Постанова Сумський апеляційний суд № 585/385/22

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 жовтня 2022 року м.Суми Справа №585/385/22 Номер провадження 22-ц/816/841/22 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Кононенко О. Ю. (суддя-доповідач), суддів - Криворотенка В. І. , Собини О. І. сторони: позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 11 липня 2022 року, у складі судді Цвєлодуб Г.О., ухвалене у м. Ромни, в с т а н о в и в : 15 лютого 2022 року ОСОБА_1 , через свого представника адвоката Мороз Л.О., звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини. Свої вимоги мотивувала тим, що з 08 серпня 1998 року вона перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , з яким мають спільну дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка перебуває на її утриманні, а відповідач ухиляється від виконання батьківських обов`язків, матеріальної допомоги на утримання дочки не надає, хоча має таку можливість, офіційно працює, отримує постійний дохід. Просила стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частини його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подачі позовної заяви до суду і до повноліття дитини. Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 11 липня 2022 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 (однієї третьої) частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 15 лютого 2022 року і до повноліття дитини. Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми виплати за один місяць підлягає негайному виконанню. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 992 грн 40 коп. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на неповне встановлення обставин, які мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати в частині визначення розміру аліментів, стягнути з нього аліменти на дочку ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 15 лютого 2022 року і до повноліття дитини. Доводить, що матеріально допомагає непрацездатній матері ОСОБА_5 , яка хворіє, та частину заробітку витрачає на своє лікування. Вказує про порушення судом норм процесуального права, не направлення йому копії ухвали по відкриття провадження у справі та копії позовної заяви, чим позбавлено можливості подати відзив на позовну заяву з обґрунтуванням своєї позиції по справі. Ним була отримана лише судова повістка про виклик до суду. У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача адвокат Мороз Л.О. вважає доводи відповідача безпідставними, просить рішення суду залишити без змін, як законне та обґрунтоване. Вважає, що з дня відкриття провадження у справі до розгляду по суті у відповідача було достатньо часу для подачі відзиву на позов, крім того в судовому засіданні 11 липня 2022 року він не заперечував проти задоволення позову ОСОБА_1 про стягнення з нього аліментів на дочку у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу). Вказує, що доводи відповідача про надання матеріальної допомоги матері не підтверджуються будь-якими доказами. Встановлення ОСОБА_2 діагнозу «хронічний гастродуоденіт» не звільняє його від обов`язку утримувати дитину та не перешкоджає йому працювати. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України. Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи те, що ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (на 1 січня 2022 року: 2481 грн х 100 = 248100 грн), розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції правильно встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 08 серпня 1998 року перебувають у зареєстрованому шлюбі, проживають разом, але фактичні шлюбні відносини між ними припинені (а.с. 7). Сторони мають спільну дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка перебуває на утриманні матері (а.с. 8, 9). ОСОБА_2 працює в ТОВ «Таланпром» з 13 квітня 2017 року на посаді електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування та має стабільний дохід, що підтверджується довідкою від 28 січня 2022 року № П0000000005 (а.с. 10). Рішення суду першої інстанції про задоволення позову ОСОБА_1 мотивоване тим, що неповнолітня дочка сторін перебуває на утриманні матері і потребує матеріальної допомоги на своє утримання з боку батька, який в силу ст. 180 СК України зобов`язаний та, являючись працездатним, може її утримувати шляхом сплати аліментів щомісячно у розмірі 1/3 частини від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Колегія суддів апеляційного суду вважає, що судом першої інстанції ухвалене правильне по суті рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до вимог ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до приписів ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Статтею 51 Конституції України встановлено, що батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Згідно із ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. За змістом ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів. Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Частиною 2 ст. 182 СК України та визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Згідно з ст. 7 Зaкoну України «Про Державний бюджет України нa 2022 рік» встановлено прожитковий мінімум для дітей вікoм від 6 до 18 років з 1 січня 2022 року 2618 гривень. З урахуванням наведених норм права, встановлених обставин справи, визначеного Законом розміру прожиткового мінімуму для дітей віком від 6 до 18 років та наявності рівного обов`язку кожного із батьків утримувати неповнолітню дитину, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача аліментів на утримання неповнолітньої дочки та вважає, що суд правильно визначився із способом їх стягнення та розміром, присудивши аліменти на дитину в розмірі 1/3 частки від заробітку, що відповідає вимогам виваженості, розумності, справедливості, інтересам дитини та мінімально гарантованому розміру аліментів, встановленому ч. 2 ст. 182 СК України. Доводи апеляційної скарги про неможливість відповідача сплачувати аліменти на дочку у визначеному судом розмірі через перебування на його утриманні непрацездатної матері та на явність у відповідача хронічного захворювання, є безпідставними, оскільки суду не надано ніяких доказів надання матеріальної допомоги матері, розміру таких витрат та її потребу у такій допомозі. Долучені до апеляційної скарги нові докази, які не були надані відповідачем суду першої інстанції, а саме: свідоцтво про народження, пенсійне посвідчення ОСОБА_5 , висновок медичного обстеження, консультативний висновок обстеження ОСОБА_2 , не підтверджують доводів апеляційної скарги про надання ним матеріальної допомоги матері та понесення витрат на своє лікування. ОСОБА_2 був завчасно повідомлений про час та місце розгляду справи (а.с. 36), мав можливість ознайомитися з матеріалами справи, висловити свою позицію та заперечення у засіданні суду першої інстанції, чи заявити клопотання про відкладення розгляду справи, однак після оголошення судом позовної заяви він позов визнав. Таким чином, посилання та доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, не знайшли свого підтвердження в якості підстав скасування оскаржуваного судового рішення під час апеляційного провадження. Враховуючи те, що справа є малозначною (п. 3 ч. 6 ст. 19 ЦПК України), відповідно до приписів п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, постанова не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381- 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 11 липня 2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий - О. Ю. Кононенко Судді: В. І. Криворотенко О. І. Собина