Постанова 4811 № 461/206/22

Справа № 461/206/22 Головуючий у 1 інстанції: Мироненко Л.Д. Провадження № 22-ц/811/1965/22 Доповідач в 2-й інстанції: Цяцяк Р. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 жовтня 2022 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Цяцяка Р.П., суддів Ванівського О.М. та Шеремети Н.О., за участю секретаря Івасюти М.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду міста Львова від 17 травня 2022 року, В С Т А Н О В И В: У січні 2022 року Акціонерне товариство «Ідея Банк» (в подальшому «Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просило суд ухвалити рішення, яким стягнути зі згаданого відповідача на користь позивача заборгованість за Кредитним договором, який було укладено 07.05.2018 року між Банком та відповідачем (в подальшому «Кредитний договір») у загальному розмірі 124 900 грн. 69 коп., а також судові витрати. Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що відповідно до укладеного 07.05.2018 року між позивачем і відповідачем Кредитного договору останній отримав кредит у сумі 61 577 грн. зі сплатою 1,99 % річних, з погашенням кредиту та процентів у терміни встановлені Кредитним договором графіком щомісячних платежів. Однак, відповідач взятих на себе за Кредитним договором зобов`язань належним чином не виконує, в результаті чого станом на 14.12.2021 року має заборгованість перед Банком на загальну суму 124 900 грн. 69 коп. (а.с. 1-4). Оскаржуваним рішенням позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 124 900 гривень 69 копійок (а.с. 55-58). Дане рішення оскаржив відповідач. Апелянт просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким «в задоволенні позову відмовити за недоведеністю», покликаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та на неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права. Умови Кредитного договору, укладеного між ним та Банком, вважає несправедливими і такими, що суперечать Законам України «Про захист прав споживачів» та «Про споживче кредитування» (а.с. 69-73). Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав. ЦПК України встановлено, що: - цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом, і що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (статті 12 і 81); - суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 статті 13); - обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання (частина 1 статті 82); - доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76); - належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (стаття 77). ЦК України встановлено, що: - договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст. 626); - зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст. 628); - договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629); - договір набирає чинності з моменту його укладення (ч.2 ст. 631); - ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін і зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом (частини 1 і 2 ст. 632); - зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін (частини 1 і 2 ст. 651). Судом встановлено, стверджується матеріалами справи та визнається (не заперечується) всіма її учасниками (в тому числі і апелянтом) те, що: -07.05.2018 року між Банком та ОСОБА_1 (як «Позичальником») було укладено Кредитний договір, на підставі якого згаданий відповідач отримав в Банку в кредит на умовах, які передбачені цим Кредитним договором, 61 577 грн. (а.с. 6-8, 17-18); -19.05.2021 року приватним нотаріусом Остапенко Є.М. за заявою Банку було вчинено виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за Кредитним договором від 07.05.2018 року на загальну суму 128 490 грн. 44 коп. (в тому числі і 1 900 грн. плати за вчинення цього виконавчого напису) (а.с. 24); -16.09.2021 року рішенням суду у справі № 948/652/21 за позовом ОСОБА_1 вищезгаданий виконавчий напис було скасовано; -30.12.2021 року Банк звернувся до суду з даним позовом (а.с. 1-32); -21.01.2022 року ухвалою суду було відкрито провадження у даній справі і цією ж ухвалою роз`яснено (зокрема) відповідачу те, що не пізніше 15 днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі, копії позовної заяви та додатків до неї він має право надіслати до суду свій відзив на позовну заяву і всі докази, що підтверджують його заперечення проти позову (а.с. 43-44); -15.02.2022 року ОСОБА_1 отримав копію вищезгаданої ухвали про відкриття провадження у справі від 21.01.2022 року, копію позовної заяви та додатки до неї (а.с. 45, 54), що визнається ним самим у Відзиві на позовну заяву (а.с. 60-65); -24.05.2022 року (через 98 днів після отримання ухвали про відкриття провадження у справі, копії позовної заяви та додатків до неї, а також вже після ухвалення судом 17.05.2022 року оскаржуваного рішення) відповідачем було відправлено Відзив на позовну заяву, доводи якого аналогічні до доводів поданої пізніше апеляційної скарги (а.с. 60-65). Тобто, як вбачається з вищенаведеного, відповідачем (апелянтом) визнається факт укладення з Банком 07.05.2018 року Кредитного договору та отримання ним в кредит 61 577 грн. І щонайпізніше з травня 2021 року (часу вчинення нотаріусом виконавчого напису) відповідачу було відомо про претензії Банку до нього з приводу виконання ним умов цього Кредитного договору, що вже було предметом судового спору між його сторонами (за позовом ОСОБА_1 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню), однак ОСОБА_1 , як позичальник, не ініціював розірвання цього Кредитного договору або визнання його (повністю чи частково) недійсним, в тому числі і шляхом подання до суду зустрічного позову. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) міститься висновок про те, що «у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду)». Вищезгаданий Кредитний договір залишається чинним, оскільки недійсним (повністю або в певній його частині) він не визнавався (стаття 204 ЦК України), а відтак такий є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Відповідачем (апелянтом) не було надіслано до суду жодних своїх розрахунків, які б спростовували правильність розрахунків заборгованості долучених до матеріалів справи Банком, а за висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 11.07.2018 року у справі № 753/7883/15 (рішення у ЄДРСР № 75498350), доводи сторони про необґрунтованість розрахунку кредитної заборгованості є безпідставними, якщо на його спростування сторона не надала власного розрахунку. З урахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам і доказам по справі в їх сукупності та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому приходить до висновку про те, що підстави для його скасування чи зміни відсутні і апеляційну скаргу на нього, доводи якої не спростовують висновків рішення суду, слід залишити без задоволення. Пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України встановлено, що судові рішення у малозначних справах касаційному оскарженню не підлягають. Малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 1 частини шостої статті 19 ЦПК України). Згідно з частиною дев`ятою наведеної статті для цілей цього Кодексурозмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік»установлено у 2022 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2022 року - 2 481, 00 грн. Предметом позову у цій справі є майнові вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором. Ціна позову у цій справі складає 124 900 грн. 69 коп., яка станом на 01 січня 2022 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 481, 00 грн. х 100 = 248 100, 00 грн). Урахувавши, що ціна позову у цій справі становить 124 900 грн. 69 коп., судові рішення, ухвалені у такій справі, не підлягають касаційному оскарженню відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 п.1, 375, 381, 382, 383, 384, 389 ч.3 п.2 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Галицького районного суду міста Львова від 17 травня 2022 року - без змін. Постанова апеляційного суду касаційному оскарженню не підлягає. Повну постанову складено 03 жовтня 2022 року. Головуючий: Цяцяк Р.П. Судді: Ванівський О.М. Шеремета Н.О.