Постанова 4824 № 374/43/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження № 22-ц/824/7980/2022 справа № 374/43/22 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 3 жовтня 2022 року Київський апеляційний суд в складі: Суддя - доповідач: Андрієнко А.М. Суддів: Соколової В.В. Поліщук Н.В. Розглянувши в порядку ст. 369 ЦПК України цивільну справу за апеляційною скаргою представника Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал страхування» Мамедової Інги Русланівни на рішення Ржищівського міського суду Київської області від 04 травня 2022 року постановлене суддею Потапенко А.В. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал страхування» про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, У С Т А Н О В И Л А : У лютому 2022 року позивач ОСОБА_1 звернулась до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал страхування» про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, обґрунтовуючи вимоги тим, що 03.03.2021 року близько 21 год 30 хв., водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем Mitsubishi ASX, державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись неподалік будинку № 59 по вул. Райдужна в напрямку автодороги Р-19 Фастів-Ржищів в м. Ржищів Київської області допустив наїзд на пішохода ОСОБА_3 , який лежав на проїзній частині вулиці. В результаті дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) пішохід ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження та був доставлений до Ржищівської ЦРЛ, а 04.03.2021 його переведено до Обухівської ЦРЛ, де ІНФОРМАЦІЯ_1 він помер. Відповідальність водія транспортного засобу - автомобіля марки Mitsubishi ASX, н.з. НОМЕР_1 , на дату вчинення ДТП застрахована згідно полісу №201189742 у ПАТ «СК "Арсенал Страхування". 05 березня 2021 року по даному факту СВ Обухівського РУП ГУНП у Київській області внесено відомості до ЄРДР за №12021111230000124 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. 05 липня 2021 року на адресу ПАТ "СК "Арсенал Страхування" надіслано заяву про виплату страхового відшкодування в інтересах ОСОБА_1 , до якої були приєднані необхідні документи. Загальна сума страхового відшкодування складала 36 000 - моральної шкоди. У подальшому, 23 липня 2021 року до матеріалів страхової справи долучено копію витягу з ЄРДР та копію свідоцтва про смерть ОСОБА_3 25 липня 2021 року на адресу ПАТ "СК "Арсенал Страхування" надіслано заяву про долучення документів та виплату страхового відшкодування в інтересах ОСОБА_1 та надано нотаріально завірену заяву відмови від своєї частки в інтересах онуки, - матері загиблого ОСОБА_3 - ОСОБА_4 . Враховуючи зазначене, вимогу виплати страхове відшкодування моральної шкоди змінено на 72 000,00 грн відповідно до вимог п.27.3 ст.27 Закону. Рішенням Ржищівського міського суду Київської області від 04 травня 2022 року позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал страхування» про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 36 000 (тридцять шість тисяч) гривень; кошти у розмірі 3 151 (три тисячі сто п`ятдесят одна) гривня 73 копійки, з яких: пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України у розмірі 2 325 грн 70 коп; три відсотки річних у розмірі 358 грн 03 коп.; інфляційні втрати у розмірі 468 грн.; кошти на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4 500 (чотири тисячі п`ятсот) гривень. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" в дохід держави в особі Державної судової адміністрації України судовий збір у розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 40 копійок. Не погодившись із рішенням суду, 03.06.2022 року представник відповідача звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та постановити нове, яким позовні вимоги залишити без задоволення повністю та стягнути з позивача судові витрати, пов`язані з переглядом справи у апеляційній інстанції, мотивуючи тим, що при ухваленні оскаржуваного рішення неповно та неправильно досліджено докази, неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильних висновків по справі та безпідставного задоволення позову. В обґрунтування зазначає, що саме пішохід створив аварійну обстановку для водія застрахованого автомобіля, що і спричинило настання дорожньо-транспортної пригоди та неможливість уникнути наїзду на пішохода. Отже пішохід разом з водієм є також відповідальною особою за завдання шкоди, а тому підлягає до застосування п. 36, 3 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». На думку представника відповідача, за даних обставин дорожньо-транспортної пригоди відсутні не тільки вина, а і протиправна дія заподіювача шкоди, наявність причинного зв`язку між протиправною дією та шкодою, тому вважає, що підстави для додаткового страхового відшкодування відсутні. Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу. За положенням ч.2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. За частиною 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Зважаючи на вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність й обґрунтованість постановленого рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог належними доказами, а також вказав, що пішохід не є джерелом підвищеної небезпеки, а тому наявність чи відсутність вини пішохода у настанні ДТП не може бути підставою для покладення на нього зобов`язання із відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки. Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Судом встановлено, 05.07.2021 ОСОБА_1 подано заяву про виплату страхового відшкодування до ПРАТ "СК Арсенал Страхування" внаслідок ДТП, що сталась 03.03.3021 (а.с.7). До заяви долучено витяг щодо полісу № 201189742 (а.с.8), копію свідоцтва про народження ОСОБА_3 (а.с.9), копію свідоцтва про смерть ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.10), копію рішення Ржищівського міського суду Київської області від 26.05.2014 про розірвання шлюбу ОСОБА_5 та ОСОБА_3 (а.с.11), копію свідоцтва про народження ОСОБА_1 та копію її паспорта (а.с.12, 13, 14), копію довіреності про представництво інтересів ОСОБА_1 (а.с.15). Відповідно до заяви представника ОСОБА_1 від 23.07.2021, до ПРАТ "СК Арсенал Страхування" було надано копію витягу з ЄРДР щодо кримінального провадження № 12021111230000124, порушеного за фактом ДТП (а.с.18) та копію свідоцтва про смерть ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.19). Згідно заяви ОСОБА_4 (мати померлого ОСОБА_3 ), вона передала належне їй страхове право відшкодування, пов`язане з ДТП, що сталася 03.03.2021 року , дочці померлого ОСОБА_1 (а.с.21). На підставі постанови про закриття кримінального провадження від 29.11.2021 (а.с.24-27) встановлено, що кримінальне провадження № 12021111230000124 від 05.03.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, - закрито на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК України. У постанові вказано, що відповідно до висновку судово-медичної експертизи №67/т від 23.04.2021 встановлено, що смерть ОСОБА_3 настала внаслідок закритої тупої травми тулуба, що призвело до розвитку поліогарнної недостатності. При судово-токсикологічному дослідженні крові трупа ОСОБА_3 , етиловий спирт не виявлено, тобто на момент настання смерті останній був тверезий. Вище перераховані ушкодження, виявлені при проведенні експертизи на трупі потерпілого ОСОБА_3 , 1972 року народження, могли утворитися внаслідок ДТП, вказаної у фабулі наданої постанови , та знаходяться з останньою в прямому причинно-наслідковому зв`язку. Виходячи з характеру та локалізації ушкоджень, виявлених при проведенні експертизи трупу потерпілого ОСОБА_3 можливо стверджувати, що в момент первинного контакту з автотранспортним засобом він був розташований на проїзній частині в положенні лежачи, передньою поверхнею тіла до дороги, після чого відбувся переїзд колесами автомобіля через ділянки його тулуба та нижніх кінцівок в косо-повздовжньому напрямку з незначним волочінням тіла по проїзній частині. У постанові також вказано, що відповідно до висновку судової інженерно-транспортної експертизи за експертною спеціалізацією "Дослідження механізму і обставин ДТП" №СЕ-19/111-21/29062-ІІ від 24.06.2021 встановлено:

1. В даній дорожній ситуації, з технічної точки зору, водій автомобіля «Mitsubishi ASX» реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , повинен був керуватися вимогами пунктів 12.2; 12.3 ПДР України.

2. В даній дорожній ситуації обрана водієм ОСОБА_2 швидкість руху транспортного засобу 50,0 км/год. відповідала вимогам пункту 12.2 ПДР України. 3.В даній дорожній ситуації дії водія автомобіля «Mitsubishi ASX», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , з моменту об`єктивно можливого виявлення перешкоди в своїй смузі руху не мав технічної можливості уникнути наїзду на перешкоду у вигляді пішохода, як шляхом застосування екстреного гальмування, так і шляхом безпечного об`їзду перешкоди.

4. В даній дорожній ситуації в діях водія автомобіля «Mitsubishi ASX», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , експертом, з технічної точки зору, невідповідностей вимогам пунктів 12.2; 12.3 ПДР України не вбачається. 5,6. Для оцінки дій пішохода ОСОБА_3 в умовах виникнення даної ДТП спеціальних знань в галузі судової автотехніки не потрібно, вони (дії) можуть бути оцінені органами досудового розслідування (судом) самостійно, відповідно до вимог розділу 4 чинних ПДР України.

