Постанова Волинський апеляційний суд № 161/21822/21

Справа № 161/21822/21 Головуючий у 1 інстанції: Пушкарчук В. П. Провадження № 22-ц/802/742/22 Категорія: 39 Доповідач: Осіпук В. В. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 05 жовтня 2022 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Осіпука В. В., суддів - Матвійчук Л. В., Федонюк С. Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Акціонерного товариства "Універсал Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 лютого 2022 року, В С Т А Н О В И В: У грудні 2021 року позивач Акціонерне товариство «Універсал Банк» звернувся в суд із зазначеним позовом. Покликався на те, що 11 липня 2018 року відповідач ОСОБА_3 , підписавши Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг, отримав кредит у розмірі 35 000 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка. Крім того, позивач вказував, що відповідач взяті на себе зобов`язання про щомісячну оплату мінімального платежу на повернення кредиту за кредитним договором порушив, внаслідок чого, станом на 14 вересня 2021 року, утворилась заборгованість за тілом кредиту в розмірі 76 562 гривні 99 копійок. Ураховуючи наведене, позивач АТ «Універсал Банк» просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_3 на свою користь заборгованість за кредитним договором в розмірі 76 562 гривні 99 копійок та відшкодувати йому понесені судові витрати. Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 лютого 2022 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 76 562 гривні 99 копійок та 2 270 гривень понесених судових витрат по сплаті судового збору. Вважаючи рішення суду першої інстанції, в частині задоволення позовних вимог банку про стягнення з відповідача судового збору, таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права, представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, у якій просив оскаржуване рішення в цій частині скасувати та прийняти нове рішення, яким у стягненні судового збору з відповідача відмовити. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, стягнувши судовий збір на користь позивача з відповідача, не звернув належної уваги на ту обставину, що його довіритель ОСОБА_3 є інвалідом війни 2 групи, а тому на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору. У відзиві на апеляційну скаргу позивач АТ «Універсал Банк», вважаючи оскаржуване рішення законним і обґрунтованим, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу. Оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції лише в частині стягнення судового збору, то врешті рішення суду апеляційним судом не переглядається. Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав. Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки порушено майнові права АТ «Універсал Банк» через не виконання зобов`язання по кредитному договору відповідачем ОСОБА_3 , то стягненню підлягає вся сума заборгованості, в тому числі судові витрати по сплаті судового збору, які поніс банк. Проте погодитись з таким висновком суду не можна. Встановлено, що 11 липня 2018 року між позивачем АТ «Універсал Банк» та відповідачем ОСОБА_3 , шляхом підписання Анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг, було укладено кредитний договір. На підставі цього договору відповідач отримав кредит у розмірі 35 000 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка. Відповідач взяті на себе зобов`язання за кредитним договором порушив, внаслідок чого, станом на 14 вересня 2021 року, в останнього утворилася заборгованість, що становить 76 562 гривні 99 копійок. Крім того, з наявного в матеріалах справи письмового доказу, копії свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_1 від 11 листопада 2021 року, вбачається, що відповідач змінив своє прізвище з ОСОБА_1 на ОСОБА_1 ( а.с. 211 ). Також встановлено, що згідно доданої копії посвідчення серія НОМЕР_2 від 24 січня 2022 року відповідач ОСОБА_3 є інвалідом 2 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни. Посвідчення безтермінове. ( а.с. 212). Відповідно до вимог ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. Згідно з вимогами статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Зазначене стосується й випадку, коли рішення ухвалено на користь позивача, а відповідач звільнений від сплати судового збору. Відповідно до частини 6 статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. У пункті 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» визначено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема особи з інвалідністю II групи. Беручи до уваги те, що відповідач ОСОБА_1 як особа з інвалідністю ІІ групи звільнений від сплатити судового збору, судовий збір в цьому випадку підлягає компенсації за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Отже, враховуючи те, що відповідач ОСОБА_3 відноситься до категорії осіб, звільнених від сплати судового збору, відповідно до вимоги процесуального закону, то судові витрати за розгляд справи в суді першої інстанції у вигляді судового збору в сумі 2 270 гривень, понесені позивачем АТ «Універсал Банк», слід компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній його частині ухвалено судом з порушенням норм матеріального права і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення. Керуючись ст.ст. 80, 81, 141, 367, 368, 371, 374, 376, 381, ч. 2 ст. 382, 384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_2 задовольнити. Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 лютого 2022 року в даній справі в частині розподілу судових витрат скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення. Витрати Акціонерного товариства «Універсал Банк» зі сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 2 270 гривень компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. В решті рішення суду залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини третьої статті 389 ЦПК України. Головуючий Судді