Постанова 4852 № 160/27327/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 20 вересня 2022 року м. Дніпросправа № 160/27327/21 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач), суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М., розглянувши в порядку письмового провадження в м.Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Ісаєва Юрія Микитовича на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.04.2022 року (головуючий суддя Бухтіярова М.М.) в адміністративній справі №160/27327/21 за позовом ОСОБА_1 до відповідача Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про скасування рішення,- ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся 20.12.2021 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому просив: - скасувати рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області № 0157322410 від 25 жовтня 2021 року про застосування відносно ОСОБА_1 штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в розмірі 11263,45 грн., як таке, що винесено з порушенням чинного законодавства. В обґрунтування позову зазначено, що 05.11.2021 на поштову адресу позивачу надійшло рішення від ГУ ДПС у Дніпропетровській області №0157322410 від 25.10.2021 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування), відповідно до якого позивачу було нараховано штрафні санкцій за несплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування у таких розмірах: 0,30грн. штрафу за період з 20.01.2013 по 19.08.2019, штрафу у розмірі 3163,92грн. за період з 10.02.2018 по 18.10.2019 та пені у розмірі 8099,23грн. Не погодившись із рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку, але за результатами розгляду скарги рішення залишено без змін. За висновками податкового органу позивачем не виконано належним чином вимоги ст.9 Закону №2464, а саме єдиний внесок за залишками, переданими Пенсійним фондом України, за 2017 рік, І-ІІІ квартали 2018 року, тобто за період здійснення підприємницької діяльності, сплачений з порушеннями законодавчо встановленого строку. Однак, з такими висновками контролюючого органу позивач не погоджується та зазначає, що на момент винесення оспорюваного рішення не належав до переліку осіб, які є платниками єдиного внеску у розумінні ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування». У період з 20.03.2000 по 08.01.2019 позивач дійсно був фізичною особою-підприємцем, однак 08.01.2019 за власним бажанням припинив свою діяльність як ФОП. Крім того, відповідно до відомостей з трудової книжки останні 10 років позивач офіційно працевлаштований, єдиний соціальний внесок за нього сплачувався роботодавцем, а тому підстав для нарахування ГУ ДПС України в Дніпропетровській області штрафних санкцій за несплату єдиного соціального внеску не було. При цьому, повідомити податковий орган про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності ФОП є обов`язком саме державного реєстратора, а не підприємця. Крім цього зауважує, що враховуючи дату винесення оскаржуваного рішення 25.10.2021, борг нарахований до 25.10.2018 є безпідставним та безнадійним, тому підлягає списанню. Разом з цим, вважає незрозумілим дату винесення рішення з урахуванням тієї обставини, що позивач вже не має статусу ФОП. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.04.2022 у задоволенні позову відмовлено. Рішення суду мотивоване тим, що оскаржуваним рішенням застосовано штрафні санкції та нараховано пеню за порушення строків сплати єдиного внеску за період з 22.01.2013, з 10.02.2018, з 20.04.2018, з 20.07.2018, з 20.10.2018 по дату фактичного погашення заборгованості (згідно із наведеними платіжними дорученнями), тобто за несвоєчасну сплату позивачем єдиного внеску та за період здійснення підприємницької діяльності, а не за несплату єдиного соціального внеску. Зауважив, що при нарахуванні, застосуванні та стягненні сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені по єдиному внеску, строки давності не застосовується. Також суд зазначив, що матеріали справи не містять доказів звернення позивача у визначеному законом порядку до податкового органу із заявою про списання безнадійного податкового боргу, докази прийняття податковим органом рішення стосовно списання безнадійного податкового боргу також відсутні, відтак дійшов висновку про відсутність підстав для скасування рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № 0157322410 від 25 жовтня 2021 року про застосування відносно ОСОБА_1 штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальну суму 11263,45 грн. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким позов задовольнити. Апеляційна скарга фактично обґрунтована доводами позову. Вказує, що у період з 20.03.2000 по 08.01.2019 позивач дійсно був фізичною особою-підприємцем, однак 08.01.2019 за власним бажанням припинив свою діяльність як ФОП. Крім того, відповідно до відомостей з трудової книжки останні 10 років позивач офіційно працевлаштований, єдиний соціальний внесок за нього сплачувався роботодавцем, а тому підстав для нарахування ГУ ДПС України в Дніпропетровській області штрафних санкцій за несплату єдиного соціального внеску не було. Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції виходить з наступного. Судом першої інстанції встановлено, що Відповідно до відкритих відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 20.03.2000 зареєстрований як фізична особа-підприємець, про що вчинено запис про державну реєстрацію за кодом 2273821433; вид діяльності (основний): 51 оптова торгівля і посередництво в оптовій торгівлі; місцезнаходження: АДРЕСА_1 . За даними АІС Податковий блок ФОП ОСОБА_1 з 19.09.2000 перебував на податковому обліку в Криворізькій північній ДПІ (Покровський район м. Кривий Ріг), з 01.01.2012 по 29.12.2012 - на спрощеній системі оподаткування (2 група), з 01.01.2013 по 08.01.2019 на загальній системі оподаткування. Запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем (22270060003017297) до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та громадських формувань по ФОП ОСОБА_1 внесено 08.01.2019 (власне рішення). На виконання Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи» від 04.07.2013 № 406-VII та Указу Президента «Про деякі заходи з оптимізації системи центральних органів виконавчої влади» від 24.12.2013 № 726/2012, з 01.10.2013 органами Міністерства доходів і зборів України розпочато адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Згідно із відомостями з інтегрованої картки платника (далі ІКП) за ОСОБА_1 по коду платежу 74040000, як фізичною особою, обліковувалась заборгованість з ЄСВ, а саме: - станом на 31.12.2015 у сумі 8 582,72грн., - станом на 31.12.2016 у сумі 8 582,72грн., - станом на 31.12.2017 8 582,72грн., - станом на 31.12.2018 15 822,54грн., - станом на 31.12.2019 21 485,25грн., - станом на 31.12.2020 13 204,66грн., - станом на 31.12.2021 11 263,45грн. При цьому, згідно ІКП по коду платежу 74040000 ОСОБА_1 було сплачено з єдиний внесок у 2018 році на суму 8 579,72грн.: - 12.09.2018 - 1000грн. (платіжне доручення №2410 від 11.09.2018), - 24.10.2018 - 2500грн. (№2801 від 18.10.2018), - 21.11.2018 - 3862,89грн. (платіжне доручення №3233 від 19.11.2018), - 20.12.2018 - 1216,83грн. (платіжне доручення №3788 від 17.12.2018); у 2019 році на суму 15822,54грн: - 19.08.2019 - 1864,46грн. (платіжне доручення №5990 від 14.08.2019), - 20.08.2019 - 4555,84грн. (платіжне доручення №6228 від 19.08.2019), - 25.09.2019 - 3931,14грн. (платіжне доручення №7093 від 20.09.2019), - 18.10.2019 - 5471,10грн. (платіжне доручення №7960 від 17.10.2019); у 2020 році на суму 8280,59грн.: - 08.05.2020 - 1567,78грн. (платіжне доручення 4338 від 07.05.2020), - 11.06.2020 - 4335,11грн. (платіжне доручення №6175 від 10.06.2020), - 09.07.2020 - 2377,70грн. (платіжне доручення 7533 від 08.07.2020); у 2021 році на суму 13204,66грн.; - 12.01.2021 - 1453,66грн. (платіжне доручення №292 від 11.01.2021), - 16.03.2021 - 1337,8грн. (платіжне доручення 4646 від 15.03.2021), - 07.04.2021 - 1860грн. (платіжне доручення №5893 від 06.04.2021), - 11.05.2021 - 1420,90грн. (платіжне доручення №8037 від 07.05.2021), - 08.06.2021 - 1515,63грн. (платіжне доручення №10120 від 07.06.2021), - 07.07.2021 - 1592,41грн. (платіжне доручення №12074 від 06.07.2021), - 21.09.2021 - 1622,07грн. (платіжне доручення №17307 від 20.09.2021), - 07.10.2021 - 1563,95грн. (платіжне доручення №18515 від 06.10.2021), - 838,24грн. (платіжне доручення №20589 від 15.11.2021). 25.10.2021 Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області прийняло рішення № 0157322410 про застосування до ОСОБА_1 штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальну суму 11263,45 грн., з яких: штраф у розмірі 0грн. 30коп. період з 20.01.2013 по 19.08.2019, штраф у розмірі 3163,92грн. за період з 10.02.2018 до 18.10.2019, та пені у розмірі 8099,23грн. Згідно із розрахунком штрафу та пені до рішення, долученого відповідачем до позову та зазначеного у відзиві: за період з 22.01.2013 по 19.08.2019 на суму боргу 3 грн. нараховано штраф у розмірі 10 відсотків у сумі 0,3 грн.; за період з 10.02.2018 по 18.10.2019 на суму боргу 15 819,55 грн. нараховано штраф розмірі 20 відсотків у сумі 3163,92 грн., а саме: з 10.02.2018 по 19.08.2019 на суму 1861,45 грн. штраф 372,29 грн.; з 10.02.2018 по 20.08.2019 на суму 4555,85 грн. штраф 911,17 грн.; з 10.02.2018 по 25.09.2019 на суму 2030,7 грн. штраф 406,14 грн.; з 20.04.2018 по 25.09.2019 на суму 1900,45 грн. штраф 380,09 грн.; з 20.04.2018 по 18.10.2019 на суму 556,75 грн. штраф 111,35 грн.; з 20.07.2018 по 18.10.2019 на суму 2457,2 грн. штраф 491.44 грн.; з 20.10.2018 по 18.10.2019 на суму 2457,2 грн. штраф 491,44 грн. за період з 22.01.2013 по 18.10.2019 на суму боргу 15 822,55 грн. нараховано пені з розрахунку 0,1% суми недоплати за кожний день простроченого платежу, а саме: з 22.01.2013 по 19.08.2019 (кількість днів - 2401) пеня у сумі 7,2 грн.; з 10.02.2018 по 19.08.2019 (кількість днів-556) пеня у сумі 1034,97 грн.; з 10.02.2018 по 20.08.2019 (кількість днів - 557) пеня у сумі 2537,6 грн.; з 10.02.2018 по 25.09.2019 (кількість днів - 593) пеня у сумі 1204,21'грн.; з 20.04.2018 по 25.09.2019 (кількість днів - 524) пеня у сумі 995,83 грн.; з 20.04.2018 по 18.10.2019 (кількість днів - 547) пеня у сумі 304,54 грн.; з 20.07.2018 по 18.10.2019 (кількість днів - 456) пеня у сумі 1120,47 грн.; з 20.10.2018 по 18.10.2019 (кількість днів - 364) пеня у сумі 894,41 грн. Рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 25.10.2021 №0157322410 направлено ОСОБА_1 та отримано ним 05.11.2021, про що позивачем зазначено у позові та у скарзі до ДПС України. Не погодившись із рішенням Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 25.10.2021 №0157322410, позивачем подано скаргу до Державної податкової служби України. Рішенням Державної податкової служби України від 30.11.2021 №27050/6/99-00-06-02-01-06 вирішено рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 25.10.2021 № 0157322410 залишити без змін, а скаргу без задоволення. Позивач вважає протиправним рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 25.10.2021 № 0157322410. Суд першої інстанції у задоволенні позову відмовив. Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи. Судом апеляційної інстанції встановлено, що до даних правовідносин слід застолсолвувати норми Конституції України, Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI. Так, стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України. Отже, суб`єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (ЗУ №2464-VI). За змістом статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (№ 2464-VI) єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. При цьому, недоїмка - це недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена податковим органом у випадках, передбачених цим Законом. Платники єдиного внеску визначені в частині першої статті 4 Закону № 2464-VI (тут і надані у редакції на час виникнення спірних відносин). Так, згідно з абз. 2 пункту 1 частини 1 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (№ 2464-VI) платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема, фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців). Облік платників єдиного внеску регламентований статтею 5 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (№ 2464-VI). Так, облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини 1 статті 4 цього Закону, ведеться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування, а щодо застрахованих осіб, які є учасниками накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - учасниками накопичувальної пенсійної системи), - з національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та Пенсійним фондом. Взяття на облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини 1 статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників. Взяття на облік осіб, зазначених в абзацах другому, третьому, п`ятому та сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, на яких поширюється дія Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», - здійснюється на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором згідно із Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», не пізніше наступного робочого дня з дня отримання зазначених відомостей. Зняття з обліку платників єдиного внеску, зазначених в абзацах другому, п`ятому та сьомому пункту 1 та пункті 4 частини 1 статті 4 цього Закону, здійснюється органами доходів і зборів на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, платників єдиного внеску - фізичних осіб - підприємців, - на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, після проведення передбачених законодавством перевірок платників та проведення остаточного розрахунку, а платників єдиного внеску, зазначених в абзаці шостому пункту 1 та пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, на яких не поширюється дія Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», - за їхньою заявою після проведення передбачених законодавством перевірок платників, звірення розрахунків та проведення остаточного розрахунку, а платників єдиного внеску, зазначених в абзаці восьмому пункту 1 частини 1 статті 4 цього Закону, - за їхньою заявою. Органи доходів і зборів повідомляють Пенсійний фонд про взяття на облік платників єдиного внеску із зазначенням органу доходів і зборів, в якому взято на облік платника. Порядок здійснення такого повідомлення визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом. Згідно з частиною 2 статті 5 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (№ 2464-VI) взяття на облік платників єдиного внеску, зазначених у пунктах 4, 5, 5-1, 15 та 16 частини 1 статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів з внесенням відповідних відомостей до реєстру застрахованих осіб. Абзацом 2 частини 4 статті 5 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (№ 2464-VI) передбачено, що обов`язки платників єдиного внеску виникають у осіб, зазначених в абзацах другому, третьому, п`ятому та сьомому пункту 1 частини 1 статті 4 цього Закону, - з дня їх державної реєстрації відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців». Пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (№ 2464-VI) визначено, що платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Частиною 8 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (№ 2464-VI) визначено, що платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. При цьому, відповідно до частини 10 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (№ 2464-VI) днем сплати єдиного внеску вважається: 1) у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів; 2) у разі сплати єдиного внеску готівкою - день прийняття до виконання банком або іншою установою - членом платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі; Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (ч.12 ст.9 ЗУ №2464-VI). Згідно з частиною 14 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (№ 2464-VI) єдиний внесок, що відповідно до цього Закону підлягає сплаті із сум виплат за період з дня виникнення у платника відповідного зобов`язання до дня включення органом доходів і зборів даних про такого платника до реєстру страхувальників Державного реєстру, сплачується (стягується) на загальних підставах відповідно до цього Закону за зазначений період. Відповідно до частини 1 статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (№ 2464-VI) розмір єдиного внеску для кожної категорії платників, визначених цим Законом, та пропорції його розподілу за видами загальнообов`язкового державного соціального страхування встановлюються з урахуванням того, що вони повинні забезпечувати застрахованим особам страхові виплати і соціальні послуги, передбачені законодавством про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; фінансування заходів, спрямованих на профілактику страхових випадків; створення резерву коштів для забезпечення страхових виплат та надання соціальних послуг застрахованим особам; покриття адміністративних витрат із забезпечення функціонування системи загальнообов`язкового державного соціального страхування. Єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску (ч. 5 ст. 8 ЗУ № 2464-VI). Права податкових органів визначені статтею 13 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (№2464-VI). Так, відповідно до частини 1 статті 13 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (№2464-VI) податкові органи мають право: - застосовувати фінансові санкції, передбачені цим Законом; - стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску; - порушувати в установленому законом порядку питання про притягнення до відповідальності осіб, винних у порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску. Згідно з частиною 1 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (№2464-VI) рішення, прийняті податковими органами та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів (ч.2-3 ст.25 ЗУ №2464-VI). Відповідно до частин 10, 13 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (№ 2464-VI) на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно. Згідно з пунктом 2 частини 11 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (№ 2464-VI) податковий орган застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: - за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 % своєчасно не сплачених сум. Матеріалами справи підтверджено, що позивач ОСОБА_1 з 20.03.2000 по 08.01.2019 був зареєстрований як фізична особа-підприємець, 08.01.2019 припинив свою діяльність як фізична особа-підприємець. Водночас, матеріалами справи підтверджується, що в силу записів трудової книжки ОСОБА_1 з 17.08.2012 року по 27.06.2020 року був найманим працівником (а.с. 8-10). Зокрема в постанові Верховного Суду по справі № 440/2149/19 від 04.12.2019 зазначено, що особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору ЄСВ досягається за рахунок його сплати роботодавцем. У постанові Верховного Суду від 17.08.2020 по справі № 140/1679/19 також зазначено, що фізична особа - підприємець зобов`язана сплачувати Єдиний внесок не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. Отже, фізична особа - підприємець, яка одночасно є найманим працівником не зобов`язана сплачувати ЄСВ не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу, оскільки такий внесок сплачується роботодавцем. На думку колегії суддів апеляційної інстанції суд першої інстанції не у повному обсягу дослідив обставини справи, що призвело до помилкового висновку про відмову у задоволенні позову. Таким чином, штраф та пеня що нараховані контролюючим органом за період з 20.01.2013 по 19.08.2019 є безпідставними, а рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області № 0157322410 від 25 жовтня 2021 року про застосування відносно ОСОБА_1 штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в розмірі 11 263,45 грн., - протиправним та підлягає скасуванню. З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду перошої інстанції про відмову у задоволенні позову. Доводи апеляційної справи спростовують правове обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції, тому можуть бути підставою для його скасування. З огляду на результати апеляційного розгляду справи судові витрати підлягають розподілу. Дана справа є справою незначної складності, тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: «а», «б», «в», «г» пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України. Керуючись 241-245, 250, 311, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.04.2022 року скасувати. Позовні вимоги - задовольнити. Визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області № 0157322410 від 25 жовтня 2021 року про застосування відносно ОСОБА_1 штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в розмірі 11263,45 грн. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 44118658) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) ) сплачений судовий збір за подання позову та апеляційної скарги у загальному розмірі 2396,60 грн (дві тисячі триста дев`яносто шість гривень 60 коп.). Постанова набирає законної сили з дня її прийняття 20.09.2022 та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: «а», «б», «в», «г» пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України. В силу п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня її прийняття шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. В повному обсязі постанова виготовлена 21.09.2022. Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова суддя Л.А. Божко суддя О.М. Лукманова