Постанова 4824 № 760/20811/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа 760/20811/21 Головуючий у І-й інстанції -Коробенко апеляційне провадження № 22-ц/824/8209/2022 Доповідач Заришняк Г.М П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 вересня 2022 року Київський апеляційний суд в складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого - Заришняк Г.М. Суддів - Кулікової С.В., Рубан С.М. При секретарі - Осадченко І. розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Некрасова Олексія Сергійовича, діючого в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 27 травня 2022 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,- В С Т А Н О В И В : Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 27 травня 2022 року закрито провадження в частині позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ наступних об`єктів нерухомого майна: -житлового приміщення у АДРЕСА_1 (№ в земельній ділянці НОМЕР_5), під`їзд № А, перший поверх, окреме приміщення №8; -складського приміщення у АДРЕСА_2 на земельній ділянці № НОМЕР_1 , малій земельній ділянці № НОМЕР_2 (№ в земельній ділянці НОМЕР_3), під`їзд № А, окремий об`єкт №3; -складського приміщення у АДРЕСА_2 на земельній ділянці № НОМЕР_1 , малій земельній ділянці № НОМЕР_2 (№ в земельній ділянці НОМЕР_4), під`їзд № А, першого поверху, окремий об`єкт №6; -квартири в Королівстві Іспанія, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 50 кв. м. В апеляційній адвокат Некрасов О.С., який діє в інтересах ОСОБА_1 ,посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_4 просила ухвалу суду залишити без зміни, вказуючи на її законність. У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу з підстав та доводів, викладених в ній. Представник ОСОБА_4 заперечувала проти апеляційної скарги, вважаючи ухвалу суду законною. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність й обґрунтованість постановленого рішення суду в цій частині, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що частина позовних вимог, заявлених ОСОБА_3 є майновим спором між колишнім подружжям щодо права власності на майно, придбане подружжям у в інших державах (Турецька Республіка, Королівство Іспанії), в зв`язку з чим на цей спір розповсюджуються правила виключної міжнародної підсудності, а саме, компетентними є суди за місцезнаходженням нерухомого майна. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного. Судом встановлено, між сторонами виник спір, в тому числі з приводу поділу нерухомого майна, що знаходиться у м. Кемер (Турецька республіка) та у м. Жирона (Іспанське Королівство), що, за твердженням позивача за зустрічним позовом, було набуто подружжям за час перебування сторонами у шлюбі. При цьому сторониє є громадянами України. Пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України «Про міжнародне приватне право» визначено,що іноземний елемент ? ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм, зокрема: - хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою; - об`єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави. Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України «Про міжнародне приватне право» цей Закон застосовується до таких питань, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом, а саме: 1) визначення застосовуваного права; 2) процесуальна правоздатність і дієздатність іноземців, осіб без громадянства та іноземних юридичних осіб; 3) підсудність судам України справ з іноземним елементом; 4) виконання судових доручень; 5) визнання та виконання в Україні рішень іноземних судів. Право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України (стаття 4 наведеного Закону). Згідно із ч.ч. 1,2, ст. 38 Закону України «Про міжнародне приватне право» право власності та інші речові права на нерухоме та рухоме майно визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться, якщо інше не передбачено законом. Належність майна до нерухомих або рухомих речей, а також інша класифікація майна визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться. Право власності та інші речові права, відомості про які підлягають внесенню до державних реєстрів, визначаються правом держави, у якій це майно зареєстровано (ч. 1 ст. 40 вказаного Закону). Частиною другою статті 42 Закону України «Про міжнародне приватне право» визначено, що захист права власності та інших речових прав на нерухоме майно здійснюється відповідно до права держави, у якій це майно знаходиться. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 червня 2018 року у справі № 2-954/2004 (провадження № 61-19125св18) зроблено висновок, що «вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен перевірити належність справи до його підсудності. Норми про розмежування компетенції судів у справах з участю іноземних громадян передбачені у міжнародних конвенціях і двосторонніх договорах України.Статтею 22 Брюссельської постанови № 44/2001 про міжнародну підсудність, виконання судових рішень у цивільних і торговельних справах передбачено виключну підсудність у справах з приводу нерухомого майна. Таким чином, за законодавством України та укладеними нею міжнародними договорами компетентними у справах з іноземним елементом визнаються суди держави, на території якої знаходиться спірне нерухоме майно». Відповідно до ч. 1 ст. 27 Угоди між Україною та Турецькою Республікою про правову допомогу та співробітництво в цивільних справах від 23.11.2000 р., ратифіковану Україною 05.07.2001 р. «До нерухомості й права власності на неї застосовується законодавство Договірної Сторони, на території якої знаходиться нерухоме майно». Таким чином, поділ нерухомого майна, яке знаходиться на території Турецької Республіки та Королівства Іспанія, повинен здійснюватися за законодавством Турецької Республіки та Королівства Іспанія відповідно, а не України. Відповідно до п. 1 ч.ч.1, 2 ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету. Встановивши, що спір у цій справі виник між громадянами України стосовно поділу спільного сумісного нерухомого майна подружжя, яке набуте за час зареєстрованого шлюбу та знаходиться на території Королівства Іспанія, а також на території Турецької Республіки, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що за законодавством України ця справа в частині поділу вказаного майна є справою з іноземним елементом, а компетентним судом у цій справі є суд держави, на території якої знаходиться спірне нерухоме майно, обґрунтовано закривши в частині позовних вимог ОСОБА_3 про поділ вказаних об`єктів нерухомого майна, які знаходяться за межами України. Постановлена судом ухвала відповідає вимогам норм процесуального права й не може бути скасована з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги про те, що сторони проживають на території України, тому даний спір підсудний судам України, не заслуговують на увагу, оскільки суперечать правовій позиції щодо правил визначення міжнародної підсудності спорів про поділ нерухомого майна. Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу адвоката Некрасова Олексія Сергійовича, діючого в інтересах ОСОБА_1 , - залишити без задоволення. Ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 27 травня 2022 року- залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з моменту виготовлення повної постанови. Повний зміст постанови виготовлений 30 вересня 2022 р. Головуючий Судді: