Ухвала КГС ВС № 908/2246/21

УХВАЛА 03 жовтня 2022 року м. Київ cправа № 908/2246/21 Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Картере В.І., розглянувши матеріали касаційної скарги розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Токмацька феросплавна компанія" арбітражного керуючого Кучака Юрія Федоровича на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.08.2022 (колегія суддів у складі: Кузнецов В.О. - головуючий, Коваль Л.А, Мороз В.Ф.) у справі № 908/2246/21 за заявою Приватного акціонерного товариства "Росава" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Токмацька феросплавна компанія" про банкрутство, ВСТАНОВИВ: Розпорядник майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Токмацька феросплавна компанія" арбітражний керуючий Кучак Юрій Федорович 19.09.2022 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.08.2022, якою частково скасовано ухвалу Господарського суду Запорізької області від 12.10.2021 щодо розгляду грошових вимог Приватного акціонерного товариства "СП Фінанси та кредит", Товариства з обмеженою відповідальністю "УАУ", Товариства з обмеженою відповідальністю "Ді.Ер.Ай.", Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімічні технології" та Компанії з обмеженою відповідальністю Frold Project Limited у справі № 908/2246/21. Перевіривши матеріали касаційної скарги розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Токмацька феросплавна компанія" арбітражного керуючого Кучака Юрія Федоровича, Суд дійшов висновку, що вказана касаційна скарга підлягає залишенню без руху з огляду на наступне. Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 290 Господарського процесуального кодексу України (далі- ГПК України) до скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України "Про судовий збір". Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 1 січня 2021 встановлений у розмірі 2270,00 грн. Відповідно до п.п. 5, 10 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання касаційних скарг у справі про банкрутство становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги; ставка судового збору за подання заяви кредиторів, які звертаються з грошовими вимогами до боржника після оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) становить 2 розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Предметом касаційного оскарження є постанова Центрального апеляційного господарського суду від 18.08.2022 в частині визнання кредиторських вимог : 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Ді.Ер.Ай.", 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімічні технології" та 3) Компанії з обмеженою відповідальністю Frold Project Limited до Товариства з обмеженою відповідальністю "Токмацька феросплавна компанія". Отже, скаржник повинен був надати суду докази сплати судового збору за подання касаційної скарги до Верховного Суду у розмірі 13620,00 грн ((2270,00 х 2) х 3) х 200%). Однак розпорядник майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Токмацька феросплавна компанія" арбітражний керуючий Кучак Юрій Федорович до касаційної скарги не додав докази, що підтверджують сплату судового збору в установленому порядку та розмірі. Крім того, відповідно до положень ч. 2 ст. 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу. Згідно з вимогами п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав). Зокрема, у разі подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі п. 2 ч. 2 ст. 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. При цьому заявник касаційної скарги повинен враховувати, що за змістом п. 1 ч. 3 ст. 310 ГПК України скасування судових рішень через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених п.п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України. Отже, процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати про неправильне застосування конкретних норм матеріального права чи порушення норм процесуального права судами при прийнятті оскаржуваних судових рішень, в чому саме полягає таке порушення або неправильне застосування, яким чином воно вплинуло на прийняття цих рішень, а також зазначити виключний (виключні) випадок (випадки), передбачений (передбачені) п.п. 1 - 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України щодо підстави (підстав), на якій (яких) подано касаційну скаргу. Касаційна скарга подана без додержання вимог щодо змісту касаційної скарги, викладених у п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України, оскільки розпорядник майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Токмацька феросплавна компанія" арбітражний керуючий Кучак Юрій Федорович, звертаючись з касаційною скаргою зазначає обставини, передбачені п. 2 ч. 1 ст. 287 зазначеного Кодексу, вказуючи щодо необхідності відступлення від висновку Вищого господарського суду України стосовно застосування положень ч. 8 ст. 17 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок", викладеного у постанові від 28.03.2017 у справі № 904/6528/16. Проте у п. 2 ч. 1 ст. 287 ГПК України прямо вказано, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні. Отже, Суд відхиляє посилання скаржника в касаційній скарзі на постанову Вищого господарського суду України від 28.03.2017 у справі № 904/6528/16, оскільки наведені в ній висновки не є висновками Верховного Суду, як це прямо передбачено п. 2 ч. 1 ст. 287 ГПК України. Згідно з ч. 2 ст. 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених ст. 290 цього Кодексу, застосовуються положення ст. 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Вимогами ч. 2 ст. 174 ГПК України передбачено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. З огляду на викладене касаційна скарга розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Токмацька феросплавна компанія" арбітражного керуючого Кучака Юрія Федоровича підлягає залишенню без руху на підставі ч. 2 ст. 292 ГПК України із наданням скаржнику строку для усунення зазначених недоліків шляхом зазначенням підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) ст. 287 ГПК України підстави (підстав), а також надання доказів сплати судового збору у встановленому порядку в розмірі 13620,00 грн. Суд звертає увагу скаржника на те, що заяву про усунення недоліків касаційної скарги слід подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у встановлений цією ухвалою строк, а також надати суду докази надіслання копії заяви про усунення недоліків касаційної скарги іншим учасникам справи. Керуючись статтями 174, 234, 235, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Токмацька феросплавна компанія" арбітражного керуючого Кучака Юрія Федоровича на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.08.2022 у справі № 908/2246/21 залишити без руху.

2. Встановити розпоряднику майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Токмацька феросплавна компанія" арбітражному керуючому Кучаку Юрію Федоровичу строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.

3. Роз`яснити скаржнику, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде йому повернута. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя Верховного Суду В. Картере