7. Причиною виникнення даної ДТП, а саме наїзд на пішохода, є виявлення перешкоди для руху водієм автомобіля «Mitsubishi ASX», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_2 на відстані, меншій необхідної для зупинки або безпечного об`їзду перешкоди керованого ним транспортного засобу в умовах місця пригоди. Питання стосовно перебування дій пішохода ОСОБА_3 в причинно-наслідковому зв`язку з виникненням даної ДТП, також може бути вирішене органами досудового розслідування (судом) самостійно. Надаючи юридичну та технічну оцінку з аналізом викладених обставин: ДТП за участю вище зазначених учасників дорожнього руху, відповідно до вимог діючого законодавства України, врахувавши зібрані під час досудового розслідування кримінального провадження всі необхідні і достатні докази, орган досудового розслідування приходить до об`єктивного, обґрунтованого, неупередженого та законного висновку, що ДТП, яка мала місце 03.03.2021, приблизно о 21 годині 30 хвилин на вул. Райдужна в м. Ржищів Київської області, внаслідок якої загинув пішохід ОСОБА_3 , сталася внаслідок порушення останнім вимог пунктів: п. 1.3 учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильне виконувати вимоги Правил дорожнього руху України; п. 4.14 пішоходам забороняється: а) виходити на проїзну частину, не впевнившись у відсутності небезпеки для себе та інших учасників руху, ґ) затримуватися і зупинятися на проїзній частині, якщо це не пов`язано із забезпеченням безпеки дорожнього руху, Правил дорожнього руху України. Відповідно до повідомлення ПРАТ "СК "Арсенал Страхування" від 21.12.2021, ОСОБА_1 повідомлено про прийняте рішення щодо виплати страхового відшкодування у розмірі 36 тис. грн (а.с.28). Згідно п.3 ст. 20 Закону України «Про страхування» при настанні страхового випадку страховик зобов`язаний здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона ( страховик ) зобов`язується у разі настання певної події ( страхового випадку ) виплатити другій стороні ( страхувальникові ) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму ( страхову виплату ), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Відповідно до статті 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого. Стаття 22.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначає, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. У статті 980 ЦП України визначено, що предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з: життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності). Згідно з пунктом 9 частини першої статті 7 Закону України «Про страхування» страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є обов`язковим. Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України. Згідно з частинами 1, 2, 5 статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Цивільно-правова відповідальність за шкоду, завдану діяльністю, що є джерелом підвищеної небезпеки, настає у разі її цілеспрямованості (наприклад, використання транспортних засобів за їх цільовим призначенням), а також при мимовільному проявленні шкідливих властивостей об`єктів, що використовуються в цій діяльності (наприклад, у випадку завдання шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля). А тому колегія суду погоджується с висновками суду першої інстанції, що шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки, незалежно від вини володільця автомобіля. Пішохід не є джерелом підвищеної небезпеки. В свою чергу за змістом пункту 36.3 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі, якщо відповідальними за заподіяння неподільної шкоди взаємопов`язаними, сукупними діями є декілька осіб, розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за кожну з таких осіб визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість таких осіб. Колегія суддів зазначає, що положення пункту 36.3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» застосуванню не підлягають, оскільки у ній йдеться про поділ розміру заподіяної шкоди між особами, цивільно-правова відповідальність яких застрахована, тобто двох володільців джерела підвищеної небезпеки. В даному випадку представниками відповідача здійснюється підміна понять, оскільки пішохід не є джерелом підвищеної небезпеки, цивільно-правова відповідальність пішохода ОСОБА_3 не була і не може бути застрахована відповідно до вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», тому шкода, яка підлягає відшкодуванню, не може бути поділена між учасниками дорожньо-транспортної пригоди. В постанові Верховного Суду від 10 січня 2019 року у справі № 274/4882/17-ц вказані аналогічні висновки. Підсумовуючи наведене, колегія суддів прийшла до висновку, що пішоход ОСОБА_3 не є належним суб`єктом та не може нести солідарну відповідальність за наслідки дорожньо-транспортної пригоди, а відтак, доводи апеляційної скарги щодо солідарної вини пішохода ОСОБА_3 та джерела підвищеної небезпеки на підставі положень п. 36.3 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не ґрунтуються на вимогах Закону. Колегія суддів також не погоджується із доводами апеляційної скарги в тій частині, що при ДТП фактично мала місце непереборна сила, оскільки водій з технічної точки зору не мав можливості уникнути зіткнення з пішоходом. Непереборна сила характеризується двома ознаками: надзвичайністю та невідворотністю, а відсутність технічної можливості уникнути зіткнення не відповідає цим ознакам в розумінні закону. Колегія суддів також не погоджується із доводами апеляційної скарги в тій частині, що суд першої інстанції не застосував принцип справедливості за даних об`єктивних обставин справи. Судом встановлено, що від взаємодії із джерелом підвищеної небезпеки ОСОБА_3 втратив життя, яке є найвищою цінністю громадянина відповідно до Конституції України, а тому відшкодування позивачу шкоди, яка завдана смертю особи, в розмірі 36 000 гривень , не порушує , на думку колегії суддів, принцип розумності та справедливості. Непереборна сила та умисел самого потерпілого в момент зіткнення застрахованого автомобіля та ОСОБА_3 не встановлена, а тому підстав для звільнення відповідача від матеріальної відповідальності не вбачається. Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що судом першої інстанції дана належна оцінка доводам сторін у сукупності з наданими сторонами доказами, висновки суду відповідають обставинам справи, доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують їх, тому підстав до скасування оскаржуваного рішення немає Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин , апеляційна скарга повинна бути залишена без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу представника Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал страхування» Мамедової Інги Русланівни залишити без задоволення. Рішення Ржищівського міського суду Київської області від 04 травня 2022 року без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню до Верховного Суду не підлягає. Суддя - доповідач: Судді: