Постанова 4856 № 120/3038/22

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/3038/22 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Дончик В.В. Суддя-доповідач - Граб Л.С. 04 жовтня 2022 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Граб Л.С. суддів: Сторчака В. Ю. Смілянця Е. С. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Немирівської міської ради на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15 червня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Немирівської міської ради, Немирівського міського голови Качура Віктора Миколайовича про визнання протиправним та скасування розпорядження, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : В березні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Немирівської міської ради, Немирівського міського голови Качура В.М., в якому просив: -визнати протиправним та скасувати розпорядження міського голови Немирівської міської ради №20-р від 31.01.2022 про зупинення рішення Немирівської міської ради 8 скликання від 27.01.2022 "Про надання дозволу на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 №855; -визнати протиправною бездіяльність Немирівської міської ради щодо не прийняття рішення за результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 від 11.10.2021 року про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, у межах норм безоплатної приватизації, для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га; -зобов`язати Немирівську міську раду надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність у межах норм безоплатної приватизації для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га/, яка розташована на території Медвежанської сільської ради Немирівського району Вінницької області в межах земельної ділянки за кадастровим номером: 0523085400:01:001:1989. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 15 червня 2022 року позов задоволено: -визнано протиправною бездіяльність Немирівської міської ради щодо не прийняття рішення за результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 від 11.10.2021 року про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, у межах норм безоплатної приватизації, для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га; -зобов`язано Немирівську міську раду надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність у межах норм безоплатної приватизації для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га. Відстрочено виконання рішення суду, в частині зобов`язання відповідача надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га., до припинення (скасування) воєнного стану. Не погодившись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору. 09.08.2022 від позивача, через канцелярію суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вказано на безпідставність доводів апеляційної скарги, у зв`язку із чим останній просив відмовити у її задоволенні. За правилами п.3 ч.1 ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 11.10.2021 ОСОБА_1 звернувся до Немирівської міської ради із клопотанням про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га. Рішенням 26 сесії 8 скликання Немирівської міської ради №855 від 27.01.2022 позивачу надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. В подальшому, розпорядженням Немирівського міського голови №20-р від 31.01.2022 зупинено дію рішення 26 сесії 8 скликання Немирівської міської ради №855 від 27.01.2022 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 та винесено повторно на розгляд сесії вищевказане рішення із обґрунтуванням зауважень. 11.02.2022 року на 27 позачерговій сесії 8 скликання Немирівської міської ради повторно розглянуто клопотання позивача про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га., однак рішення не прийнято. Вищезазначене слугувало підставою для звернення позивачем до суду з даним позовом. Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення. Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суб`єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним Кодексом України від 25.10.2001 № 2768-III (далі - ЗК України) та іншими законами України, що регулюють земельні відносини. За приписами п. "б" ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності. Ч.1 ст.121 ЗК України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,00 гектара. У частинах першій та другій статті 116 ЗК України закріплено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян проводиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (п. "в" ч. 3 ст.116 ЗК України). Ч. 6 ст. 118 ЗК України регламентовано, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (ч.7 ст.118 ЗК України). Аналіз норм ч.ч. 6-7 ст.118 ЗК України дає підстави для висновку, що з метою реалізації права на отримання земельної ділянки, зацікавлена особа повинна звернутися із клопотанням до компетентного органу державної влади чи місцевого самоврядування (у відповідності до повноважень, якими вони наділені статтею 122 ЗК України) із урахуванням правового режиму (форми власності) бажаної земельної ділянки. Наведене законодавче регулювання обумовлено розмежуванням компетенції між органами державної влади та місцевого самоврядування щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної форми власності. Зокрема, згідно ч.1 ст.122 ЗК України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Зважаючи на вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що ЗК України перекдбачено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 25.02.2020 року в справі за № 723/1964/14-а, від 15.04.2020 року в справі за № 638/15764/17, від 15.04.2020 року в справі за № 638/15764/17, від 22.04.2020 року в справі за № 818/1707/16 та від 14.05.2020 року в справі за № 360/536/17-а та інших. Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (частина 1 статті 122 ЗК України). Повноваження відповідних органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями 118, 122, 123 Земельного кодексу України, статтями 26, 33, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (надалі Закон N 280/97-ВР). Відповідно до пункту 34 частини першої статті 26 Закону N 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин. Відповідно до статті 59 Закону N 280/97-ВР рішення місцевої ради приймаються у формі відповідних рішень, прийнятих на сесії місцевої ради та рішень виконавчого комітету. З матеріалів справи з`ясовано, що рішенням 26 сесії 8 скликання Немирівської міської ради №855 від 27.01.2022 року позивачу надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Однак, розпорядженням Немирівського міського голови №20-р від 31.01.2022 року зупинено дію рішення 26 сесії 8 скликання Немирівської міської ради №855 від 27.01.2022 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 та винесено повторно на розгляд сесії вищевказане рішення із обґрунтуванням зауважень. 11.02.2022 року на 27 позачерговій сесії 8 скликання Немирівської міської ради повторно розглянуто рішення 26 сесії 8 скликання Немирівської міської ради №855 від 27.01.2022 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 із зауваженнями. Разом з тим, рішення за результатом повторного розгляду рішення Немирівської міської ради №855 від 27.01.2022 року не прийнято, оскільки, як зазначено відповідачем, була відсутня необхідна кількість депутатських голосів. Надаючи правову оцінку спірному рішенню відповідача, колегія суддів виходить із наступного. Ч.1 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" унормовано, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Згідно частин 1, 2 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос. При цьому, за результатами розгляду клопотання заінтересованої особи про надання дозволу на розробку проекту землеустрою обов`язковим є прийняття рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивованої відмови у його наданні. За змістом частини 4 статті 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільський, селищний, міський голова, окрім іншого, організує в межах, визначених цим Законом, роботу відповідної ради та її виконавчого комітету, підписує рішення ради та її виконавчого комітету, скликає сесії ради, вносить пропозиції та формує порядок денний сесій ради і головує на пленарних засіданнях ради, видає розпорядження у межах своїх повноважень. Частиною 4 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що рішення сільської, селищної, міської ради у п`ятиденний строк з моменту його прийняття може бути зупинено сільським, селищним, міським головою і внесено на повторний розгляд відповідної ради із обґрунтуванням зауважень. Рада зобов`язана у двотижневий строк повторно розглянути рішення. Якщо рада відхилила зауваження сільського, селищного, міського голови і підтвердила попереднє рішення двома третинами депутатів від загального складу ради, воно набирає чинності. Таким чином, сільський, селищний, міський голова, в межах наданих законом повноважень, бере участь в прийнятті рішень радою, підписує такі рішення або ж зупиняє їх з подальшим внесенням на повторний розгляд відповідної ради, яка зобов`язана у двотижневий строк повторно розглянути рішення. В той же час, як вірно зауважено судом першої інстанції, зупинення міським головою рішення міської ради та внесення такого рішення на повторний розгляд відповідної ради не звільняє орган місцевого самоврядування від покладеного на нього обов`язку повторно розглянути рішення та у разі необґрунтованості зауважень міського голови відхилити такі зауваження і підтвердити попереднє рішення двома третинами депутатів від загального складу ради. Непідтвердження попереднього рішення двома третинами депутатів від загального складу ради, не звільняє орган місцевого самоврядування від обов`язку прийняття рішення про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою відповідно до положень ст. 118 ЗК України. Проте, рішення за результатами повторного розгляду рішення Немирівської міської ради №855 від 27.01.2022 року не прийнято, у зв`язку із відсутністю необхідної кількості депутатських голосів. Отже, рішення Немирівської міської ради №855 від 27.01.2022 року про надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою не набрало чинності, відповідно, клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність залишилось не розглянутим. Разом з тим, положення ЗК України не передбачають випадків, коли орган місцевого самоврядування за результатами розгляду клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може залишити таке клопотання не розглянутим. Верховний Суд у постанові №826/26998/15 від 21 квітня 2021 року вказав, що частиною 7 статті 118 ЗК України наведено два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу, у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою (технічної документації): а) надати дозвіл; б) надати мотивовану відмову у наданні дозволу. Таким чином, у даних правовідносинах суб`єкт владних повноважень не може утриматись від прийняття рішення, що входить до його виключної компетенції. В свою чергу, відсутність належним чином оформленого рішення про надання дозволу на розробку документації чи відмову у його наданні, свідчить про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що що відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Земельним кодексом України, Законом України "Про землеустрій", Законом України "Про місцеве самоврядування", без дотримання вимог частини другої статті 2 КАС України, що свідчить про допущення відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, протиправної бездіяльності стосовно розгляду заяви позивача. Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду-без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Немирівської міської ради залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15 червня 2022 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Граб Л.С. Судді Сторчак В. Ю. Смілянець Е. С.