від 02 09 2022 року,- ВСТАНОВИВ: Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Постановою Зміївського районного суду Харківської області від 02 09 2022 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 172-15 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі ста сорока п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 2465 (дві тисячі чотириста шістдесят п`ять) грн 00 коп.. Судом першої інстанції встановлено, що 29 08 2022 року молодший сержант ОСОБА_1 , командир господарчого відділення взводу забезпечення 2 артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 на посаді кочегара польової лазні, під час виконання обов`язків в зоні проведення повномасштабної війни з РФ на Інтернет сайті «ТІКТОК» виклав інформацію про умови комплектації озброєння та бойового спорядження при стрільбі (ведення бойових дій гарматою НОМЕР_2) військовою частиною НОМЕР_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1), чим порушив вимоги наказу Командувача ЗСУ № 74 від 01 07 2020 року «Про затвердження Інструкції зі зберігання і користування особовим складом ЗСУ засобами стільникового зв`язку та іншими стільниковими засобами», а саме п. п. 4.1. п. 4. у зв`язку з чим недбало поставився до обов`язків військової служби, під час дії особливого періоду в Україні, в порушення вимог ст. ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України в частині сумлінного виконання військового обов`язку, за що передбачена відповідальність за ч.2 ст. 172-15 КУпАП. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу. На вказану постанову правопорушник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову Зміївського районного суду Харківської області від 02 09 2022 року скасувати та постановити нову, якою закрити провадження у справі за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення на підставі ст. 247 КУпАП. Зазначає, що в матеріалах справи відсутні відомості про місце вчинення правопорушення та дату вчинення правопорушення чим порушено вимоги ст. 256 КУпАП. Посилається на те, що матеріали справи не містять жодного доказу того, що ОСОБА_1 опублікував інформацію про місцезнаходження, а саме, ведення бойових дій військовою частиною у соцмережі. Вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 172-15 КУпАП у зв`язку з чим постанова суду першої інстанції є необґрунтованою та підлягає скасуванню, а провадження закриттю. Позиції учасників судового апеляційного провадження. Особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, в судове засідання не з`явився. Жодних заяв або клопотань, які б перешкоджали розгляду справи, від нього не надходило. Захисник правопорушника - адвокат Лихачов Р.Б. підтримав доводи апеляційної скарги підзахисного, просив її задовольнити у повному обсязі та не заперечував щодо розгляду справи без підзахисного. Заявив, що ОСОБА_1 не користувався засобами зв`язку та не викладав фото/відео місцезнаходження (ведення бойових дій) військовою частиною у соцмережі та те, що підзахисний не є суб`єктом правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 172-15 КУпАП. Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції. Суд вислухавши думку учаснику процесу, вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах поданої апеляційної скарги, прийшов до наступного висновку. Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дослідити в судовому засіданні наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення. Ці вимоги, судом першої інстанції були виконані в повному обсязі. Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.172-15 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, є законним та обґрунтованим. Так, диспозицією ч. 2 ст.172-15 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за недбале ставлення військової службової особи до військової служби в умовах особливого періоду. Суб`єктом даного правопорушення є військова службова особа. Під військовими службовими особами розуміються військові начальники, а також інші військовослужбовці, які обіймають постійно чи тимчасово посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків, або виконують такі обов`язки за спеціальним дорученням повноважного командування (примітка до ст.172-13 КУпАП). Відповідно до Постанови Пленуму ВСУ №5 від 26 04 2002 року адміністративно-господарські обов`язки - це обов`язки по управлінню або розпорядженню державним, колективним чи приватним майном (установлення порядку його зберігання, переробки, реалізації, забезпечення контролю за цими операціями тощо). Такі повноваження в тому чи іншому обсязі є у начальників планово-господарських, постачальних, фінансових відділів і служб, завідуючих складами, магазинами, майстернями, ательє, їх заступників, керівників відділів підприємств, відомчих ревізорів та контролерів тощо. Особа є службовою не тільки тоді, коли вона здійснює відповідні функції чи виконує обов`язки постійно, а й тоді, коли вона робить це тимчасово або за спеціальним повноваженням, за умови, що зазначені функції чи обов`язки покладені на неї правомочним органом або правомочною службовою особою. Об`єктивна сторона правопорушення полягає у вчиненні таких дій, як недбале ставлення до військової служби в умовах особливого періоду. Згідно Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №573/2022 від 12 серпня 2022 року продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб. Таким чином, на ОСОБА_1 , як на командира господарчого відділення взводу забезпечення 2 артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 , покладалися організаційно розпорядчі на адміністративно-господарські функції, а отже, в розумінні положення примітки до ст. 172-13 КУпАП України він є військовою службовою особою суб`єктом правопорушення, передбаченого ст. 172-15 КУпАП. Вина ОСОБА_1 у вчиненні цього правопорушення підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема: протоколом про військове адміністративне правопорушення №М29/08/22-01 (а.с.2-3); письмовими поясненнями (а.с.4-5); рапортом командиру 2 артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 (а.с.6); фототаблицею (а.с.7-10). Недбале ставлення до служби передбачає невиконання або неналежне виконання службових обов`язків через недбале чи несумлінне ставлення до них. Крім того, якщо особа не мала реальної можливості взагалі проявити ставлення до своїх службових обов`язків, то не можна говорити про те, що воно було недбалим чи несумлінним (хвороба, відсутність досвіду, нетривалість служби), не можна говорити про те, що воно було недбалим чи несумлінним. Так, п.п 4.1. п. 4 Інструкції зі зберігання і користування особовим складом ЗСУ засобами стільникового зв`язку та іншими стільниковими засобами, затвердженого наказом Командувача ЗСУ № 74 від 01 07 2020 року передбачає заборону користування особистими ЗСЗ та необлікованими ІЕЗ у районах виконання бойових (спеціальних) завдань та у районах відновлення боєздатності. Тобто вказаний підпункт Інструкції встановлює заборону використання особистих засобів стільникового зв`язку (ЗСЗ) та інших електронних засобів (ІЕЗ), в незалежності від того, були чи ні росповсюджені геолакація або місцезнаходження будь-яких об`єктів, що повністю спростовує доводи правопорушника викладені в апеляційній скарзі про те, що він не виклав саме геолокацію та місцезнаходження гармати НОМЕР_2. Вищенаведене спростовує доводи правопорушника та його захисника, про те, що ОСОБА_1 не користувався засобами зв`язку та не опубліковував інформацію у соцмережі про місцезнаходження (ведення бойових дій) військовою частиною. Про це свідчить ознайомленість з вищезазначеною Інструкцією (а.с.12-16) та фототаблицею (а.с.7-10). Отже, суд критично ставиться до зазначеної вище позицій правопорушника та його захисника щодо заперечення обставин вчиненого адміністративного правопорушення, оцінюючи їх як бажання уникнути встановленої законом відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, так як винність ОСОБА_1 підтверджується сукупністю досліджених в судовому засіданні зазначених вище доказів, які є логічними, послідовними та узгоджуються між собою. Відповідно до Витягу з Наказу командира військової частини НОМЕР_1 №260 від 09 12 2020 року молодший сержант ОСОБА_1 прийнятий на військову службу за контрактом та призначений на посаду як командир господарчого відділення взводу забезпечення 2 артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 . Відповідно до Витягу з Наказу командира військової частини НОМЕР_1 №166 від 01.07.2022 року молодшого сержанта ОСОБА_1 як командира господарчого відділення взводу забезпечення 2 артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 понижено на посаді кочегара польової лазні взводу забезпечення 2 артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 (а. с. 18 ). В сукупності ці докази підтверджують факт здійснення ОСОБА_1 недбалого ставлення військової службової особи до військової служби в умовах особливого періоду, що тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ч. 2 ст. 172-15 КУпАП. Сумніви щодо достовірності зазначених доказів у суду відсутні. При цьому слід зазначити, що апелянт зазначає, що ні в протоколі, ні в постанові суду першої інстанції не вказано місце та дата вчинення правопорушення. Ці доводи правопорушника спростовуються судом тим, що вчинене ним правопорушення в період воєнного стану, що не підлягає розсекреченню місцезнаходження виконання військовослужбовцями бойових завдань в зоні бойових дій в ході повномасштабної війни з Російською Федерацією. Тому, порушень ст.256 КУпАП суд не вбачає. Положеннями ч. 1 - ч. 2 ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. ОСОБА_1 в апеляційній скарзі наголошує на тому, що в матеріалах справи відсутні документи та показання свідків щодо вчинення ним правопорушення. Вищевказане спростовується поясненнями наявними в матеріалах справи, а саме, поясненнями від 29 08 2022 року (а.с.4-5). В судовому засіданні апеляційної інстанції захисником було заявлено, що пояснення в матеріалах справи на (а.с.5) не відповідають дійсності тому, що дата пояснень зазначена «26» серпня 2022 року, в той час, як саме правопорушення було вчинене 29 серпня 2022 року. Апеляційний суд спростовує вищезазначені доводи захисника, оскільки вважає, що в поясненнях допущена технічна помилка, тому що, пояснення від «29» серпня 2022 року (а.с.4). Отже, апеляційний суд вважає, що викладені у постанові висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, та правильності кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, є обґрунтованими. Посилання правопорушника в апеляційній скарзі на те, що суд неповно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним доказам та обставинам, апеляційний суд розцінює як спосіб захисту та намагання уникнути адміністративної відповідальності, оскільки вина ОСОБА_1 підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами у їх сукупності. Інші доводи апеляційної скарги мають формальний характер та спрямовані на ухилення від адміністративної відповідальності за вчинене ОСОБА_1 , адміністративне правопорушення, а будь яких доказів щодо відсутності його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, апеляційним судом не встановлено. Отже, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 стосовно відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, на думку апеляційного суду є безпідставними. При розгляді справи судом першої інстанції порушень ст. ст. 279, 280 КУпАП не допущено, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував вчинене правопорушення. Таким чином, військовослужбовець ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ч.2 ст.172-15 КУпАП, оскільки будучи військовою службовою особою військової частини НОМЕР_1 діючи недбало, протиправно, всупереч інтересам служби, на порушення своїх статутних обов`язків, приписів законів та інструкцій, допустив недбале ставлення до військової служби. Накладаючи адміністративне стягнення, суд дотримався вимог ст. ст. 30, 33 КУпАП і призначив його в межах санкції ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, з урахуванням особи ОСОБА_1 та інших обставин справи. Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови суду, апеляційним переглядом не встановлено. Отже, суд апеляційної інстанції вважає необхідним апеляційну скаргу правопорушника залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін. Керуючись, ст. ст. 1,7,25,33,38,294,295 КУпАП, суд -

ПОСТАНОВИВ: Постанову Зміївського районного суду Харківської області від 02 09 2022 року по справі щодо ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, - залишити без змін. Апеляційну скаргу правопорушника, - залишити без задоволення. Оскарження даної постанови в касаційному порядку у відповідності до ст. 294 КУпАП не передбачено. Суддя Харківського Апеляційного суду О.М. Курило